Україна як суб`єкт міжнародного космічного права

·зміцнення творчих зв'язків  підприємств і організацій космічної  галузі з організаціями НАНУ, стимулювання пріоритетних спільних розробок в сфері  нових фізичних принципів, ноу-хау  і критичних технологій;

·оновлення згідно з сучасними  вимогами навчальних програм і навчально-дослідницької  матеріальної бази вищих учбових  закладів, що готують фахівців для  космічної галузі;

·активна підтримка діяльності Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання “Сузір'я” та Національного  центру аерокосмічної освіти молоді в Україні з метою випереджаючого формування творчого активу майбутніх  поколінь робітників галузі.

Безпека і оборона держави  значною мірою залежать від рівня  впровадження в Збройних Силах (ЗС) космічних систем спеціального призначення  та високоточних засобів ураження, зокрема ракетної зброї. З використанням  космічних систем забезпечується високоточна  видова і інструментальна розвідка території противника, визначення навігаційних параметрів рухомих та стаціонарних військових об'єктів, у тому числі  засобів ураження, зв'язок в реальному  масштабі часу з усіма ланками  Збройних Сил. З використанням даних  космічних систем та відповідних  автоматизованих систем прицілювання засоби ураження спроможні нанести  високоефективний удар у будь-який час як по стратегічним об'єктам  інфраструктури противника, так і  по скупченням живої сили та військової техніки, розташованим в межах театру воєнних дій.

Виключно важливою складовою  у системі сучасних озброєнь є  ракетна зброя. Питома вага ракетного  озброєння в показнику воєнної  могутності великої вибірки держав з чисельністю особового складу ЗС понад 150 тис. чоловік досягає 0,48, тоді як у найближчих за рейтингом авіаційних озброєнь цей показник дорівнює лише 0,27. Експлуатаційні витрати ракетних озброєнь вчетверо нижчі, ніж у Військово-повітряних силах. Ракетні системи озброєнь з високоточними неядерними засобами ураження і космічними системами можуть застосовуватися навіть для ураження малорозмірних і високозахищених цілей, де зовсім недавно абсолютний пріоритет був за ядерною зброєю.

Враховуючи виключну важливість космічних систем і ракетної зброї  для підвищення безпеки і оборони, основними напрямами державної  політики у цій сфері мають  бути визначені такі:

·сприяння і підвищений контроль за створенням і відпрацюванням космічних  систем подвійного призначення - системи  оптико-електронного спостереження  високого розділення “Січ-2”, супутникової радіонавігаційної системи “Навігація”  та інших систем відповідно до цільової програми “Космічна діяльність в  інтересах національної безпеки  і оборони”, Загальнодержавної (Національної ) космічної програми на 2003-2007 роки;

·забезпечення дієвого державного протекціонізму щодо створення обґрунтованих  цільових програм розвитку космічних  систем спеціального призначення та модернізації існуючої і створення  нової ракетної зброї;

·сприяння віднесенню робіт  із створення космічних систем подвійного призначення та ракетної зброї до першочергового фінансування;

·координація науково-дослідних  і дослідно-конструкторських робіт  по перспективним космічним системам спеціального призначення і новій  ракетній зброї, а також в організаційно-економічній  сфері, зокрема з питань розподілу  відповідальності між НКАУ і Міноборони за розвиток робіт з космічної  і ракетної тематики, включення робіт  з оборонної (подвійної) космічної  тематики до Державної програми розвитку озброєння та військової техніки  на період до 2010 року, включення до щорічного  державного оборонного замовлення статті видатків на створення, виробництво і експлуатацію космічних та ракетних систем оборонного призначення;

·сприяння дослідженням і  конструкторським розробкам із створення  ракетних озброєнь для Стратегічних неядерних сил стримування ЗС України;

·продовження ресурсу  і модернізація існуючих ракетних озброєнь обмеженої номенклатури з метою  підтримки оборонного потенціалу ЗС на мінімально прийнятному рівні  у найближчі п'ять-десять років;

·сприяння впровадженню нових  підходів до розподілу коштів за основними  статтями видатків оборонного бюджету, а саме підвищення частки витрат на створення новітніх систем озброєнь, зокрема космічних систем спеціального призначення та ракетної зброї;

·розширення бази фінансування космічної галузі за рахунок залучення  позабюджетних джерел, зокрема за рахунок використання коштів, отриманих  від експорту озброєнь і військової техніки (що передбачено Указом Президента України від 15.11.2000 року №1237/2000);

·сприяння створенню Міжгалузевих робочих груп та Координаційних рад  з питань створення космічних  оборонних систем, зокрема постійно діючої Координаційної ради при Комісії  з питань оборонно-промислового комплексу України. [17, С. 528].

 

 

 

 

 

3.3 Фінансово-інвестиційна  політика та політика в сфері  інформаційного забезпечення 

Основними завданнями фінансово-інвестиційної  політики держави в сфері розвитку космічної діяльності слід вважати:

·забезпечення фінансових потреб у виконанні Загальнодержавної (Національної) космічної програми на 2003-2007 роки і  подальший період, реалізації оборонних (подвійних) космічних проектів Державної  програми розвитку О і ВТ на період до 2010 року, здійсненні структурної  перебудови і інноваційного розвитку космічної галузі;

·зважене формування адресних статей витрат Державного бюджету в  підтримку космічній галузі, забезпечення їх реального наповнення і виконання;

·пошук і диверсифікація нових джерел, форм і методів фінансування космічної галузі, створення необхідних правових умов, забезпечуючих зацікавленість позабюджетних фондів в внесенні інвестицій в виконання окремих  цільових космічних проектів і розвиток космічної галузі в цілому;

·сприяння комерціалізації  космічної діяльності в Україні.

Прямими методами фінансового  забезпечення повинно бути передбачено:

·фінансування проектів Загальнодержавної (Національної) космічної програми на 2003…2007 роки і Державної програми розвитку О і ВТ на період до 2010 року;

·пріоритетне фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

·виділення цільових бюджетних  коштів (дотацій, субсидій, кредитів) на структурну перебудову космічної галузі;

·капітальні вкладення в  розвиток науки і промисловості;

·утримання державних  організацій і підприємств космічної  спеціалізації;

·фінансова державна підтримка  унікальних об'єктів космічної діяльності;

·державні та позадержавні інвестиції;

·залучення зарубіжних коштів через виконання спільних космічних  проектів.

Політика в сфері інформаційного забезпечення має базуватися на розробці стратегії державної політики в  космічній діяльності, виборі та обґрунтуванні  основних її напрямів та заходів з  використанням значних обсягів  інформації широкого спектру, а саме: світових тенденцій розвитку космічної  техніки, пріоритетних напрямів комерційного міжнародного співробітництва, структурної  науково-технічної та промислової  політики іноземних держав, прогнозних даних щодо економічного розвитку української  космічної галузі, зовнішньої політики держави, пріоритетів її науково-технічного та технологічного розвитку, можливостей  суміжних галузей економіки та багато ін.

Дослідження в сфері інформаційного забезпечення повинні виконуватися з використанням інформаційних  баз НКАУ, галузевого інституту, організацій  і підприємств та сучасних методів  обробки інформаційних потоків  з включенням для аналізу таких  процедур:

·визначення пріоритетних напрямів розвитку космічної діяльності високорозвинених країн світу та потреб світового  комерційного ринку космічних послуг;

·оцінки прогнозних показників економічного розвитку держави на наступні десять років;

·оцінки щорічних обсягів  бюджетних надходжень галузі з використанням  прогнозних економічних показників;

·техніко-економічного аналізу  перспективних проектів з створення  космічної і ракетно-космічної  техніки та послуг, розділів “Програми  структурної перебудови та інноваційного  розвитку галузі” та обсягів реструктуризації галузі на запланований період, у тому числі оцінки ефективності впровадження проектів за єдиною “Методикою визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво” Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, визначення необхідних обсягів фінансування на структурну перебудову;

·з урахуванням отриманих  результатів пошуку виваженого компромісу між запропонованою кількістю наукоємних проектів з створення нової космічної  техніки, прискореними темпами структурної  перебудови та економічними можливостями держави;

·підготовки попередніх вихідних даних щодо уточнення обсягів  робіт, запланованих Загальнодержавною (Національною) космічною програмою  України, Державною програмою розвитку О і ВТ та “Програмою структурної  перебудови та інноваційного розвитку космічної галузі Україні”. [18, С. 544].

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 Третє тисячоліття  формує нові погляди на задачі, які постають перед космічною  діяльністю, що викликано першочерговими  потребами сталого економічного  і соціального розвитку, необхідністю  вирішення глобальних проблем  людства. 

 Україна визнана світовим  співтовариством космічною державою  і має достатні економічні  можливості для реалізації свого  космічного потенціалу. Це у свою  чергу обумовлює необхідність  ефективного правового регулювання  космічної діяльності на національному  рівні та імплемен¬тації норм  і принципів міжнародного космічного  права в національному законодавстві.  Перетворення космічної діяльності  в сектор економіки, комерціалізація  найважливіших технологій, розвиток  ринку космічних послуг, створення  нового інвестиційного середовища, ефективного механізму правового  регулювання цих процесів –  найважливіші задачі сучасного  розвитку космічної сфери.

 Враховуючи специфічні  ознаки та властивості космічної  діяльності, які не дозволяють  поставити її в один ряд  із вже врегульованими правом  об’єктами, можна констатувати  необхідність виділення космічних  відносин у самостійну галузь  правового регулювання – космічне  право.

У курсовій роботі було запропоновано ряд підходів до розробки понятійно-категоріального апарату космічного права, визначено правовий статус суб’єктів космічного права. Запропоновано структуру й основні принципи космічного права, а також передбачено заходи щодо підвищення ефективності організаційно-правового механізму космічної діяльності. Отримані результати значно розширюють існуючу теоретичну базу, на підставі якої проводиться пошук форм і методів удосконалення космічного права.

 У результаті дослідження  було виділено коло суб’єктів  космічного права, які поділяються  на дві групи: міжнародні та  національні. До першої групи  відносять міжнародні урядові  та неурядові організації, членами  яких є Україна, або з якими  вона має спільні програми  про співробітництво та іноземні  юридичні особи, одним із засновників  яких є Україна, або з якими  вона має спільні проекти. До  другої групи відносяться національні  юридичні особи та відповідні  державні органи, на які покладено  функції управління в космічній  сфері.

Наведені вище положення  і висновки мають на меті не тільки дослідження сучасного стану  та розвитку космічного права як галузі, а й створення теоретично-практичних засад для майбутніх досягнень  у цій новій сфері людської діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Адиханов Ф.Х. Соотношение  норм гражданского права и  норм земельного права в регулировании  земельных отношений в условиях  рынка земли // Государство и  право. – 2001. – № 1. – С. 32 – 39.

2. Алдошин В. В. Соглашение  о спасании космонавтов и вопросы  развития космического права  // Тенденции развития космического права. – М.: Наука, 2009. – С. 133 – 134.

3. Алексеев С.С. Общая  теория права: В 2–х т. –  Т. I. – М: Юрид. литература, 2010. – 360 с.

4. Алексеев С.С. Общая  теория права: В 2–х т. –  Т. II. – М: Юрид. литература, 2008. – 360 с.

5. Алексеев С.С. Общие  теоретические проблемы системы  советского права. – М.: Юриздат, 2005. – 189 с.

6. Алексеев С.С. Право:  азбука – теория – философия:  Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 2007. – 712 с.

7. Алексеев С.С. Структура  советского права. – М: Юрид. литература, 2009. – 264 с.

8. Аржанов М. О принципах  построения системы советского  социалистического права // Советское  государство и право. – 2011. – № 3. – С. 26 – 35.