Риторика" Аристотеля як вершина давньогрецького красномовства

Різнобічність внеску Аристотеля в риторичну частину сучасної аргументології дотепер заважає оцінити, що йде ще від римських ораторів традиція, відповідно до якої риторика є винятково мистецтвом говорити красиво. В аристотелівській риторичній спадщині проблеми красномовства, дійсно, займали важливе місце. Разом з тим набагато більше значимої в ньому була тема переконання й аргументації. Для самого Аристотеля риторика в першу чергу була універсальною наукою про переконання, а в другу або навіть, може бути, у третю чергу, мистецтвом говорити красиво. Аристотель чітко розрізняв два види переконання - вербальне, пов'язане з використанням розуму, і невербальне, базоване на фізичному насильстві. Факторами вербального переконання були етос, патос і логос риторичного процесу.