Доходи і видатки бюджету

 

Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) згідно з дорученням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради) за результатами розгляду звернення з урахуванням пропозицій Мінфіну (місцевого фінансового органу) робить узагальнений висновок щодо підстав виділення коштів з резервного фонду бюджету, правильності поданих розрахунків та можливого обсягу виділення асигнувань з резервного фонду бюджету, а також щодо оцінки наслідків у разі невиділення коштів на такі заходи з резервного фонду бюджету.

 

Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономно Республіки Крим, місцеві держадміністрації, виконавчий орган відповідної ради) приймає рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету виключно за наявності висновків Мінекономіки та Мінфіну (уповноваженого місцевого органу та місцевого фінансового органу).

 

Державне  казначейство (його територіальний орган) готу інформацію (звіт) про використання коштів з резервного фонду бюджету і подає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті, Мінфіну та Мінекономіки (Мінфіну Автономної Республіки Крим, фінансовому органу місцевої держадміністрації та виконавчого органу відповідної ради) н пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним.

 

Єдиний казначейський  рахунок

 

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП НБУ).

 

Єдиний казначейський  рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У балансі Державного казначейства України відкритий відповідний єдиний казначейський рахунок.

Управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – територіальні управління Державного казначейства) рахунки у Національному банку не відкриті.

 

Безпосереднім учасником СЕП НБУ є Державне казначейство України.

 

Для відображення операцій, проведених через СЕП НБУ протягом банківського дня, у СЕП НБУ Державному казначейству та територіальним управлінням Державного казначейства відкриті технічні рахунки.

 

У балансі Державного казначейства України відкриті відповідні субрахунки територіальних управлінь.

 

Операції, проведені органами Державного казначейства через СЕП НБУ, відображаються на технічному рахунку Державного казначейства та на відповідних технічних рахунках територіальних управлінь, у балансі Державного казначейства - на відповідному єдиному казначейському рахунку та субрахунках територіальних управлінь.

 

Державне  казначейство України формує щоденний оборотно-сальдовий баланс рахунків, що є підставою для отримання інформації щодо фактичної наявності коштів для прийняття управлінських рішень та проведення фінансових операцій.

 

 

В органах Державного казначейства, у свою чергу, відкрито:

 

• рахунки для зарахування надходжень, передбачених законодавством України;
• рахунки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів;
• рахунки підприємствам, установам, організаціям тощо за операціями, що не відносяться до операцій з виконання бюджетів, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами Державного казначейства.

 

Завдання  єдиного казначейського рахунку:

 

1. можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства;
2. використання отриманих коштів для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України;
3. надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями;
4. оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

 

Доходи

 

Доходи  – це усі податкові та неподаткові  надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

 

Ознаки:

• це сукупність надходжень до державних фондів коштів;
• грошова форма;
• подальше їх використання з метою виконання завдань та функцій держави;
• безповоротність;
• справляння кожного виду доходу повинно бути передбачено законодавством України.

 

Доходи  є вторинними, а видатки – первинними.

 

Класифікація  доходів:

 

І. За соціально-економічною ознакою:

• від здійснення господарської діяльності;
• від здійснення зовнішньоекономічної діяльності;
• від використання природних ресурсів;
• митні платежі;
• ін.

 

 

ІІ. За обсягом:

• великого розміру;
• середнього розміру;
• малого розміру.

 

ІІІ. За юридичною формою:

• податкові;
• неподаткові.

 

ІV. За порядком зарахування до бюджету:

• власні;
• закріплені;
• регулюючі.

 

V. За часом (періодом) стягнення:

• ті, що стягуються на довготривалій основі (податки);
• одноразові (надходження від приватизації певного об’єкта).

 

VІ. За визначеністю розміру надходжень:

• у твердій сумі (фіксований розмір);
• у процентному відношенні.

 

VІІ. Залежно від виду бюджету, до якого надходять доходи:

• доходи державного бюджету;
• доходи місцевого бюджету.

 

Доходи  Державного бюджету України включають: 

1. доходи (за винятком тих, що закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються 
   відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі;
2. доходи, що отримуються відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності 
   інвалідів";
3. доходи від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України;
4. кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям;
5. проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;
6. гранти і дарунки у вартісному обрахунку;
7. міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

 

 

Доходи місцевого  бюджету:

 

До  доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1. податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній Бюджетним Кодексом;
2. державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
3. плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
4. плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
5. плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
6. надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
7. єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам. 
   

Видатки

 

Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним  бюджетом, за винятком коштів на погашення  основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету  сум (це законодавче визначення).

 

Видатки слід відмежовувати  від витрат бюджету.

Витрати бюджету - видатки бюджету та кошти  на погашення основної суми боргу.

В літературі наводиться наступне визначення „видатків”: видатки  – це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її постійне існування і відображають економічні відносини, що пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного доходу, яка концентрується у бюджеті.

 

Ознаки видатків:

1. це кошти;

2. спрямовуються на здійснення програм та заходів, що передбачені     відповідним бюджетом;

3. цільовий характер використання коштів;
4. постійний характер використання коштів;
5. відображають перерозподіл доходів бюджету;
6. визначають пріоритети державної політики;
7. забезпечують функціонування держави;
8. забезпечують можливість виконання завдань та функцій держави.

 

Принципи, на яких базується здійснення видатків:

1. планування;
2. деталізація видатків;
3. безоплатність;
4. безповоротність;
5. цільове спрямування;
6. ефективне використання коштів;
7. постійний фінансовий контроль.

 

à видатки – це платежі, які не підлягають поверненню.

 

Види  видатків:

 

І. За спрямованістю – видатки спрямовані на фінансування:

• національної економіки;
• соціально-економічних заходів;
• зовнішньоекономічної діяльності;
• загальнодержавних програм;
• утримання органів державної влади;
• тощо.

ІІ. За часом:

• постійні;
• тимчасові (одноразові).

ІІІ. За економічною характеристикою  операцій, при проведенні яких здійснюються видатки:

• поточні;
• капітальні;
• кредитування за вирахуванням погашення.

 

ІV. Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

 

1. розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
2. підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

 

V. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

  
VІ. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

 

Стаття 82. Види видатків на здійснення повноважень 
 
VІІ. Видатки на здійснення повноважень:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені Бюджетним Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;