Фермерськi господарства в Українi: проблеми i перспективи

Сучасний стан земельного фонду західного регіону  України викликає глибоке занепокоєння. Деградація земель вимагає проведення цілеспрямованої науково обґрунтованої  і фінансової політики в галузі використання, охорони земель та створення механізму  по збереженню їх природного потенціалу.

Перехід України до ринкових відносин вимагає в аграрно-промисловому комплексі розробки нових підходів до стратегії аграрної політики, спрямованої на формування продовольчої безпеки країни, пріоритетність розвитку сільського господарства, докорінну перебудову економічних, соціальних та правових відносин в аграрній сфері, свободу підприємництва та конкуренції. Одним з основних резервів росту ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання головного засобу виробництва - землі. Тому капітальні вкладення в сільське господарство в першу чергу повинні бути використані на заходи щодо збереження земель, підвищення родючості грунтів, що обумовить зростання продуктивності землеробства і, зокрема, створення стійкої кормової бази тваринництва.Перехід аграрного сектора до ринкових відносин породив принципово нові форми господарювання. Не так давно пріоритет надавався державній власності, другорядна роль відводилась кооперативній, приватна власність заперечувалась повністю. Однією з вирішальних передумов переходу до ринку є приватизація власності, що має вплинути на розвиток виробництва. Ряд законодавчих і нормативних актів, що прийняті останнім часом, сприяють розвитку на селі нових форм господарювання, і кожна з них у процесі конкурентної боротьби може довести свої переваги. Земельні відносини в Україні регулюються чинними законодавчими актами, згідно з якими запроваджені три рівноправні форми власності: державна, колективна і приватна. Саме на приватній формі власності і грунтується діяльність селянських /фермерських/ господарств як самостійної юридичної одиниці. Розвиток селянських /фермерських/ господарств повинен стимулюватись вільною конкуренцією на ринку з державними і кооперативними підприємствами, бо його основними завданнями, як відомо, є: виробництво, переробка і збут сільськогосподарської продукції; розвиток підсобної діяльності для раціонального використання природних і трудових ресурсів, земельних угідь, поліпшення їх родючості; участь працею або коштами в соціальному розвитку села, де розташоване фермерське господарство. Незважаючи на окремі песимістичні виступи, що фермер всіх не нагодує, розвиток селянських /фермерських/ господарств на рівні з великими підприємствами в Україні необхідний, бо на землі має бути господар і вироблена продукція повинна відповідати більш якісним показникам, а для цього потрібно надавати всіляку підтримку фермерам.

      Список використаних джерел

1.  Закон України “Про  селянське (фермерське)  господарство” //Відомості    Верховної Ради – 1993р. № 32//.
2. Закон України “Про пріоритетність  соціального  розвитку села та агропромислового  комплексу в народному господарстві”. “”Відомості  Верховної  Ради – 1992р. № 32//.
3. Закон України “Про  підприємництво” //Відомості  Верховної  Ради – 1991р. № 14//.
4. Б.І. Пархуць, Я.С. Оленчук
5. Львівський філіал Інституту землеустрою УААН
6. Шульський М.Г. Фермерство: проблеми становлення і розвитку. – Львів, 2004. – с.7.
7. Непочатенко 0.0. Кредитування селянських (фермерських) господарств// Організаційно - економічні проблеми розвитку АПК. За редакцією П.Т. Саблука. - К., 2002. - 511 с.
8. Лупенко Ю. Формування акціонерних структур в АПК. //ЕУ - 1993, -№11 -С. 5  -59.
9. Малинська Л.В. Еколого-економічна ефективність агролісомеліорації. //Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук - Полтава: Полтава, 1997. - С. 219-223.