Соціально-психологічний клімат

Висновок

Отже, Вирішальне значення мають соціально-економічні і політичні умови життєдіяльності організації (колективу). Вони найбільш адекватно віддзеркалюють рівень соціальної справедливості в межах підрозділу і сприяють утвердженню в ньому позитивного морально-психологічного клімату.

На формування морально-психологічного клімату мають великий вплив  міжособові відносини членів колективу. Недооцінка цього аспекту є однією з розповсюджених помилок. Нерозвиненість міжособових відносин (існування в колективі недовіри до окремих працівників, байдужість до переживань колег тощо) може призвести де викривленого сприйняття працівниками обстановки в колективі, погіршення їх настрою, різнобою міркувань, відсутності інтересу до колективних традицій. Все це може створити негативний морально-психологічний клімат у колективі.

Морально-психологічний  клімат - це дух колективу, що має  велике значення у підвищенні працездатності людей, у подоланні труднощів. У  колективі, який досяг "духу єдиної команди", відсутні значимі конфлікти, а існуючі протиріччя, притаманні будь-якій соціальній спільноті, вирішуються  за допомогою критики і самокритики, чіткого дотримання службової дисципліни під дією громадської думки.

Стан морально-психологічного клімату - показник керованості соціально-психологічних  процесів і явищ у колективі. З  метою досягнення найбільшої керованості  морально-психологічним кліматом важливо  не тільки вміло використовувати  названі процеси і явища, а  й вправно спиратися при цьому  на суб'єкти - виразники соціально-психологічної єдності колективу.

Аналіз основних методів  державного управління з точки зору їх змісту, спрямованості, організаційної форми дає змогу виявити найбільш суттєві сторони того чи іншого явища, процесу, вибрати ефективний управлінський  вплив на працюючих і вирішувати завдання. Найбільший ефект отримується при комплексному застосуванні методів управління.

Вибір конкретних методів  державного управління, їх поєднання  і практичне використання залежать від особливостей цілей, об'єкта і  суб'єкта управління, конкретних ситуацій. При цьому, як правило, виникає ряд  завдань. По-перше, з позицій поставлених  цілей управління вимагається відібрати  методи, які мають найбільший потенціал  дії. По-друге, у відібраних методах  чи в їх поєднанні виділити той  головний елемент, який забезпечить найбільший ефект.

Факти, що впливають на вибір  методів управління і сам їх підбір аналізують із урахуванням постійного розвитку об'єкта управління, відповідно, у його структурі відбуваються певні  зміни. Змінюються також внутрішні  та зовнішні обставини його функціонування, удосконалюється управлінська система: змінюється її кадрова і технічна складові, з'являються нові засоби управління, нагромаджується власний досвід, узагальнюється і використовується більш прогресивний. Ось чому доцільно робити прогнозні оцінки можливих змін у комплексі з задіяними методами і засобами управління на певну перспективу, з урахуванням характеру і  тенденцій змін об'єкта управління.

Ефективне використання методів  державного управління вимагає, крім того, постійного пошуку, уваги до відхилень  у функціонуванні об'єкта, яким управляють, і суб'єкта, який управляє. Тривале  використання одного методу державного управління поступово призводить до втрати "чутливості" у сприйнятті адміністративно-управлінських дій. Отже, ефективним є таке управління, що розвивається, постійно вдосконалюючись, на основі аналізу та узагальнення набутого досвіду, теоретичних пошуків.

Список використаної літератури:

1. Хміль Ф І. Менеджмент Підручник
2. Коваль А. П. Ділове спілкування: Навч. посіб. — К., 1992.
3. Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навч. посіб. — К., 1996.
4. Лукашевич Н. П., Сингаевская И. В., Бондарчук Е. И. Психология труда: Учеб.-метод, пособие. — К., 1997.
5. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посіб.— К., 2000.
6. Моченое Г. В., Ночевник А. М. Конфліктні ситуації й організаційні структури колективу. — Тернопіль, 1999.
7. Обозов Н. Н., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми: Советы руководителю. — К., 1990.
8. Парыгин Б. Д. Социально-психологический климат коллектива: пути и методы изучения. — Л., 1991.
9. Платонов Ю. П. Психология коллективной деятельности. -М., 1998.
10. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие / В. Д. Балин, В. К. Гайда, В. К. Гербачевский и др. // Под общей ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. — СПб., 2000.
11. Любимов А. Ю. «майстерство комунікацій». — М., 2005.
12. РеанА. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология.—СПб., 2004.