Надзвичайні ситуації та їх наслідки

 Одним з найефективніших  методів боротьби з інфекційними  захворюваннями є їх специфічна  профілактика. Вона заснована на  створюванні штучного імунітету  шляхом попереджувальних щеплень.  У наш час широкого вжитку  набули щеплення проти чуми, туляремії,  бруцельозу, туберкульозу, сибірки,  правця, дифтерії, черевного тифу, висипного  тифу, натуральної віспи, коклюшу  тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Характеристика  зон ураження при застосуванні  сучасної зброї 

 

 За останні роки  створені ракети з головною  частиною, в якій знаходяться  від 3 до 14 ядерних боєприпасів,  які самостійно можуть розділятись  і поражати цілі.

 Поряд з ракетними  системами удосконалюється і  ядерна артилерія, причому в  останній час їй приділяється  велике значення. Так, ряд артилерійських  систем, які прийняті на озброєння  США пристосовані для ведення  вогню ядерними снарядами. До  них відносяться 155 мм гаубиці  і 155 мм самохідні гаубиці з  потужністю боєзаряду від 2 до 10 кт.

 Поряд з цим важлива  роль відводиться застосуванню  ядерних фугасів, підрив яких  веде до широких зон радіоактивного  зараження місцевості і утворення  районів завалів, пожарів і  затоплення, що складає великі  перешкоди для наступаючих військ.

 В залежності від  місця дивізії в бойовому порядку  (оперативній структурі) армії,  бойових задач і ряду інших  факторів її санітарні втрати  за день наступального бою  можуть коливатись в значних  межах: від 10 до 36 % чисельності  особового складу.

 Структура уражень  при окремих ядерних вибухах  може мати значні коливання  в залежності від потужності, висоти вибуху і характеру  об’єкту, який поражається. При  вибухах нейтронних боєприпасів  понадмалої (до 1 кт) всі ураження (в  зоні санітарних втрат) будуть  обумовлені дією проникаючої  радіації.

 При проведенні повітряного  ядерного вибуху малої потужності (до 10 кт) у поражених виникають  опіки (21 % - в обороні і 27 % - в  наступі) і травмі (0,5 % - 10 %); при  застосуванні боєприпасу середньої  потужності доля опіків виростає  до 77 %, а травм – до 4,5 %.

 Структура санітарних  втрат від ядерної зброї в  цілому за наступальну операцію  може бути такою: комбіновані  пораження (подвійні і потрійні  комбінації травм, опіків і  променевої хвороби) – 44-47 %, ізольовані  опіки – 26-30 %, ізольовані травми  – 5-6 %, пораження проникаючою  радіацією – 17-23 %.

 Із загальної кількості  поражених ядерною зброєю більше  як 50 % мають місце важкі і надзвичайно  тяжкі ураження.

 Радіаційні пораження,  які викликані боєприпасами понадмалої  потужності, надзвичайно важкі. При  цьому можна очікувати такого  розподілу поражених за видами  уражень: 

- променева хвороба найважчого  ступеню в комбінації з опіками  і травмами — 5%

- променева хвороба найважчого  ступеню — 60 %

- променева хвороба важкого  ступеню — 15 %

- променева хвороба середньої  важкості — 10 %

- променева хвороба легкого  ступеню — 10 %

 Санітарні втрати від  бактеріологічної (біологічної) зброї 

 Виходячи з аналізу  санітарних втрат внаслідок застосування  бактеріологічної зброї можна  передбачити, що противник буде  застосовувати на перші ешелони  військ в основному токсини.  При застосуванні токсинів використовують  такі з засоби доставки, як  і при використанні ОР. Значить,  приведені вище дані можливих  санітарних втрат дивізії від  ОР включають в себе і можливі  санітарні втрати від токсинів.

 Санітарні втрати в  полку та дивізії можуть скласти  в звичайних умовах 0,08-0,1 % від  особового складу за добу.

 Санітарні втрати від  звичайної зброї 

 В умовах сучасної  війни потрібно очікувати суттєвих  змін в структурі санітарних  втрат від звичайної зброї  в порівнянні з тим, що мало  місце в минулому. Під час ВВВ  співвідношення різних категорій  втрат розподілилось: поранені  і ті які отримали закриті  травми – 96,9 %, обпечені – 0,7 %, відморожені – 2,4 %. Ця структура  бойових втрат була більш-менш  постійною. За досвідом ВВВ  стрілецький полк за день наступу  втрачав пораненими в середньому 8-12 % особового складу, дивізія –  3-4 %; в обороні полк втрачав  6-10 % особового складу, дивізія –  3-4 %; в обороні полк втрачав  6-10 % особового складу, дивізія –  3-4 %.

 В сучасних умовах  середньодобові санітарні втрати  від звичайної зброї під час  наступу можуть скласти в полку  12-18 %, в дивізії – 5-10 %; в обороні  в полку – 10-15 %; в дивізії  – 4-6 %. Значно виросте питома  вага опіків. Враховуючи властивості  сучасних засобів ураження, високий  бронезахист особового складу, слід  очікувати значного збільшення  кількості контузій (закритих травм  черепа). Питома вага контужених  в порівнянні з минулим виросте  в 2-3 рази і складає не менше  2-7 % від загальної кількості санітарних  втрат від вогнепальної зброї. 

 Широке застосування  касет з кульковими бомбами  може привести до значного  зменшення боєздатності цілих  підрозділів, якщо вони будуть  розташовані відкрито на місцевості. Досвід локальних війн свідчить  про суттєві зміни характеру  сучасного вогнепального поранення.  Застосування кулькових бомб, куль  масового калібру, стріловидних  уражаючих елементів привело  до появи множинних важких  поранень, багатоосколкових переломів,  поранень з розтрощеними тканинами  і з неправильною топографією  раневого каналу.

 Значне зростання санітарних  втрат від звичайної зброї  зумовлене прийняттям останнім  часом на озброєння високоточних  засобів ураження і боєприпасів  об’ємного вибуху, які мають властивість  поражати цілі на всю глибину  оперативного розташування військ. При цьому необхідно відмітити,  що застосування цих видів  зброї викличе інакший перерозподіл  санітарних втрат в часі і  просторі. З перших днів і годин  значні втрати можуть понести  війська не тільки першого  ешелону, але й розташовані  на оперативній глибині. Внаслідок  цього необхідно враховувати  значного зближення рівня санітарних  втрат у військах першого і  другого ешелонів. Стають очевидними  зміни структури санітарних втрат.  Так, за деякими даними, при  проведенні бойових дій з застосуванням  тільки звичайної зброї, близько  50 % санітарних втрат складуть  від високоточної зброї. Причому,  ці санітарні втрати будуть  розташовані на великій площі. 

 

 

5. Види і способи  ліквідації негативних наслідків  надзвичайних ситуацій  

 

 Ліквідація наслідків  надзвичайної ситуації проводиться  з метою відновлення роботи  підприємства організації, навчальних  закладів тощо. Вона включає: 

 – розвідку осередків  надзвичайних ситуацій;

 – аварійно-рятувальні  й лікувально-евакуаційні заходи;

 – локалізацію й  гасіння пожеж; 

 – відбудову споруд  і шляхів сполучення;

 – проведення ізоляційно-обмежувальних  заходів в осередках біологічного  зараження; 

 – проведення спеціальної  обробки населення; 

 – дезактивації, дегазації  техніки, доріг, місцевості тощо.

 Розвідка осередків  надзвичайних ситуацій проводиться  силами Збройних Сил, Цивільної  оборони і невоєнізованими формуваннями  підприємств, організацій, навчальних  закладів тощо.

 Воєнізовані сили розвідки  ЗС і ЦО включають підрозділи  радіаційної, хімічної, біологічної,  інженерної розвідки. Завданнями  цих підрозділів є виявлення  загального стану в осередках  і визначення меж зараження,  руйнування, повені й пожеж, а  також виставлення постів спостереження  на особливо важливих напрямах (станціях, переправах, перехресті доріг  тощо).

 У місцях розташування  евакуйованого населення, на маршрутах  їх виходу із осередків надзвичайних  ситуацій розвідка ведеться силами  невоєнізованих формувань підприємств,  організацій тощо.

 Аварійно-рятувальні  й лікувально-евакуаційні заходи  проводяться як доповнення до  тих заходів, які виконувалися  підрозділами ЗС, ЦО, медичних установ  при проведенні спеціальних та  інших невідкладних робіт в  осередках надзвичайних ситуацій. Ці роботи, як правило, виконуються  населенням, яке опинилося в осередку  або на шляху поширення зараженого  повітря, пожежі, повені тощо. Для  допомоги проведення цих робіт  в осередки надзвичайних ситуацій можуть висилатися сили й засоби спеціальних формувань ЗС, ЦО, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства з надзвичайних ситуацій, будівельних організацій з їх технікою, комунальних служб, Міністерства охорони навколишнього середовища (літаки й команди для гасіння пожеж) та ін.

 Локалізація й гасіння  пожеж проводяться з метою  збереження матеріальних цінностей  держави й окремих громадян  протипожежними формуваннями ЗС, ЦО, Міністерства внутрішніх справ,  Міністерства з надзвичайних  ситуацій, Міністерства охорони  навколишнього середовища із  залученням до цих робіт робітників, службовців і населення, що  проживає поблизу осередку надзвичайної  ситуації.

 Для локалізації пожежі  створюються протипожежні смуги  одночасно на кількох ділянках  шириною 6–8 м. При наявності  часу протипожежні смуги поширюються  до 20–40 м перед фронтом і до 8–10 м на флангах і в тилу  пожежі. Для гасіння пожежі можуть  бути застосовані вибухові речовини.

 Відбудова споруд і  шляхів сполучення проводиться  з метою поновлення роботи  важливих органів міста, району  тощо. Це телеграф, телефон, лікарні,  електросистеми, комунальні системи,  мости, залізниця, шляхи евакуації  й підвозу матеріальних засобів  тощо.

 З метою запобігання  поширенню епідемічних хвороб  в осередках біологічного зараження  проводять ізоляційно-обмежувальні  заходи, карантин або обсервацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Література

 

1. Безпека життєдіяльності:  Навч. Посібник / За ред. В.Г. Цапка  — 2-ге вид., перероб. і доп.  — К.: Знання-Прес, 2003. — 397 с. 

2. Джигирей В.С., Шидецький  В.Ц. Безпека життєдіяльності.  Навчальний посібник. — Вид. 3-тє, доповнене. — Львів: Афіша, 2000. — 256 с. 

3. Желібо Є.П., Заверуха  Н.М., Зацарний В.В. Навчальний  посібник для студентів вищих  закладів освіти України І—ІV  рівнів акредитації / За ред.  Є.П. Желібо і В.М. Пічі. —  Львів: Піча Ю.В., К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ-2000”, 2002. —  328 с. 

4. Безпека життєдіяльності:  Навчальний посібник. — 2-ге вид., стер. / Художнє оформлення К.І.  Мозкова, В.Б. Гайдабус. — Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. — 301 с. 

5. Чирва В.С., Баб’як Л.Г.  Безпека життєдіяльності: Навчальний  посібник. — 2-ге вид. — Одеса:  Глобус, 2005. — 412 с.