Розрахунок ймовірності банкрутства ПАТ "АЕС Рівнеобленерго"

2. Акцентування уваги  під час прогнозування банкрутства  на показниках фінансової стійкості не завжди дає правильну оцінку,  оскільки підприємство може мати значну частку залучених коштів, однак, до того ж ефективно використовувати фінансові ресурси і забезпечувати високу рентабельність,  що дасть змогу розраховуватися з кредиторами.  Інша ситуація,  коли підприємство поряд із наявністю значної частки залученого капіталу має низькі показники прибутковості, у цьому разі ймовірність банкрутства значно зростає [4].

Сайфулін і Кадиков для виведення своєї п’ятифакторної дискримінаційної моделі використали метод,  запропонований Альтманом.  Ці дві моделі можна використовувати на вітчизняних підприємствах. Незважаючи на те, що модель Альтмана показувала найточніші значення (до 95% правильних результатів у передбаченні банкрутства впродовж року у США), однак, вона має негативні відгуки в багатьох країнах. Модель розраховують на основі номінальних значень бухгалтерської звітності, тому вона може не впоратися з відображенням швидких змін у стані позичальника.

Моделі Альтмана,  Чессера,  Таффлера,  Ліса широко використовують і в міжнародній практиці, це обумовлено такими перевагами:

1.  Аналітична інформація  для розрахунку показників є  доступною,  тому що відображена  в

формах фінансової звітності.

2.  Є можливість прогнозування  банкрутства,  визначення зони  ризику,  в якій перебуває

підприємство.

3.  Ці моделі мають  невелику кількість показників,  що забезпечують високу точність

результатів, за незначних  трудовитрат.

Але моделі показують реальні  результати в умовах, для яких вони були розроблені. Для того,

щоб використовувати такі моделі в нашій країні,  потрібно. щоб відповідав бухгалтерський облік, фінансова звітність і показники  міжнародній практиці та за умови  стабільної діяльності вітчизняних підприємств.

 

Отже, будь-яка модель даватиме надійні результати лише за конкретних умов функціонування об’єктів,  котрі досліджуються,  що не характерно для вітчизняних підприємств і не може вплинути як на коефіцієнти моделі, так і на її критичні значення,  які застосовують для оцінювання фінансового стану підприємства і прогнозування можливості його банкрутства. Так,  потрібно розробити модель,  в якій оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на вітчизняних стандартах обліку і звітності,  яка б використовувала статистичну, інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням специфіки галузі,  що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності. Отже,  за результатами проведених досліджень можна зробити висновок,  що серед існуючих модель прогнозування банкрутства,  на сьогодні не має методики,  що може надати достовірні результати про банкрутство вітчизняних підприємств.  При використанні тих чи інших методів та методик прогнозування ймовірності банкрутства має місце отримання суперечливих висновків про рівень фінансового стану підприємства за загрозу банкрутства. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є    питання,   що  пов’язані    з    удосконаленням    механізму прогнозування ймовірності банкрутства    з  точки  зору його  складових,  існуючих критеріїв,  вибору  системи показників та ін. 

Більшість моделей є зарубіжними і їх використання на українських підприємствах  може давати неточні результати. Тому результативним було б використання вітчизняних моделей, що дасть змогу  більш точно визначити ймовірність  банкрутства та вчасно подолати симптоми кризи для збереження платоспроможності  та ефективного функціонування підприємства.

Але серед вітчизняних моделей небагато таких, які можна було б використовувати, оскільки вони не враховують галузевих  особливостей розвитку підприємств  та притаманних їм форм організації  бізнесу і в цілому особливостей вітчизняної економіки. Тому вони носять більш теоретичний характер.

В умовах вітчизняної економіки на українських  підприємствах доцільним буде використання універсальної дискримінантної  моделі і коефіцієнта Бівера, з метою своєчасного виявлення тенденцій до формування незадовільної структури балансу. З більш широкої точки зору можливе використання аналізу фінансового стану підприємства.

В таблиці 2 представлена частота розгляду моделей  банкрутства в періодиці українських  видань.

 

 

 

 

 

Таблиця 2.

Розгляд моделей аналізу  ймовірності банкрутства підприємства за авторами у науковій періодиці  України

 

Серед перекислених моделей, найпопулярнішою є Модель Спрінгейта, Альтман, Таффлера та Тішоу і Показники Бівера. Але все-таки, зваживши на те, що дані моделі іноземного походження, зупинимось детальніше на вітчизняних, таких як, модель Зайцевої, Сайфуліна-Кодекова.

 

Проведений аналіз та узагальнення дали змогу зробити висновок, що розглянуті методики прогнозування банкрутства зарубіжних авторів мають ряд суттєвих обмежень для їх використання на українських підприємствах:

- більшість зарубіжних методик діагностики ймовірності банкрутства побудовані з використанням вагових коефіцієнтів показників,  що розраховані на основі американських аналітичних даних минулих років.  Отже,  в зв’язку з цим вони не відповідають сучасний економічній ситуації; 

- дані моделі не адаптовані  до вітчизняної економіки і  не враховують специфіку діяльності українських    підприємств,  а саме:  особливості в системі бухгалтерського обліку і податковому законодавстві,  вплив інфляції на формування показників діяльності підприємства, галузеву приналежність підприємства та ін;

Модель Дж. Таффлера і Г. Тішоу [4 ]

- відсутність статистичних  даних по підприємствам-банкрутам,  що не дозволяє скоригувати методику розрахунку питомої ваги коефіцієнтів з урахуванням економічних умов;

- проаналізовані методики  не враховують інших важливих  показників діяльності підприємства  (методики побудовані на використанні балансових показників та показників звіту про фінансові результати);

- моделі не дають відповіді на питання, які з факторів вплинули  на зміну рівня фінансової стійкості;

- за результатами використання моделей неможливо отримати інформацію можливого подальшого розвитку підприємства; 

-  граничні значення  показників, що запропоновані зарубіжними  вченими часто є недосяжними для українських підприємств.  Разом з тим вказані методики дають можливість визначити наближення банкрутства підприємства  (стадії кризи)  та не дозволяють спрогнозувати перехід підприємства від однієї стадії життєвого циклу до іншої [2, 4].

Враховуючі всі ці обмеження  зарубіжних моделей прогнозування  банкрутства, вітчизняними науковцями були розроблені методики,  що адаптовані для вітчизняної економіки.

 

Однією з найвідоміших є модель Сайфулліна -  Кадикова.  Оцінка рівня фінансового стану в цій моделі здійснюється за рейтинговим числом R. Дана модель враховує специфіку вітчизняної економіки та, разом з тим, є зручною для коригування відносно локалізації підприємства та часу розгляду.  Однак інші з перерахованих недоліків залишаються [1].

Проблему неможливості використання зарубіжних методик,  у практиці оцінювання фінансового стану українських підприємств,  спробував вирішити вітчизняний економіст О.  Терещенко.  Він розробив дискримінантну функцію з 6 змінними: 

 

Z = a1X1+ a2X2+ a3X3+ a4X4+ a5X5+ a6X6,              (1)

 

де,  а1,…а6 параметри дискримінантної  функції,  питома вага показників;

 Х1 – коефіцієнт  покриття;

Х2 – коефіцієнт фінансової автономії;

Х3 – коефіцієнт оборотності капіталу  (активів); 

Х4 –  коефіцієнт рентабельності операційного продажу за Cash – flow;  

Х5 –  коефіцієнт рентабельності активів за Cash – flow; 

Х6 –  коефіцієнт оборотності позикового капіталу.

 

Розроблена дискримінантна модель О.Терещенка має значні переваги над традиційними методиками:

- модель є зручною в  застосуванні; 

- розроблена на використанні  вітчизняних статистичних даних; 

- враховується сучасна  міжнародна практика;

- за рахунок використання  різноманітних модифікацій базової  моделі до підприємств різних видів діяльності вирішує проблему критичних значень  показників;

- враховує галузеві особливості  підприємства. Однак дана методика  не є досконалою і має свої  недоліки:  відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану  (існує лише –  задовільний та незадовільний фінансовий стан);  отримання значень в границях від -0,9  до 0,9 зобов’язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Діагностика  ймовірності банкрутства для  ПАТ АЕС Рівнеобленерго»

2.1.Розрахунок  ймовірності банкрутства за моделлю  Альтмана.

Зупинимося детальніше на підходах до прогнозування та ідентифікації фінансового стану підприємства для ПАТ «АЕС Рівнеобленепго».

Підхід 1: Використання дискримінантних функцій. Підхід базується на дискримінантному аналізі. Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з достатньою мірою ймовірності можна передбачити банкрутство суб’єкта господарювання.

Найбільш відома в цій  області робота економіста Альтмана, який розробив за допомогою апарату мультиплікаційного дискримінантного аналізу методику розрахунку кредитоспроможності підприємства. Цей індекс дозволяє заздалегідь розділити суб’єктів господарювання  на потенційних банкрутів і не банкрутів.

Альтман дослідив 66 підприємств в промисловості, частина яких збанкрутіла в період 1946-1965 рр., а частина успішно працювала, а також дослідив 22 аналітичних коефіцієнта. З них вибрав 5 найбільш значимих для прогнозу і побудував багатофакторну регресію, відому як п’ятифакторна модель Альтмана.

П’ятифакторну модель Альтмана  можна записати таким чином:

Ам =1,2 Рк + 1,4Ра +3,3Да + 0,6 Кк +1,0 Оа,                      (2.1.)

де Ам – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Рк – відношення робочого капіталу підприємства (оборотний капітал) до суми всіх його активів;

Ра – рівень рентабельності активів або всього використовуваного капіталу, визначають відношенням чистого прибутку до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу;

Да – рівень дохідності активів, визначають відношенням чистого доходу до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу;

Кк – коефіцієнт відношення суми власного капіталу до позичкового.

Оа – обіговість активів чи капіталу. Визначають відношенням обсягу продажу продукції до середньої вартості активів чи всього використовуваного капіталу;

         Загроза банкрутства визначається  за шкалою у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Шкала оцінки загрози банкрутства  підприємства за Альтманом

 

Значення  показника Ам	Ймовірність банкрутства
До 1,80	Дуже висока
1,81 – 2,70	Висока
2,71 – 2,99	Можлива
3,00 і вище	Дуже низька

  

Для ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»  маємо наступні значення коефіцієнтів станом на 2011р:

Рк = р.260 Ф1/ р.280 Ф1 = 69192 / 312943 = 0,23;

Ра = р.350 Ф1/р.280 Ф1=123292/312943=0,40

Да = р.100 Ф2/р.280 Ф1=51948/312943=0,17

КК = р.380/ р.430+р.480+р.620 Ф1=180769/132174=1,37

Оа = р.035Ф2/р.280Ф1=683023/312943=2,19

Підставляючи значення вище перерахованих коефіцієнтів у формулу 2.1., отримуємо:

Ам = 1,2 ´ 0,23 + 1,4´ 0,40 + 3,3´ 0,17 + 0,6´1,37 + 2,19 =0,28+0,56+0,57+0,86+2,19=4,46

     Отже, за проведеним розрахунком п’ятифакторної моделі Альтмана, інтегральний показник загрози банкрутства належить до 4 групи діапазону значень, тобто ймовірність банкрутства підприємства є дуже низькою..

        Але  застосування цієї моделі доречно  лише для акціонерних товариств,  акції яких вільно котируються  на фондових біржах. Ще однією  проблемою застосування цієї  моделі для прогнозування банкрутства українських підприємств є  неспівпадання їх ринкової і балансової вартості активів.

2.2.Розрахунок  ймовірності банкрутства за вітчизняними  моделями.

Вітчизняні мопеді прогнозування  і діагностики банкрутства почали з’являтися в 90-х роках, але в них не було необхідності, так як приватна власність була відсутня, що значно пригальмувало розвиток вітчизняної школи. Відомими моделями діагностики банкрутства були моделі Зайцевої і Сайфуліна-Кодекова. На рис. 2. Зображені моделі, що використовуються в український практиці.

Рис. 2.1. Моделі прогнозування ймовірності банкрутства, що використовуються в українській практиці.

2.2. 1. Модель О.П. Зайцевої

За моделлю Альтмана неспроможні підприємства, що мають високий рівень четвертого показника (власний капітал / позиковий капітал), отримують дуже високу оцінку, що не відповідає дійсності. У зв'язку з недосконалістю діючої методики переоцінки основних фондів, коли старим зношеним фондам надається таке ж значення, як і новим, необґрунтовано збільшується частка власного капіталу за рахунок фонду переоцінки. У підсумку склалася нереальне співвідношення власного і позикового капіталу.