Кошторисно-бюджетне фінансування

 

Враховуючи  те, що згідно з Конституцією України (ст. 118) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, на яких покладається здійснення загальнодержавних функцій та завдань на місцях, держава бере на себе фінансування витрат на утримання зазначених місцевих адміністрацій.

 

Діяльність  органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються  їм з загальнодержавного рівня: органам  місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України). У цьому випадку держава фінансує здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

 

Відповідно  до функціональної класифікації видатків (код 0112) відбувається фінансування фінансової та фіскальної діяльності, зокрема містяться апарати Рахункової палати України, Рахункової палати Верховної Ради АРК, а також органи зі спеціальною фінансовою компетенцією - Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Митна служба тощо.

 

Витрати на утримання судової влади також  проводяться за рахунок державного бюджету відповідно до правил кошторисно-бюджетного фінансування. Зокрема, на бюджетному фінансуванні перебувають Конституційний Суд України, Верховний Суд України, апеляційні суди, Вищий господарський суд України, господарські суди, військові суди, Вища рада юстиції. У той же час фінансування, що передбачається з державного бюджету в останні роки, не покриває мінімальних потреб судової влади, до того ж, запланованих показників не дотримуються.

 

З казначейства фінансуються заходи, спрямовані на підтримання громадського порядку та безпеки держави, та органи, на які чинним законодавством покладено  функції щодо їх забезпечення. Так, на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають органи, які проводять діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю та охорони державного кордону (органи внутрішніх справ, дорожньо-патрульна служба, Прикордонні війська України і тому подібне). Обсяг видатків на утримання Прокуратури України, органів безпеки та органів внутрішніх справ також визначається штатними розкладами та кошторисами витрат цих органів.

 

У той же час, враховуючи загальнодержавне значення, за рахунок коштів державного бюджету фінансуються державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, а також щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

 

Глава 3. Кошторис як індивідуально-плановий акт

 

Кошторис бюджетних установ  є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування  коштів для виконання бюджетною  установою своїх функцій та досягнення цілей.

 

Такі призначення визначають обсяг  повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, наданих йому Бюджетним  кодексом України, Законом про Державний  бюджет України або рішенням про  місцевий бюджет. Бюджетне призначення має кількісні та якісні обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

 

Фінансово-правові відносини при  кошторисно-бюджетному фінансуванні виникають  з моменту затвердження кошторису  бюджетної установи розпорядником  бюджетних коштів вищого рівня, оскільки згідно з чинним законодавством бюджетним установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Саме в цьому бачиться правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акта, який хоч і не встановлює правових норм, але спрямований на їх виконання і конкретизує ту чи іншу правову норму у розрізі конкретних правовідносин.

 

Правові засади складання, затвердження та виконання кошторисів бюджетних  установ визначені Кабінетом  Міністрів України. Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України.

 

На відміну від практики попередніх років, з 2000 р. в Україні є два  види кошторисів: індивідуальні та зведені, що складаються у відповідності  з бюджетною класифікацією. Вони відрізняються рівнем узагальнення інформації про доходи та витрати бюджетних установ. Зокрема, бюджетна установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).

 

План асигнувань із загального фонду  бюджету являє собою помісячний розподіл асигнувань, затверджених у  кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, яка регламентує взяття установою зобов'язань протягом року. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з цим кошторисом. Як і форму кошторису, форму плану асигнувань затверджує Мінфін.

 

У свою чергу зведені кошториси і зведені плани асигнувань містять узагальнену інформацію щодо всіх розпорядників бюджетних коштів, які фінансуються через головного розпорядника і використовуються як для здійснення контролю за своєчасним витрачання бюджетних ресурсів, так і на етапі формування планованих показників доходів та витрат при складанні проектів актів про бюджеті.

 

Зведені кошториси та плани асигнувань - це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників  коштів бюджету нижчого рівня, які  складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

 

Враховуючи наявність двох фондів у бюджетах - загального та спеціального, а також необхідність посилення контролю над витрачанням бюджетних ресурсів та їх економією, було визнано за доцільне скасувати позабюджетні фонди бюджетних установ і запровадити, відповідно, дві складові частини кошторису:

 

 

загальний фонд, який містить обсяг  надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

 

 

спеціальний фонд, який містить обсяг  надходжень із спеціального фонду бюджету  на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

 

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідного вищого установи.

 

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи окремих установ затверджуються:

 

1) міністерств та інших центральних  органів виконавчої влади за  бюджетними програмами "Керівництво  та управління" - керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади за погодженням з Мінфіном, за іншими бюджетними програмами, які виконуються безпосередньо апаратом міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, - керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади. Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи органів виконавчої влади, які належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

 

2) обласних, Київської та Севастопольської  міських держадміністрацій - головами  відповідних держадміністрацій  за погодженням з Мінфіном;

 

3) міністерств і відомств Автономної  Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями після експертизи, проведеної Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними обласними і головним Київським міським та Севастопольським міським фінансовими управліннями;

 

4) управлінь, відділів, інших підрозділів  райдержадміністрацій - райдержадміністраціями  після експертизи, проведеної районними  фінансовими управліннями;

 

5) Державного лікувально-оздоровчого  управління за бюджетною програмою  "Керівництво", президій державних  академій наук за бюджетними  програмами "Наукова і організаційна  діяльність президії" - їх керівниками  за погодженням з Мінфіном; за  іншими бюджетними програмами, які виконуються безпосередньо апаратом цих установ, - їх керівниками;

 

6) за бюджетними програмами спеціального  фонду державного бюджету, які  виконуються за рахунок 30% збору  за забруднення навколишнього  природного середовища, - головним  розпорядником за погодженням з Мінфіном;

 

7) національних вищих навчальних  закладів, яким безпосередньо встановлені  призначення у державному бюджеті, - керівниками цих закладів за  погодженням з головним розпорядником,  якщо інше не передбачено законодавством.

 

Кошториси і плани асигнувань, передбачені  на проведення централізованих заходів, затверджуються окремо на кожний захід  керівниками міністерств, інших  центральних органів виконавчої влади, держадміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, які запланували зазначені заходи. Для здійснення кожного конкретного заходу не пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на основі календарних планів.

 

У той же час з кошторисом затверджується план асигнувань і штатний розпис установи, включаючи структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Зазначені документи подаються та затверджуються у двох примірниках, один з яких повертається цій установі, а другий залишається в установі, керівник якої їх затвердив. Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.

 

У тижневий термін після затвердження штатних розписів головні розпорядники подають Мінфіну України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам зведені показники по мережі, штатними розписами і контингентами установ та одержувачів за формами, встановленими Мінфіном.

 

До затвердження в установленому  порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків є проекти кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів, засвідчені підписами керівника установи і головного бухгалтера. По закінченню 30-денного терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів державного бюджету тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих у обліку відповідних органів Державного казначейства кошторисів і планів асигнувань.

 

Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердженої річним розписом асигнувань державного бюджету та помісячним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету, органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

 

Розпорядники мають право проводити  діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, за наявності витримки, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку. З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного казначейства витримку, повинні подати цим органам дані про розподіл показників зведених кошторисів та планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Державного казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

 

Чинне законодавство передбачає, що здійснення видатків установ та одержувачів  без затверджених у встановленому  порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису асигнувань та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

 

Бюджетні установи мають право  брати зобов'язання щодо видатків загального фонду бюджету відповідно до кошторису  і плану асигнувань виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позики юридичним та фізичним особам. Щодо доходів бюджетної установи, то при складанні проектів кошторисів у дохідній частині зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається направити на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

 

Звітуючи про виконання загального фонду кошторису бюджетної установи, розпорядники бюджетних коштів повинні  відобразити наступні показники, які  закріплюють витрати за економічною класифікацією і становлять зміст кошторису за видатками загального фонду.

 

І. Поточні витрати:

 

1. Витрати на товари і послуги,  у тому числі: 

 

 

оплата праці працівників бюджетних  установ (заробітна плата, грошове  утримання військовослужбовців, виплати по тимчасовій непрацездатності);