Основні напрямки діяльності Міністерства соціальної політики в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М.П. ДРАГОМАНОВА

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

РЕФЕРАТ на тему:

«Основні напрямки діяльності Міністерства соціальної політики в Україні.»

 

 

 

З дисципліни

«Організація надання соціальних послуг»

Виконала:

Студентка 5 курсу

Групи 52 СР

Мазніченко Ірина

 

 

Київ - 2011

Зміст

 

1. Історія та основні положення щодо діяльності Міністерства соціальної політики України………………………………………….2ст

 

2. Основна діяльність Міністерства соціальної політики України……5ст

 

3. Висновки………………………………………………………………15ст

 

4. Використані джерела…………………………………………………16ст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Історія та основні положення щодо діяльності Міністерства соціальної політики України.

Міністерство  соціальної політики України — утворене 9 грудня 2010 року шляхом реорганізації Міністерства праці та соціальної політики України. Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінсоцполітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах:

• зайнятості населення та трудової міграції,
• трудових відносин, соціального захисту населення,
• з питань сім'ї та дітей,
• захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Мінсоцполітики України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї.

Мінсоцполітики України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Міністерством керує Віце-прем'єр-міністр  України — Міністр соціальної політики України. Через нього Кабінет  Міністрів України спрямовує  і координує діяльність таких  центральних органів виконавчої влади:

• Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України

• Державна інспекція України з питань праці

• Пенсійний фонд України

9 грудня 2010 року Указом  Президента України Тігіпко Сергій  Леонідович призначений на посаду  Віце-прем'єр-міністра України —  Міністра соціальної політики.

Структура

• Управління та служби Міністерства праці та соціальної політики України
• Департамент адміністративного забезпечення
• Фінансовий департамент
• Департамент ринку праці та зайнятості
• Департамент заробітної плати та умов праці
• Департамент пенсійного забезпечення
• Департамент соціального страхування та партнерства
• Департамент стратегічного планування
• Департамент державної соціальної допомоги
• Департамент соціального захисту інвалідів
• Департамент соціальних послуг
• Департамент соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
• Департамент звернень та контролю виконання
• Управління забезпечення діяльності Віце-прем'єр-міністра-Міністра
• Управління контрольно-ревізійної роботи та з питань дерегулювання
• Управління правового забезпечення
• Управління кадрового забезпечення
• Управління бухгалтерського забезпечення
• Сектор взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю
• Сектор з питань запобігання та протидії корупції
• Сектор мобілізаційної роботи
• Режимно-секретний сектор

Відповідно до Указу Президента України від 6 квітня 2011 року №389/2011 про Положення про Міністерство соціальної політики України, основними завданнями Мінсоцполітики України є:

1) формування державної  політики щодо забезпечення державних  соціальних стандартів та державних  соціальних гарантій для населення,  координація розроблення проектів  прогнозів і державних програм  з питань соціальної та демографічної політики;

2) формування і реалізація  державної політики щодо регулювання  ринку праці, процесів трудової  міграції, визначення правових, економічних  та  організаційних засад зайнятості  населення і його захисту від безробіття;

3) формування і реалізація  державної політики стосовно  визначення державних соціальних  гарантій щодо прав громадян  на працю, оплату праці, а  також щодо нормування та стимулювання  праці, професійної кваліфікації робіт і професій, умов праці;

4) формування та реалізація  державної політики у сфері  пенсійного забезпечення громадян;

5) формування основних  напрямів державної політики  та здійснення відповідно до  закону державного нагляду у  сфері загальнообов'язкового державного  соціального страхування, проведення  соціального діалогу з питань  формування та реалізації державної  соціальної політики, регулювання соціально-трудових відносин;

6) формування та реалізація  державної політики щодо надання  адресної соціальної допомоги  вразливим верствам населення,  у тому числі малозабезпеченим та багатодітним сім'ям;

7) формування державної  політики у сфері надання соціальних  послуг людям похилого віку, інвалідам,  бездомним громадянам, іншим соціально  вразливим верствам населення;

8) формування та реалізація  державної політики у сфері  соціального захисту ветеранів,  інвалідів, людей похилого віку, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, жертв нацистських переслідувань, жертв політичних репресій, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну;

9) формування і реалізація  державної політики щодо соціальної  та професійної адаптації військовослужбовців,  звільнених у запас або відставку,  та тих, які підлягають звільненню  у зв'язку з реформуванням Збройних  Сил України та інших військових формувань;

10) формування і реалізація  державної політики з питань сім'ї та дітей;

11) формування і реалізація  державної політики щодо забезпечення  рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

12) участь у розробленні  та реалізація державної політики  щодо попередження насильства  в сім'ї.

 

 

2. Основна діяльність Міністерства соціальної політики України.

Мінсоцполітики України відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє та подає  в установленому порядку на  розгляд Президентові України  та Кабінету Міністрів України  проекти законів України, актів   Президента України та Кабінету  Міністрів України;

2) розробляє пропозиції  щодо вдосконалення законодавства  та подає їх у встановленому  порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;

3) готує в межах повноважень  висновки і пропозиції до проектів  законів, інших актів законодавства,  які подаються на розгляд Кабінету  Міністрів України, та проектів  законів, які внесені на розгляд  Верховної Ради України іншими  суб'єктами права законодавчої  ініціативи, нормативно-правових актів  Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) готує зауваження і  пропозиції до прийнятих Верховною  Радою України законів, що надійшли  на підпис Президентові України;

5) здійснює нормативно-правове  регулювання у сферах зайнятості  та трудової міграції; трудових  відносин; оплати і умов праці;  загальнообов'язкового державного  соціального страхування, пенсійного  забезпечення; надання адресної  соціальної допомоги, соціальних  послуг та соціального обслуговування  населення; соціального захисту  ветеранів, інвалідів, людей похилого  віку, громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших соціально вразливих  верств населення; захисту прав  депортованих за національною  ознакою осіб, які повернулися  в Україну, з питань сім'ї  і дітей; забезпечення рівних  прав та можливостей жінок  і чоловіків; попередження насильства в сім'ї;

6) здійснює в межах  своїх повноважень координацію  діяльності органів виконавчої  влади та органів місцевого  самоврядування щодо застосування  державних соціальних стандартів  і нормативів та нормативів  фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій;

7) розраховує щомісяця  фактичний розмір прожиткового  мінімуму на одну особу, а  також окремо для тих, хто  відноситься до основних соціальних  і демографічних груп населення;

8) проводить координаційно-аналітичну  роботу щодо подолання бідності  та здійснює моніторинг показників бідності;

9) бере участь у проведенні  аналізу проектів державних цільових  програм з метою визначення  соціальних наслідків виконання  програм, у тому числі їх  впливу на соціальний захист  населення та використання трудових  ресурсів, розглядає і погоджує проекти концепцій та програм;

10) розглядає і погоджує  пропозиції державних замовників  щодо внесення змін до державних цільових програм;

11) бере участь у щорічному  аналізуванні стану виконання  державних цільових програм у  частні використання трудових ресурсів, визначення соціальних наслідків виконання програм та у підготовці пропозицій Кабінету Міністрів України щодо подальшого виконання програм або його припинення;

12) бере участь у підготовці  узагальненого висновку про кінцеві  результати виконання державних  цільових програм у частині  оцінки соціальних наслідків виконання програм;

13) розробляє та вносить  у встановленому порядку пропозиції  з удосконалення державної політики  щодо демографічного розвитку, у  тому числі підвищення рівня  народжуваності та розвитку сім'ї;  поліпшення здоров'я населення,  подолання негативних наслідків  старіння населення, регулювання  міграційних потоків;

14) вивчає стан економічної  активності населення і тенденції  процесів на ринку праці, складає  на цій основі прогнози щодо  регулювання ринку праці та зайнятості населення;

15) сприяє створенню умов  для використання праці громадян, які потребують соціального захисту  і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

16) розробляє та вносить  у встановленому порядку пропозиції  з питань зайнятості населення  та його соціального захисту  від безробіття, з питань професійного  навчання, регулювання трудової міграції громадян України;

17) координує роботу з  питань професійного навчання кадрів на виробництві;

18) спрямовує та координує  діяльність державної служби  зайнятості, здійснює в установленому  порядку повідомну реєстрацію галузевих і регіональних угод;

19) здійснює забезпечення  діяльності комісій у справах  альтернативної (невійськової) служби;

20) розробляє та вносить  у встановленому порядку пропозиції  щодо визначення розміру мінімальної  заробітної плати, робочого часу  та часу відпочинку, умов оплати  праці працівників підприємств,  установ та організацій, що  фінансуються чи дотуються з  державного бюджету, грошового  забезпечення військовослужбовців,  осіб рядового і начальницького  складу органів відповідно до  закону;