Регулювання діяльності Фонду гарантування банківських вкладів фізичних осіб в Україні

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Кафедра банківської справи

 

 

 

Реферат з дисципліни

 «Центральний  банк та грошово-кредитна політика»

 на тему:

 

«Регулювання діяльності Фонду гарантування банківських вкладів фізичних осіб в Україні»

 

 

                                                                   

                                                   

студента ІІІ курсу

4 групи, спеціальності  6508/1

кредитно-економічного факультету

Кльоца Ігоря

Викладач: Якімлюк Ярослав Петрович

 

 

 

 

 

Київ – 2013

План

Вступ

I. Основні засади діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

1) Сутність Фонду гарантування вкладів, історія його розвитку.

2) Учасники Фонду та основні його функції.

II. Регулювання діяльності Фонду гарантування вкладів.

1) Правовий статус та органи управління Фонду.

2) Джерела фінансування та особливості діяльності Фонду гарантування банківських вкладів в Україні.

III. Аналіз діяльності  Фонду гарантування вкладів фізичних  осіб: проблеми та шляхи вдосконалення.

Висновок 

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Стабільна банківська система  дає потужний поштовх до стрімкого  економічного зростання будь-якої країни, оскільки забезпечує безперебійне функціонування платіжної системи, стимулює до заощадження  коштів, інвестиційних вкладень в  економіку, сприяє розвитку фінансового  посередництва.

Для успішної кредитної діяльності комерційним банкам потрібні значні кредитні ресурси. З метою їх поповнення банки широко залучають кошти  юридичних та фізичних осіб у вигляді  добровільно зроблених ними вкладів. Кошти в готівковій або безготівковій  формі, у валюті України або в  іноземній валюті, які розміщені  клієнтами на їхніх іменних рахунках у банку на договірних засадах  на визначений строк зберігання і  підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору, називаються депозитами. Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовують у своїй кредитній діяльності. Ця діяльність, як відомо, пов’язана  з ризиком неповернення коштів, наданих  банкам у кредит. Тому за умови, що банк не подолає ризику неповернення йому кредиту, цей ризик передається  клієнтам банку – власникам депозитів. Перед ними постає загроза втратити кошти, довірені банкові, через його загальну неплатоспроможність.

Світовий досвід та вітчизняна практика банківської діяльності переконують, що навіть чутки про ненадійність фінансової установи, не кажучи вже  про початок кризи, миттєво можуть спричинити паніку серед вкладників, заспокоїти яких надзвичайно складно.

Актуальність дослідження  полягає в тому, що в умовах нещодавньої  світової фінансової кризи питання  надійності банківських установ  постає найбільш гостро. У такій  ситуації актуальне питання розвитку системи гарантування вкладів, головна  мета якої – забезпечити довіру громадськості до української банківської  системи та, врешті-решт, запобігти  масовій банківській кризі. Адже в такі часи найбільш незахищеним  є населення країни, а банкрутство  банків може призвести не тільки до економічних та фінансових потрясінь, перебудови світової валютної системи, інформаційних війн тощо, але й до великих соціальних потрясінь, тому вдосконалення національної системи страхування депозитів вкладників – один зі способів виходу з такої складної ситуації.

Предметом дослідження є  Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його регулювання та її вплив  на банківську систему.

Об’єктом дослідження  виступає системи управління захистом грошових ресурсів фізичних осіб, вкладених  ними в офіційно функціонуючі банківські і небанківські фінансово-кредитні установи.

 

I. Основні засади діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

     1) Сутність Фонду гарантування вкладів, історія його розвитку.

 В Україні питаннями  захисту вкладів населення займається  Фонд гарантування вкладів фізичних  осіб, який створений державою  як державна неприбуткова організація.  Функціонування цього Фонду підтвердило  доцільність його створення та  ефективність діяльності. Основною  ціллю діяльності Фонду в Україні  є захист прав та інтересів  фізичних осіб – вкладників  банків, філій іноземних банків.

У 1998 році Президентом України  був підписаний Указ  «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків», яким було затверджене Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів. Також Указом було встановлено, що в разі недоступності вкладу в комерційному банку фізичній особі гарантується відшкодування за вкладом, включаючи відсотки, у розмірі вкладу, але не більше, ніж 500 грн на відшкодування одного вкладу.

20 вересня 2001 року Верховна  Рада України прийняла Закон  України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», який набув чинності 24 жовтня 2001 року. Даним Законом було передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 гривень по вкладах у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду міг бути збільшений за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасників (тимчасових учасників) Фонду.

23 лютого 2012 року Верховна  Рада України прийняла Закон  України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набув чинності 22 вересня 2012 року. Цей Закон розширив повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема в частині щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків. Також Законом передбачено умови, при настанні яких банк може бути віднесено до категорії проблемних та неплатоспроможних. Банки, які перебували в статусі тимчасового учасника Фонду набули статусу учасників Фонду, оскільки Закон не передбачає переведення учасників Фонду до категорії «тимчасових учасників» Фонду, тим самим, скасовуючи поняття тимчасового учасника Фонду як такого. Учасниками Фонду є банки, участь яких у Фонді є обов’язковою, та які набувають статусу учасника Фонду в день отримання ними банківської ліцензії. Таким чином, банки, які мають банківську ліцензію, є учасниками Фонду, окрім АТ «Ощадбанк».

Нині Фонд гарантує кожному вкладнику банка – учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше  200 000 гривень за вкладами у кожному із таких банків. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками – учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду та інших факторів.

Відшкодуванню вкладів до зазначеної суми підлягають всі вклади, розміщені  одним вкладником на кількох рахунках в одному банку чи в різних банках, а також в різних валютах (за курсом НБУ на день настання недоступності вкладів). Якщо вкладник має вклади у кількох учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, які в подальшому реорганізувалися шляхом їх злиття, приєднання або перетворення в один банк – юридичну особу, Фонд гарантує відшкодування коштів за цими вкладами до закінчення строку дії договорів за цими вкладами на тих самих умовах, що й до реорганізації. Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню.

Але фонд не відшкодовує гарантовану  суму за вкладами, розміщеними:

1) членами наглядової ради, ради  директорів і ревізійної комісії  банку, іноземного банку, вклади  яких у банку, філії іноземного  банку є недоступними;

2) працівниками незалежних аудиторських  фірм (аудиторами), які здійснювали  аудиторські перевірки банку  протягом останніх трьох років;

3) акціонерами, частка яких перевищує  10 відсотків статутного капіталу  банку;

4) третіми особами, які діють  від імені вкладників;

5) вкладниками, які на індивідуальній  основі отримують від банку  пільгові відсотки та мають  фінансові привілеї, що призвели  до погіршення фінансового стану  банку;

6) вкладниками, які не ідентифіковані  ліквідаційною комісією.

Важливо також зазначити, що Фонд набуває право кредитора  щодо банку на всю суму, що підлягає відшкодуванню, з дня настання недоступності  вкладів. Учасниками Фонду є всі  банки-юридичні особи, які зареєстровані  в Державному реєстрі банків, та мають банківську ліцензію на право  здійснювати банківську діяльність.

 

2) Учасники Фонду та основні його функції

Учасниками Фонду є  всі банки-юридичні особи, які зареєстровані  в Державному реєстрі банків, та мають банківську ліцензію на право  здійснювати банківську діяльність.

Банки Фонду поділяються  на дві категорії: учасників та тимчасових учасників. Учасником Фонду є  банк, який виконує встановлені НБУ  економічні нормативи щодо достатності  капіталу і платоспроможності та в стані виконувати свої зобов’язання перед вкладниками. Банки, які не виконують економічних нормативів та / або дія їх ліцензії зупинена, переводяться до категорії тимчасових учасників Фонду. У разі відкликання банківської ліцензії НБУ Фонд виключає банк із числа учасників (тимчасових учасників) Фонду. Залучені банком вклади до дня його виключення з числа учасників або переведення до категорії тимчасових учасників Фонду, відшкодовуються у разі настання їх недоступності.

Таблиця 1. Динаміка кількості учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом 2012 — 2013 років

Дата	Кількість банків у Фонді	Учасники	Тимчасові учасники
01.01.2012	175	170	5
01.02.2012	175	170	5
01.03.2012	174	170	4
01.04.2012	174	171	3
01.05.2012	175	171	4
01.06.2012	175	168	7
01.07.2012	175	169	6
01.08.2012	174	168	6
01.09.2012	174	168	6
01.10.2012	173	173	-
01.11.2012	174	174	-
01.12.2012	175	175	-
01.01.2013	174	174	-
01.02.2013	173

 

Рис 2. Динаміка зміни кількості учасників  ФГВФО, 2001 – 2011 рр

Крім цього, Фонд гарантування вкладів нині виплачує компенсації  вкладникам наступних банків: АТ «Ерде Банк», ПАТ «АКБ «Базис», ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», ПАТ «Банк «Столиця», ПАТ «КБ «СОЦКОМ БАНК», ПАТ «КБ «Володимирський», ТОВ «Діалогбанк», ПАТ АБ «Синтез», ПАТ «Земельний банк», ВАТ КБ «Іпобанк», ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер», АТ Банк «БІГ Енергія», АКБ «Трастбанк», ТОВ КБ «Арма», ТОВ «Український промисловий банк».

Державний Ощадний банк України  не є учасником Фонду. Це, по-перше, надає йому конкурентної переваги. По-друге, у разі банкрутства Ощадбанку  збитки відшкодовуватимуться за рахунок  Державного бюджету, тобто усіх громадян, а не інших банків.

Учасники Фонду зобов'язані  подавати Фонду балансові звіти, аудиторські висновки, інші визначені  Фондом форми звітності, документи  та інформацію, що необхідні для  виконання Фондом його функцій.

Основним завданням Фонду  є забезпечення функціонування системи  гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.  На виконання свого основного завдання Фонд здійснює такі функції:

      1) веде реєстр  учасників Фонду;

2) акумулює кошти, отримані  з джерел, визначених статтею 19 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду;

3) інвестує кошти Фонду  в державні цінні папери України;

4) здійснює заходи щодо  організації виплат відшкодувань  за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 
      5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб;

6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України;

7) застосовує до банків та їх керівників відповідно фінансові санкції і накладає адміністративні штрафи;

8) здійснює процедуру  виведення неплатоспроможних банків  з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку;

9) здійснює перевірки  банків щодо дотримання законодавства  про систему гарантування вкладів фізичних осіб;

10) надає фінансову підтримку  приймаючому банку; 
      11) здійснює прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам.