Юридическое документоведение

ЗМІСТ

1. Особливості використання лексико-граматичних  засіб для складання юридичних документів.
2. Скласти позовну заяву до районного суду про відшкодування майнової і моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Багато хто думають, що для юриста головне - вміти усно викласти сутність того або іншого питання. Однак сучасна юридична практика робить не менш важливим навичку  письмового викладення проблеми. Надзвичайної юридичної проникливості, навіть разом  з відмінними ораторськими здібностями, рідко буває достатньо для успішної практики юриста. Велика частина часу практикуючого юриста проходить за складанням різних юридичних документів: листів, запитів, заповітів, договорів, статутів і інших документів. Тому логічно припустити, що для того, щоб вміти складати такі документи, необхідно володіти основами юридичної техніки. Крім того, юристу дуже багато приходиться працювати з документами, складеними іншими особами (тексти законів, протоколи допитів, опис місця події, судові рішення, позовні заяви і т.д.). У цьому випадку юристу потрібно повно і правильно усвідомити зміст таких документів, а в окремих випадках і перевірити їх відповідність закону.

Так, у ході проведення первинного (або повторного) опитування або інтерв'ювання клієнта юристу потрібно швидко ознайомитися зі змістом  документів, що клієнт приніс із собою  для підтвердження своєї версії. Під час проведення консультування іноді з'ясовується необхідність складання конкретного юридичного документа. При аналізі справи і напрацюванні позиції в справі знову ж таки, приходиться робити з різними юридичними документами (протокол огляду, протоколи допитів, показання свідків і т.п.).

Знання основних правил юридичної техніки дійсно необхідно. Це може допомогти, по-перше, при аналізі документа з огляду на юридичну техніку і визначенні правових наслідків використання документа, а по-друге, при складанні юридичного документа з урахуванням правил юридичної техніки.

Для складання юридичних  документів використовується папір форматів A3 (297 х 420 мм), А4 (210 х 297 мм) та А5 (148 х 210 мм).

Як правило, всі вихідні службові документи оформляються на бланках, які виготовляються відповідно до вимог державних стандартів.

Бланки документів повинні  мати поля:

- ліве — 20 мм,

- верхнє — не менше  10 мм,

- праве і нижнє — не менше 8 мм. Бланки організації виготовляються двох видів:

- бланк для листів;

- загальний бланк —  для інших видів організаційно-розпорядчих  документів.      Крім цього  можуть виготовлятися бланки  для окремих видів документів:

- постанови та розпорядження;

- наказу та розпорядження  керівника організації;

- протоколу засідання  та витягу з нього;

- порядку денного засідання  колегіального органу;

- доручення керівника  та його заступника;

- листа структурного підрозділу;

Виготовлення бланків  конкретних видів документів здійснюється на основі кутового або поздовжнього розміщення реквізитів і допускається, якщо цих документів створюється понад 200 на р.

Бланки виготовляються:

українською мовою — для  використання в межах України;

українською та іноземною  мовами — для використання за межами України.

Інші документи, в основному внутрішнього характеру (заяви працівників, службові, доповідні записки, довідки тощо), а також документи, що створюються від імені декількох організацій, оформляються на чистих аркушах.

Для прискорення виконання  документів і правильного формування справ у діловодстві кожний документ повинен складатися з одного питання.

Винятком є складання  протоколів, наказів, планів, звітів та узагальнюючих документів.

Текст документа повинен  містити певну і аргументовану  інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло та об´єктивно, без повторень  і вживання слів і зворотів, які  не несуть змістового навантаження.Зміст має бути пов´язаний з виданими раніше документами з цього питання.

Для економії часу на складання  юридичних документів однорідні  або близькі за змістом документи  повинні уніфіковуватися. Суцільний  зв´язний текст документа може складатись на основі трафарету або макета, що містять постійну інформацію і пропуски для внесення змінної інформації.

Трафаретні тексти розробляються  структурними підрозділами, підготовляються у вигляді збірників таких текстів, бланків документів з трафаретними текстами, у формі зразків текстів і вводяться в дію наказом керівництва.

Трафаретні тексти використовуються таким чином: виконавці заповнюють бланки з трафаретними текстами, з  яких друкується необхідна кількість  примірників, а заповнений виконавцем трафарет підшивається до справи.

Відповідальність за якість підготовки документів і достовірність даних, які вони містять, покладається на осіб, які готували, візували і підписували документи.

Відповідальність за зміст документа, який візується кількома особами, несуть однаковою мірою всі ці особи.

Відповідальність за зміст, правильну підготовку та оформлення службових документів покладається на керівників структурних підрозділів.

Оформлення реквізитів юридичних  документів

Державний стандарт на організаційно-розпорядчу документацію встановлює максимальний склад і розміщення реквізитів (формуляр-зразок), що використовуються при складанні  управ­лінських документів (додаток 2). Залежно від найменування і призначення документа оформляються певні, властиві тільки цьому виду елементи офіційного документа (реквізити).

Обов´язковими реквізитами  документа є:

1) найменування установи  — автора документа;

2) назва документа або  уніфікованої форми (не зазначається  на листах);

3) дата;

4) індекс;

5) заголовок до тексту;

6) текст;

7) підпис;

8) візи;

9) відмітка про виконання  документа і направлення його  до справи.

Склад обов´язкових реквізитів документів може бути доповнений іншими реквізитами, якщо того потребує призначення  документа, його обробка тощо. Наприклад, про державну реєстрацію відомчих нормативних  актів, які зачіпають права, свободи  й законні інтереси громадян або  мають міжвідомчий характер, у  Міністерстві юстиції України, управлінні юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях і повинні мати відмітку про державну реєстрацію.

Додатковими реквізитами  документа є:

1) Державний герб України;

2) найменування структурного  підрозділу автора документа;

3) резолюція;

4) гриф затвердження;

5) відмітка про засвідчення  копії;

6) печатка;

7) гриф зовнішнього погодження;

8) відмітка про додатки;

9) адресат;

10) індекс пошти, поштова  і телеграфна адреси, номер телефону;

11) місце складання або  видання;

12) прізвище виконавця і номер його телефону (для листів обов´язково);

13) відмітка про надходження;

14) посилання на індекс  і дату вхідного документа;

15) відмітка про контроль;

16) відмітка про перенесення  даних на машинний носій тощо.

Найменування установи —  автора документа. Найменування організації  вказується у точній відповідності  із зазначеним в статуті і зазначається на бланках типографським способом під час їх виготовлення.

Назва виду документа. На всіх документах, крім листів, зазначається його назва (НАКАЗ, ПОСТАНОВА, РОЗПОРЯДЖЕННЯ, ДОВІДКА тощо), що сприяє швидкому сприйняттю змісту документа.

Назва виду документа вказується на бланку друкарським або машинописним способом під час виготовлення документів або заздалегідь вказується при виготовленні бланків і повинна відповідати компетенції організації та змісту управлінської дії.

Виходячи з назви виду документа, встановлюється перелік  необхідних для його оформлення реквізитів, структура тексту і особливості його викладу та ступінь обов´язковості виконання його вимог.

Датування документів

Усі документи датуються. Датою документа є дата його підписання; для документа, що затверджується

— дата затвердження; для  документа, що приймається колегіальним органом — дата його прийняття, а  також ата події, яку зафіксовано в документі.

На документах, складених  спільно кількома організаціями, вказується єдина дата (найпізніша дата підписання документа) і проставляються порядкові реєстраційні номери, надані документу кожною установою-складачем.

 

Документи набувають чинності з моменту їх підписання (або затвердження), якщо в тексті не передбачена інша дата.

Документи, які підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Для розпорядчого документа, який надсилається для виконання  підпорядкованим структурним підрозділам, датою набрання чинності вважається дата отримання його адресатами, якщо в самому документі не вказано іншої дати.

Дати підписання, затвердження документа, а також дати, що є в тексті, оформляються цифровим способом. Елементи дати наводяться трьома парами арабських цифр в один рядок у послідовності: число, місяць, рік.

Якщо порядковий номер  місяця або числа складається  з однієї цифри, то перед ними проставляється 0. Наприклад: З січня 2000 року слід писати: 03.01.2000. У текстах нормативних актів і документів, що містять відомості фінансового характеру, застосовується словесно-цифровий спосіб оформлення дати: 30 січня 2000 року. При посиланні у тексті на правовий акт або інший документ дата оформляється таким чином: лист від 30.01.2000 №.

Дата на документі проставляється особою, яка його підписала або затвердила, на момент підписання або затвердження.

Для документів, які після підписання підлягають обов´язковій реєстрації, датою документа є дата їх реєстрації (вихідні листи, накази, доручення тощо).

Реквізит "дата" для  документа, складеного на бланку, проставляється в лівій верхній частині документа разом з Індексом на спеціально відведеному для цього місці на бланку. Якщо до­кумент складено не на бланку, його дата проставляється нижче підпису, ліворуч.

Дата затвердження документа  зазначається у відповідному грифі на місці, передбаченому формуляром-зразком.

Індексація документів полягає  у присвоєнні їм умовних позначень  — індексів, які надаються документам при реєстрації і вказують на місце складання, виконання та зберігання документів (додаток 7).

Заголовок до тексту документа — короткий виклад змісту документа. Він повинен бути максимально коротким і ємним, точно передавати зміст тексту.

Заголовок повинен граматично узгоджуватися із назвою документа  і формуватись за допомогою віддієслівного іменника, відповідаючи на питання "про  що?". Наприклад: наказ (про що?) про  затвердження плану роботи.

Якщо у документі йдеться про кілька питань, заголовок може формулюватися узагальнено. Заголовок формулюється складачем документа і друкується через один міжрядковий інтервал.

При складанні документа  на основі уніфікованої форми постійна частина заголовка, що входить у назву форми, доповнюється змінною інформацією, яка конкретизує його зміст.

При підготовці документа треба дотримуватися таких принципів:

Об´єктивність тексту забезпечується точно знайденими фактами, констатацією дій організації уже здійснених чи здійснюваних.

Повна об´єктивність досягається  високим ступенем безособовості, відсутністю  будь-яких суб´єктивно-оцінних моментів у викладі тексту.

Цей принцип полягає у  формі вираження у тексті колективних інтересів, тому що найважливіші, найвідповідальніші документи завжди є предметом колегіального колективного розгляду.

 

 

 

 

 

 

До Луганського районного суду

Слов'яносербської області

Позивач: Панченко Надія Іллівна,

яка проживає за адресою: вул. Куйбишева, буд. 28,

м.Луганська,Слов'яносербської обл., поштовий індекс 91006

Відповідач: Петровський  Андрій Анатолійович,

який проживає за адресою: вул. Куйбишева, буд. 30,

м. Луганська ,Слов'яносербської обл., поштовий індекс 91006

Ціна позову: 30 гр. 20 коп.

 

 

Позовна заява 

про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я