Грошово - кредитна політика України в умовах фінансової кризи

Грошово - кредитна політика України в умовах фінансової кризи

У вересні 2008 року Україна зазнала впливу світової фінансової кризи, яка загострила внутрішні негаразди, що накопичувалися у вітчизняній економіці останніми десятиріччями. Точкою відліку фази кризи, що спричинила глобальне економічне «охолодження» вважають 15 вересня 2008 р. – день банкрутства одного з найбільших інвестиційних банків США – «Lehman Brothers» [1]. На сьогодні проблема кризової ситуації є дуже актуальною. Вона широко обговорюється на сторінках видань і в засобах масової інформації.

Метою даної статті є визначення засад здійснення грошово -кредитної політики України під час світової фінансової кризи.

Проблеми грошово - кредитної політики широко досліджують такі вітчизняні вчені, серед яких Бурлачков В, Кричевська Т., Охріменко О. та інші.

Об’єктом дослідження є грошово – кредитна політика України.

Грошово - кредитна політика має велике значення для кожної країни, оскільки шляхом регулювання пропозиції грошей вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки і її ключовими цілями є цінова стабільність, стабільність обмінного курсу, зростання економіки, забезпечення зайнятості, збалансування платіжного балансу, зростання добробуту населення тощо. Тобто, як одна з найважливіших структурних ланок державного регулювання макроекономічними процесами, грошово -кредитна політика спрямовується на реалізацію їх головних завдань. [3].

На сьогодні загальний стан економіки в більшому ступені залежить від стану грошово – кредитної сфери.

Світова практика показує, що через грошово – кредитну політику, держава впливає на грошову масу і процентні ставки, а вони, у свою чергу – на споживчий і інвестиційний попит.

Основними інструментами грошово - кредитної політики вважають: ліміти кредитування; операції на відкритому ринку; зміну норми обов’язкових резервів; зміну ставки рефінансування. [4]

         В умовах складної макроекономічної ситуації та впливу світової фінансової кризи грошово - кредитна політика в 2008 р. була спрямована на виконання основної функції Національного Банку України – забезпечення стабільності національної грошової одиниці. З початку 2008 р. національний банк України в контексті здійснення антиінфляційних заходів продовжував проводити процентну політику, спрямовану на підвищення вартості національної валюти та вживав заходів щодо стимулювання позитивних зрушень у структурі активно - пасивних операцій банків. Проте, такі заходи не були механічним обмеженням грошової пропозиції. [3]

У 2008 році в умовах несприятливої ситуації на світових фінансових ринках, Україна звернулася до МВФ за фінансовою підтримкою. Результатом стало затвердження МВФ 5 листопада 2008 року програми для України за дворічною угодою «стенд - бай» з обсягом фінансування 16,43 млрд. дол. США (800% квоти України). В рамках програми «стенд - бай», Україні надавалася підтримка з метою сприяння стабільному та справедливому довготерміновому зростанню, яке повинно було б досягатися шляхом втілення в життя визначених заходів економічної політики. Протягом дії програми «стенд - бай», було отримано три транші загальним обсягом 10,6 млрд. дол. США, з яких 4,5 млрд. дол. США було спрямовано безпосередньо до Державного бюджету на фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов’язань Уряду України.

                Перший транш кредиту на суму 3 млрд. СПЗ Україна отримала 7 листопада 2008 року. Всі кошти надійшли до Національного банку України і були зараховані до золотовалютного резерву з метою використання їх для покращення стану платіжного балансу, підтримки обмінного курсу національної валюти та ліквідності банківського сектору.

Другий транш на загальну суму 1,875 млрд. СПЗ було отримано 12 травня 2009 року. Кошти було розподілено наступним чином: 1 млрд. СПЗ отримало Міністерство фінансів для фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов‘язань Уряду, 875 млн. СПЗ отримав Національний банк України для поповнення міжнародних резервів з метою регулювання платіжного балансу, підтримки обмінного курсу гривні та ліквідності банків.

Третій транш за програмою було в повному обсязі зараховано на рахунок Державного казначейства України для вирішення питань підтримки бюджетного сектора.

Черговий транш у сумі близько 3,9 млрд. дол. США передбачалося отримати у листопаді 2009 року. Однак перегляд програми завершено не було, а фінансування фактично було припинено. [2]

В березні та квітні 2010 року в Україні працювали технічні комісії МВФ, які ставили перед собою мету переглянути макроекономічну ситуацію в країні та з’ясувати можливості для відновлення надання підтримки. Наприкінці квітня відбувся візит делегації України до США. За результатами візиту МІНФІНУ було передано доопрацьовану версію проектів Листа про наміри та Меморандуму про економічну та фінансову політику.

21 червня 2010 року в Україну прибула чергова комісія МВФ, яка спільно з Представництвом МВФ в Україні провела переговори з відповідними державними установами України, під час яких сторони обговорили технічні параметри майбутньої угоди.  Після їх закінчення Рада Директорів МВФ 28 липня 2010 року ухвалила рішення про започаткування нової програми співробітництва для України, в рамках якого Україні буде надано протягом двох з половиною років кредит у розмірі 15,15 млрд. дол. США. [5]

МВФ вважало, що поліпшення фінансового становища почнеться в 2010 р. і поглибиться в 2011–2012 рр. завдяки структурним реформам пенсійної системи, суспільного адміністрування і податкової системи. Фінансовий стан газового сектора буде зміцнено, зокрема шляхом реформи внутрішніх цін, підтриманої іншими багатосторонніми інституціями, що допоможе виключити субсидування енергетики і створити сучасніший і життєздатніший сектор, водночас захистивши вразливі прошарки за допомогою цільових соціальних програм.

Що ж стосується наслідків фінансової кризи в Україні, можна спостерігати: падіння ВВП становило, у I кварталі 2009 р. - 20,3%, у II кварталі - 18%, промислове виробництво за сім місяців скоротилося на 30,4%, експорт зменшився на 48,5%. Рівень безробіття на кінець липня становив 2,2%. Чистий притік зовнішніх інвестицій до України за сім місяців скоротився у 2,9 раза, а приплив іноземних запозичень за кредитами та облігаціями, який спостерігався у минулому році (10,2 млрд. дол.), змінився на їх чистий відплив у поточному (- 4,5 млрд. дол.). Перевищення бюджетних видатків над отриманими доходами за перше півріччя 2009 року зросло до 9,6 млрд. гривень. Інфляція залишалася на високому рівні - за сім місяців індекс споживчих цін зріс на 8,5%.

Динаміка валютного курсу гривні по відношенню до світової валюти дол. США ( в 2008 - різке зростання від стабільних 5, 05 грн. за останні три роки до 7, 7 грн., що у 2009 сягнуло апогею, досягнувши 7, 98 грн., у 2010 тримаючи позицію на 7, 91 грн.), проте, були присутні випадки, коли гривня щодо дол. США становила і більше восьми. Якщо казати про золотовалютні резерви, то треба зазначити, що в 2008 р. вони сягнули майже 190 млрд. грн. (порівнюючи з доходом Держбюджетом - 169, 4 млрд. грн., а план на весь 2008 р. передбачав доходну частину держбюджету в розмірі 228,3 млрд грн.). Зрозуміло, що правління НБУ, резервуючи на той час 83,3% держбюджету, перейшло всі розумні межі. Якщо при цьому взяти до уваги, що річний ВВП у 2010 р. сягає лише близько 144 млрд доларів США, то дивує те, як НБУ (при такому мізерному національному доході, який кратно, а саме в десятки разів менший від переважної більшості європейських держав) фактично «омертвляє» у валютних запасах велечезні обсяги іноземної валюти, тим самим «заморожуючи» кровоносну систему економіки країни, а саме її реальні обігові фінансові активи. Наразі необхідно зауважити, що після початку світової фінансової кризи Нацбанк опублікував дані про суттєве зменшення валютного резерву. Так, станом на січень 2009 р. вони становили 28 млрд доларів США, а в квітні 2009 р. вони вже дорівнювали 23,7 млрд доларів. Таким чином, центральний банк офіційно зафіксував зменшення валютних резервів майже на 14 млрд доларів, хоча при цьому на терени України не надійшло жодного цента [2].

Прогноз розвитку економіки Ураїни у 2011 році враховує світові тенденції, які характеризуються ознаками подальшого виходу з кризи із відповідним зростанням попиту, посиленням дисципліни трансакцій і фінансової діяльності, підвищенням ролі держави в управлінні економікою. Очікується поступове відновлення попиту на продукцію та послуги українського виробництва на зовнішніх ринках, активізація діяльності зовнішніх інвесторів.

Основні макроекономічні показники за I квартал 2008-2011 рр. [4].

Проаналізувавши таблицю, можна зробити висновок, що усі показники з кожним роком знижуються. Реальний ВВП у першому кварталі 2011 році склав 105,2%, індекс споживчих цін зріс на 3,3% , а індекс реальної заробітної плати зріс на 11,1% у 2011 році.

Очікується, що зростання реального ВВП у 2011 році становитиме 4,5%.  Прогнозується певне збільшення чисельності зайнятого населення в економіці (до 20,6 – 20,4 млн. осіб) та зниження рівня безробіття (до 7,6 – 8,1%), а також зростання реальної заробітної плати на 4%.

Особливу небезпеку в першу чергу становитимуть: високий рівень боргових зобов’язань на всіх сегментах ринку, в тому числі і державних зобов’язань; недостатній обсяг інвестицій; втрата окремих позицій вітчизняного експорту; більш жорсткі умови отримання зовнішніх кредитів.   

Від’ємне сальдо поточного рахунку в 2011 р. зросте до 3,9 млрд. дол. США (в 2010 р. – 2,8 млрд. дол.) внаслідок подальшого відновлення  внутрішнього попиту, як споживчого, так і інвестиційного. На фізичні обсяги експорту та імпорту впливатимуть менші, ніж у 2010 році темпи відновлення світової економіки, а також певне укріплення реального обмінного курсу гривні. Експорт у реальному обчисленні має збільшитися на 6,6%, імпорт – на 7,2%, при цьому ціни на товари, що експортуються та імпортуються, зростуть в середньому на 5,5%. Позитивне сальдо фінансового рахунку  (3,8 млрд. дол. США) в 2011 році формуватиметься за рахунок прямих іноземних інвестицій (6,5 млрд. дол.) та чистих запозичень реального сектору (2,0 млрд. дол.), в той час як боргові залучення банківського сектору лише покриватимуть поточні виплати за раніше отриманими ресурсами. [5].

Серед основних заходів щодо стабілізації ситуації на валютному ринку необхідно відзначити активну політику інтервенцій, запровадження механізму валютних аукціонів, заміну нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банків на ліміти граничних значень відкритої валютної позиції, вдосконалення порядку використання лоро-рахунків та процедури отримання іноземних кредитів тощо. Для забезпечення належного рівня ліквідності, збільшення кредитування економіки та підтримки банків проводилася гнучка політика рефінансування з вдосконаленням відповідних механізмів, знижувалась облікова ставка, був визначений та почав реалізовуватися порядок рекапіталізації банків за участю держави та інші заходи.

Здійснювана антикризова політика мала міжнародну підтримку, що забезпечило отримання чергових траншів кредиту Міжнародного валютного фонду, частина яких спрямовувалися на фінансування дефіциту державного бюджету. Також ця підтримка дозволила частково стримувати зменшення міжнародних резервів Національного банку. [1]

       Отже, грошово - кредитна політика є головним результатом функціонування економіки країни, яка повинна бути спрямованою на досягнення економічного зростання, поліпшення суспільного добробуту. Вона повинна стимулювати ділову активність в умовах депресії і знижувати економічний зріст при «перегріві» ринкової кон’юктури.

Грошово - кредитна політика останніх років нестандартна за своїми параметрами, з огляду на функціональну незрілість грошово-кредитної системи України, яка ще не набула  рис розвиненої  системи ринкового типу. Це означає, що в нас не цілком спрацьовують стандартні принципи і механізми   грошово - кредитної політики, перевірені світовою практикою.

Список використаних джерел:

1.      Бурлачков В.Особливості сучасних економічних процесів і грошово-кредитна політика / В. Бурлачков // Економіка України.– 2010.– №4.

2.      Бюлетень Національного Банку України за березень 2011 року.

3.      Кричевська Т. Фінансово-кономічна криза та виклики для грошово-кредитної політики//Економіка України.- 2010.-№4-С.74-75

4.      Охріменко О. Макроекономічний розвиток України у 2011-2012          роках//Фінансовий ринок України. – 2010.-№12.-С.3

5.      . Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

2