Сучасний монетаризм, його сутність та особливості

Слід підкреслити, що політика “дешевих” грошей відображає кейнсіанські уявлення про кредитно-грошове регулювання, а політика “дорогих” грошей - неокласичні (монетаристські).

Теоретичні  ідеї  монетаризму  та  рекомендації  в  галузі грошово-кредитного регулювання широко застосовувались на практиці, починаючи з 80-х років, у США, Великій Британії та інших ринкових країнах. Вони дали позитивні результати в стабілізації ринкової економіки і лягли в основу так званого неоконсервативного напряму в економічній політиці.

Неоконсервативна економічна політика представлена так званими “рейганомікою” (від прізвища президента США Р. Рейгана, який її впроваджував) і “тетчеризмом” (від прізвища прем’єр-міністра Великої Бритаії М. Тетчер). Саме у 80-х pp. відбулась рішуча відмова від кейнсіанської економічної політики і було зроблено поворот від неокласичних уявлень (насамперед висновків монетаризму і теорії “економіки пропозиції”). Це знайшло своє відображення у зниженні податкових ставок із 55-50 до 40-28%), зменшенні витрат державного бюджету, антиінфляційному регулюванні, частковій приватизації державної власності (не менш як на одну третину в yсіх ринкових країнах). Однак уже президент США В. Клінтон в своїй економічній політиці почав частково повертатись до кейнсіанських рекомендацій, за що піддався нещадній критиці з боку неоконсерваторів.

Отже, головним елементом монетарної моделі є грошова маса та її агрегати. Монетаристи твердять, що швидкість обігу грошей відносно стабільна (а в окремих випадках стала). Якщо це ствердження правильне, то існує можливість прогнозування, оскільки кількісне рівняння показує, що якщо V — стала, то зміни в М будуть впливати на PQ (або номінальний ВНП) пропорційно. Основна ідея монетаризму пов’язана із словом ”стабільність”. Тобто держава повинна проводити таку монетарну політику, яка не викликає непередбачуваних змін у кількості грошей або в умовах їх обігу. Тільки стабільність знизить рівень ризику при проведенні фінансових операцій, отже, і збільшить обсяги довгострокового кредитування, знизить рівень реальної процентної ставки тощо.

Список використаної літератури

1. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. — М.: ”Дело Лтд”. — 1994.

2. Будаговська С. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. — К., Основи. — 1998.

3. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: Європейський контекст. —            К.: Основи. — 1998.

4. Дорнбуш Р. Уроки високої інфляції./ Економічна теорія. Т. 1. — 1995.

5. Дорнбуш Р, Фішер С. Макроекономіка. — К.: Основи. — 1998.

6. Економічна теорія: навчальний посібник./ Книга перша: Макроекономіка. — К.: Заповіт. — 1997.

7. Некипелов А. Очерки по экономике посткоммунизма. — М.: 1996.

8. Савченко А.Г. та ін. Макроекономіка. — К., Либідь. — 1999.

9. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду: Уроки для України. — К., Основи. — 1996.

10. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи. — 1995.

11. Сменковський А. Методологічні основи монетарної теорії // Економіка України —  № 4 — 1999. —  С. 40—48.