Порука і позика

     В договорі позики можуть передбачатися  місце і час повернення позики, особа, якій необхідно повернути  позику. На договір позики розповсюджуються положення ЦК України про місце  виконання грошового зобов’язання, передбачені ст. 532 ЦК України, згідно з якою, якщо місце виконання грошового  зобов’язання не встановлене в договорі, виконання проводиться за місцем проживання кредитора (позикодавця), а  якщо позикодавцем виступає юридична особа, - то за її місцезнаходженням  на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор (позикодавець) на момент виконання  зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про  це боржника (позичальника), зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора (позикодавця) з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця  виконання.

     Грошове зобов’язання по договору позики має  бути виконане у гривнях.

     За  згодою сторін в договорі позики може бути визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті. У цьому  випадку, сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної  валюти на день платежу, якщо інший  порядок не встановлено договором  або законом.

     Якщо  в договорі не встановлений строк  повернення позики, то позичальник  повинен повернути гроші або  речі протягом 30 днів від дня пред’явлення вимоги позикодавцем (ст. 1049 ЦК України). Хоча сторони за погодженням можуть на свій розсуд встановлювати в договорі інші умови повернення позики. Договір позики, особливо той, що укладений на тривалий строк, може передбачати виконання договору частинами (в розстрочку).

     Зобов’язання  за договором позики має виконуватися відповідно до умов договору та вимог  закону.

     Боржник (позичальник) зобов’язаний виконати свій обов’язок по поверненню позики, а кредитор (позикодавець) – прийняти виконанання особисто, або на умовах встановлених договором.

     Закон надає позичальнику право виконати свій обов’язок по поверненню боргу  шляхом внесення належних з нього  грошей (цінних паперів) у депозит  нотаріуса, якщо позикодавець відсутній  у місці виконання зобов’язання; ухилення позикодавця від прийняття  боргу; відсутній представник недієздатного  кредитора.

     Про внесення боргу у депозит нотаріус повідомляє кредитора у встновленому законом порядку.

     Прийнявши виконання зобов’язання, на вимогу боржника (позичальника), кредитор (позикодавець) повинен видати йому розписку про  одержання боргу частково або  у повному обсязі.

     Якщо  боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання  зобов’язання, повинен повернути  його божникові. У разі неможливості повернення боргового документа  кредитор повинен вказати про  це у розписці, яку він видає.

     Наявність боргового документа на руках  у боржника підтверджує факт виконання  ним зобов’язання (ст. 545 ЦК України).

     У разі невиконання зобов’язання по поверненню предмету позики настають правові наслідки, встановлені договором  або законом.

     Наприклад, якщо позичальник вчасно не повернув суму позики, то він зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 1050, ч.2 ст. 625 ЦК України).

     Певні особливості відповідальності існують, якщо договором позики передбачено  повернення боргу (позики) частинами (в  розстрочку). В цьому випадку, якщо позичальник порушить строк повернення наступної частини позики, то це дає право позикодавцю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася і належних йому процентів (ч.2 ст. 1050).

     За  нотаріально посвідченим договором  позики, в разі неповернення боргу, позикодавець може звернутися до нотаріуса  за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості на підставі пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1999 № 1172.

     У випадку смерті позичальника позикодавець повинен протягом шести місяців  від дня, коли він дізнався або  міг дізнатися про відкриття  спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно  від настання строку вимоги.

     Якщо  позикодавець не знав і не міг знати  про відкриття спадщини, він має  право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги погашення  боргу. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Література

1. Цивільне право України. Частина перша. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. Під ред Ч.П.Азімова. – Харків: Право, 2000.
2. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Під ред.Д.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової.  – К.: Юрінком Інтер, 2002.
3. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей. Під ред. В.І. Бірюкова. – К.: Наукова думка, 2000.
4. Становлення і розвиток цивільних і трудових правовідносин в сучасній Україні. Монографія. Під ред. Я.М.Шевченка. – К.:Інститут держави і права В.М.Корецького НАН України, 2001р.
5. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. — М., 2001. - Кн. 1. - С. 146.
6. Теньков С. Договір позики: цивільно-правові та податкові аспекти // Юридичний вісник України. - 2000. - 24-30 серпня. - С. 6.

Контрольна  робота

з дисципліни

«Договірне  право»