Свекольносахарний комплекс

 

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА  ФУНКЦІОНУВАННЯ БУРЯКОЦУКРОВОГО  КОМПЛЕКСУ

2.1 Аналіз обсягів  вирощування цукрових  буряків в Україні

 

    Оскільки  відомо, що основна технічна культура  України - цукровий буряк, і Україна є світовий виробник бурякового цукру і саме від реалізації цього продукту наша країна отримує значний прибуток, то слід проаналізувати показники валового   збору, урожайності та посівних площ цукрових буряків. 

                              Таблиця 2.1

Показники валового збору, урожайності та посівних площ буряків в Україні.

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення
				2005-2004 рр.	2006 -2005 рр.
Посівна площа, тис.га	1359	1104	856	-255	-248
Урожайність, ц/га	183	176	177	-7	1
Валовий збір, млн.т	23,0	17,6	13,2	-5,4	-29,8

 

    У 2006р. під цукровим буряком було зайнято 0,8 млн. га, що становить 3,2% всієї посівної площі і 20,4% площі посівів технічних культур. Протягом 2004-2006рр. спостерігалась тенденція до зменшення посівів і валового збору цукрових буряків.

    Зменшення обсягів виробництва продукції  пояснюється забороною ввезення  цукру-сирцю з тростини по операціях з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності.. Значно зменшили площі посіву господарства областей: Сумської (на 18,8 тис.га), Вінницької (на 13,4 тис.га), Харківської (10,8 тис.га), Київської (10,7 тис.га), Кіровоградської(10,2тис.га). Збільшили площі посіву господарства Тернопільської, Рівненської та Полтавської областей відповідно на 4,8 тис.га, 4,3 тис.га та 2,5 тис.га. В цілому в господарствах України в оптимальні та допустимі строки  було посіяно цукрових буряків на 53% , в тому числі в Степу – 55%, Лісостепу –50%, на Поліссі – 54%.

    Таблиця 2.2

     Баланс  попиту/пропозиції   цукру в ЄС (тис.тонн)

     

Цукор	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення
				2005-2004 рр.	2006-2005 рр.
Виробництво бурякового цукру	18237	15884	18405	14647	-14079
Виробництво тростинного цукру	282	269	266	-13	-3
Виробництво всього	18519	16153	18671	-2366	2518
Імпорт  цукру-сирцю	1735	1742	1613	7	-129
Імпорт  цукру	104	283	423	179	140
Імпорт  всього	1839	2025	2036	186	11
Експорт цукру всього	6607	4793	5281	-1814	488
Внутрішнє споживання	14050	14077	14400	27	323
Перехідні залишки	3420	2717	3732	-703	1015

 

    Отже, протягом 2004-2006рр. ми спостерігаємо  спад виробництва тростинного цукру, протягом 2004 року спостерігаємо спад експорту цукру, 2005 року – виробництво  бурякового цукру, імпорт цукру-сирцю.

    Можна зробити висновок, що протягом 2004-2006рр. посівні площі, урожайність, виробництво  бурякового цукру значно зменшились,що негативно впливає на сучасний стан економіки. 

2.2. Характеристика експортно-імпортних  операцій   

 

    У 2007 році, за прогнозами експертів, бурякоцукрова галузь виробить продукції на суму понад 7 млрд грн. Це — вагомий внесок у економіку держави. Та щоб отримати гроші, продукцію треба продати. Не є секретом факт, що зменшення обсягів виробництва цукру стало наслідком втрати основних ринків збуту. Угода про вільну торгівлю між Україною та РФ передбачає кілька вилучень, зокрема, щодо торгівлі цукром. Для українських виробників традиційний східний ринок закритий. Проте згідно із цією угодою, російський ринок має бути відкритий для безмитної торгівлі українським цукром з 1 січня 2009 року. Але поки це станеться, можуть відбутися корективи, які знову обмежать наших виробників, тому наразі важливо опановувати світовий та європейські ринки збуту. Міністерство агрополітики прогнозує експорт цукру у 2006/2007 маркетинговому році на рівні 400—500 тисяч тонн.

    Експерти  вважають, що Варшавська фондова біржа  є найзручнішою для виходу українських  компаній на європейські ринки. Ця біржа  є стартовим майданчиком для  багатьох східноєвропейських компаній, яким важко пробиватися на Лондонську чи Франкфуртську фондові біржі. Вихід на європейські ринки також  важливий з погляду підвищення конкурентоспроможності галузі. Країни — члени СОТ вимагають  квоту на щорічний імпорт до нашої  держави 260 тис. тонн цукру-сирцю. Очевидно, що вступ України до СОТ створить жорсткіше конкурентне середовище, але, на думку експертів, це не є загроза для її розвитку. 
Відомо, що сирець з цукрової тростини дешевший від бурякового, але цукор із наших солодких коренів значно якісніший від заморського. Українські виробники теоретично здатні виробляти цукор за собівартістю 400–500 доларів за тонну, тоді він може конкурувати на світовому ринку з тростинним цукром. Для цього потрібно підвищувати ефективність виробництва. Собівартість продукції можна зменшити завдяки збільшенню врожайності й продуктивності праці, запровадженню високих технологій виробництва сировини та її переробки.

    Цукор потребує значних капіталовкладень. Для вирощування пшениці достатньо 1,5–2 тис. грн інвестицій на кожний гектар. Для вирощування «солодких коренів» необхідно 4–5 тис. грн капіталовкладень на гектар. В Україні середня врожайність цукрових буряків — 245 ц/га, у Європі — 500-700 ц/га. Проте виробництво цукру в Україні за собівартістю втричі дешевше, ніж у Європі. Розвиток «солодкої» галузі — спосіб вирішення багатьох соціальних проблем і працевлаштування мешканців більшості аграрних областей держави.

    Механізм  квот в ЄС доповнений  зовнішньоторговельним регулюванням. Для  підтримки  вітчизняних  виробників встановлені  високі  митні тарифи, які фактично роблять неможливим  ввезення  дешевого цукру-сирцю тростинного в такому митному режимі.  Імпортний тариф складається  з двох мит: постійного і додаткового.

    Постійне  мито складає 419 євро за 1 тонну  білого цукру і 339 євро  за 1 тонну сирцю. Змінне мито (додаткове), призначене зменшувати вплив  світового ринку, в середньому склало: за 2002 рік -  87, за  2003р. - 115 євро за тонну.

    В той же час в  ЄС здійснюється ввезення тростинного цукру в рамках спеціальних імпортних квот з країн Африки, Карибського басейну і Океанії (АСР) згідно з Угодою про Партнерство між АСР і ЄС  як  допомога країнам, що розвиваються,  спрямована на розвиток регіону. Проте, для запобігання  збитків національних виробників цукру від імпорту, аналогічна  кількість цукру експортується завдяки   експортним субсидіям, які  дозволяють  виробникам  експортувати цукор за цінами, що забезпечують прибуткову рентабельність. Спеціальні  імпортні квоти  забезпечують доступ на європейський ринок більш 1,3 млн.тонн  цукру з тростини за  цінами ЄС і  близько  400 тис.тонн за близькими до них цінами. Максимальний рівень імпорту цукру визначений Єврокомісією  в обсязі 1770,6 тис.тонн в еквіваленті білого цукру. Тільки чотири держави ЄС імпортують   цукор-сирець з тростини для переробки на умовах квот: Фінляндія, Франція, Португалія  і Об'єднане Королівство.

    Слід  зазначити, що виконання  угод Уругвайського раунду  переговорів СОТ в 1995 році фактично підняло захисні тарифи. Це відбулося завдяки тому факту, що ЄС зобов'язався  знизити тарифи, але з рівня базової ставки, що перевищувала  фактичні тарифи, які існували. І лише потім рівень  захисту знижувався  за графіком.

    Вважаємо, що Україні також варто  підняти тарифи для поступового їх зниження, як це було зроблено в ЄС і останнім часом в Росії, зробивши їх  достатніми для того, щоб при зниженні ставок зберігався необхідний захист для виробників цукрових буряків.[5,c.456]

    На  цукровому ринку ЄС, з урахуванням  преференційного імпорту тростинного цукру з країн Африкано-Карібського та Тихоокеанського регіонів, пропозиції значно перевищують попит, в зв’язку з чим  ЄС є другим в світі після Бразилії експортером цукру (14 % світового експорту).  ЄС експортує  більш 5 млн.тонн цукру в рік, що складає третину валового виробництва і у три рази перевищує імпорт (баланс додається). У той же час, оскільки внутрішня ціна в ЄС складається  значно вище світової, експорт цукру компенсується. Так, у 2003 році середня експортна ціна становила  223 євро за тонну, при цьому експортна компенсація виплачувалася в розмірі  485 євро. Субсидований експорт цукру з ЄС складає 2,4 млн.тонн. Бюджет ЄС фінансує  експорт цукру квот А і В. Цукор категорії С експортується без субсидій. Субсидії експортерам  цукру присуджуються Європейською Комісією  за допомогою тендерів. Фінанси для субсидій ЄС надходять від податків і зборів, якими обкладаються виробники цукрових буряків і цукру, що складають в останні роки   1,5 – 2 млрд. євро щорічно, а також перерозподілу значної частки аграрних субсидій  на користь цукрового сектора.   

    Як  показує практика,  стабілізація виробництва  сільськогосподарських та продовольчих товарів в країнах-нових членах  ЄС відбулась лише завдяки  заборонному рівню імпортних тарифів на основні види продукції.[4,c.327]  

     

 

РОЗДІЛ 3

ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОГНОЗИ РОЗВИТКУ БУРЯКОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

3.1. Забезпечення розвитку  бурякоцукрового комплексу в Україні та заходи щодо його покращення.

 

    За  обсягами виробництва цукру Україна  займала одне з провідних місць  у світі і входила до першої шістки світових експортерів цукру. Зараз, на превеликий жаль, ми не стільки  експортуємо, як інколи імпортуємо, тим  більше імпортуємо ту сировину, якої у  нас було завжди достатньо для  забезпечення власного виробництва. Говорячи про можливості галузі, потреба в цукрі для Російської Федерації становить 5,5 млн. тонн. Вона виробляє власного цукру 1,5 млн. тонн., решту може постачати Україна. За виробничим потенціалом Україна відноситься до числа найбільших світових виробників бурякового цукру. За сприятливих умов цукрова промисловість України здатна виробляти понад 5 мільйонів тонн цукру. Частка України у світовому виробництві бурякового цукру донедавна становила 13-20 відсотків. За експортним потенціалом, а він складав понад 3 мільйони тонн, Україна знаходилась в десятці провідних світових експортерів. Але за останні 15 років галузь практично розвалилася, посівні площі під цукровими буряками скоротилися у 2-3 рази, урожайність в 1-2 рази, обсяги заготівлі цукрових буряків зменшилася з 50 мільйонів тонн до 16, і як наслідок, виробництво цукру знизилося з 5 мільйонів тонн до 1,8. Із 192 цукрових заводів реально працює 120, завантаженість яких сировиною лише 40-50 діб при оптимальній - 90. 37 заводів припинили своє існування, продані практично в металобрухт. 35 заводів чекає така ж участь. Але галузь бурякоцукровового виробництва це не тільки економічні показники, а й важлива соціальна проблема. Адже цукрові заводи побудовані в основному в сільських місцевостях і є містоутворюючими. Один цукровий завод дає робочі місця в сільському господарстві в середньому для 5 тисяч чоловік. В окремих регіонах, де велика кількість фермерських господарств, ця кількість сягає близько 30 тисяч чоловік. Розвалу цукрової галузі також сприяв і нелегальний ввіз цукру в Україну, перенасичення ринку, падіння ціни і відповідно втрата мотивації виробництва цієї важливої продукції. Незважаючи на наявність великої кількості матеріальних ресурсів в галузі розповсюджені бартерні операції. При наявності на даний час на складах товарної продукції на суму 4 мільярди гривень, отримання кредитів є проблемним. До проблем можна віднести і відсутність обгрунтованої концепції реформування бурякоцукрової галузі країни в частині забезпечення соціальних гарантій, при неконтрольованому введені надлишкових виробничих потужностей цукрових заводів, значне погіршення матеріально-технічного забезпечення бурякосіючих господарств і цукрових заводів, старіння основних виробничих фондів, втрата зв'язків з машинобудівними заводами та недосконалість системи лізингу. До сьогоднішнього часу не проводилося державна інвентаризація майнових комплексів цукрових заводів та виробничих потужностей. Протягом останніх років в бурякоцукровому виробництві впроваджувалися певні заходи щодо виводу їх з кризового стану. Зокрема, проведена атестація цукрових заводів та їх державна реєстрація, в минулому році Кабінетом Міністрів прийнято чотири постанови, які врегулювали питання захисту внутрішнього ринку від імпорту цукру та цукромістких продуктів. Однак, питання розвитку галузі потрібно вирішувати комплексно. Серед завдань на найближчий період основними : квотування цукру та цукрових буряків, підвищення ефективності виробництва в сільському господарстві, забезпечення високої якості продукції за світовими та європейськими стандартами, паритетності економічних відносин - вартість цукрових буряків і цукру, насіння, виробництва технічних засобів, мінеральних добрив, паливно-мастильних матеріалів, стимулювання науково-технічного прогресу та інвестицій, ефективне використання вторинних продуктів виробництва.     Однією з кризових причин в галузі э недостатня кількість сировини через відсутність економічної мотивації її вирощування, зміну структури сільськогосподарських виробників цукрових буряків, мінімальні закупівельні ціни тощо. В усьому світі бурякоцукрове виробництво регулюється державним шляхом, визначається цінова, фінансово-кредитна політика та система квотування. Серед заходів, які сприятимуть розвитку галузі, э проведення на постійній основі державних комплексних жорстких фінансово-економічних та митних заходів, що забезпечить ефективний розвиток власної промисловості та надійний захист товаровиробників. Основними елементами таких заходів є квотування, виробництво цукрових буряків і цукру, встановлення цін в тому числі мінімальних на цукрові буряки і цукор, високі ставки ввізного мита на цукор, пільгове кредитування виробників цукрових буряків та цукру, ліцензування оптової торгівлі цукром. Для подолання системної кризи в бурякоцукровій галузі та створення регульованого ринку цукру необхідно запровадити такі механізми: домовитись з Росією про щорічну поставку на її ринок 2-3 мільйони тонн цукру (Росія виробляє, як вже сьогодні наголошувалось, 1,5 мільйона тонн, а споживає 5,5тонн цукру); затвердити Державну комплексу програму „Бурякоцукрова галузь України на 2005-2010 роки”. Проектом цієї програми передбачено виведення цукрової галузі з кризового стану, відновлення сировини та технічних баз для виробництва цукрових буряків та цукру в обсягах, що забезпечують повне задоволення потреб власного населення держави в цьому продукті виключно з вітчизняної сировини та відновлення можливостей України в його експорті, розвиток машинобудування; забезпечення посівним матеріалом засобами захисту рослин та мінеральних добрив, створити інтервенційний фонд цукру, що дасть можливість знімати з ринку надлишковий цукор в період виробництва і масової реалізації; забезпечити виконання положень Закону України „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” в частині ліцензування оптової торгівлі цукром. Говорячи про ближчі перспективи розвитку бурякоцукрової галузі, треба зазначити, що протягом 2005 року необхідно здійснити інвентаризацію виробничих потужностей цукрових заводів усіх форм власності та навести належний порядок у їх реєстрації, як суб'єктів підприємницької діяльності, провести технічний аудит підприємств та впровадити відповідні технічні регламенти, внести пропозиції щодо змін в оподаткуванні діяльності підприємств харчової і переробної промисловості, сезонного виробництва, прискорити прийняття закону про галузеві формування, асоціації, спілки. За понад 200-річну історію цукроваріння Україна довела, що вона має всі можливості для стабільного функціонування бурякоцукрового виробництва: як природо-кліматичні та ґрунтові умови, так і виробничі потужності, науково-технічний та кадровий потенціал. Україна може забезпечити вже в 2010 році виробництво 4 мільйонів тон цукру, відновити експортний потенціал та забезпечити надходження до бюджетів всіх рівнів та соціальних фондів додатково понад 1 мільярд гривень, які сьогодні втрачені.[1,c.466]