Забезпечення енергозберігаючої моделі розвитку регіону (на прикладі Волинської області)

 

      Аналітична  записка (частина 1) 

      Забезпечення  енергозберігаючої  моделі розвитку регіону

      (на  прикладі Волинської  області) 

      1.Визначення  проблеми для аналізу: 

      Енергетична криза, яка стала причиною багатьох негативних явищ у економіці області  особливо загострилася в останні роки. Відсутність альтернативних джерел енергопостачання, в першу чергу нафти та газу, призвела до виникнення залежності від їх традиційних постачальників. Збільшення ціни на імпортовані енергоносії обумовлює необхідність активізації роботи з енергозбереження. Висока енергоємність галузей економіки приводить до зниження конкурентноспроможності місцевої продукції, збільшення її вартості, неефективної діяльності значної кількості господарюючих суб’єктів.

      Симптоматичними чинниками проблемної ситуації виступають наступні:

      - зростання вартості традиційних  джерел енергоресурсів (природній  газ, нафтопродукти, вугілля);

      - проблемні ситуації із забезпеченням  паливом віддалених населених  пунктів регіону (19 відсотків  районів області не газифіковані);

      - виснаження запасів не відновлюваних  енергоресурсів в області (природний  газ, вугілля);

      - висока вартість введення в  дію нових розвіданих родовищ  традиційних енергоресурсів (природний  газ, вугілля, торф);

      - низький рівень використання  місцевих видів палива у комунальній сфері області через застарілість теплогенеруючих установок;

      - незадовільне матеріально-технічне  забезпечення видобувних підприємств;

      - монополізація видобутку та переробки  вугілля в межах одного підприємства        ДП „Волиньвугілля”, торфових ресурсів – ДП „Волиньторф”, природного газу –       ВАТ „Локачинська дільниця газопромислового управління “Львівгаз-видобування”, перебування їх у державній власності;

      - стрімке скорочення лісових ресурсів  області;

      - загострення екологічних проблем  регіону. 

      До  законодавчої бази, яка регламентує  державну політику в зазначеній сфері  належать, зокрема:

      - закон України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР „Про електроенергетику” (зі змінами та доповненнями);

      - закон України від 1 липня 1994 року № 74/94 ВР „Про енергозбереження” (зі змінами та доповненнями);

      - постанова КМУ від 31 грудня 1997 р. № 1505 „Про затвердження  програми державної підтримки  розвитку нетрадиційних та відновлюваних  джерел енергії та малої гідро-  і теплоенергетики”;

      - розпорядження КМУ від 28 грудня 2005 р. № 577-р „Про заходи щодо енергозабезпечення споживачів”;

      - Указ Президента України від  27 грудня 2005 р. № 1863/2005 “Про рішення  Ради національної безпеки і  оборони України від 9 грудня 2005 року “Про стан енергетичної  безпеки України та основні засади держаної політики у сфері її забезпечення”.

      Гострота  проблеми на сучасному етапі визначається дефіцитом альтернативних енергоносіїв, високою вартістю традиційних та перспективами їх подальшого подорожчання. Проблема перш за все стосується енергетичної сфери, а через неї інших сфер забезпечення життєдіяльності суспільства. У вирішенні питання зацікавлені всі соціальні групи.

      У минулому (за часів СРСР) питання  забезпечення енергоносіями Волинської області вирішувалося за рахунок  видобутку традиційних не відновлюваних енергетичних ресурсів, недостатність яких компенсували зовнішні поставки.

      Щороку  Волинська область споживає в  середньому 1,3 – 1,4 млрд. кВт-год. електроенергії. Майже половина спожитої електроенергії припадає на населення та житлово-комунальне господарство. В області видобувається, виробляється та генерується паливно-енергетичних ресурсів в обсязі, що не перевищує 35 відсотків загальнообласного споживання.

      Паливно-енергетичний комплекс Волинської області включає підприємства добувної промисловості, що спеціалізуються на видобутку і переробці твердого мінерального палива (кам’яне вугілля, торф), природного газу (Локачинська дільниця газопромислового управління “Львівгаз-видобування”) та підприємства, що здійснюють постачання і розподіл природного газу та електроенергії. Крім того, підприємствами державного лісогосподарського об’єднання “Волиньліс” і міжгосподарськими лісопідприємствами агропромислового комплексу виробляється основний обсяг паливних дров.

      На  сьогодні через неефективність чинної політики в енергетичній галузі Волинський паливно-енергетичний комплекс потерпає від неповноти розрахунки споживачів за використані енергоресурси, недостатності системного обліку споживання енергоносіїв, значної зношеності основних фондів та обмеженості капіталовкладень на їх оновлення, дефіциту внутрішніх і зовнішніх фінансових ресурсів.

      Стратегічною  метою виконання завдань з  енергозбереження є визначення напрямків  скорочення обсягів енергоспоживання в усіх сферах господарювання, підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, забезпечення реалізації загальнодержавної стратегії скорочення споживання природного газу та зменшення енергетичної залежності області від його імпорту.

      З огляду на той факт, що за останні  два роки світові ціни на нафту та природній газ у зв’язку з їх поступовим вичерпуванням зросли в середньому у 2,5-3 рази, а вугледобувні шахти також вичерпують свій ресурс (очікується подальше зменшення видобутку вугілля та його подорожчання), доцільно переглянути необхідність будівництва нових газопроводів чи транспортування вугілля до віддалених населених пунктів. За таких умов постає питання впровадження нових енергозберігаючих технологій та розвитку нетрадиційних джерел енергії, яке потребує  негайного вирішення. 

      Замовником аналізу є Волинська обласна державна адміністрація. 

      2. Політичне середовище  політики (аналіз стейкхолдерів): 

      Зацікавленими сторонами виступають: підприємства добувної промисловості (ДП „Волиньвугілля”, ДП „Волиньторф”, Локачинська дільниця газопромислового управління “Львівгаз-видобування”); підприємства-постачальники природного газу та електроенергії; місцеві органи виконавчої влади (місцеві державні адміністрації та структурні підрозділи облдержадміністрації: головне управління економіки; головне управління праці та соціального захисту населення; головне управління агропромислового розвитку; управління промисловості, енергетики, транспорту та зв’язку); органи місцевого самоврядування; територіальні громади селищ та сіл; споживачі (підприємства житлово-комунального господарства; промислові підприємства, сільськогосподарські виробники; населення), виробники обладнання, устаткування і котелень, в тому числі іноземні; ЗМІ; інші суб'єкти залучені до цього процесу. 

      3. Попереднє формулювання альтернатив: 

      До  альтернативних варіантів досягнення бажаних цілей можна віднести:

1. “нічого не змінювати” (розраховувати на субвенцію з державного або місцевого бюджету);
2. збільшення обсягів видобутку паливно-енергетичних ресурсів за рахунок модернізації старих та розробки нових родовищ;
3. розвиток нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.

 

      Альтернатива 1 “нічого не змінювати”.

      Переваги:

• відсутність додаткових витрат фінансових, матеріально-технічних та людських ресурсів;
• наявність цільового джерела фінансування.

      Недоліки:

• зростання залежності від зовнішніх поставок основних видів енергоносіїв – природного газу та електроенергії;
• ризики державного фінансування (ймовірність затримки при виділенні або „урізання” фінансових ресурсів).

 

      Альтернатива 2 збільшення обсягів видобутку паливно-енергетичних ресурсів за рахунок модернізації старих та розробки нових родовищ .

      Переваги:

• розвиток підприємств паливно-енергетичного комплексу області;
• енергетична незалежність регіону.

      Недоліки:

• висока собівартість і низька якість місцевих енергетичних ресурсів (зокрема окремі види вугілля);
• виснаження родовищ;
• неможливість задоволення зростаючого попиту на паливо та енергію.

 

      Альтернатива  3 розвиток нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.

      Переваги:

• науково-технічний прогрес;
• покращення екологічної ситуації в регіоні;
• використання сировинного потенціалу області для виробництва та видобутку альтернативних видів палива;
• створення додаткових робочих місць.

      Недоліки:

• необхідність залучення значних фінансових ресурсів;
• відсутність в Україні виробництва необхідного обладнання і устаткування.

 

            З огляду на викладене  найбільш перспективною є альтернатива №4. 

      

1. Ресурси необхідні для  вирішення проблеми:

 

      Для вирішення проблеми необхідні значні матеріальні, фінансові та людські ресурси.

      Цілком  можливо до 2014 року за рахунок росту обсягів виробництва на підприємствах паливно-енергетичного комплексу області, а також освоєння виробництва нетрадиційних і нових видів енергетичних матеріалів досягнути балансового енергозабезпечення області.

      Це  стане можливим за рахунок:

• введення в дію потужностей нової вугільної шахти № 10 та збільшення продуктивності існуючих шахт;
• збільшення обсягів видобутку природного газу на Локачинському родовищі за рахунок розвідування і введення в експлуатацію нових газоносних структур;
• нарощування обсягів виробництва торфобрикетів та збільшення використання фрезерного торфу на енергетичні цілі;
• збільшення обсягів використання рослинної біомаси на енергетичні цілі (опалення) за рахунок ліквідації спалювання відходів лісосіки;
• організації виробництва нового енергетичного матеріалу – пеллет – з некондиційної деревини, відходів лісосіки і деревообробки.

 

      Необхідно також скоротити енергоспоживання шляхом: використання сучасних ефективних систем обліку та контролю за витратами енергоресурсів; використання вторинних енергетичних ресурсів; впровадження автоматизованих систем керування енергоспоживанням; використання економічних систем і приладів електроосвітлення; впровадження сучасних систем і засобів силової електроніки; вдосконалення систем теплопостачання; використання сучасних технологій спалювання низькоякісного твердого палива; вдосконалення структури парку електроприладів у галузях тощо.

      Фінансування  енергозбереження  необхідно здійснювати  шляхом: надання інвестицій-дотацій підприємствам виробникам енергозберігаючого обладнання; зменшання податків для підприємств - виробників енергозберігаючого обладнання; надання кредитів для реалізації енергозберігаючих проектів; сплати частини відсотків за одержаний підприємством кредит для реалізації енергозберігаючого проекту.