Поняття та види порушення податкового законодавства

податкового кредиту, залишаються документально  не підтвердженими,

платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,

установлених  законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не

підтверджену  документально. 

Відповідно  до статті 11 Закону України “Про систему  оподаткування” від

18 лютого 1997 року № 77/97–ВР говориться, що відповідальність за

правильність  обчислення, своєчасність сплати податків і зборів

(обов’язкових  платежів) і додержання законів  про оподаткування несуть

платники  податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів

України. 

Фінансові санкції за наслідки документальних перевірок та ревізій, які

здійснюються  органами державної податкової служби України та іншими

ної податкової служби України та іншими

уповноваженими  державними органами, застосовуються у розмірах,

передбачених  законодавчими актами, чинними на день завершення таких

перевірок або ревізій.  

Таким чином, виникає ситуація, коли відповідальність у вигляді

застосування  до правопорушників фінансових санкцій  або “штрафів”

теоретично  має всі ознаки адміністративної, однак при вчиненні таких

правопорушень неможливо користуватися нормами  Кодексу України про

адміністративні правопорушення. Із загального поняття  правопорушення

враховуються  специфічні ознаки, наведені вище, внаслідок  цього можна

стверджувати, що податкове правопорушення – протиправне (здійснене

порушення відповідно до податкового законодавства), винне діяння (дія

або бездіяльність) особи, пов’язана з невиконанням або неналежним

виконанням  податкового обов’язку, за яке встановлена  юридична

відповідальність. 

Проблема  в тому, що в чинному законодавстві не визначено поняття вини

юридичних осіб, а також окремі процесуальні строки, що закріплені в

названому Кодексі, непридатні для застосування при притягненні до

відповідальності  юридичних осіб. Наприклад, ст. 38 цього  Кодексу

встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше

двох місяців  із дня вчинення правопорушення, а  при триваючому

правопорушенні  – двох місяців із дня його виявлення. 

Як правило, правопорушення юридичних осіб, за які передбачено

застосування фінансових санкцій, можуть бути виявлені державними

контролюючими та наглядовими органами, в результаті цього практично буде

паралізована  лише діяльність суб’єктів господарської  діяльності. Якщо ж

виконувати  положення даної статті, то стосовно більшості правопорушень

юридичних осіб закінчиться строк давності притягнення до

відповідальності, що, в свою чергу, зведе нанівець діяльність

контролюючих  органів, знизить ефективність державного впливу на

правопорушників. Однак дане твердження не потрібно розцінювати як

обґрунтування позиції щодо необхідності застосування фінансових санкцій

без будь-яких строків давності і яке не закріплено у Декреті Кабінету

Міністрів України “Про стягнення не внесених у строк податків і

неподаткових  платежів”. 

Можливість притягнення юридичних осіб до відповідальності у вигляді

“фінансових санкцій”, “штрафів”, повинна обмежуватися певними строками,

за які  відповідно державні установи мають  право здійснити свої

контролюючі функції. Такі строки, на наш погляд, мають співвідноситися

із строками позивної давності, що існують у  цивільно-правових

відносинах. Оскільки фінансові санкції безпосередньо  пов’язані з

наслідками  господарської діяльності для застосування фінансових санкцій,

а також  строків для винесення рішення  щодо їх застосування, то це

сприятиме нормалізації роботи суб’єктів господарської  діяльності, а

також оперативності  та ефективності роботи відповідних  контролюючих та

податкових  органів, які будуть змушені своєчасно  реагувати на

правопорушення  підприємницької діяльності. При цьому необхідно окремо

передбачити, що строк застосування санкцій не повинен перевищувати

сування санкцій не повинен перевищувати

одного  року з часу виявлення відповідного правопорушення. 

Для визнання вини юридичної особи як суб’єктивної характеристики,

перевагу  матиме не оцінка фізичною особою власних  дій, а оцінка того,

яким чином  її дії впливають на дії саме юридичної  особи, оцінка їх

характеру. У кінцевому результаті від волі зазначеної фізичної особи

залежатиме  вчинене юридичною особою правопорушення чи ні. 
 

ПЛАН

1. Відповідальність за порушення податкового законодавства в системі юридичної відповідальності

2. Підстава відповідальності за порушення податкового законодавства

3. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства

4. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства

5. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства

Література

1. Відповідальність  за порушення податкового  законодавства в  системі юридичної  відповідальності

Виконання платниками податків та іншими суб'єктами податкового обов'язку об'єктивно не може спиратися лише на високий рівень їх правової культури та усвідомлення суспільної значущості передбаченої нормами податкового права належної поведінки. У сучасних умовах для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень вирішального значення набуває застосування заходів державного примусу в податковій сфері. Останні мають такі специфічні ознаки:

1)здійснюються  з метою забезпечення режиму  законності у сфері оподаткування  та дотримання правил сплати  податкових платежів;

2)поширюються  як на юридичних, так і на  фізичних осіб; підстави та порядок  їх застосування визначаються фінансовим, адміністративним і кримінальним законодавством;

3)їх застосування  є результатом реалізації державно-владних  повноважень посадовими особами  спеціальних державних органів; 

4) метою податкового  примусу є спонукання платників по датків до виконання податкового обов'язку;

5)різнобічний  характер цих заходів (за значущістю»  силою впливу та масштабом  застосування);

6)спрощений процесуальний  порядок застосування податкового  примусу; 

7)забезпечення  законності при застосуванні  заходів податкового примусу, здійснення прокурорського нагляду, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень.

Державний примус у податковій сфері реалізується через установлений законодавством механізм юридичної відповідальності. Для встановлення взаємозв'язку між державним примусом і юридичною відповідальністю важливе значення має поняття «обов'язок». Досліджуючи природу юридичної відповідальності, С. М. Братусь зазначав, що юридична відповідальність — це виконання обов'язку на основі державного примусу. Головне призначення відповідальності полягає у державному примусі до реального виконання обов'язків1. У податковому праві, враховуючи специфіку предмета і методу правового регулювання, застосування юридичної відповідальності до зобов'язаних суб'єктів податкових правовідносин завжди пов'язано з невиконанням або неналежним виконанням ними податкового обов'язку.

Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства  є її компенсаційно-каральний характер. Зміст компенсаційної ознаки полягає в необхідності відшкодування збитків держави та органів місцевого самоврядування внаслідок неотримання Надходжень податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів. Поряд із цим застосування відповідальності спрямовано на покарання конкретного правопорушника (платника податків, податкового агента) у зв'язку з невиконанням ним покладеного на нього обов'язку, а також на попередження податкових правопорушень. Отже, відповідальність за порушення додаткового законодавства поєднує різні моделі (конструкції) юридичної відповідальності; право відновлювальну (компенсаційну) та штрафну (каральну). Для право відновлювальної відповідальності істотно важливим є визначення існуючих обов'язків правопорушника та їх, у разі необхідності, примусове здійснення. Для штрафної — правильна кваліфікація правопорушення, індивідуалізація покарання або стягнення, реалізація застосованих до правопорушника заходів примусу, звільнення його від відповідальності у разі, якщо її цілі досягнуто.

Указаний феномен  відповідальності за порушення податкового законодавства зумовлений сутністю податкових правовідносин, а саме — їх владно-майновим характером. Якщо владному компоненту кореспондується застосування санкцій безпосередньо до платника податків у разі невиконання податкового обов'язку, опосередковане державним примусом, то акцент на майновому характері вимагає створення умов для відновлення порушеного публічного майнового інтересу, тобто примусового забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. При цьому сплаті підлягає не тільки сума податкового боргу, а й передбачені законом додаткові майнові санкції. В результаті бюджети та державні цільові фонди отримують додаткові грошові надходження у вигляді штрафних санкцій і пені. Специфіку відповідальності за окремі види порушень податкового законодавства фахівці вбачають у її безпосередній спрямованості на відшкодування фінансових втрат держави або муніципальних утворень на стадії формування ними фондів грошових коштів як фінансової бази власної діяльності.

З урахуванням  сучасного етапу розвитку вітчизняної  правової системи і, зокрема, системи законодавства, слід зазначити, що категорія «відповідальність за порушення податкового законодавства» є комплексною, оскільки підставою такої відповідальності може виступати дія або бездіяльність, передбачена нормами податкового, адміністративного та кримінального права. При цьому терміни «відповідальність за порушення податкового законодавства» та «податкова відповідальність» за своїм змістом не є тотожними.

У теорії податкового  права, зокрема російськими вченими, підкреслюється, що податкова відповідальність може мати місце лише у разі вчинення податкових правопорушень, а також їх різновиду – порушень законодавства про податки і збори у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон.

М. В. Кустова  пропонує відповідальність за майнові  порушення у податковій сфері на даному етапі її розвитку та юридичного оформлення виокремлювати як податкову відповідальність, не виключаючи можливості її визначення у майбутньому як фінансової відповідальності (або її різновиду).

Поряд із загальними ознаками юридичної відповідальності, податкова відповідальність характеризується низкою специфічних рис:

—підставою податкової відповідальності є вчинення діяння, що містить усі ознаки складу податкового правопорушення;

—настання відповідальності врегульовано нормами податкового права;