Реалізація права на судовий захист

 

Якщо позовну заяву  було оформлено з дотриманням усіх викладених вимог законодавства (до речі, як зазначено у ч. 2 ст. 105 КАСУ, на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в її оформленні) та немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, суддя не пізніше наступного дня після надходження заяви до адміністративного суду постановляє ухвалу про відкриття провадження, копія якої невідкладно після постановлення надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з інформацією про їхні процесуальні права і обов'язки (відповідачам надсилаються також копії позовної заяви та доданих до неї документів).

 

Залишення позовної заяви  без руху та її повернення

 

А от у разі, якщо позовну  заяву було подано без додержання викладених вимог щодо її форми та змісту, вона залишається без руху, про що суддя постановляє відповідну ухвалу (в ній, зокрема, мають бути зазначені конкретні недоліки позовної заяви, через які її залишено без руху, та спосіб їх усунення) й негайно надсилає її копію позивачеві, одночасно надаючи йому строк для усунення недоліків. Цей строк, як зазначено у ч. 1 ст. 108 КАСУ, має бути ”достатній для усунення недоліків” - отже, він визначається суддею з врахуванням необхідного часу для повідомлення позивачеві про залишення заяви без руху у зв’язку з допущеними недоліками та для їх усунення (тобто тривалість вказаного строку може бути різною залежно від певних обставин у кожному окремому випадку виявлення у позовній заяві недоліків).

 

Якщо позивач відповідно до вказівок судді у встановлений ним строк усуне недоліки позовної заяви, вона приймається судом і відповідно до ч. 2 ст. 108 КАСУ вважається поданою в день її первинного подання до адміністративного суду. В іншому ж разі (коли недоліки не було усунено позивачем у наданий йому для цього термін) позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Окрім цього випадку, позовна заява також повертається позивачеві у разі подання позивачем до відкриття провадження в адміністративній справі заяви про її відкликання; якщо позовну заяву було подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи; коли у провадженні цього або іншого адміністративного суду вже перебуває справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду (ч. 3 ст. 108 КАСУ). Копія ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

 

Відмова у відкритті  провадження 

 

Залишення заяви без  руху є, певною мірою, умовною санкцією за порушення вимог процесуального законодавства - адже хоча позивач й  зазнає деяких труднощів у зв’язку з тим, що позовна заява не розглядається в адміністративному суді до вчинення позивачем відповідних дій, однак їх неважко подолати шляхом виконання вказівок судді, які містяться в ухвалі про залишення заяви без руху. А от відмова судді у відкритті провадження тягне для позивача настання набагато більш несприятливих наслідків - адже згідно з ч. 5 ст. 109 КАСУ повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким же самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

 

Вичерпний перелік підстав  для відмови у відкритті провадження  в адміністративній справі наведено у ч. 1 ст. 109 КАСУ, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті  провадження лише у наступних  випадках:

·         заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

·         у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і  з тих самих підстав існують  такі, що набрали законної сили: постанова  суду чи ухвала суду про відмову  у відкритті провадження в адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або примиренням сторін;

·         настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

 

Незважаючи на такий  невеликий та цілком обґрунтований  перелік підстав для відмови  у відкритті провадження в 

 

адміністративній справі, у позивача все ж таки можуть виникнути якісь заперечення з цього приводу - за таких обставин він може оскаржити відповідну ухвалу суду.

 

Наприкінці слід звернути увагу на існування поряд з  вищезазначеними санкціями, передбаченими  законодавством за невиконання зацікавленою особою умов реалізації права на судовий захист своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, ще однієї - залишення позовної заяви без розгляду. При цьому за своїм значенням для позивача вона майже збігається із поверненням позовної заяви - різниця між вказаними санкціями за порушення процесуальних вимог законодавства полягає у тому, що залишення позовної заяви без розгляду застосовується у тому разі, коли провадження у справі вже почалося (це випливає із пунктів 4 та 8 ст. 155 КАСУ, в яких підставами залишення заяви без розгляду названо повторну неявку позивача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, а також залишення позивачем судового засідання до закінчення судового розгляду без поважних причин, якщо ним не було подано до суду заяву про судовий розгляд справи за його відсутності).

 

Отже, порушення встановленого  законодавством порядку пред’явлення адміністративного позову, залежно  від того, які ж саме вимоги КАСУ не були виконані, тягне за собою застосування однієї з передбачених законом санкцій - повернення позовної заяви, відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, залишення позовної заяви без руху або ж без розгляду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Кодекс України про  адміністративні правопорушення /Затверджений  Законом від 18.12.1984 р.//ВВС України. - Додаток до N51.-ст. 1122

 

2. Бенедик И.В., Погребной  И.М Основы законодательства Союза  ССР и союзных республик про  административные правонарушения и процесуальная форма. /Производство по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел: Сборник научных трудов - К.,1983, с.13.

 

3. Битяк Ю.П., Зуй В.В.  Адміністративне право України  (Загальна частина). Навчальний посібник. – Х.,1999.

 

4. Колпаков В.К. Адміністративне  право України: Підручник. –  К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 335-346.

 

5. Котюргин С. И.  Про понятие административного  процесса/Собрание статей адъюнктов  и соискателей.–М.,1966.–С.9-10.

 

6. Лазарєв Б.М., Лунев  А.Е. Основы законодавства про адміністративні правопорушення.//Радянська держава і право,1981,№4–С.21.

 

7. Салищева Н.Г. Административный  процес в СССР.–М.,1968.–С.16

 

8. Самойленко А.В. Адміністративні  штрафи міліції як засіб охорони  радянського правопорядку. - К., 1971, с.7

 

9. Сорокин В.Д. Советское  административно-процессуальное право.-Д.,1978.–С.23

 

10. Сорокін В.Д. Адміністративно-процесуальне  право.–М.,1972.– С.70-76.

 

11. Сорокін В.Д. Проблеми  адміністративного процесу.–М.,1978.–  С. 296.

 

12. Функції й зміст норм процесуального права по радянському законодавству. - У кн.: Проблеми правознавства. К., 1980.–С. 16-38.

 

13. Якуба О.М., Административная  ответственность по советскому  праву в свете дальнейшего  усиления охраны прав личности, автореф. докт. дисс.–Харьков, 1964.–С. 25.

 

 

Виноски

 

[i] Сорокін В.Д. Проблеми  адміністративного процесу.–М.,1978.–  С. 296.

 

[ii] Якуба О.М., Административная  ответственность по советскому  праву в свете дальнейшего  усиления охраны прав личности, автореф. докт. дисс.–Харьков, 1964.–С. 25.

 

[iii] Салищева Н.Г., Административный  процесс в СССР.–М.,1964.–С.152.

 

[iv] Функції й зміст  норм процесуального права по  радянському законодавству. - У кн.: Проблеми правознавства. К., 1980.–С. 16-38.

 

[v] Лазарєв Б.М., Лунев  А.Е. Основы законодавства про адміністративні правопорушення.//Радянська держава і право,1981,№4–С.21.

 

[vi] Сорокін В.Д. Адміністративно-процесуальне  право.–М.,1972.– С.70-76.

 

[vii] Салищева Н.Г. Административный  процес в СССР.–М.,1968.–С.16

 

[viii] Самойленко А.В. Адміністративні штрафи міліції як засіб охорони радянського правопорядку. - К., 1971, с.7

 

[ix] Сорокин В.Д. Советское административно-процессуальное  право.-Д.,1978.–С.23

 

[x] Котюргин С. И. Про понятие  административного процесса/Собрание  статей адъюнктов и соискателей.–М.,1966.–С.9-10.

 

[xi] Колпаков В.К. Адміністративне  право України: Підручник. –  К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 335-346.

 

[xii] Бенедик И.В., Погребной И.М  Основы законодательства Союза  ССР и союзных республик про  административные правонарушения и процесуальная форма. /Производство по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел: Сборник научных трудов - К.,1983, с.13.

 

[xiii] Кодекс України про адміністративні  правопорушення /Затверджений Законом  від 18.12.1984 р.//ВВС України. - Додаток до N51.-ст. 1122