Трастові компанії в США

 

«Особливості функціонування трастових компаній в США»

Вступ

 

Актуальність теми дослідження. Відхід від принципів жорсткого планування розвитку народного господарства і переведення його на ринкові механізми регулювання економічних процесів, заохочення приватного підприємництва ставлять перед державою, законодавчими органами і всіма юристами серйозні завдання щодо детального правового регулювання майнових відносин у цілому і відносин власності зокрема. Як ніколи стає актуальним питання пошуку нових, більш ефективних форм управління. Внаслідок чого в законодавстві та теорії права з'являються нові властиві ринковому господарству правові категорії й інститути. Серед них особливе місце займають інститути довірчої власності та управління майном, сфера застосування яких в усьому світі має пряме відношення до діяльності трастових компаній та довірчих товариств на ринку довірчих послуг.

Трастові компанії відіграють надзвичайно важливу роль в кредитній системі США. Вони здійснюють довірчі операції (управління за дорученням майном приватних осіб та виконання довірчих функцій для корпорацій). Крім того, ці установи виконують роль агента з трансферу цінних паперів (передача права власності за акціями); реєстратора акцій; агента за облігаційними позиками тощо. Саме тому проблема вдосконалення правового регулювання діяльності трастових в США стає все більш актуальним в контексті глобалізаційних процесів.

На сьогодні трастова компанія є одним з найбільш своєрідних і разом з тим надзвичайно поширених у практиці інститутів довірчої власності. Вдосконалення механізму функціонування трастів в США дасть змогу покращити стан економіки в цілому та стане запорукою збільшення довіри з боку фізичних та юридичних осіб.

 

 

Дослідженням функціонування трастів в США займалось чимало видатних іноземних та вітчизняних вчених, зокрема: О.В. Дзера, Д.М. Генкін, О.Д. Голубович, М.І. Кулагін, І.М. Кучеренко, В.Г. Марчинський, Р.Л. Наришкіна, М.В. Венецька, М.М. Слюсаревський, Дж. Чарльзворт, Р. Давид, В. Перло, Р. Клотферд, Дж. Чарльзворт, Е. Дженкс, Г. Монті, Р. Гойзер та ін. В їхніх працях відбито сутність трастових компаній та особливості їхнього функціонування та розвитку.

Метою даного дослідження є охарактеризувати особливості функціонування трастових компаній, їх правового регулювання, визначити головні проблеми діяльності трастів в США та розробити рекомендації щодо вдосконалення їх діяльності.

Поставлена мета вимагає вирішення наступних завдань:

• дослідити сутність і правову природу трасту та його особливостей;
• визначити основні принципи на яких базується діяльність трастів та виникають взаємини між трастовими компаніями та їх клієнтами;
• провести аналіз діяльності трастів в умовах глобалізації та визначити особливості їх діяльності.

Об'єктом дослідження є діяльність трастових компаній на ринку довірчих послуг.

Предметом дослідження  є трастові операції, які здійснюються трастовими компаніями в США.

 

1. Суть трастової компанії, види трастів та трастових операцій

 

Трастова компанія -  компанія, що здійснює управління майном, грошима, або цінними паперами чи правами за дорученням власника[1, с.308].

На трасті засновані  деякі важливі інструменти корпоративного планування і багато видів фінансових послуг. Трастова компанія може виступати  акціонером в холдингових структурах[2].

Функціонування трастової компанії передбачає досить складну сукупність відносин, що складаються між головними діючими особами, які укладають трастову угоду. До них належать:

- довіритель (принципал) - фізична, або юридична особа, яка є власником капіталу і передає його в управління довіреній особі (управляючому, або менеджеру) для його використання на певних умовах;

- довірена особа - фізична або юридична особа, яка на певних, зазначених в угоді, умовах бере в управління майно довірителя;

- бенефіціар - третя особа, на користь якої здійснюється управління майном, якщо довіритель приймає таке рішення;

Формою організації  відносин між довірителем і довіреною  особою є трастова угода, основний зміст  якої стосується як обов’язків і відповідальності довіреної особи, так і прав та привілеїв довірителя[1, с. 309].

Згідно з угодою про  створення траста, одна особа - або  засновник траста (settlor) - передає іншій – довіреній особі -керівнику (trustee) – будь-яке майно або право, і покладає на нього обов'язки по управлінню даною власністю від свого імені, як незалежного власника, для отримання вигоди на користь третіх осіб - або бенефіціарів (beneficiaries). Трастовим керівником (trustee) виступає приватна трастова компанія, спеціально створена для управління цим трастом в країні створення траста, або професійна трастова компанія, якій довіряє клієнт. При цьому можуть бути поставлені додаткові умови по формах і методах контролю над діяльністю довірчого керівника, формах отримуваної винагороди, термінам існування траста і так далі[2].

До істотних умов трастового договору відносяться:

• вказівка ​​про керуючого майном;
• вказівка ​​про засновника управління;
• предмет договору;
• зазначення майна, переданого в управління;
• порядок здійснення управління;
• вказівка ​​про вигодонабувач;
• порядок отримання відомостей про плодах і доходи від установи управління;
• термін управління;
• порядок повернення майна з управління по закінченні терміну управління;
• розмір, порядок і форма винагороди керуючому майном за здійснювані трастові операції;
• інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

 

    До договору повинні  додаватися документи, які свідчать про перебування майна управління у власності або повному господарському віданні засновника управління[3, с. 406].

Загальна спрямованість  діяльності трастів дає можливість класифікувати трасти залежно від ступеня свободи довіреної особи відносно об’єкта, який передано в управління на активні та пасивні.

Активний траст - це довірче товариство, котре може змінювати форму майна, переданого йому в управління без додаткової (попередньої) згоди довірителя.

Пасивний траст або  виключає таку можливість узагалі, або  передбачає отримання відповідної  згоди довірителя.

Трастові операції досить різноманітні, але в цілому їх можна  об’єднати в такі групи:

• персональні трастові послуги, що надаються окремим громадянам;
• трастові послуги, що надаються у сфері безпосередньої підприємницької діяльності;
• послуги, що надаються пенсійним та іншим фондам для максимізації їх доходів.

Залежно від загального спрямування управління, яке здійснює трастова компанія, у світовій практиці виділяють два типи трастів - загальні і підприємницькі.

Загальні трастові компанії спеціалізуються на об’єднанні коштів дрібних власників. Ці операції досить складні щодо організації і значні за витратами, оскільки управління невеликими капіталами вимагає додаткових витрат. Через це трастові послуги інколи можуть бути й збитковими для довірчого товариства (наприклад, для банку), якщо останній надав трастові послуги, дбаючи про найбільш широкий спектр своїх послуг для клієнтів. Підприємницькі трасти відрізняються від загальних тим, що в управління передається виробничий комплекс. Мета такого трасту - управління підприємством для його збереження та підвищення рівня ефективності його функціонування. Він викликаний до життя потребою збереження бізнесу в умовах, що тимчасово не дозволяють власнику організувати таке управління самостійно (наприклад, внаслідок неповноліття спадкоємця). Важливою причиною появу й дії таких трастів є бажання пасивних власників забезпечити ефективне управління своїм капіталом[1, с. 308-310].

Основні переваги траста:

• при коректному плануванні траст здатний захистити передане в нього майно від звернення цивільно-правового або кримінально-старанного стягнення;
• траст дозволяє вирішити задачу створення легальної схеми контролю над активами при збереженні конфіденційності;
• активи траста в багатьох юрисдикціях звільнені від сплати місцевих податків;
• активи передаються під професійне управління, що може підвищити ефективність їх використання;
• траст є більш гнучким і конфіденційним, аніж заповіт; дозволяє зберегти контроль над активами, а також упевненість в спадкоємстві їх вказаними особами у разі смерті або недієздатності.

Структура трасту припускає, що ні засновник, ні бенефіціарний власник юридично не можуть розпоряджатися майном, що перебуває у трасті, що, відповідно, захищає це майно від будь-яких виникаючих у тієї або іншої сторони проблем.

Основні чинники вибору юрисдикції для створення траста:

• наявність розробленої правової бази для функціонування траста;
• вимоги до реєстрації траста;
• вартість реєстрації і підтримки траста;
• наявність надійного і кваліфікованого керівника;
• географічна/транспортна/візова доступність;
• ризик визнання іноземних судових рішень і ступінь співпраці з регулюючими органами іноземних держав;
• податкові переваги.

Вартість реєстрації складається з двох складових: фіксована  частина, що включає винагороду за реєстрацію траста і винагороду керівникові, плюс вартість розробки трастової декларації (погодинна оплата)[2].

Під трастовими розуміють послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа - засновник, передає своє майно у розпорядження іншій особі - довірительному власнику, для управління в інтересах третьої особи - бенефіціара.

Виникнення та розвиток трастових послуг пов’язані з цілою низкою факторів, зокрема:

• відсутністю або недостатнім рівнем знань та вміння у власників майна, щоб розпоряджатися ним, особливо великим та різних видів;
• вірогідністю втрати власником свого майна у разі самостійного здійснення ним операцій, які потребують відповідних професійних знань;
• зростаючою заінтересованістю клієнтів в одержанні все більшого набору банківських послуг;
• зростаючою конкуренцією між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами, між самими комерційними банками на ринку грошей і ринку капіталів та щодо залучення нових клієнтів;
• проблемами ліквідності банків та зниженням рівня прибутковості традиційних банківських операцій і послуг;
• порівняно невеликими витратами на здійснення зазначених послуг.

Залежно від категорії  довірителя майна розрізняють трастові послуги:

• для фізичних осіб;
• для юридичних осіб.

 Інколи в  окремий вид виділяють трастові  послуги, що надаються, наприклад,  пенсійним, благодійним, інвестиційним  фондам. Останні здійснюють нагромадження коштів своїх акціонерів чи засновників, які бажають отримати високі доходи по них за рахунок вкладення об’єднаних грошових коштів у надійні та високоприбуткові активи.

Довірча власність  може виникнути у трьох випадках:

- у результаті  волевиявлення довірителя майна;

- у результаті  укладення угоди;

- згідно з  законом або рішенням суду[4, с.327-329].

 Трастові  послуги на користь фізичних  осіб, як правило, включають такі  послуги:

1. Розпорядження  спадщиною, або заповідальний  траст, тобто розпорядження майном клієнта після його смерті, може здійснюватися відповідно до письмового заповіту, залишеного померлим і в якому зазначений виконавець заповіту, або за рішенням суду, коли заповіт не був складений. Розпорядження майном включає: одержання рішення суду; збір та інвентаризація майна; забезпечення схоронності спадщини; сплату адміністративних витрат та податків; здійснення розрахунків з кредиторами; реалізацію майна, яке не підлягає тривалому зберіганню; контроль за здійсненням комерційних операцій; розподіл майна між спадкоємцями тощо.

2. Управління  майном згідно з договором  або прижиттєвий траст. Сутність  полягає в тому, що довіритель  передає банку в управління  майно, який зберігає його, інвестує, розпоряджається доходом, одержаним  від майна, у визначеному договором порядку. У визначених договором випадках довіритель зберігає право втручатися в процес управління майном. Право управління майном може переходити до банку не лише за заповітом, а й шляхом укладення прижиттєвих угод. Управління майном передбачає прийняття рішень щодо його розміщення, оформлення страхування і внесення страхових платежів, депозитні операції з готівкою, облікові операції, виплату доходів бенефіціару, аналіз ефективності використання майна тощо.

3. Опікунство  та забезпечення зберігання майна передбачає набір операцій, аналогічний управлінню майном. Зазначений вид трастових послуг поширюється переважно на неповнолітніх, які вважаються недієздатними для управління та володіння майном. Якщо неповнолітній дістав у спадщину майно, то в цьому разі призначається опікун, який розпоряджається ним в інтересах спадкоємця. Опікунство та забезпечення зберігання майна існує в двох формах: опікунства індивіда (неповнолітнього, недієздатного) та опікунства майна - у випадку, якщо власник майна фізично неспроможний самостійно здійснювати управління ним.