Поняття стилю керівника

    Як  уже зазначалося, керівникові органу внутрішніх справ, або окремого підрозділу доводиться одноособово приймати велику кількість оперативно-службових, кадрових, виховних рішень,  господарських, координаційних зумовлених  принципом особистої відповідальності за стан справ на дорученій ділянці роботи. Але це не стоїть на заваді керівникам усіх рівнів управління спиратися на знання і досвід підлеглих. Уміння співвідносити право та одноособове прийняття рішень з досвідом і думкою підлеглих підвищує ефективність рішень, які за таких умов, якщо не юридично, то психологічно, є колегіальними. Керівникові слід відрізняти критичні виступи працівників від критиканства, тобто виступи окремих працівників з метою зведення особистих “порахунків” збереження або піднесення своєї репутації, перестрахування або упередження заслужених звинувачень.

    Керівникові органу внутрішніх справ у своїй  діяльності часто доводиться давати команди, ставити завдання, формулювати  вимоги. Вони мають бути чіткими  і послідовними, а необґрунтовані, незрозумілі, суперечливі, висловлені роздратованим тоном розпорядження  здатні призвести до помилкових дій підлеглих.

    Обов’язковою  передумовою успішної діяльності керівника  є його самокритичність, адекватна  оцінка своїх позитивних рис та недоліків, постійна орієнтація на самовдосконалення. Спроби прикрити власні недогляди вітіюватими  фразами, недоречним моралізаторством, вимагати до себе особливої поваги, невиправдано зневажлива і скептична оцінка  інших працівників, гіперболізація власної думки створюють у колективі нездоровий морально-психологічний клімат.

    Науковці  НАВСУ провели цікаві дослідження з приводу того, яким бачать міліцейського керівника його підлеглі. Так, лише 42,9 відсотка опитаних представників рядового і сержантського складу заявили, що мають добрі стосунки з керівниками підрозділів; 46 відсотків начальників, на думку підлеглих, знають тих, з ким вони працюють; третина респондентів відповіла, що підлеглі можуть без проблем зустрітися з керівниками підрозділів. Лише 29 відсотків сказали, що у розв’язанні конфлікту допомогли керівники. Лідерами своїх керівників вважають менше половини респондентів.

    На  питання, чи помічали підлеглі у своїх   начальників ознаки професійної  деформації, ствердно відповіли 26 відсотків, решта респондентів це заперечила.

    Привертає увагу оцінка підлеглими стилю керівництва  своїх начальників. Третина опитаних вважає, що цей стиль демократичний; чверть назвали його авторитарно-доброзичливим (коли рішення приймаються керівником одноосібно, проте з урахуванням позицій підлеглих); п’ята частина вважає цей стиль авторитарним (без урахування таких позицій). 20,4 відсотка респондентів вважають стиль керівництва ліберальним, тобто керівники всього-на-всього усуваються від прийняття рішень.

    Висновки

    Стиль відображає найхарактернішу систему  методів, прийомів, засобів діяльності. В управлінській діяльності він виявляється у плануванні, організуванні та контролюванні, прийнятті управлінських рішень, здійсненні комунікації, використанні мотивації. У ньому втілюються унікальність комунікативних можливостей, творча індивідуальність керівника, специфіка колективу, характер відносин із співробітниками.

       Таким чином формування здорового клімату в колективах залежить   перш за все від професіоналізму керівника,а уж потім від цілеспрямованої діяльності, знань в галузі філософії, професійної етики, психології, педагогіки навичок спілкування з людьми, високих ідейно-моральних особистих якостей.

    Професіоналізм  керівника характеризується певним рівнем психологічної готовності до управлінської діяльності. З одного боку, він є інтегральною якістю, властивістю особистості, що формується у діяльності й спілкуванні, з іншого — процесом і результатом діяльності та спілкування. Основи професіоналізму передбачають наявність у керівника здатності до самооцінки, самоаналізу, саморозвитку, самоорганізації, самоконтролю.

    Напрямки правоохоронної діяльності є відображенням внутрішньої політики держави. Органи внутрішніх справ – один з правоохоронних органів держави, діяльність якого досить різнобічна.Тому керівник цього підрозділу повинен суттєво розбиратися у всіх справах, конфліктах і ефективно керувати своїми підлеглими.

    Список  використаних джерел 

1. Терещенко  В. Наука керувати. Бесіди економіста.  

2. Шегда  А. В. “Основи менеджменту”. К., Знання, 2003. - с. 211.  

3. Хміль Ф.І. Менеджмент : Підручник. – К.: Вища школа, 2005. – 357 с 

4. uk.wikipedia.org 

5. Менеджмент: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 154 с. 

6. Шаповал М.І. Менеджмент якості. – К.: Т-во «Знання», 2003. – 475 с. 

7. Гель А.П. та ін. Правоохоронні органи України: Курс лекцій / А.П.Гель, Г.С.Семаков, Д.П.Цвігун. – К.: МАУП, 2000 

8. Бандурка О.М. Основи управління в ОВС України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основа, 2000.