Аналіз прибутку

Безпроцентні  витрати включають частина загальбанківських  операційних витрат і усі витрати  на зміст апарата керування .

Інші витрати зв'язані  зі створенням резервів, які відносяться  на собівартість банківських операцій, сплатою податків, збитками від спекулятивних  операцій на ринку цінних паперів, валютному  ринку , від продажу майна банку  і т.д.

По способі  обліку виділяють три групи витрат:

1) операційні  і різні витрати банку;

2) витрати  на зміст апарата керування;

3) штрафи, пені і неустойки, сплачені  банком.

До операційних і різних витрат банку відноситься частина  податків, що сплачуються банком, що сплачуються відсотки за притягнуті ресурси, амортизація основних фондів, знос МБП і нематеріальних активів, витрати по оренді, на рекламу, оплату послуг обчислювальних центрів, поштові  і телеграфні витрати, плата за навчання, за бланки, магнітні носії інформації, пакувальні матеріали і деякі  інші витрати некапітального характеру. Як видно з цього переліку, операційні витрати поділяються на процентні, безпроцентні та інші.

До операційних  витрат банку відноситься тільки частина податків банку: податок  на майно, податок на користувачів автомобільних  доріг , податок із власників транспортних засобів, податок на придбання автотранспортних засобів, податок на землю, податок  на додану вартість, спеціальний податок  у фонди фінансової підтримки  найважливіших галузей народного  господарства. Усе це – податки, які відносяться на собівартість банківських операцій. Податок на прибуток на відміну від перерахованих  операцій сплачується з балансового  прибутку банку, тобто є одним  з напрямків її розподілу.

До другої групи - витрати на зміст апарата  керування - відносилася зарплата, премія й інші виплати стимулюючого і  характеру, що компенсує, перерахування  у фонди соціального призначення, витрати по змісту будинків, устаткування і легкових автомобілів, на охорону, представницькі, командировочні і канцелярські витрати та ін. По характеру ця група  витрат відноситься до безпроцентних  витрат.

Деякі витрати  можуть відноситися на видаткові  рахунки банку, тобто на собівартість його операцій, у межах Законодавчих норм. Це - витрати на відрядження, компенсації  за службові поїздки на особистих  автомобілях, представницькі витрати, витрати на рекламу, процентні витрати  на оплату міжбанківського кредиту.

Виділяється також група витрат, що відноситься  безпосередньо на рахунок "Прибутки та збитки звітного року": збитки від  розкрадань, прорахунки і нестачі  по касових операціях, збитки від  прийняття неплатоспроможних і  фальшивих грошових знаків і монети. Усі ці витрати по змісту представляють  прямі збитки банку. /8/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Процентна маржа

 

Процентна маржа - різниця між процентним доходом і витратами комерційного банку, між відсотками отриманими і сплаченими. Вона є основним джерелом прибутку банка і покликана покривати податки, збитки від спекулятивних операцій і так називане "тягар" - перевищення безпроцентного доходу над безпроцентними витратами, тобто частина загальнобанківських витрат, банківські ризики. /26/

Розмір  маржі може характеризуватися абсолютною величиною в карбованцях, а також  поруч фінансових коефіцієнтів.

Абсолютна величина маржі може розраховуватися  як ризниця між загальною величиною  процентного доходу і витрати  банку, а також між процентним доходом по окремих видах активних операцій і процентних витрат, зв'язаним з ресурсами, що використані для  цих операцій. Наприклад, між процентними  платежами по позичках і процентній витраті по кредитних ресурсах..

Динаміка абсолютної величини процентної маржі визначається декількома факторами:

· обсягом кредитних вкладень і інших активних операцій, що приносять процентний доход ;

· процентною ставкою по активних операціях банку;

· процентною ставкою по пасивних операціях банку;

· різницею між процентними ставками по активних і пасивних операціях (СПРЕД);

· часток безпроцентних позичок у кредитному портфелі банку;

· часток ризикових активних операцій, що приносять процентний доход ;

· співвідношенням між власним капіталом і притягнутими ресурсами;

· структурою притягнутих ресурсів;

· способом нарахування і стягнення відсотка;

· системою формування й обліку доходів і витрат;

· темпами інфляції.

Маються значні розходження між вітчизняними і закордонними стандартами обліку процентних доходів і витрат банку, що впливають на розмір процентної маржі.

Процентні доходи і витрати по нашій системі  обліку відбивають у звітності по моменті надходження їхній па рахунок або списання з рахунка  банку. За закордонними стандартами  в звітності повинні відбивати  доходи і витрати, що відносяться  винятково до звітного періоду незалежно  від часу відображення операцій.

Доходи  і витрати, що відносяться до даного звітного періоду, але не отримані або  не виплачені до кінця звітного періоду, називаються нарощеними. Розмір нарощених  відсотків визначається в такий  спосіб:

 

Процентна ставка * Період нарощування

         річна.                                *    Залишок позичкової                 (1)                                       360                                       заборгованості або депозиту

 

Різниця між процентною маржею при українській  і закордонній системі обліку складе: (відсотки нараховані й отримані банком, що відносяться до попереднього періоду, мінус відсотки, фактично сплачені банком, що відносяться до попереднього періоду) - (відсотки нарощені і належний банк за звітний період мінус відсотки нарощені і підлягаюча сплата банком) + (відсотки нараховані , але не сплачені клієнтами в звітному періоді  через відсутність засобів ).

Нарощені  відсотки не можуть розглядатися як реальний доход або витрата банку. Це тільки право на доход або зобов'язання по сплаті засобів на користь іншої  особи . Тому ріст процентної маржі  за рахунок нарощених відсотків  не може розглядатися як позитивне  явище. Потрібно ретельний критичний  аналіз форм організації кредитних  відносин, що приводять до значного розміру нарощених відсотків. У  закордонній практиці при простроченій більш 90 днів заборгованості по процентних платежах нарощування відсотків  припиняється. У нашій практиці на розмір нарощених відсотків впливає  прострочена заборгованість, пролонгація  боргу банкові (основного і процентного  платежів), стягнення відсотків наприкінці терміну користування позичкою. /6/

Коефіцієнти процентної маржі можуть показувати її фактичний і достатній рівень у даного банку. Коефіцієнт фактичної  процентної маржі характеризує відносну фактичну величину процентного джерела  прибутку банку. Він розраховується в такий спосіб:

 

1 варіант

                                            Відсотки, отримані в періоді  (факт)-

К_{факт. процентної маржі}  =                 - Відсотки, сплачені за період (факт)                (2)

                                Сер. залишок у періоді активів,  що приносять доход

 

Активи, що приносять доход , - усі види кредитів юридичним і фізичним особам, банкам, вкладення засобів у цінні  папери, у факторингові і лізингові  операції, в інші підприємства.

 

2 варіант

                                            Відсотки, отримані по позичках -

К_{факт. процентної маржі}  =               - Відсотки, сплачені за кредитні ресурси          (3) позічкових операціях          Середній залишок позичкової заборгованості в періоді

 

 

 

Аналогічно  розраховується коефіцієнт процентної маржі по кредитних операціях  на міжбанківському ринку (валютному  і карбованцевому ), ринку цінних паперів. Приведений варіант 3 розрахунки припускає вибір принципу розподілу  ресурсів між активними операціями банку. У великих і середніх банків це можуть бути: 1) принцип загального "казана" ресурсів і 2) принцип, заснований на реструктуризації балансу з урахуванням  ліквідності активів і необхідності пасивів. /29/

 

Інші  доходи - це комісійний доход від  послуг банку некредитного характеру, тобто плата за розрахунково-касове обслуговування, інкасацію, інформаційні і консультаційні послуги банку, за інші послуги, відшкодування клієнтам поштових, телеграфних і інших  витрат банку, відсоток і комісія, доодержані за минулі періоди, штрафи, пені, неустойки.

Достатня  маржа може розраховуватися на основі фактичних даних за минулі періоди  і прогнозні величини на планований період.

До останнього часу достатня маржа у великих  і середніх банків незначно перевищувала нульову оцінку. Це означало, що багато кредитних установ могли беззбитково  функціонувати при дуже низькому процентному доході, не особливо турбуватися  про зворотний рух позичок, якості кредитного портфеля. Така ситуація порозумівалася поганою матеріально-технічною базою, низькими витратами на охорону банку, навчання персоналу, високими валютними  доходами інфляційного характеру, низькою  якістю обслуговування клієнтів. Розвиток ринкових відносин, боротьба за клієнта, криміногенна ситуація, уведення валютного  коридору змінили розмір необхідної процентної маржі.

Порівняння  достатньої маржі, розрахованої на основі звітних даних, і фактично отриманої  маржі за цей період у цілому по банківських операціях або окремих  їхніх видах дозволяє оцінити  керування доходом і виявити  тенденції, що характеризують фінансову  стійкість банку. Тенденція падіння  фактичної маржі, скорочення різниці  між нею і маржею достатньої є  тривожним сигналом ("критичним" фактором).

Розрахунок  прогнозної достатньої маржі необхідний, насамперед , для формування договірної процентної ставки на майбутній період. Мінімально необхідний банкові відсоток по активних операціях складається  з реальної вартості ресурсів, маржі  достатньої і виправлення на очікувані  темпи інфляції.

Порівняння  коефіцієнта фактичної маржі  по окремих активних операціях (позичковим , на ринку міжбанківських кредитів (МБК) і цінних паперів) дозволяє оцінити  рентабельність напрямків роботи комерційного банку. /8/

 

 

 

1.4 Формування і використання  прибутку комерційного банку

 

Одна  з основних цілей комерційних  банків - це одержання прибутку, що є  джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників  банку і т.д. Прибуток банку представляє  різниця між його валовим доходом  і витратами.

Відповідно  до діючої методики комерційні банки  визначають прибуток або збитки від  своєї діяльності щокварталу, в останній операційний день кварталу. Протягом кварталу доходи і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється за підсумками діяльності за рік відповідно до рішення загальних  зборів акціонерів (пайовиків) банку. Протягом року прибуток, як правило, розподіляється у виді авансу на основі встановлених зборами акціонерів (пайовиків) пропорцій. /23/

У залежності від податкового законодавства  банки сплачують податки в  державний і місцеві бюджети  з прибутку або з доходу . Природно, застосовувана методика стягування податків впливає як на розмір, так  і на порядок розподілу прибутку.

Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією, Національним банком України й інших органів  з, прибутку банку виробляються відрахування в його резервний фонд у розмірі  не нижче 5 % прибутку , що залишається  в розпорядженні банку. Потім  виробляються відрахування у фонди  економічного стимулювання банку, на благодійні і спонсорські заходи, на виплату  винагороди (тантьем) керівництву банку. Із суми, що залишилася , виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам). Якщо і після цього залишається  нерозподілений прибуток, він може бути спрямована на індексацію акцій (паїв) або ж на приріст статутного фонду  банку.

Збитки  банку за підсумками діяльності за рік покриваються за рахунок його резервного фонду, а при його недостатності - за рахунок зменшення статутного фонду. У такому випадку відрахування у фонди банку не виробляються , а фактично зроблені за фати за рахунок  авансових відрахуванні від прибутку являють собою іммобілізацію  власних засобів банку і підлягають відшкодуванню за рахунок прибутку банку в наступному році. При збитковій  діяльності банку акціонерами (пайовиками) або Національним банком України  вирішується питання про доцільність  його подальшого функціонування - збереженні , реорганізації або ліквідації.

Формування  прибутку комерційного банку визначається специфікою цього комерційного підприємства, навкруги операцій, а також діючою системою обліку .