Структура міжнародної торгівлі

На відміну  від більшості країн, що розвиваються, «нові індустріальні країни», особливо чотири «малі дракони» Азії (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур), демонструють швидке зростання експорту, їхня частка у світовому експорті в середині 90-х років становила 10,5 %. В останнє десятиріччя XX ст. КНР набрала економічних обертів і досягла 2,9 % (було менше за 1 %). США у світовому експорті належить 12,6 %; Західній Європі — 44 6 %; Японії—7,7%.

Характеризуючи  основні тенденції в географічному  спрямуванні міжнародної торгівлі, слід підкреслити, що розвиток і поглиблення  міжнародного поділу праці між промислове розвинутими країнами веде до збільшення їх взаємної торгівлі і зменшення  частки країн, що розвиваються. Основні  товаропотоки здійснюються в межах  «великої тріади»: США — Західна Європа — Японія. Щорічний товарооборот між США і ЄС у 2003 р. становив близько 1,7 млрд. дол. 20 % експорту Північної Америки припадає на ЄС.

Оскільки  в експорті промислове розвинутих країн  найбільша частка належить складній техніці, країни, що розвиваються, становлять для них порівняно менший інтерес як ринок збуту цієї продукції. Так, у 2003 р. тільки 2,7 % експорту країн Західної Європи спрямовувалось у країни Африки, 2,4 % — у Латинську Америку.

Експорт і імпорт провідних держав у 2003 р.

Таблиця 3

Джерело: World Trade Organization. Annual Report 2004. Vol. II. Р. 18.

Використана література:

1. Школа І.М.,  Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. - Чернівці “Рута”, 1996. -  Ст.. 126-146.
2. Козик В.В., Панкова Л.А. Світове господарство та міжнародні економічні відносини. -  Львів, 1995.

3. Гольцберг М.А., Воронова А.В. Международная торговля. - К., 1994.