Словатський

Готичний стиль(від італ. gotico, букв. - готський, від назви німецького племені готовий), художній стиль, що з'явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної і частково Східної Європи (між серединою 12 і 15 - 16 ст.). Термін "готика" введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським». З початку 19 ст., коли для мистецтва 10 - 12 ст. був прийнятий термін романський стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню, зрілу (високу) і пізню фази. Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися в ідеології і культурі епохи готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим по призначенню і релігійним по тематиці: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами. Для готики, характерний символіко-алегоричний тип мислення й умовність художньої мови. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків. Особливе місце в мистецтві готики займав собор - вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Непорівнянне з людиною простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Розвиток мистецтва готики відбивало і кардинальні зміни  в структурі середньовічного  суспільства: початок формування централізованих  держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил - міських, торговельних і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабшали підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура. Міські архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, зміцнення, мости, колодязі. Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами, торговельними і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багато прикрашеними проїзними вежами. Замки королів і феодалів поступово перетворювалися в складні комплекси фортечних, палацових і культових споруджень. Звичайно в центрі міста, пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, який ставав осередком міського життя.

Смілива і складна каркасна конструкція готичного собору, що втілила торжество сміливої інженерної думки людини, дозволила перебороти масивність романських будівель, полегшити  стіни і зводи, створити динамічну єдність внутрішнього простору. У готиці відбувається збагачення й ускладнення синтезу мистецтв, розширення системи сюжетів, у якій відбилися середньовічні представлення про світ. Основним видом образотворчого мистецтва була скульптура, що одержала багатий ідейно-художній зміст і розвиті пластичні форми. Застарілість і замкнутість романських статуй перемінилися рухливістю фігур, їхнім звертанням один до одного і до глядача. Виник інтерес до реальних природних форм, до фізичної краси і почуттів людини, нове трактування одержали теми материнства, морального страждання, мучеництва і жертовної стійкості людини. У готиці органічно переплелися ліризм і трагічні афекти, піднесена духовність і соціальна сатира, фантастичний гротеск і фольклорність, гострі життєві спостереження. У епоху готики розцвіла книжкова мініатюра і з'явився вівтарний живопис, досягло високого підйому декоративне мистецтво, зв'язане з високим рівнем розвитку цехового ремесла.

Готика зародилася в Північній Франції (Іль-де-Франс) у середині 12 ст. і досягла розквіту в 1-й половині 13 ст. Кам'яні готичні собори одержали у Франції свою класичну форму. Як правило, це 3 - 5-нефні васильки з поперечним нефом - трансептом і напівкруговим обходом хору ("діамбулаторієм"), до якого примикають радіальні капели ("вінець капел") *(НЕФ - це витягнуте у довжину приміщення (або частина приміщення), відокремлене рядом колон чи стовпів.)*. Їх високий і просторий інтер'єр осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок, прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Завдяки контрастові високого головного і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності простору. Конструктивна основа собору - каркас зі стовпів (у зрілій готиці - пучка колон) і стрілчастих арок, що спираються на них. Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками-нервюрами утворять ост хрестового зводу, заповненого полегшеними невеликими зводами - розпалубками. Бічний розпір зводу головного нефа передається за допомогою опорних арок (аркбутанів) на зовнішні стовпи - контрфорси. Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються арковими вікнами. Нейтралізація розпору зводу за рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття легкості і просторової волі інтер'єру. 2-баштові західні фасади французьких соборів з 3-ма "перспективними" порталами і візерунковим круглим вікном ("трояндою") у центрі сполучать устремління вгору з ясною урівноваженістю членувань. На фасадах варіюються стрілчасті арки і багаті архітектурно-пластичні і декоративні деталі - візерункові вімперги, фіали, краби і т. д. Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в тимпанах порталів, а також на капітелях колон утворять цільну сюжетну систему, у яку входять персонажі й епізоди Священного писання, алегоричні образи. Кращі добутки готичної пластики - статуї фасадів соборів у Шартрі, Реймсі, Амьєні, Страсбурі перейняті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю почуттів. Декор ритмічно організований і строго підлеглий архітектурним членуванням фасаду, що обумовило струнку тектоніку і пропорції статуй, урочистість їхніх поз і жестів. Інші частини храмів також прикрашалися рельєфами, статуями, рослинним орнаментом, зображеннями фантастичних тварин; характерний достаток у декорі світських мотивів (сцени праці ремісників і селян, гротескні і сатиричні зображення). Різноманітна і тематика вітражів, у гамі яких переважали червоні, сині і жовті тони.

Сформована готична каркасна система з'явилася в церкві абатства Сен-Дені (1137 - 44). До ранньої готики відносяться  також собори в Лане, Парижі, Шартре. Багатством ритму, досконалістю архітектурної композиції і скульптурного декору відрізняються грандіозні собори зрілої готики в Реймсі й Амьєні, а також каплиця Сент-Шапель у Парижі (1243 - 48) з численними вітражами. Із середини 13 ст. величні собори будувалися в древніх європейських країнах - в Німеччині (у Кельні), Нідерландах (в Утрехті), Іспанії (у Бургосе, 1221 - 1599), Великобританії (Вестмінстерське абатство в Лондоні), Швеції (в Упсалі), Чехії (хор і трансепт собору св. Віта в Празі), де готичні будівельні прийоми одержали своєрідну місцеву інтерпретацію. Хрестоносці донесли принципи готики до Родосу, Кіпру і Сирії.

Наприкінці 13 - початку 14 ст. будівництво соборів у Франції  переживало кризу: архітектурні форми стали сухіші, декор розкішніший, статуї одержали однаковий підкреслений S-образний вигин і риси куртуазності. З 14 ст. велике значення придбали міські і монастирські зальні церкви, замкові і палацові капели. Для пізньої ("полум'яніючої") готики характерний примхливий, що нагадує мов полум'я візерунок віконних прорізів (церква Сен-Маклу в Руані). У світському міському зодчестві використовувалися головним чином композиції і декоративні прийоми готики. На головній площі міст будувалися ратуші з рясним декором, нерідко з вежею (ратуша в Сен-Кантене, 1351 - 1509). Замки перетворювалися у величні палаци з багатим внутрішнім оздобленням (комплекс папського палацу в Авіньоне), будувалися особняки ("готелі") багатих городян.

У пізній готиці одержали поширення скульптурні вівтарі в інтер'єрах, що поєднують дерев'яну розфарбовану і позолочену скульптуру і темперний живопис на дерев'яних дошках. Склався новий емоційний лад образів, що відрізняється драматичною експресією, особливо в сценах страждань Христа і святих, переданих з нещадною правдивістю. З'явилися розписи на світські сюжети (у папському палаці в Авіньоне, 14 - 15 ст.). У мініатюрах (часословах) намітилося прагнення до одухотвореної людяності образів, до передачі простору й обсягу. До кращих зразків французького готичного декоративного мистецтва належать дрібна скульптура зі слонової кісти, срібні реликварії, лиможська емаль, шпалери і різьблені меблі.

У пізно готичну епоху нагромадження емпіричних знань, ріст інтересу до реальності, до спостереження і вивчення натури, що зросла роль творчої індивідуальності підготували ґрунт для ренесансної системи світосприймання. Цей процес проявився в 14 - поч. 16 ст. У 15 - 16 ст. він був прискорений впливом італійського і нідерландського Відродження. Протягом 16 ст. готика майже повсюдно перемінилася ренесансною культурою.

Історичні інтер’єри готики

Інтер’єри з дизайном в  готичному стилі відрізняються величністю і витонченістю. Стіни перестають бути конструктивним елементом, стають більш легкими, облицьовуються деревом або прикрашаються настінним розписом яскравих кольорів, настінними гобеленами. Дощаті і кам’яні підлоги ранньоготичного інтер’єра пізніше також застилались килимами. Характерними елементами стають ажурні орнаменти, кам’яне мереживо різьби, стрільчаті склепіння. Над входом, як правило, величезне вітражне вікно-роза. Віконне скло в свинцевому обрамленні, із випуклого скла, але без фіранок. Стелі дерев’яні балочної конструкції або з відкритими оформленими кроквами; можливий декоративний розпис на стелі.

Меблі в готичному інтер’єрі

Типові меблеві вироби готичного стилю: високі двостворчаті шафи з чотирма, шістьма або дев’яти  філенками, а також буфети на високих  ніжках, високі спинки стільців і ліжок, імітуючих архітектурні деталі фортечних замків і церков. Пізніше цей вплив позначився і на орнаментиці: столярній справі була нав’язана точна геометрична орнаментика, яка суперечить самій фактурі дерева. Основним видом меблів, як в замках рицарів, так і у простих городян була скриня, із якої з часом сформувалася скриня-лавка. Скрині служили столами, лавками і ліжками. Часто скрині ставили одна на другу, прикрашаючи при цьому всю конструкцію стрільчатими склепіннями - так утворилася шафа. Стіл в готичному інтер’єрі мав глибокий висувний ящик і сильно виступаючу стільницю, основою якої були дві торцеві опори. Під відкидною столешницьою знаходилось багато відділень і маленьких ящичків. Ліжко, якщо вона не була забудована в стіну, то мала балдахін або великий, подібний до  шафи, дерев’яний каркас, а в південних країнах Європи - дощату конструкцію з архітектурним членуванням, ріезьбою і кольоровим оздобленням.

 Основні матеріали в дизайні інтер’єру готичного стилю

В будівництві і оздобленні готичних будівель використовувались  в основному камінь, мармур, дерево (дуб, горіх, ялинка, сосна, модрина, кедр європейський, ялівець). В декорі використовувалась мозаїка з плитки, майоліка; скрині обтягували шкірою, використовувалась багата металева (залізна і бронзова) фурнітура, мотиви сталактитів, виточені бруски. Фігурна ліпнина інколи розписувалась і покривалась позолотою.

Вітражі.

Кольорові вітражі у вигляді  стрільчатих арок - одна із самих впізнаних особливостей стилю готики. Величезні вікна, для яких стіни служать лише легким каркасом, багатокольорові вітражі, світлові ефекти і, накінець, прекрасне вікно-роза - все це і створює неповторне "лице" готики.

Кольорова гама

"Готичні рози", барвисті  вітражі, розмальована скульптура - все це говорить про особливу  роль кольору в средньовіччі. В дизайні інтер’єрів готичного стилю використовувались насичені червоні, сині, жовті, коричневі відтінки, а також золоті і срібні нитки. Для контрасних деталей використовувались пурпурові, рубінові, синьо-чорні, гвоздично-рожеві, зелені відтінки.

Елементи декору готичного  стилюя інтер’єру

Картинами для прикрашання  кімнат в готиці користуються рідко. В то й жеж час, епоха готики - це час розквіту книжкової мініатюри і появи станкового живопису, час високого злету декоративних митецтв. В готичному стилі спостерігається розквіт цехового ремесла: в різьбі по каменю і дереву, в дрібній скульптурі із слонової кістки, в кераміці і скляному виробництві, в різних металевих виробах, що прикрашалися каменями і емаллю, в тканинах і шпалерах - всюди витонченість фантаії і щедре богатство декору поєднуються з блискучою майстерністю і старанністю оздоблення.

Готика в дизайні сучасних інтер’єрів

Відтворити в чистому  вигляді готичний стиль в сучасному  приміщенні достатньо проблематично, але елементи цього стилю активно  використовуються як в дизайні інтер’єрів заміських будинків, так і в дизайні інтер’єрів квартир. Стрільчаті вітражні вікна, ковані гвинтові сходи - все це чудово гармонує з декоративним оформленням із штучного каменю. Для оздоблення цокольної частини стіни і камінної зони використовують взірці, імітуючі гладкий булижник, виразний дикий камінь, ширшавий вапняк. Необхідний "замковий" ефект створюють також обрамлені штучним каменем дверні портали і віконні проріз. Цікаве враження виникає в результаті використання контрасних кольорів і фактур. Поширений спосіб обманки, коли частина стіни з "втратами" проявляє "старовинну" кам’яну кладку.

Особливу стилістичність інтер’єру дає використання вітражів в традиційній для готики кольоровій гаммі, при чому вітражі можна використовувати як в вікнах, так і на глухих стінах з внутрішньою підсвіткою.

В центрі інтер’єру відповідно до дизайну в готичному стилі  добре розмістити багато оформлений камін або кафельну пічку з напрямленими вгору архітектурними деталями.