Видатки державного бюджету України за 2011-2012 года

По-перше, суттєвим для обмеження ступеня невпевненості щодо розвитку економічної ситуації вбачається добре обґрунтоване макроекономічне прогнозування.  Застосування таких економічних припущень для бюджетних надходжень є вирішальним, оскільки вони відіграють основну роль у визначенні загального рівня наявних ресурсів.  Так само значним для перегляду правильності та доцільності припущень є точне повідомлення про використані припущення. Участь незалежних приватних інституцій у процесі формулювання макроекономічних прогнозів може відіграти важливу роль дисциплінуючих заходів.

Зважаючи на ступінь невпевненості щодо української  економіки (який пов’язаний з труднощами у запровадженні політичних, інституційних  та структурних реформ) на даному етапі  перехідного періоду, “чиста” система  багаторічного бюджетного планування з високим рівнем попередньої зобов’язаності може виявитися недоцільною (небажаною).  Недосягнення раніше проголошених цілей може зменшити ступінь фіскальної довіри до уряду.  Таким чином, вважаємо, що середньострокова система, яка уточнюється кожного року, більше відповідає нинішнім умовам в Україні.

Бюджетне планування на багаторічній основі має здійснюватися  у номінальному виразі.

Слід досягти  політичного консенсусу щодо рівня  та характеру видатків в межах  багаторічного бюджетного планування, що має на меті обмежити можливість виникнення ситуації, коли необхідні зміни були заплановані на наступні роки, але фактично не були запроваджені через їх чергове відкладання. З метою уникнення такої проблеми, система має характеризуватися високим рівнем прозорості.  Дані щодо фінансування статей бюджету мають регулярно публікуватися, щоб очевидним було їх значну відмінність від тих, що показувалися раніше.

Наступне, політична  відданість виконанню цілей фіскальної політики необхідна для підтримання  довіри до бюджетного планування на багаторічній основі у разі виникнення певних шоків.  Необхідно, щоб у разі відхилень (які, наприклад, можуть бути спричинені непередбачуваністю процесу реформ чи коливань у зростанні ВВП) уряд вживав заходів для забезпечення виконання початкових середньострокових цілей фіскальної політики.

Бюджетне планування на багаторічній основі має базуватися на сукупних цілях фіскальної політики в контексті загальної макроекономічної ситуації.  Слід зробити наголос  на основних фіскальних змінних на рівні уряду загалом, а також на детальній функціональній класифікації.  Сукупні цілі мають поєднуватися з основними принципами та цілями економічної політики, такими, як структура податкової політики, пріоритети державних видатків, а також запропоновані реформи.

Вважаємо, що часовий  горизонт слід визначити як бюджетний  рік плюс два наступних роки.  Він є коротшим, ніж загальноприйняті три роки після поточного бюджетного року, як це має місце у більшості  країн.  Проте це є виправданим, оскільки українська економіка характеризується більшим ступенем невпевненості у порівнянні з економіками розвинутих країн.  Навіть якщо доцільним та можливим є лише сукупне прогнозування, це створює добру картину бюджетних тенденцій та є основою для пропонування середньострокових змін у бюджетній політиці.

Запровадження бюджетного планування на багаторічній основі видається доцільним з  точки зору обслуговування державного боргу, особливо це стосується обслуговування зовнішнього боргу, що вимагає довготермінового планування і прогнозування.

Реформування  та підвищення відповідальності місцевих органів влади є дуже важливим для підвищення довіри до середньострокових  цілей фіскальної політики.

3.2. Напрями удосконалення  фінансування видатків

Суттєвим важелем вирішення  бюджетних проблем слід розглядати розумні обсяги та структуру державних витрат. Водночас практика переконує, що ряд витрат бюджету, насамперед оборонні, адміністративно-управлінські, мало еластичні по відношенню до падіння виробничого та податкового потенціалів. Особливо чітко простежується тенденція їх зростання в умовах інфляції. Для забезпечення цілеспрямованого впливу державних витрат на економіку раціональна бюджетна політика повинна відображати, з одного боку, специфіку сучасного перехідного етапу, а, з другого — реалізуватися шляхом поступового нарощування арсеналу заходів з регулювання внутрішнього державного попиту, притаманного ринковій економіці. У такому випадку у бюджетній політиці досягається узгодженість з необхідністю стимулювання економічного розвитку і з інтересами економічної безпеки держави.

В Україні, як і в будь-якій іншій країні, питання про зменшення затрат бюджету є досить актуальним. Тому положення Бюджетного кодексу України  повинні визначити такий регламент  прийняття рішень, який би дав змогу  забезпечити досягнення ефективних результатів. Стосовно процесу бюджетного планування це означає, що процес розгляду і затвердження бюджету необхідно розбити на два етапи, Перший етап — затвердження ключових параметрів бюджету, до яких входять доходи бюджету, бюджетний дефіцит (в абсолютному вираженні та в процентах до ВВП), загальний обсяг витрат державного бюджету, в тому числі — трансферти місцевим бюджетам. Другий етап — затвердження витрат державного бюджету в розрізі розділів функціональної класифікації.

Найбільш проблемною ланкою державного бюджету є видатки  на соціальну сферу. Це пояснюється  тим, що такі установи як школи, інтернати, лікарні не є прибутковими,а витрати  на соціальне забезпечення постійно зростають. Але їх все одно не достатньо  для оптимального фінансування соціальної сфери. У багатьох випадках, коли ставиться питання про недофінансування державних соціальних зобов'язань, розміри якого свідчать про невідповідність цих зобов'язань реальним фінансовим можливостям держави, точаться розмови щодо необхідності згортання (скорочення) або відміни конкретних соціальних програм. Крім того такі законопроекти не раз розглядались в Верховній Раді. Але така постановка питання не завжди коректна. Так, затримка у виплаті заробітної плати або допомоги із безробіття, на дітей не достатня підстава для їх скорочення або зовсім відмови від них. З огляду на це, існують думки, що частину соціальних зобов'язань держави доцільно розглядати як певні орієнтири, які можуть бути повністю досягнуті лише при сприятливому стані економіки.

В останні роки спостерігається зростання асигнувань підприємств та організацій в  народну освіту, підготовку кадрів, охорону здоров'я, науку і культуру. Це зумовлено зростанням вимог виробництва  до якісних показників діяльності установ  цієї сфери. 

Використовуючи   досвід   країн із   розвинутою ринковою   економікою, слід   розглядати   ще   одне джерело  фінансового забезпечення фінансування видатків – меценатство, спонсорство. Це  досить нове явище в економічному житті України, як  благодійність.   Її можна   трактувати   як  не  комерційну (неприбуткову  діяльність  організацій  і окремих осіб),  спрямовану на задоволення потреб соціального розвитку. У більш широкому розумінні благодійність  визначається як   інвестування  соціальної сфери. В умовах кризи основним її джерелом в Україні служать кошти міжнародних благодійних організацій.

Без зниження рівня інфляції не можуть бути ефективно використані  витрати бюджету, направленні на соціальні потреби.  

Крім того для зменшення  витрат можливі також різні процедурні обмеження щодо прийняття бюджетних рішень. Зокрема, законодавчі акти, чинність яких призводить до збільшення державних витрат (наприклад, про підвищення заробітної плати державних службовців, про збільшення пенсій або про додаткові соціальні гарантії), можуть прийматися тільки за наявності в розпорядженні держави відповідних доходів. Крім того, рішення  стосовно державних витрат, змін у податковому законодавстві, державної заборгованості повинні прийматися кваліфікованою більшістю голосів (2/3 депутатів). Ефективним засобом обмеження зростання державних витрат може слугувати встановлення часу дії державних програм. Це означає, що прийняття нових програм допускається тільки із зазначеної дати їх завершення, а продовження дії програми потребує прийняття спеціального рішення.

Проте головним моментом в вдосконаленні фінансів є не стільки зменшення затрат, як збільшення доходів бюджету [1].

Вирішити задачу збільшення доходів держави не можна  лише шляхом адміністративного тиску, не створивши при цьому для підприємств ефективних економічних стимулів для сплати податків. Варто скоротити податкові пільги, однак це скорочення не повинне бути механічним. Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності і важливості для суспільства того чи іншого виду діяльності. При зменшенні податкових пільг з'явиться можливість цілеспрямовано використовувати видаткову частину бюджету для підтримки деяких пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку суспільства.

ВИСНОВКИ

Виконавши курсову роботу можна зробити наступні висновки : видатки бюджету – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетом.

Державні видатки – це грошові відносини, що складаються при розподілі і використанні централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування витрат розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб.

В 2012 році в порівнянні до 2011 року відбувається підвищення видаткової частини державного бюджету України на 44077,1 млн. грн. або на 24,1%.

Велика питома частка видатків припадає на соціальний захист та соціальне забезпечення – 30% в 2012 році, зменшення на 2% в порівнянні до 2011 року, видатки на освіту складають 13%, духовний та фізичний розвиток – 2%, на охорону здоров’я 4%. Видатки на загальнодержавні функції складають 15%, на економічну діяльність – 16%, на громадський порядок, безпеку та судову владу – 13%, на оборону – 5%, на охорону навколишнього природного середовища – 1%, на кредитування за вирахуванням погашення – 1%.

У 2011 році в повному  обсязі здійснювалося фінансування захищених статей видатків, зокрема  видатків на заробітну плату з  нарахуваннями, на грошове забезпечення військовослужбовців, на пенсії та стипендії, на придбання медикаментів і перев’язувальних матеріалів, на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Касові видатки соціального спрямування за загальним фондом державного бюджету за 2011 рік проведено у сумі 287286,7 млрд. гривень.

Високі показники  виконання бюджету за І квартал 2011 року дали можливість в червні 2011 року внести зміни до закону про  бюджет, якими було достроково підвищено  посадовий оклад працівника І  тарифного розряду ЄТС та встановлено його у середньорічному розмірі 637 гривень, забезпечено міжкваліфікаційні співвідношення в оплаті праці працівників 1–7 тарифних розрядів, запроваджено додаткові надбавки, матеріальні допомоги та інші виплати працівникам освіти, культури, охорони здоров’я та соціальної сфери.

На виплату  допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам  та тимчасової державної допомоги дітям  у 2011 році спрямовано 27,6 млрд. грн., що на 4,9 млрд. грн. більше, ніж у 2010 році.

У 2011 році разом із підвищенням мінімальної заробітної плати зростав і розмір мінімальної пенсії, який підвищувався протягом року 4 рази: з 1 січня – 750 грн.; з 1 квітня – 764 грн.; з 1 жовтня - 784 грн.; з 1 грудня – 800 гривень. При цьому, середньорічний мінімальний розмір пенсії порівняно з 2010 роком зріс з 709,2 грн. до 766,8 грн., або на 8,1 відсотка.

Середній розмір пенсійних виплат, за оперативними даними Пенсійного фонду, станом на 01.01.2012 зріс порівняно з початком 2011 року на 94,1 грн., або на 8,2%, і становить 1246 гривень.

Видатки, передбачені  в Державному бюджеті України  на реалізацію норм законодавства з  питань пенсійного забезпечення (в  обсязі 58,3 млрд. грн., у тому числі  – за загальним фондом 54,8 млрд. грн., за спеціальним фондом (за рахунок додаткових зборів на виплату пенсій) – 3,5 млрд. грн.) були проведені стовідсотково.

Пенсійні виплати  у 2011 році здійснювались вчасно і  в повному обсязі, станом на 1 січня 2012 року заборгованості з пенсійних виплат немає.

Отже, державні видатки відіграють важливу роль в державі. Адже за їх допомогою відбувається фінансування різних соціальних сфер, потрібних для нормального розвитку суспільства в цілому. Основну роль у цій системі виконує держава, адже на неї покладено функція контролю за тим, щоб кошти були направлені у ту сферу, для якої вони були призначені у відповідних завчасно встановлених законом документах.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бюджетний кодекс України: чинне законодавство із змінами та допов. На 2 вересня 2011 року: (Відповідає офіц. Текстові) - К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. - 118 с.

2. Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 30 грудня 2009 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=2154-17

3.  Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 21 грудня 2011 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? page=2&nreg=2857-17

4.  Наказ Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію" від 14 січня 2011 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon. nau.ua/doc/? code=v0011201-11

5. Постанова Верховної Ради України "Про схвалення основних напрямків бюджетної політики на 2011 рік" від 4 червня 2011 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=2318-17

6. Постанова Верховної Ради України "Про схвалення основних напрямків бюджетної політики на 2012 рік" від 13 травня 2011 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=3358-17