Правовий статус державних органів, які здійснюють фінансовий контроль в Україні

До державних органів, що здійснюють контроль за діяльністю учасників фондового ринку, належать також контролюючі органи, визначені  ст. 5 Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання  підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 р. № 817/98, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності з питань, віднесених до компетенції цих органів згідно з чинним законодавством.

Крім того, у ч. 3 ст. 5 цього Указу зазначається, що здійснення планових і позапланових виїзних перевірок з питань, визначених у ч. 1 ст. 5 цього Указу не висвітлюються питання контролю за випуском та обігом цінних паперів і їх похідних згідно із Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Вимого щодо порядку організації та координації проведення перевірок установлюються цим Указом, поширюються на контролюючі органи, визначені цим Указом, та у переліку яких немає ДКЦПФР.[24.]

Зазначене також установлюється постановою КМУ «Про затвердження

Порядку координації  проведення планових виїзних перевірок  органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів)» від 21 липня 2005 р. № 619, у якій зазначається, що координації проведення планових виїзних

перевірок стосуються органів  виконавчої влади, уповноважених здійснювати  контроль за нарахуванням і сплатою  податків та зборів (обов’язкових

платежів), до яких Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку не

належать.

На основі вищевикладеного  вимоги щодо порядку, строків та координації  проведення перевірок суб’єктів  підприємницької діяльності Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 р. № 817/98 та Порядком координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 619, на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку не поширюється, а проведення перевірок та ревізій фінансово-господарської діяльності емітентів, осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж і саморегулівних організацій здійснюються Комісією згідно з повноваженнями, встановленими Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».[19.]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВИЙ СТАТУС  ОРГАНІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ, ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ.

 

3.1. Контрольні повноваження Рахункової палати.

26 липня 1996 року був  прийнятий Закон «Про Рахункову  палату Верховної Ради України», яким було засновано Рахункову палату Верховної Раду України, одним з повноважень якої передбачалося здійснення контролю за використанням коштів державного бюджету органами виконавчої влади. В процесі розробки Закону про Рахункову палату, паралельно велась робота над проектом Конституції України 1996 року, але не було звернено уваги на суперечливість їх положень. Це призвело до того, що Закон України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» закріпив за Рахунковою палатою статус «вищого постійно діючого органу фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою України», Конституція України статтею 98 визначила лише, що «контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата». В зв’язку з цим, Президент України звернувся до Конституційного Суду України з Конституційним поданням щодо конституційності Закону України «Про Рахункову палату Верховної Ради України», внаслідок чого Рішенням Конституційного Суду Рахункова палата з органу Верховної Ради України, який здійснював вищий державно-фінансовий економічний контроль, перетворився в самостійний орган фінансового контролю. Отже, внаслідок неузгодженості Закону та Конституції виникла проблема визначення правового статусу Рахункової палати не лише в системі органів державної влади, але і в системі контрольних органів. До цієї проблеми науковці в своїх роботах підходять з різних, суперечливих позицій, це дає підстави констатувати, що визначення місця Рахункової палати в системі

контрольних органів і досі не отримала свого остаточного вигляду, ні в

теорії, ні на практиці.[22.]

Відповідно до ст. 98 Конституції  України здійснює контроль за використання коштів Державного бюджету України  від імені Верховної Ради України. За Законом України «Про Рахункову палату» до її завдань у сфері фінансового контролю належать:  

1) організація і здійснені контролі  за своєчасним виконанням видаткової  частини Державного бюджету України,  витрачання бюджетних коштів, у  т.ч. коштів загальнодержавних  цільових фондів за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

2) здійснення контролю  за утворенням і погашенням  внутрішнього та зовнішнього  боргу України, визначення ефективності  та доцільності видатків державних  коштів, валютних та кредитно-фінансових  ресурсів;

3) контроль за фінансуванням  загальнодержавних програм 

економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного 

розвитку, охорони довкілля;

         4) контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах НБУ та уповноважених банках;

5) регулярне інформування  Верховної Ради України, її  комітетів про хід виконання  Державного бюджету України та  стан погашення внутрішнього  та зовнішнього боргу України,  про результати здійснення інших  контрольних функцій.[9.]

За ст. 110 БКУ до повноважень Рахункової палати щодо дотримання бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

1) використанням коштів  Державного бюджету України відповідно  до Закону про Державний бюджет  України;

2) утворенням, обслуговуванням  і погашенням державного боргу України;

         3) ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України;

4) використанням бюджетних  коштів у частині фінансування  повноважень місцевих державних  адміністрацій та делегованих  місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади щодо доходів та видатків.[2.]

Для забезпечення виконання  своїх завдань контролери Рахункової палати проводять фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної  Ради України, органах виконавчої влади, НБУ, Фонді державного майна України інших підзвітних Верховній Раді України органах, у місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, в об’єднаннях громадян, недержавних фондах та інших недержавних некомерційних громадських організаціях у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України.

Ревізії та перевірки  Рахункової палати можуть бути як плановими, так позаплановими. Однак, на відміну  від інших контролюючих органів, які особисто виступають ініціаторами проведення позапланових перевірок, останні проводяться за рішенням колегії Рахункової палати на основі постанов або протокольних доручень Верховної Ради України, звернень парламентських комітетів та запитів народних депутатів України, за якими парламент прийняв рішення, а також звернень та пропозицій Президента України та КМУ. На думку Л. А. Савченко, такий підхід є неправильним, і Рахунковій палаті як вищому контрольному органу на законодавчому рівні слід дати можливість за власною ініціативою проводити позапланові перевірки.

У разі виявлення під  час ревізій (перевірок) та обстежень  фактів привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань

контролери Рахункової палати можуть передавати матеріали ревізій

(перевірок) та обстежень  до правоохоронних органів з  інформуванням про це 

Верховної Ради України.[13.]

3.2. Компетенція Міністерства фінансів України та Державного казначейства України у сфері фінансового контролю.

У здійсненні контролю у сфері публічних фінансів особлива роль належить спеціалізованим органам державної виконавчої влади з управління фінансами, для яких власне фінансова діяльність є основною. Як уже зазначалося, ці органи створено спеціально для здійснення фінансового управління, внутрішньо вони становлять єдину підсистему фінансово-кредитних органів. Її очолює Міністерство фінансів України, визначене головним у системі центральних органів виконавчої влади із реалізації політики у сфері внутрішнього фінансового контролю.

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань у  межах своїх повноважень контролює  дотримання бюджетного законодавства  на кожній стадії бюджетного процесу  стосовно як державного, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачене  законодавством; коригує показники фінансової бази пенсійної системи, забезпечує її збалансованість і стабільність; забезпечує у межах своїх повноважень організацію та здійснення контролю за інвестуванням пенсійних коштів і виконанням пенсійних програм тощо. В установленому законодавством порядку вживає заходів щодо зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів у разі їх нецільового використання та застосування безспірного вилучення коштів із місцевих бюджетів до державного бюджету.

До повноважень Мінфіну  належить погодження проекту плану основних напрямків контрольно-ревізійної служби; визначення основних організаційно-методичних засад державного внутрішнього фінансового контролю і внутрішнього аудита; перевірка правильності складання і

затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджетів, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (окрім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів тощо.[12.]

У межах своїх завдань  Мінфін має право одержувати в установленому порядку:

- від головних розпорядників  коштів державного та місцевого  бюджетів, органів місцевого самоврядування  – інформацію, документи й матеріали,  необхідні для складання проекту  Державного бюджету України, прогнозних показників зведеного бюджету й аналізу виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи держави; матеріали з питань надходження і використання коштів державних цільових фондів, їх кошториси та звіти;

- від центральних і місцевих органів виконавчої влади, розпорядників

бюджетних коштів – інформацію про здійснення внутрішнього фінансового  контролю і внутрішнього аудиту;

- від центральних і  місцевих органів виконавчої  влади, підприємств, 

установ і організацій  усіх форм власності – дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим використанням бюджетних коштів;

- щомісяця в установленому  порядку від Головного контрольно-ревізійного  управління – звіти про проведення  контрольних заходів тощо.[25.]

У межах своїх повноважень  Мінфін має право зупиняти бюджетні асигнування у випадках, передбачених законодавством; зупиняти в установленому законодавством порядку здійснення операцій із бюджетними коштами в разі виявлення бюджетного правопорушення. Крім того, на Мінфін покладено завдання здійснювати внутрішній фінансовий контроль та

аудит на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери 

його управління.

Органи Державного казначейства діють на підставі Положення затвердженого ухвалою КМУ № 590 від 31.07.95 р., у відповідність з яким Державне казначейство створене як система органів державної виконавчої влади і діє при Мінфіні України.

Державне казначейство складається з Головного управління і його територіальних органів –  управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями в районах, містах і районах у містах.

Державне казначейство:

1) організовує виконання  Державного бюджету України та здійснює контроль за ним;

2) здійснює управління  наявними коштами Державного бюджету, зокрема в іноземній валюті, і коштами державних позабюджетних фондів у межах витрат, установлених на відповідний період;

3) здійснює фінансування витрат Державного бюджету;

4) веде облік касового  виконання Державного бюджету,  складає звітність про стан виконання державного та зведеного бюджетів;

5) здійснює управління  державним внутрішнім і зовнішнім  боргом згідно з чинним законодавством;

6) розподіляє між Державним  бюджетом та бюджетом Автономної  Республіки Крим, областей, міст  Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів по нормативах, затверджених Верховною Радою України;

7) здійснює контроль  за надходженням і використанням  коштів державних позабюджетних  фондів;