Опустелення

Київська  держана академія водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

 

Опустелення

 

 

 

Виконала 

студентка І курсу

група 1213

спеціальності ОА

Горенко Анастасія 

 

 

Київ

12.09.2012 р

 

План

1. Поняття опустелення
2. Стан процесу опустелення за підрахунками вчених
3. День боротьби з опустеленням
4. Опустелення грунту
5. Боротьба з опустеленням в Україні і в світі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Опустелення

Опусте́лювання — пониження  природно-ресурсного потенціалу території  нижче умовного (допустимого) рівня, який проявляється в деградації рослинного покриву, погіршенні біологічної продуктивності земель, може призвести до виникнення умов, аналогічних пустельним.

Опустелювання відбувається в 75 % в результаті антропогенних  причин, в 25 %— природних.

Процес  опустелення за підрахунками вчених

Як вважають експерти ООН, сучасні втрати продуктивних земель приведуть до того, що до кінця  сторіччя світ може позбавитися майже 1/3 своїх орних земель. Така втрата в період безпрецедентного росту населення і збільшення потреби в продовольстві може стати справді згубною.

День  боротьби з опустеленням

17 червня відзначається  День боротьби з опустинюванням  і посухою. У цей день рівно 10 років тому була прийнята Конвенція по боротьбі з опустинюванням. З роками проблема стає все серйознішою — фахівці вважають, що втрата родючого шару загрожує одній третині всієї поверхні землі.

З 1990 року смертоносний подих пустелі зруйнував близько 6 мільйонів гектарів родючого шару. Матеріальний збиток, який наносить цим явищем щорічно, складає 42 млрд доларів.

Родючий шар ґрунту формується століттями, а зруйнований він  може бути всього за кілька років. Опустинювання, тобто поширення неродючих шарів, можна порівняти зі смертоносною шкірною хворобою, що поширюється  на тілі землі. Причини опустинювання  — зміна клімату планети, зокрема, глобальне потепління, а також  негативний вплив діяльності людей  на навколишнє середовище.

Цього року День боротьби з  опустинюванням присвячений соціальним проблемам, зв'язаним з цим явищем — міграції й убогості. П'ята частина населення землі страждає від наслідків опустинювання. Його поширення помітне у всіх куточках землі — в Азії, у Північній Америці, на узбережжі Середземн моря. У Перу, наприклад, через опустинювання кожний п'ятий фермер змушений залишати свою ділянку землі і перебиратися жити в місто. 47% родючих земель Мексики зруйноване опустинюванням. До 2020 року 60 мільйонів жителів південної частини Африки через втрату родючих шарів будуть змушені залишити свої будинки і перебратися в інші райони чи континенти в Європу.

Опустелення грунту.

Збезлісення не єдина причина  ерозії грунту. До широкомасштабним її втрат веде нераціональне використання полів і пасовищ. Особливо чутливі  в цьому плані горбисті ландшафти  з крутими, регулярно розорювати схили в областях з рясними  дощами і давно зведенимилісами.

Основні заходи по захисту  грунтів в таких ситуаціях –

1. терасування, традиційно застосовується, наприклад, у Південно-Східній Азії і довело свою високу ефективність;
2. контурна (тобто ведеться «впоперек» схилу) оранка;
3. обваловка полів для утримання на них поверхневого стоку.

Хоча ці та інші заходи давно  відомі, щорічно в результаті ерозії втрачається до 5 млн. га орних земель. Перевипасання на пасовищах веде до изреживанию рослинного покриву, що закріплює грунт. В цьому випадкудощова  вода вільно тече по його поверхні, викликаючи площинну ерозію, змивають верхній  родючий горизонт грунту. Якщо ж  водні потоки концентруються на обмежених  ділянках, то там утворюються глибокі  яри. Щорічно таким чином втрачається 7 млн. га пасовищ, причому значна частина  закидаються земель практично перетворюється на пустелю.

Опустелювання може відбуватися  і природним шляхом, наприклад  коли в посушливих областях кілька років поспіль випадає менше, ніж зазвичай, дощів. Однак зараз  цей процес прискорюється людиною  і розуміється більш широко. Мова йде не про формування типовою пустельною екосистеми, а про деградацію родючих земель, що веде до повної втрати їх сільськогосподарської цінності. Причини цього зазвичай наступні: 1) перевипасання, 2) випахіваніе, 3) обсзлесіваніе; 4) неправильне зрошення.

Перевипасання, Або перевищення  допустимої пасовищної навантаження, веде до изреживанию рослинного покриву  і витоптування грунту з руйнуванням  її структури. За цим звичайно треба  вітрова і водна ерозія. Виорювання називають інтенсивне використання грунту під виробництво сільськогосподарських культур без прийняття адекватних заходів по відновленню її родючості. Це призводить до зменшення в грунті мінеральних елементів живлення і гумусу, руйнування структури, а в результаті зріджуються рослинний покрив і йде ерозія.

На зрошуваних землях головними  проблемами є перезволоження і засолення. Перезволоження спостерігається в  тих випадках, коли фунтові води знаходяться поблизу поверхні. Неправильний полив в таких умовах призводить до тривалого затоплення коренів, якого не витримують, наприклад, пшениця і бавовник. Засоленням грунту називають підвищення в ній вмісту розчинних солей. Це може відбутися з різних причин. У жарких областях промочування грунту в ході зрошення чергується з висхідним рухом в ній за рахунок капілярних сил випаровується води, яка виносить з собою з глибини в верхній горизонт розчинені по дорозі солі. Іноді для поливу використовують глибокі свердловини, в яких вода, хоча і вважається прісною, містить занадто багато солей. Якщо грунт недостатньо проникна, то солі накопичуватимуться в верхньому горизонті. Концентрацію їх в розчині вище 05-10% здатні витримати лише деякі культури, тому економічні наслідки засолення очевидні.

Інтенсивний випас худоби призводить до надмірного навантаження на пасовища і знищення й без того розрідженої рослинності з низькою  природною продуктивністю. Опустеленню сприяє також масове випалення торішньої сухої трави, особливо після періоду дощів, інтенсивне розорювання, зниження рівня ґрунтових вод. Вибита рослинність і сильно розпушені ґрунти створюють умови для інтенсивного видування (дефляції) поверхневого шару землі. Зміна природних комплексів та їх деградація особливо помітні у період посухи. На території СНД опустеленню піддаються землі в Казахстані, Чорні землі в Калмикії й Астраханській області і в деяких інших районах. Усі вони відносяться до зон екологічного лиха і їх стан продовжує погіршува­тися. Внаслідок непродуманої господарської діяльності на цих територіях сталися глибокі безповоротні деградаційні зміни природного середовища. Це спричинило різке зниження біорізноманіття фіто- і зооценозів і руйнування природних екосистем. Фахівці зазначають, що там, де за умовами рельєфу, якістю грунту, густотою трав'яного покриву можна було випасати тільки одну вівцю, випасалося в десятки разів більше. У результаті трав'янисті пасовища перетворилися в спустошені землі. Так, за п'ять років площа рухомих пісків у Калмикії збільшилася більш ніж на 50 тис. га.

Боротьба  з опутеленням у світі та в  Україні

Уперше проблема боротьби з опустеленням привернула увагу  світової громадськості після катастрофічної посухи в 1968-1973 рр. на Африканському континенті. З ініціативи ЮНЕП і ЮНЕСКО в 1977 р. у Найробі була проведена спеціальна Конференція, за підсумками роботи якої був запропонований Всесвітній План дій по боротьбі з опустеленням (ШІСОБ, 1977). У 1994 р. в Парижі була ухвалена та відкрита для підписання Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням, яка набрала чинності 26 грудня 1996 р. після приєднання до неї 50 держав. Додаток V "Про регіональну імплементацію для Центральної і Східної Європи" був прийнятий на четвертій конференції сторін у 2000 р. На даний час ними є біля 200 країн світу і Євросоюз в цілому.

В Україні Конвенція була ратифікована Верховною Радою і  вступила в силу наприкінці 2002 р. Основні  бар' єри на шляху реалізації зобов' язань України щодо виконання  КБО пов'язані з:

• відсутністю дійової національної програми охорони і раціонального використання земель, боротьби з їх опустеленням та деградацією;
• міжвідомчою нескоординованістю дій щодо охорони земель, особливо сільськогосподарського призначення;
• недостатньою обізнаністю державних служ-бовців, фахівців та громадськості щодо зобов'язань України з виконання КБО;
• недостатньо розвинутою системою ін- форма-ційно-консультативних послуг із застосування кращих методів ведення сільськогосподарської діяльності;
• невідпрацьованістю механізмів економічного стимулювання землекористувачів за впровадження ґрунтозахисних заходів;
• в умовах фрагментації земель невідпрацьованістю механізму створення екологічно сталих агроландшафтів і систем землекористування.

Необхідно відмітити, що розвиток деградаційних процесів, опустелення  територій в результаті недотримання природоохоронних принципів землекористування  і сільськогосподарської діяльності значно знижує можливості сталого розвитку аграрного виробництва, його конкурентоспроможність, потребує все більших витрат на відтворення родючості ґрунтів.

Прикладом такої кризової ситуації є пилова буря 23 - 24 березня 2007 р. на території південних областей України. На космічних знімках видно, що пилова буря розпочалася в західній частині Донецької області, охопила Херсонську, Запорізьку і Одеську області. На космознімках зафіксовано початок пилової бурі та формування вітрових коридорів. Територіальне їх визначення дає можливість спланувати першочергові заходи щодо запровадження повного комплексу протиерозійних заходів, формування ґрунтозахисних систем земле-користування і агроландшафтів.

Дистанційна інформація з  космосу також дає можливість завчасно прогнозувати посушливі явища  за показниками вегетаційного індексу. Так, наприклад, зменшення цього  показника в порівнянні з середньобагаторічними  на 20-30 % на протязі вегетації 2007 р. у  південних областях свідчить про значний дефіцит запасів вологи у ґрунті, що може негативно вплинути на урожайність культур в 2008 р., а також створити умови для виникнення пилових бур.

Отже, використання космічної  інформації є необхідною умовою оперативного спостереження за станом агроекосистем. Технології обробки дистанційної інформації постійно вдосконалюються, в т.ч. шляхом застосування спеціального програмного забезпечення, яке дозволяє автоматизувати цей процес. Зокрема, на вирішення цього завдання спрямований міжнародний проект "Розробка моделі автоматизованої технології та класифікації поверхні землі (ТЬСС)", одним із співвиконавців якого є Інститут агроекології. Згідно з проектом, земна поверхня розподіляється на п'ять великих класів: 1) штучні поверхні; 2) сільськогосподарські області; 3) ліси і напівприродні області; 4) заболочені і непридатні для господарювання землі; 5) водні об'єкти. Перший рівень класифікації підрозділяється на другий і третій рівні деталізації.

 

Література:

1. Географічна енциклопедія. - В 4-х томах. - К., 1994-1996.

2. Географія. Підручник  для ВУЗів. - К., 2000.

3. Заверуха Н. М.  Безпека  життєдіяльності

 

Запитання:

1. Поняття опустелення і види опус телень
2. Основні наслідки опустелення
3. Боротьба з опустеленням