Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Июня 2013 в 19:17, курсовая работа
Головними корисними копалинами дна морів та океанів є такі: залізомарганцеві конкреції, кобальтоносні залізомарганцеві кірки, металоносні осади, масивні сульфідні руди, корисні копалини прибережних розсипів. Які детальніше описані в наступних розділах.
Вступ 3
1. Залізомарганцеві конкреції (ЗМК) 5
1.1. Поширення 5
1.2. Морфогенетичні типи конкрецій 6
1.3. Текстури і структури конкрецій 7
1.4. Мінеральний склад конкрецій 10
1.5. Перспективи промислового використання 11
2. Кобальтомарганцеві кірки(КМК) 13
2.1. Умови локалізації і особливості поширення КМК 13
2.2. Будова і склад 15
3. Металоносні осади 17
4. Глибоководні поліметалеві сульфіди (ГПС) 19
4.1 Поширення 19
4.2 Будова і склад 20
5. Корисні копалини прибережних розсипищ 22
Висновок 25
Використана література: 26
Джерелом мінералів для титано-цирконових розсипів служать древні глибоко метаморфізовані чарнокітові комплекси, включаючи базит-гіпербазитові породи, граніти, чарнокіти і так далі. При цьому прямий зв'язок першоджерела і розсипу зазвичай відсутній: розсипи формуються з проміжних колекторів - уламкових товщ, що утворилися при денудації корінних порід і піддавалися неодноразовому омиванню і перевідкладенню, що сприяло збагаченню рихлої маси рудними мінералами. Окрім цього, до основних джерел уламкового матеріалу морських розсипів належать: продукти вивітрювання докембрійських і палеозойських кристалічних і осадових порід, перенесені в моря річками (Індія, Східна Австралія, США, шт. Флорида); продукти розмиву відкладів льодовикового походження, що залягають на дні або в прибережній зоні моря (Балтійське море, шельфова зона Аляски); продукти абразії ефузивно-туфових товщ(Японія, Нова Зеландія). Джерелом для формування берегових розсипів золота і каситериту служать мінералізовані, зруденілі жили, штокверки, скарнові і грейзенові зони, приурочені до кислих інтрузій мезозойсько-кайнозойських складчастих поясів. У окремих випадках фіксуються проміжні колектори. Частина золота, платини і каситериту не витримують тривалого перенесення, оскількі нестійкі при багаторазовому перевідкладенні, тому золото- і олововмісні розсипи у береговій зоні зберігаються за умови їх швидкого поховання. Найбільше промислове значення мають розсипи цих металів алювіального генезису, що збереглися в затоплених долинах на шельфах Індонезії, Таїланду, США(Аляска) та ін.
Промислова розробка в найбільш великих масштабах ведеться на титаноцирконієвих і оловоносних розсипах. Чудовою особливістю прибережних розсипів (окрім оловоносних) є їх відновлюваність після відпрацювання в періоді декількох штормових сезонів, завдяки чому істинні запаси можуть виявитися у декілька разів більше, ніж встановлюється при їх першій розвідці. Іншою важливою особливістю є висока якість руди, обумовлена більшою чистотою рудних мінералів, що є результатом тривалого перенесення і переммвання припливом в місці відкладення.
Нині розробка прибережних морських розсипів у великих масштабах ведеться в Австралії, Індії, Шрі-Ланці, Індонезії, Таїланді, Малайзії, Новій Зеландії, США, Бразилії, ПАР та ін. В невеликих розмірах прибережні розсипи розробляються майже в усіх приморських країнах, у тому числі європейських.
Малюнок 5 Схема поясів і зон шельфового розсипоутворення ( за [4])
Судячи з прогнозів фахівців, частка морських родовищ корисних копалини в третьому тисячолітті стане переважаючою в порівнянні з родовищами суші. Багато держав, що мають найбільші ресурси твердих корисних копалини в зонах особливих економічних інтересів і в інтенсивно досліджуваних ділянках Міжнародного району морського дна, - в першу чергу США, Франція, Росія, Японія, КНР, Індія, Республіка Корея і інші - активно готуються до початку освоєння морських родовищ.
Потенційні можливості морських родовищ дуже великі. Підраховано, що при сучасному рівні споживання морські родовища можуть забезпечити світову промисловість: міддю впродовж 2 тис. років, нікелем - 70 тис. років, марганцем - 140 тис. років, кобальтом - 420 тис років. Цими цифрами не слід спокушатися, оскільки йдеться про ресурси, велика частка яких нині практично недоступна, як буде недоступна і в осяжному майбутньому. Проте, поступове виснаження запасів деяких металів на материках на тлі потреб в них призводить до постійного зниження кондицій, до необхідності використання руд з низьким вмістом металу.
Таким чином, накопичені з середини минулого століття відомості про металоносну мінералізацію океанського дна досягли до теперішнього часу такого рівня, який дозволяє досить упевнено судити про практичну значущість вже виявлених або передбачуваних рудних скупчень. До числа потенційних родовищ рудної сировини вже на сучасному етапі можуть бути віднесені донно-поверхневі скупчення окисних і сульфідних руд з високою поліметалічною мінералізацією.