Окреме провадження в країнах англосаксонської системи права

Окреме провадження в країнах

англосаксонської системи права

ЗМІСТ

Вступ

1.  Поняття окремого провадження, його  місце в системі цивільного судочинства

2.  Справи, що  розглядаються  судом в порядку особливого провадження

3.  Порядок розгляду й вирішення справ, що  розглядаються судом в порядку окремого провадження

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Загальне (англосаксонське) право історично з’явилося  в Англії. Загальне право виправдує свою назва тим, що воно, по-перше, діяло на території всієї Англії (період його становлення - X-XIII століття) у вигляді судових звичаїв, що виникали крім законодавства, і, по-друге, воно поширювалося на всіх підданих короля в цивільному судочинстві. Узагальнюючи судову практику у своїх рішеннях, судді керувалися нормами вже сформованих відносин і на їхній основі виробляли свої юридичні принципи. Сукупність цих рішень, точніше, принципів, на яких вони ґрунтувалися (прецедентів), була обов'язкової для всіх судів й, таким чином, склала систему загального права.

Специфіка загального права складається в:

1) відсутності кодифікованих галузей права

2) наявності як джерело права величезної кількості судових рішень (прецедентів), що є зразками для аналогічних справ, розглянутих іншими судами. Крім загального права, у структуру англійського права входять статутне право (законодавство) і «право справедливості».

Сучасний цивільний оборот передбачає необхідність встановлення наявності юридичних фактів, визначення правового режиму різних приватноправових відносин, а також встановлення правового статусу їхніх учасників з метою реалізації прав даних суб'єктів у приватноправовій сфері. Дані питання вирішуються судами загальної юрисдикції в особливому порядку.

Тому для чіткої регламентації порядку вирішення категорії справ, що реалізуються через окреме провадження, потрібна наявність нормативного акту, що відповідає потребам сучасного суспільства в цій сфері. Таким нормативними актом відповідні процесуальний кодекс і статути, що прийняті на території кожної з держав англосаксонської системи права. Актуальність  обумовлена тим, що гарантовані Конституціями і Білем про права, право кожного на судовий захист знаходять своє відбиття в цивільному процесі.

Окреме провадження — порядок розгляду віднесених до ведення суду справ, для яких характерні відсутність суперечки про право, застосування спеціальних засобів і способів охорони суб'єктивних прав, деякі особливості процедури. Метою особливого виробництва є не дозвіл суперечки про право цивільному, а підтвердження в безперечному однобічному судочинстві обставин, що мають юридичне значення, а також безперечних прав і захист інтересів заявника, пов'язаних з їхньою реалізацією.

В позовному провадженні, де розглядаються справи, що виникають із цивільних, сімейних, трудових й інших відносин, суди дозволяють суперечки про право. У вирішенні справ, що виникли з адміністративно-правових відносин, також не дозволяється суперечка про цивільне право. Однак при розгляді цих справ вирішується питання про права й обов'язки, що становлять істотне значення для  правових відносин.

У всіх справах окремого провадження взагалі немає суперечки про право, немає сторін, що сперечаються, позову, світової угоди й усього іншого, що розраховано саме на випадки суперечки про право. Тут суд тільки встановлює факти, що мають юридичне значення; констатує правомірність або неправомірність дій інших органів, які за законом вправі встановлювати або засвідчувати факти, що мають правове значення, або відновлює права на певні документи для тих, хто їх втратив. Інтерес заявника до справи полягає не у вимозі негайного захисту свого права (його ніхто не порушує й не заперечує), а або в усуненні перешкод до здійснення свого права, або в створенні умов належного здійснення й захисту своїх прав, або у встановленні правового статусу.

Поняття окремого провадження, його

місце в системі цивільного судочинства

В порядку цивільного судочинства захист порушених прав і законних інтересів здійснюється переважно за правилами позовного провадження, провадження по справах, що виникає з публічних правовідносин, шляхом вирішення суперечки про право. Разом з тим іноді виникає необхідність у захисті суб'єктивних прав й інтересів при відсутності суперечки. У порядку особливого провадження зацікавлена особа має можливість встановити юридичні факти, які можуть служити підставою для здійснення її суб'єктивних прав. Так, встановлення факту родинних відносин необхідно заявникові для одержання свідоцтва про право на спадщину, коли родинні відносини не можуть бути підтверджені відповідними документами. Встановлення факту володіння й користування земельною ділянкою на праві довічного наслідуваного володіння обов'язково, якщо власник земельної ділянки вирішив передати його в оренду або безоплатне термінове користування, а документи, що підтверджують факт володіння й користування земельною ділянкою на праві довічного наслідуваного володіння, були втрачені й факт не може бути підтверджений.

Метою особливого провадження є не вирішення суперечки про право, а усунення наявної невизначеності у відношенні найрізноманітнішого кола обставин, дій або подій.

Особливе провадження - вид цивільного судочинства, що відрізняється від позовного відсутністю суперечки про право й, як результат цього, відсутністю сторін, що сперечаються, із протилежними юридичними інтересами. Особливе провадження характеризується як непозовне, однобічне провадження.

В особливому провадження розглядаються цивільні справи, по яких необхідно в судовому порядку підтвердити наявність або відсутність юридичних фактів або обставин, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян. Наприклад, громадянин звертається в суд із заявою про встановлення родинних відносин, оскільки встановлення даного факту йому необхідно для вступу в право спадкування або для одержання пенсії з нагоди втрати годувальника.

У порядку особливого провадження розглядаються також цивільні справи, по яких необхідно підтвердити наявність або відсутність безперечного права - встановлення факту володіння й користування нерухомим майном, справи про відновлення прав по втрачених цінних паперах на пред'явника або ордерні цінні папери, справи про відновлення втраченого провадження. По даних категоріях справ судом вирішуються питання не тільки факту, але й права. У цих випадках захист права не може бути здійснена в позовному порядку, тому що відсутній суперечка про право й зацікавлена особа ні до кого ніяких вимог не пред'являє[1].

В особливому провадження розглядаються справи, по яких суд встановлює правовий статус громадянина: в одних випадках громадянин визнається недієздатним або обмежено дієздатним; в інші - оголошується померлим або визнається безвісно відсутнім.

Особливе провадження - вид цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи, по яких підтверджується наявність або відсутність юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян або підтверджується наявність або відсутність безперечного права, а також визначається правовий статус громадянина.

У справах особливого провадження можлива суперечка про факт, що вимагає судового підтвердження, оскільки не завжди встановлюваний судом факт є очевидним і відносно його існування є суперечливі докази, протилежні судження [2]. У всіх подібних випадках суд повинен переконатися в існуванні або неіснуванні фактів шляхом перевірки й зіставлення наявних доказів, виявлення протиріч у судженнях зацікавлених осіб. Таким чином, суперечка про факт в особливому провадження можлива й наявність або відсутність факту повинно встановитись судом, якщо суперечка про факт не перейшла у суперечку про право [3].

Якщо при подачі заяви або розгляді справи в порядку особливого провадження встановлюється наявність суперечки про право, підвідомчої суду, суд повинен винести визначення про залишення заяви без розгляду й роз'яснити заявникові й іншим зацікавленим особам їхнє право дозволити суперечку в порядку позовного провадження [4].

Справи особливого провадження розглядаються судами за загальними правилами позовного провадження з особливостями, встановленими процесуальним законодавством.

Оскільки в особливому провадження відсутній суперечка про право, то по справах даного виду судочинства немає й сторін (позивача, відповідача), третіх осіб. Справа збуджується заявником, у розгляді справи можуть брати участь зацікавлені особи. У зв'язку із цим в особливому провадженні в меншому ступені проявляється принцип змагальності. Принцип диспозитивності діє також не повною мірою, оскільки в особливому провадженні не застосовуються норми позовного провадження про мирову угоду, визнання позову, збільшенні або зменшенні розміру позовних вимог, забезпеченні позову.

Особливе провадження несумісне із суперечкою про право. Виникнення суперечки, підвідомчого суду, тягне залишення поданої заяви без розгляду, а зацікавленим особам роз'ясняється право на обіг з позовом у звичайному порядку [5]. Відсутність суперечки про право визначає відсутність сторін із протилежними інтересами. Особа, що збудила справа в порядку особливого провадження, називається заявником. Заявники ставляться до осіб, що беруть участь справі. Заява на відміну від позову не спрямована проти яких-небудь конкретних осіб, тому що захисту порушеного або заперечувати права, не потрібно. Якщо рішення в справі може відбитися на правах інших організацій або громадян, то вони беруть участь у процесі як зацікавлені особи.

Відсутність правової суперечки у сторін в особливому провадженні унеможливлює пред'явлення зустрічного позову, заміну сторін, висновок світової угоди, звернення до третейського суду й т.д. В той же час не виключається спільне звертання до суду декількох осіб, пов'язаних спільними інтересами (співучасть) [6].

Як свідчить статистика, справи, що підпадають, по суті, під категорію особливого провадження, становлять дуже великий відсоток серед розглянутих у судах. Сказане особливо стосується випадків, коли заявникам потрібно одержати правовстановлюючі документи. Оскільки від цього прямо залежить стабільність цивільного обороту, чітке розуміння процедури вирішення таких справ необхідно будь-якому юристові.

Порядок судового санкціонування виконавчих дій обов'язково повинен бути попереднім й оформлятися саме рішенням, а не постановою або іншим актом судової влади, виходячи з конституційної норми про рішення як єдиної підстави вилучення майна громадянина.

Справи, що  розглядаються  судом в

порядку окремого провадження

В особливому провадженні розглядаються справи:

                   про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

                   про всиновлення (удочеріння) дитини;

                   про визнання громадянина безвісно відсутнім або про оголошення громадянина померлим;

                   про обмеження дієздатності громадянина, про визнання громадянина недієздатним;

                   про оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (емансипації);

                   про відновлення прав по втрачених цінних паперах на пред'явника або ордерні цінні папери (викличне провадження);

                   про примусову госпіталізацію громадянина в психіатричний стаціонар і примусовий психіатричний огляд;

                   про внесення виправлень або змін у записі актів громадянського стану;

                   по заявах про відновлення втраченого судового провадження.

Справи, що відносяться до особливого провадження, різні. Наведень перелік таких справ не є вичерпним. До розгляду в порядку особливого провадження законами можуть бути віднесені й інші справи. Так, наприклад, до особливого провадження як самостійна категорія справи можна віднести справи про визнання громадянина дієздатним [7].

Порядок розгляду й вирішення справ, що

розглядаються судом в порядку окремого провадження

Процесуальний порядок розгляду даної категорії справ ґрунтується на загальних правилах позовного провадження, правилах окремого провадження в цілому й правилах, встановлених для конкретної категорії справ окремого провадження. Окреме провадження засноване на загальних принципах цивільного процесу, дані справи проходять ті ж стадії цивільного процесу, що й інші цивільні справи. На справи окремого провадження поширюються загальні правила доведення, ведення протоколів, винесення судових рішень, перегляду, розгляду й т.п.

Разом з тим у зв'язку з безперечним характером справ, розглянутих у порядку окремого провадження, є певні процесуальні особливості їхнього розгляду.

Для справ окремого провадження характерний специфічний суб'єктний склад. У цьому провадженні немає сторін (позивача й відповідача), відсутні треті особи. Суд розглядає їх за участю заявників й інших зацікавлених осіб [8].

Залучення в процес учасників по справах окремого провадження відбувається на прохання заявника, з ініціативи суду або зацікавленої особи.