Фінансова система ринкового господарства та її структура

Фінансова система  ринкового господарства та її структура

Фінансово-кредитна система  є важливим елементом функціонування економічної системи. Особливо зростає  значення та роль фінансово-кредитної  системи в умовах трансформації  економіки. Кожна із вказаних складових (фінансова система та кредитна система) має свою сферу впливу та принципи функціонування, складні внутрішні  та зовнішні зв'язки. Проте найважливішим  є їхня взаємодія. Вона визначає ефективність господарювання і національну безпеку  країни. Тому розмежування об'єктивних засад і суб'єктивних дій у  їх використанні в процесі управління економікою є необхідною умовою ефективного  розвитку.

Провідна роль в економічній системі держави належить фінансам (рис.16.1). Це зумовлено тим, що вони охоплюють усі обмінно-розподільчі відносини в суспільстві, які відображаються у різноманітних грошових потоках, за їх допомогою визначаються кількісні і якісні параметри будь-якого економічного явища і процесу, а також кінцеві результати дій.

Фінанси - надзвичайно складна  економічна категорія, початок відліку  якої йде з XIII ст. Термін "фінанси" походить від латинського слова finis, що означає кінець, закінчення, фініш. У стародавньому світі термін finis застосовувався в грошових відносинах, що виникали між державою (в особі короля, суддів і т. д.) і населенням. Він виражав остаточний розрахунок, тобто означав завершення грошового платежу. Особи, що сплатили "внески" на користь короля, судді або інших державних органів, одержували на руки документ, названий fine. Як наслідок від назви цього документа пішов термін finansia, що латинською мовою означав грошовий платіж.

У XVI - XVII ст. у Німеччині  під терміном "фінанси" розуміли хитрість, підступність, здирництво, віроломство та ін.

У XVI ст. у Франції латинський термін finansia перетворюється на французький термін finanse, що означає готівку, дохід. Цей термін використовується для визначення сукупності публічних (тобто державних) доходів і витрат і поступово трансформується в сучасне поняття фінанси.

Зміст фінансів, закономірності їх розвитку, сферу, яку вони охоплюють, визначаються економічним устроєм суспільства, природою та функціями держави.

Як історична категорія, фінанси виникли одночасно з  розвитком товарно-грошових відносин, появою і посиленням ролі держави, розширенням  її функції.

У докапіталістичних формаціях  більша частина потреб держави задовольнялась через установлення різного роду натуральних зборів, податей, повинностей, а грошове господарство було лише в армії. З розпадом феодалізму і поступовим розвитком усе більшого значення почали набувати грошові доходи і видатки, частка натуральних зборів різко скоротилася.

Важливою умовою для виникнення фінансів стало й розмежування між  ресурсами держави і ресурсами  її голови (на ранніх стадіях розвитку державні монархи розпоряджалися коштами  держави як своєю власністю). І лише з виділенням державної скарбниці і повним відділенням її від власності монарха фінанси стають важливою формою та методом добування і витрачання грошових коштів на виконання покладених функцій державного утворення різних рівнів. Пізніше, коли функції держави значно розширилися, фінанси стали універсальним і активним елементом економічного життя.

Незважаючи на дуже старовинне походження категорії "фінанси", спектр думок про сутність фінансів залишається дуже широким. І все-таки вихідним положенням, як ми важаємо, для з'ясування сутності фінансів є розуміння того, що фінанси - це одна з конкретних історичних форм економічних відносин, виражених у грошовій формі, функціонування яких пов'язане з об'єктивною необхідністю розподілу, перерозподілу вартості сукупного суспільного продукту з метою формування та використання централізованих та децентралізованих фондів для виконання функцій і завдань держави. Є інші концептуальні підходи і міркування з приводу визначення сутності фінансів.

Проте всі вони зводяться  до того, що фінанси характеризуються різними сутніс-ними ознаками та формами прояву (рис. 16.1):

- утворення фінансів нерозривно  пов'язане з існуванням грошей, тобто фінанси мають грошову  форму вираження. "Фінанси - це  завжди гроші, проте гроші не  завжди фінанси:

- сферою виникнення економічних  (фінансових) відносин є процеси  розподілу вартості внутрішнього  валового продукту;

- фінанси завжди пов'язані зі створенням і використанням централізованих і децентралізованих грошових фондів;

- фінанси - особлива специфічна  форма економічних відносин. Одні  з них представлені еквівалентними, інші - відносинами нееквівалентного  перерозподілу доходів. Ці економічні відносини є фінансовими відносинами.

Сукупність фінансових відносин і ланок, які управляють ними, утворюють фінансову систему. Фінансова система України має складну структуру, кожен елемент якої має свої особливості у мобілізації і використанні фінансових ресурсів, відповідний апарат управління та правове забезпечення (рис. 16.2).

Фінансову систему можна  розглядати як за внутрішньою будовою, так і за організаційною структурою.

За внутрішньою будовою  фінансова система - це сукупність взаємопов'язаних фінансових відносин, що формують і  використовують доходи і відповідні фонди, а також відображають методи розподілу і перерозподілу ВВП. Виділення складових елементів  внутрішньої будови фінансової системи  проводиться за ознакою каналів  руху грошових потоків і місця  концентрації фінансових ресурсів. Остання  проводиться у відповідних грошових фондах, які можуть виступати ознакою виділення окремих ланок фінансової системи. Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається з відповідних сфер і ланок.

В основу сфер і ланок  покладено рівень економічної системи:

- рівень мікроекономіки представлений сферою фінансів суб'єктів господарювання;

- рівень макроекономіки представлений сферою державних фінансів;

- рівень світового господарства - міжнародними фінансами;

- забезпечуючий рівень - представлений фінансовим ринком.

Ланка показує уособлену  частину фінансових відносин. Виділення  ланок проводиться за ознакою  наявності або уособленості фонду  фінансових ресурсів, або специфічних  форм і методів фінансових відносин.

Базова сфера  фінансової системи представлена фінансами суб'єктів господарювання (підприємницьких структур). І це не випадково. Вони і тільки вони обслуговують створення внутрішнього валового продукту - основного джерела фінансових ресурсів. Особливістю даної сфери є те, що вона поділяється на окремі ланки, хоча й існують певні відмінності в діяльності окремих підприємств, які пов'язані з формою власності та галузевою специфікою.

Фінанси підприємницьких структур складають пріоритетну основу фінансової системи країни. Вони безпосередньо обслуговують процес виробництва, де здійснюється створення і первинний розподіл валового внутрішнього продукту.

Вони забезпечують процес простого і розширеного відтворення  на підприємстві. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

Фінансам підприємства, як і фінансам в цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки.

Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту.

Специфічні ознаки виражають  грошові відносини, що залежать від  первинного розподілу вартості ВВП, формування та використання грошових доходів і децентралізованих  фондів.

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Однак самі кошти не розкривають поняття "фінанси", якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Не всі грошові відносини належать до фінансових відносин. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. До фінансів підприємства належать такі форми фінансових відносин, які:

- пов'язані з формуванням статутного фонду;

- пов'язані з утворенням  та розподілом грошових доходів,  виручки, валового та чистого  доходу, прибутку, грошових фондів  підприємств;

- виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, отримання субсидій;

- виникають між суб'єктами  господарювання у зв'язку з  інвестуванням у цінні папери  та одержанням на них доходів,  здійснення пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;

- формуються у підприємств з банками, страховими та іншими фінансово-кредитними установами;

- формуються у підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів.

Організація всіх вищезгаданих відносин грунтується на формуванні і русі фінансових ресурсів підприємств, їх ефективному використанні. Що ж розуміється під терміном "фінансові ресурси"? В науковій літературі до цього часу ще немає загальноприйнятої точки зору. Щоб переконатися в цьому, досить звернутися до опублікованих останніми роками наукових праць, які присвячені проблемам фінансів. Автори більшості з них не включають до складу фінансових ресурсів підприємств наявні у їх розпорядженні власні основні і оборотні кошти, кредити банків, інші позикові кошти. Це значно обмежує та збіднює уявлення про фінансову діяльність господарюючих суб'єктів.

Беручи до уваги, що саме поняття "ресурс" трактується  як запаси, кошти, які акумульовані у фондах цільового призначення  для здійснення певних витрат, можна  стверджувати, що фінансові ресурси - це централізовані і децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу  і перерозподілу валового внутрішнього продукту і призначені для використання у відповідності із завданнями розвитку суспільства і окремих підприємств.

Централізовані грошові  фонди концентруються у держави  і являють собою загальнодержавні фінансові ресурси. Децентралізовані фонди грошових коштів, що використовуються в процесі фінансової діяльності, являють собою фінансові ресурси  підприємств, галузей національної економіки і населення.

Отже, фінансові ресурси підприємств - це грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу, перерозподілу ВВП і використовуються для забезпечення їх господарської діяльності. Ланцюг цієї діяльності буде виглядати таким чином: фінансові ресурси ->- витрати доходи фінансові результати збільшення (зменшення) фінансових ресурсів. Останні формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел. Власні ресурси концентруються в статутному фонді. Зовнішніми джерелами є кошти, що надходять з бюджету, цільових та централізованих корпоративних фондів, а також кредити, що надаються банками. За рахунок фінансових ресурсів, фонди яких утворюються при первинному розподілу ВВП, формуються основні й оборотні фонди¹, фонд оплати праці і внески в державні фонди цільового призначення (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості, фонд Чорнобиля та ін.), сплачується податок із прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, формуються фонди розвитку виробництва, фонд споживання, страхові і резервні фонди.

Фонди суб'єктів господарювання використовуються на авансування оборотних  коштів або проведення інвестиційних  та інших витрат.

Таким чином, у фінансах суб'єктів  підприємництва відбивається вся їхня господарська діяльність, ефективність використання основного й оборотного капіталів, інвестиційна політика.

Принципи функціонування фінансів підприємств єдині для усіх видів і форм підприємницьких структур. Разом з тим в організації фінансів, структурі джерел фінансових ресурсів, розподілі і використанні прибутку, взаємовідносин з бюджетом мають місце істотні відмінності. Останні пов'язані з формою власності, видом діяльності і навіть технологічними особливостями виробництва.

За формою власності фінанси  підприємницьких структур поділяють на державні, приватні і змішані. Специфіка фінансів визначається також організаційно-правовою формою підприємства. Це відноситься, насамперед, до джерел формування статутного фонду, розподілу прибутку і організації взаємин з бюджетом.

Так, майно державних підприємств перебуває у власності державних органів влади, і тому вони лише тимчасово передають право володіння і розпорядження ним керівництву підприємства, з яким укладається відповідний контракт. Для фінансування цих підприємств, крім власних джерел, залучаються бюджетні асигнування, державні дотації, банківські кредити, а також засоби в порядку внутрішньогалузевого перерозподілу. Прибуток, отриманий у результаті господарської діяльності, є власністю державних структур і використовується відповідно до законодавства.

Держава маже застосувати  й інші форми регулювання господарської  діяльності підприємств державної і комунальної власності.

Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується більшою самостійністю у формуванні і використанні фінансових ресурсів. У господарський оборот цих підприємств залучаються засоби засновників, акціонерний капітал, пайові внески промислово-виробничого персоналу, спонсорські засоби, фінансова допомога держави і недержавних фінансових інститутів.

Вищими органами управління на підприємствах недержавної форми власності (залежно від типу підприємства) є загальні збори членів колективу або акціонерів, рада директорів, засновників або інше представництво.

Саме їм належить право  розпорядження результатами господарської  діяльності; вони затверджують доходи і витрати підприємства, розподіл прибутку, розмір оплати праці, вирішують інші фінансові проблеми. Відсутність фінансової підтримки з боку держави, підприємницький ризик, високий рівень конкуренції в умовах ринку диктують їм необхідність створення резервних і страхових фондів. Можуть створюватися й інші фонди (в акціонерних товариствах - фонди для виплати дивідендів по привілейованим акціям, на орендних підприємствах - пайовий (частковий) фонд та ін.)