Аварії та катастрофи які можливі на Закарпатті

     Сумарна кількість опадів, за даними метеорологічних  станцій та гідрологічних постів Держкомгідромету, 4-5 листопада становила 45-75 мм, в окремих пунктах басейнів Латориці, Боржави, Тересви, Тиси 90-120 мм, у верхів’ї Ріки 207 мм. Добові суми опадів сягали місячної норми, а в ряді пунктів в листопаді становили 1,5 норми.

     Підвищення  рівнів води розпочалося 4 листопада  на фоні попереднього дощового паводку, який сформувався на річках Закарпаття наприкінці жовтня.

     Порівняно з рівнями води на початок листопадового  паводку загальне їх підвищення в  створах гідрологічних постів досягали 1,7 - 3,6 м на Тисі поблизу Тячева та Вилока, Латориці поблизу Мукачева - 4,1 - 6,1 м. Рівні води в 13 створах перевищили історичні максимуми.

     По  всій території області на малих  річках і потічках (струмках) у населених  пунктах формувався значний місцевий стік, що спричинило затоплення понижених  місць.

     Згідно  з Постановою Кабінету Міністрів  України від 26.01.94 р. №37 "Про комплексну програму проведення протипаводкових заходів на 1994-2000 роки", розроблена комплексна програма проведення протипаводкових заходів на 1994-2000 роки на території Закарпатської області. Програмою передбачалось побудувати у 1994-2000 рр. 200 км захисних дамб, 51 км берегоукріплень, відрегулювати 162 км русел річок.

     Однак, через вкрай нестабільне і  недостатнє фінансування з самого початку  реалізації заходів, передбачених програмою, побудовано лише 33 км дамб (17%), закріплено 20 км берегів річок (39%), відрегульовано 41 км їх русел (25 %).

     Бюджетні  асигнування на протипаводкові заходи з року в рік скорочувались  і досягли критичної межі. У 1998 році жоден об'єкт не було введено  в експлуатацію. Коштів не вистачає навіть на ліквідацію пошкоджень протипаводкових споруд, що будуються.

     Необхідно підкреслити, що збіг негативних природних  чинників, які призвели до надзвичайної ситуації у листопаді 1998 року, не є  максимальним, і це довела березнева  повінь 2001 року, яка за своїми масштабами в декілька разів перевершила попередню стихію.

     Зважаючи  на це, слід якомога швидше вживати  невідкладних заходів щодо попередження і уникнення повеней, головними  серед яких є:

• створення в руслах великих рік запасних водоприймачів;
• зміцнення стійкості прируслових лісів як важливого водорегулюючого чинника;
• поліпшення травостою та підвищення його захисної ролі шляхом впровадження нових видів рослин;
• проведення моніторингу екологічного стану гірських рік;
• зміцнення землі в прируслових ділянках гірських рік шляхом посадки дерев, кущів і трав'янистих рослин з потужною кореневою системою;
• підвищення відповідальності керівників усіх ланок природоохоронних відомств, прирожоохоронних структур та органів місцевої влади за порушення екологічної стабільності на місцях;
• збільшення бюджетного фінансування.

     Втілення  в життя вищенаведених заходів  дасть змогу володіти екологічною  ситуацією в регіоні, яка пов'язана  з повенями, попередити і зменшити їх катастрофічну дію. 
 
 
 

3. Характеристика осередків ураження,

      що  виникають внаслідок  аварій (катастроф), стихійних лих

      Осередки  ураження на підприємствах  з вибухо- і пожежонебезпечною технологією виникають внаслідок витоку газоподібних або зріджених вуглеводневих продуктів, при перемішуванні яких з повітрям утворюються вибухо-і пожежонебезпечні суміші таких газів, як пропілен, метан, пропан, бутан, етилен, бутилен та інші, що призводить до руйнування і пошкодження приміщень, споруд, технологічних установок, місткостей, трубопроводів. Вибух або згоряння відбувається при певному вмісті газу в повітрі. Під час вибуху газоповітряної суміші утворюється ударна хвиля, подібна до ударної хвилі при вибуху фугасних боєприпасів. За надлишкового тиску 20—40 кПа незахищені люди можуть дістати легкі ушкодження (удари, контузії). Дія ударної хвилі з надлишковим тиском 40—60 кПа призводить до уражень середньої важкості (непритомність, ушкодження органів слуху, сильні вивихи кінцівок, кровотеча з носа і з вух). Важкі травми виникають за надмірного тиску понад 60 кПа і характеризуються сильними контузіями усього організму, переломами кінцівок, ураженням внутрішніх органів.

      Із  численних осередків уражень, що виникають під час стихійних  лих, найзначнішими за масштабами наслідків є ті, що утворюються при землетрусах і повенях.

      Осередком ураження при землетрусі називається територія, в межах якої сталися руйнування споруд та інших об'єктів, поранення і загибель людей і тварин, пошкодження сільськогосподарських угідь. Осередки масового ураження виникають під час землетрусу, інтенсивність якого за шкалою Ріхтера становить 7—8 балів і вище. Осередки ураження при землетрусах за характером руйнування можна порівняти з осередком ядерного ураження..

      Осередком ураження при повенях  називається територія, в межах якої сталися: затоплення місцевості, руйнування споруд та інших об'єктів, поранення і загибель людей і тварин, знищення врожаю сільськогосподарських культур, псування сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо. Масштаби повеней залежать від висоти води та тривалості її стояння на небезпечному рівні, від площ затоплення, пори року.

      Осередком ураження при урагані (шквалі) називається територія, в межах якої сталися руйнування споруд, мереж електропостачання та зв'язку, поранення та загибель людей і тварин, пошкодження та знищення сільськогосподарських угідь, лісових масивів тощо.

      Осередком хімічного ураження називається територія, що зазнала безпосереднього впливу отруйних речовин (ОР) або під час землетрусу, якщо він призвів до руйнування місткостей, у яких зберігаються ОР і СДОР, або при виробничій аварії з викидом ОР і СДОР. При цьому утворюється заражена хмара; її називають первинною. Вторинна хмара складається з парів ОР і СДОР. Отже, розрізняють первинне і вторинне хімічне зараження. Фізико-хімічні і технічні характеристики зараження, перші ознаки отруєння сильнодіючими отруйними речовинами наведено в таблиці 19.

      Токсодоза — кількісна характеристика токсичності СДОР (ОР), що відповідає певному ефекту ураження. При інгаляційних ураженнях вона дорівнює Ccep-t, де Ссер — середня концентрація СДОР (ОР) у повітрі (мг/л); t — час перебування людини на зараженому повітрі (хв). Знаючи середню концентрацію СДОР (ОР) в осередку ураження і час перебування там людей без засобів захисту, можна розрахувати, яку вони дістануть токсодозу.

      Факт  застосування хімічної зброї можна встановити за такими ознаками:

      поява у місцях вибухів авіабомб або  снарядів характерної, іноді забарвленої хмари;

      маслянисті  краплі, плями і мазки у вирвах від авіаційних бомб і снарядів або біля вирв; поява маслянистої райдужної плівки на поверхні води;

      в'янення рослинності, пожовтіння або побуріння  листя; темні смуги, що тягнуться за літаком, осідаючи на землю. 
 
 

      Список  використаної літератури:

1. http://karpatnews.in.ua/news/