Правове регулювання процесу фінансового контролю

ВСТУП 6

Актуальність теми. Дана курсова робота присвячена темі: «Правове регулювання процесу фінансового контролю». Ефективність діяльності контрольних органів прямо пропорційно залежить не лише від професіоналізму і компетентності посадових осіб, але і від належного здійснення фінансового контролю.                                                                                                                      З метою організації проведення контрольних дій прийнято багато нормативно-правових актів, але, на сьогодні, ми не можемо говорити, що проблеми з правовим регулюванням процесу фінансового контролю на теоретичному та законодавчому рівні повністю вичерпано.                                                                    З розширенням сфери фінансово-господарської діяльності, фінансовий контроль залишається однією із головних функцій управління, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, достовірності операцій в ході утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів.                Контрольно-процесуальна форма представляє собою відповідну структуру та сукупність вимог, в рамках яких здійснюються контрольні дії. Оскільки мета контролю є загальною для органів фінансового контролю, то, відповідно, можна говорити і про єдині етапи, стадії, які будуть покладені в основу її реалізації. В даній ситуації йдеться про вироблення єдиних положень процесу фінансового контролю для всіх органів, які його здійснюють, не виключаючи властиві кожному органу власні особливості контрольної діяльності, що закріплені у нормативно-правових актах.                                                              На жаль, питанню дослідження процесу фінансового контролю вченими приділялося мало уваги, йому присвячені поодинокі наукові праці, в яких розглядаються окремі його аспекти.                                                                   Важливу роль для з’ясування основних теоретичних питань фінансового контролю відіграли праці відомих вчених юристів-фінансистів: О.М. Горбунової, О.Ю.Грачової, Л.К. Воронової, М.В. Карасьової, М.П. Кучерявенка, П.С.Пацурківського, Л.А. Савченко,  Н.І. Хімічевої та інших. Фінансовий контроль здійснюється в процесуальній формі, тому все більшого значення набувають питання правового регулювання діяльності органів фінансового контролю щодо проведення ними контрольних заходів, пошук нових шляхів, створення яких не можливо без дослідження фінансового контролю, як виду контрольного процесу.                                                                Не зважаючи на наявність наукових праць, які висвітлюють порядок проведення фінансового контролю, ми не можемо констатувати, що проблеми пов’язані з удосконаленням процесу фінансового контролю вирішені. Однак нині залишається ще багато дискусійних та практично не досліджених питань. Це стосується поняття процесу фінансового контролю, його правового регулювання, визначення ознак, стадій, гарантій. Саме це і зумовлює актуальність обраної теми дослідження.                                                                     Мета і завдання полягає у тому, щоб на основі узагальнення правозастосовної діяльності органів фінансового контролю, врахування досягнень юридичної та економічної наук, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства розкрити

         7

правові проблеми процесу фінансового контролю як самостійної правової форми діяльності органів фінансового контролю.      

 Відповідно  до поставленої мети були визначені  основні завдання:

• з’ясувати поняття, сутність та ознаки процесу фінансового контролю;
• проаналізувати еволюцію поглядів на процес фінансового контролю;
• визначити поняття та стадії процесу фінансового контролю;
• охарактеризувати зміст та порядок здійснення контрольних дій на кожній стадії процесу фінансового контролю;
• визначити основні гарантії зміцнення законності при здійсненні фінансового контролю;
• розкрити значення контрольно-процесуальної форми у зміцненні законності у сфері фінансового контролю;
• розробити рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правових актів, які стосуються порядку проведення контрольних дій.                

Об’єктом роботи є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням фінансового контролю і регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України “Про Рахункову палату”, “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, “Про державну податкову службу в Україні” та багатьма іншими законами, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами органів фінансового контролю.                                                                                                        Предметом  є нормативні акти, що регулюють процес фінансового контролю.                                                                                                          Методи Теоретико-методологічною основою дослідження, відповідно до поставленої мети і сформульованих завдань, стали такі методи: діалектичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-догматичний (спеціально-юридичний). Використання діалектичного методу пізнання соціальних процесів дозволило врахувати всі взаємозв’язки явищ, що розглядаються, об’єктивно оцінити ефективність діяльності контролюючих органів у сфері фінансового контролю.     Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі українського законодавства різних років, порівнянні його з іноземним (у першу чергу з російським), а також визначенні основних категорій фінансового контролю – таких, як “процес фінансового контролю”, “фінансово-контрольні процедури”, “прийоми фінансового контролю” тощо. Застосування системно-структурного методу надало можливість визначити місце правових норм, які регулюють порядок проведення фінансового контролю, в системі права України та системі фінансового права.  За допомогою формально-догматичного методу досліджувався зміст процесу фінансового контролю, його стадій, гарантій законності. Кожен із використаних методів застосовувався у конкретному випадку не ізольовано, а в поєднанні з іншим           Курсова робота складається із вступу, трьох розділів,сім підрозділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг основного тексту роботи сторінок.

8

РОЗДІЛ I  ЕВОЛЮЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ: ДОКТРИНАЛЬНИЙ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТИ

1.1. Розвиток теоретичних  поглядів на процес фінансового  контролю

Для ефективного використання можливостей  фінансового контролю у виконанні  поставлених перед ним завдань, великого значення набуває реалізація контрольної діяльності.                                                                        Процес фінансового контролю складний і різносторонній. Його сутність не розкривається однією особливістю, а характеризується їх сукупністю. Діяльність органів фінансового контролю різнобічна. Це пояснюється, перш за все, особливістю підконтрольних суб’єктів, об’ємом питань, що підлягають контролю, характеристикою заходів, що застосовуються контролюючими органами за результатами контрольної діяльності, а також компетенцією самого контролюючого органу.                                                                                         Потреба в організації контрольно-ревізійної роботи обумовлена необхідністю координації і взаємозв’язку цілого ряду однорідних дій, що виконуються колективом контролюючого органу.                                                            Виконання контрольної функції залежить від належної її організації, оскільки послідовна та регламентована діяльність органів фінансового контролю прямопропорційно впливає на її ефективність. 

Під організацією розуміють “ такий вид управлінських дій, який пов’язаний з формуванням системи, що управляє, і системи, що управляється ” Також її можна розглядати, як упорядковану взаємодію окремих елементів, що знаходяться у функціональній залежності ” На думку А.М. Омарова, функцією організації є забезпечення динамічної рівноваги внутрішніх процесів системи і її впорядкування шляхом створення відповідної структури і регулювання дій, що в ній проходять.  Організація як функція управління полягає у формуванні органів фінансового контролю, визначенні їх правового статусу, структури, порядку здійснення фінансового контролю, виборі методів контролю тощо. Діяльність контролюючих органів щодо проведення контрольних заходів відбувається у вигляді певного процесу. Якщо звернутися до енциклопедії, то там він розглядається, як “сукупність послідовних дій, направлених на досягнення певного результату”                                                                Фінансовий контроль потребує чіткої організації, тобто проведення його у відповідній правовій формі.                                                                           Звертаючись до публікацій провідних вчених можна виявити цікаву історію дослідження форм діяльності органів державної влади. Ці питання вже давно обговорюються, але лише на рівні вироблення відповідних поглядів, а поділ відбувався в основному в залежності від гілок влади.                            

9

Студенікін С.С. представляв поділ у вигляді трьох форм: законодавство, правосуддя та виконавчо-розпорядча діяльність .

В науці набула важливого значення запропонована класифікація за зовнішніми ознаками діяльність органів державної  влади по виконанню функцій держави. Це правова і суто фактична  (організаційна) .   Фактична, по своїй суті, форма діяльності – це організаційно-масова, культурно-виховна, обліково-статистична, технічно-виконавча та діяльність державних органів, яка не тягне за собою правових наслідків.                                                                                Байтин М.Й. виділяє такі, як: а) організаційно-регламентовану, б) організаційно-ідеологічну,    в) організаційно-економічну діяльність.                                           Під правовою формою розуміють – однорідну за своїми зовнішніми ознаками (характеру і юридичними наслідками) діяльність всіх, великої кількості чи декількох органів держави по організації суспільних відносин за допомогою прийняття правових актів.

В юридичній літературі зустрічається  не одна точка зору щодо такої класифікації.

Самощенко І.С. до правових форм відносить: правотворну, оперативно-виконавчу та правоохоронну діяльність М.Г. Александров виділяє нормотворну, управлінсько-виконавчу, правоохоронну С.С. Алексєєв – правотворчу, правовиконавчу, правозабезпечуючу діяльність, поділяючи останню на організаційну, контрольно-наглядову та правоохоронну.     Вопленко М.М. відносить контроль до правозастосовної діяльності поділяючи її на юрисдикційну, виконавчо-розпорядну, контрольно-наглядову. Виділяли і такі форми правової діяльності, як правозастосовна, правоустановна, правотворна.                                                                                                             О.М. Козиріна, фінансовий контроль – здійснювана з використанням специфічних організаційних форм і методів діяльність державних органів, а в певних випадках і недержавних організацій, наділених законом відповідними повноваженнями з метою встановлення законності і достовірності фінансових операцій, об’єктивної оцінки економічної ефективності фінансово-господарської діяльності і виявлення резервів її підвищення, збільшення доходів до бюджету і збереження державної власності.                        Фінансовий контроль – це діяльність органів і недержавних організацій, наділених відповідними повноваженнями, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів держави.   Фінансовий контроль як діяльність відповідних органів здійснюється у процесуальній формі, оскільки вона відбувається у певній послідовності та з дотриманням відповідної процедури.     Дуже важливо встановити і закріпити процедури діяльності органів фінансового контролю та звести їх в єдину процесуальну форму, що в свою чергу забезпечить дотримання порядку під час проведення фінансового контролю та надасть можливість здійснювати контроль за дотриманням

10

законодавства в процесі такої  діяльності.    Оскільки фінансовий контроль зачіпає не лише інтереси державні, але і інтереси суб’єктів господарювання, то саме процесуальна форма діяльності органів фінансового контролю є однією із гарантій забезпечення прав і свобод підконтрольних суб’єктів та унеможливить вихід контролюючих суб’єктів за рамки процесуально-регламентованої діяльності.   Процесуальні норми, які регулюють фінансово-контрольні правовідносини є відокремленою за своєю природою сукупністю норм, що займають відповідне місце в системі права.                                                  Позиція В.Д. Сорокіна є найбільш конструктивною і передбачає поділ процесуальних норм на дві групи: 1) одні з них утворюють самостійні галузі права; 2) інші – утворюють інститути, тобто структурні підрозділи відповідних матеріальних галузей права. Ці норми наділені ознаками галузі фінансового права, мають єдиний “галузевий” предмет і найбільш характерний (адміністративний) метод правового регулювання.                                 Предметом фінансово-контрольного процесу виступають фінансово-правові відносини, що виникають, змінюються і припиняються в сфері відносин пов’язаних з плануванням контрольних заходів, їх проведенням, узагальненням результатів, прийняттям рішень за наслідками їх проведення, здійсненням контролю за виконанням рішення прийнятого за наслідками проведеного контролю, проведенням повторного фінансового контролю, оскарженням рішень і дій органів фінансового контролю та деяких інших.                          Крім предмета правового регулювання, фінансово-контрольний процес характеризується і методом правового регулювання.                                     Метод фінансово-контрольного процесу передбачає побудову  взаємовідносини між контролюючими і підконтрольними суб’єктами на основі владних приписів.    Горшеньов В.М. розглядаючи методи поділив їх на матеріально-правові та процесуально-правові, що проявляються в нормах матеріального і процесуального права .    Якщо матеріальні фінансово-правові відносини побудовані на основі імперативного методу, то зрозуміло, що їх реалізація можлива лише на його основі. Отже, методом правового регулювання фінансово-контрольного процесу виступає імперативний метод.    В науці фінансового права розвиток вчень про процес фінансового контролю в стадії формування і на даний момент йому не приділяється значної уваги.  Побудова процесу фінансового контролю здійснюється за аналогом кримінального та цивільного процесів і являє собою чітко врегульовану нормативно-правовими актами процедуру, систему дій, які складають порядок здійснення фінансового контролю.                                                                  Більшу частину діяльності органів фінансового контролю займає реалізація регулятивних фінансово-контрольних норм і звісно частину – охоронних норм. Основна частина контрольної діяльності повинна бути максимально організована і врегульована з метою досягнення необхідних результатів. Дослідження поняття процесу фінансового контролю викликано вимогами науки фінансового права, оскільки від належної діяльності органів фінансового контролю залежить виконання завдань та функцій держави, її фінансова