Основні типи колізійних прив'язок

Закон країни продавця (lex venditoris) найчастіше застосовується за відсутності явно вираженого волевиявлення сторін у зовнішньоторговельній угоді. Цю колізійну прив'язку часто містить законодавство держав Європи.

Колізійна прив'язка - закон валюти боргу (lex monetal) застосовується щодо угод, які укладаються у певній валюті. Вказаний принцип означає, що укладення договору в певній валюті підпорядковує таку угоду з питань валюти праву держави, якій належить валюта.

Регулюванню трудових відносин притаманною є, зокрема, колізійна прив'язка - закон місця виконання роботи (lex loci laboris). Вона передбачається, законодавством багатьох держав "сім'ї континентального права", прецедентним правом Бразилії, Нідерландів, інших держав та означає, що до правовідносин застосовується законодавство держави, у якій звичайно, постійно виконуються роботи.

Колізійна формула - закон прапора (lex flagi) регулює вибір законодавства до правовідносин, що виникають у сфері торговельного мореплавства.

Закон місця вчинення правопорушення (lex loci delicti commissi) застосовується до зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди з делікту.

Закон держави, з яким певне правовідношення найбільш тісно пов'язане (the proper law of the contract), застосовується переважно у державах "сім'ї загального права". Цей універсальний принцип може застосовуватися до будь-яких правовідносин з "іноземним елементом". Відсилання до такої колізійної прив'язки дозволяє уникнути прогалин у колізійному регулюванні відносин з "іноземним елементом".

Колізійна прив'язка - закон суду (lex fori) означає, що до спору застосовується закон тієї держави, в якій він розглядається. Тобто суд ( чи інший орган держави) повинен керуватися законодавством своєї держави, не зважаючи на наявність "іноземного елементу" у правовідношенні. Загаль-новизнано, що з питань процесу суд (інший орган) кожної держави застосовує власні норми права. Свідченням цього є, наприклад, ч. 2 ст. 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 4 лютого 1994 p., яка вказує, що в судочинстві іноземці та особи без громадянства як учасники процесу користуються процесуальними правами нарівні з громадянами України.

Законодавству та правозастосовній практиці держав відомі й інші колізійні  прив'язки. Виклад тих самих колізійних прив'язок може відрізнятись у різних правових системах. Наприклад, колізійне правило lex loci laboris сформульоване як "закон країни, в якій працівник звичайно виконує свою роботу", в законах із міжнародного приватного права Австрії; Швейцарії,  у Європейській конвенції 1980 р. про право, яке застосовується до договірних зобов'язань . В законодавстві деяких інших держав вказану прив'язку сформульовано як "закон країни, в якій виконується робота".

Більшість із перелічених  вище прив'язок не є універсальними, тобто такими, що застосовуються до всіх правовідносин одного інституту (наприклад, спадкування, укладення зовнішньоторговельних угод тощо). З огляду на це вони поділяються на основні та додаткові.

Колізійна прив'язка вважається основною, якщо вона спрямована на регулювання певного виду правовідносин з "іноземним елементом". Проте іноді необхідно уточнити застосування цього основного правила. Одним із способів такого уточнення є використання додаткових колізійних прив'язок.

У процесі правозастосування  іноді є можливою вказівка на одночасне застосування законодавства кількох правових систем. Це явище отримало назву кумуляції колізійних прив'язок. Часто воно ускладнює регулювання правовідносин, а тому є не завжди бажаним.

Застосування до правовідносин  колізійних прив'язок призвело до створення в кожній правовій системі власної упорядкованої сукупності колізійних норм, які становлять її колізійне право. Має таку систему права й Україна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Контрольні  запитання:

• що слід розуміти під терміном “колізія колізій” і яким шляхом таке протиріччя вирішується?
• назвіть основні типи систем права;
• перелічіть особливості застосування колізійного методу;
• вкажіть всі типи колізійних прив’язок, закріплені в Кодексі торговельного мореплавства України.

 

 

«Колізія колізій» — це поняття, що використовується в міжнародному праві для відображення ситуації, коли одні й ті самі фактичні обставини в різних правових системах регулюються по-різному внаслідок наявності в законодавстві різних держав таких колізійних норм, що мають однаковий обсяг і різні колізійні прив’язки.

Наприклад, практично  в усіх правових системах передбачені  колізійні норми, що визначають вибір  права для встановлення правоздатності юридичних осіб. Але власне колізійні  принципи (відповідні правила вибору права) мають різний зміст.

«Колізія колізій» виявляється  як у вигляді так званої позитивної колізії (коли одні правовідносини можуть бути врегульовані кількома правовими системами), так і у вигляді негативної (у тому випадку, коли жодна з правових систем не є компетентною для врегулювання конкретних правовідносин).

За позитивної колізії  на визначення національності юридичної  особи претендують дві правові  системи: наприклад, в умовах, коли юридична особа, зареєстрована в Росії (де визнається принцип інкорпорації), здійснює свою діяльність на території Франції (де діє принцип осілості).

За негативної колізії  виходить, що юридична особа взагалі  не має національності: коли, наприклад, юридична особа зареєстрована у Франції, а здійснює свою діяльність на території Росії.

Урегулювання «колізії колізій» здебільшого здійснюється на підставі міжнародних договорів, що містять норми про підпорядкування діяльності юридичної особи конкретній правовій системі (з питань оподатковування, реєстрації акцій, порядку формування статутного фонду тощо).

 

 

До основних типів правових систем належать:

Романо-германський тип  правової системи (країни континентальної  Європи: Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін.). Усередині романо-германсько-го типу правової системи виділяють два підтипи, або дві правові групи: 
 
—  романську (Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія, Італія, Португалія, Іспанія. Провідною у цій групі є національна правова система Франції); 
 
— германську (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною у цій групі є національна правова система Німеччини). 
 
2. Англо-американський тип правової системи (Англія, Північна Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Співдружності) та ін.). Усередині англо-американського типу правової системи розрізняють два підтипи, або дві групи: 
 
— англійське загальне право (Англія); 
 
— американське право (США). 
 
Крім того, поділ англо-американського типу правової системи можливий на дві групи: 
 
— європейське загальне право (Англія, Ірландія); 
 
— позаєвропейське загальне право (США, Канада). 
 
Право кожної країни поза Європи набуло широкої автономії в рамках англо-американського типу правової системи. 
 
3. Змішаний тип правової системи виник на стику двох класичних типів правової системи: романс-германської та англо-аме-риканської і має специфічні риси. 
 
У рамках цього типу можна виділити дві групи: 
 
— північноєвропейські (скандинавські) правові системи (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія); 
 
— латиноамериканські правові системи (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.). 
 
4.  Релігійно-традиційний тип правової системи має декілька підтипів: 
 
— релігійно-общинний (мусульманська, індуська, іудейська, християнська групи); 
 
 
— далекосхідний-традиційний (основні групи - китайська, японська); 
 
— звичаєво-общинний (африканська група — країни Африки, Мадагаскар). 
 
Соціалістичні правові системи в основному стали історією (їх можна вивчати в ретроспективному плані), проте й сьогодні є низка правових систем (Куба, В'єтнам, КНДР), які зберегли соціалістичне забарвлення з внесенням до них більших чи менших — залежно від держави — новацій. Проте це не означає, що з урахуванням «соціалістичного» забарвлення їх не можна віднести до класично усталених типів правової системи.

 

Потреба в застосуванні колізійного методу може виникати як у випадку неідентичності законодавства різних пра-вових систем з одного і того ж питання, так і у випадку їх абсолютної схожості. Тобто, для винесення рішення на основі законодавства певної держави суд повинен, насамперед, зробити вибір між законодавством цих держав, тобто звернутися до колізійної норми. Власне, існування правових систем, між нормами правових джерел яких необхідно зробити вибір, породжує потребу в застосуванні колізійного методу. Останній застосовується також за відсутності міжнародної уніфікації матеріально-правових норм із певного питання. Вказаний ме-тод покликаний вирішити колізійну проблему, яка виникає у міжнародному приватному праві. Її вирішення здійснюється різними способами. Наприклад, через застосування уніфікованих матеріально-правових норм міжнародних договорів чи звичаїв; "переборення" колізії, тобто тимчасовим її вирішен-ням стосовно конкретних випадків. Останнє є наслідком правозастосовної діяльності та може виявлятися в офіційному чи неофіційному тлумаченні права. Але найчастіше для вирішення колізійної проблеми застосовують саме колізійні норми, тобто норми права (національного чи міжнародного), які визначають законодавство правової системи, що необхідно застосувати до певного правовідношення. Тому метод, з допомогою якого врегульовуються колізії через застосування колізійної норми, отримав назву колізійного.

Для міжнародного приватного права значення мають не будь-які колізії, а тільки такі, що виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії). Внутрішні (міжобласні) колізії, наприклад, такі, що виникають в одній правовій системі між різними її правовими джерелами чи галузями, не входять до сфери міжнародного приватного права. Вони регулюються правовими джерелами тієї держави, де й виникли. Іноді важко кваліфікувати колізію як міжнародну чи внутрішню, як, приміром, колізію між правом Англії та Гонконгу. Наслідки кваліфікації часто можуть не збігатися за змістом, оскільки використовуються різні колізійні правила.

Водночас, як показала правозастосовна  практика, у деяких правових системах застосування того чи іншого колізійного  правила до різних видів колізій  не має значення. Так, американські юристи використовують одні принципи для вирішення як міжнародних, так і міжобласних (міжштатних) колізій, хоча правові системи американських штатів не вважаються одна стосовно одної гетерогенними. Такий підхід частково обумовлений тим, що колізійне право США почало розвиватися саме з огляду на необхідність вирішення внутрішніх колізій між законами штатів. Ситуація залишається такою й досі. Правники США стверджують, що в системі американ-ського права колізійні проблеми розглядаються, насамперед, як міжнародні. Такий погляд покладено в основу одного з неофіційних джерел колізійного права США - Другого Зводу колізійного права 1971 p.

Практика правотворчості та правозастосування свідчить і  про те, що за певних умов один вид  колізій може переходити в інший. Так, міжобласні (міжреспубліканські) колізії можуть набувати статусу міжнародних. У цьому випадку доводиться вирішувати питання, яким колізійним нормам слід надати перевагу за такої зміни.

В останні роки чимраз частіше дебатується проблема міжнародних інтерперсональних (міжперсональних) колізій, їх ви-никнення викликане різним правовим статусом громадян однієї країни на її ж території. Вказані колізії найчастіше виявляються у сфері особистих правовідносин, скажімо, з питань відшкодування моральних збитків за завдану шкоду, спадку-вання, сімейних відносин тощо. Ці колізії виникають у державах, де поряд із територіальним правом діє право персональне, де нації та етнічні групи сповідують різні релігії (Ліван, дер-жави Північної Африки, Нігерія, Індонезія, Індія та ін.). Мабуть, ці колізії близькі до міжнародних, оскільки персональне право має такі ж властивості, як і право територіальне, крім особливості щодо його дії на певне коло осіб.

 

 

Стаття 5 Кодексу торговельного мореплавства України визначає колізійну прив’язку “закон прапора”:  у разі заподіяння судном шкоди, що  не  передбачена статтями  296  і 314  цього Кодексу,  відшкодування    завданих    збитків регулюється законодавством держави, де мала  місце дія або інша  обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування  шкоди, а  якщо  шкода  заподіяна  у  відкритому  морі,  -  законодавством  держави, під прапором якої плаває судно.

 

 Застосування іноземного законодавства передбачає ст. 6 Кодексу  

     Включення  в договори,  передбачені  цим Кодексом,  умов  про  
застосування  іноземного  законодавства  і  звичаїв  торговельного  
мореплавства дозволяється у разі, коли сторони  можуть  відповідно  
до цього Кодексу відступати від його правил.  

Майнові спори, що виникають  у зв'язку з договором або  іншими  
цивільно-правовими  відносинами,  пов'язаними    з    торговельним  
мореплавством і віднесеними до  компетенції  Морської  арбітражної  
комісії при Торгово-промисловій палаті України (Морська арбітражна  
комісія), розглядаються цією комісією за наявності згоди сторін.

     Майновий спір, пов'язаний  з  торговельним  мореплавством,  в  
якому бере участь іноземна юридична або фізична особа,  може  бути  
за  згодою  сторін  передано  на  розгляд  іноземного  суду   або  
арбітражу.  В даному випадку має місце автономія волі.