Мікрофлора ротової порожнини людини

 

Мікрофлора ротової порожнини людини

 ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І   МІКРОФЛОРА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ЛЮДИНИ

1. Характеристика та основні функції мікрофлори ротової порожнини людини
2. Фактори, що впливають на формування нормальної флори порожнини рота

РОЗДІЛ ІІ МІКРОФЛОРА ПРИ ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСАХ У ПОРОЖНИНІ РОТА

2.1 Роль мікрофлори в патології слизової оболонки рота

2.2 Особливості захворювань  порожнини рота, що викликаються  резидентної мікрофлорою

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Порожнина рота представляє собою унікальний природний біотоп, якій перебуває під впливом орґанізму та довкілля. З’єднуючись одночасно як зовнішнім, так і внутрішнім середовищем організму, ротова порожнина здатна за допомогою різноманітних фізіологічних механізмів обмежити себе від дії як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

У ротовій порожнині знаходяться  численні угруповання бактерій, які  створюють її унікальний мікробіоценоз. Популяційний склад надзвичайно широкий: тут представлено спірохети, рикетсії, гриби, актиноміцети, коки, віруси, найпростіші. Найчастіше зустрічаються коки. Понад половину постійної мікрофлори порожнини рота становлять вейлонели та дифтероїди [1, с.23].

У різних ділянках порожнини рота мікрофлора за своїм складом відрізняється. Крім слини, бактерії в основному знаходяться у трьох зонах: в зубних бляшках , у гінгівальних борознах, та на спинці язика (1 мл слини містить понад 108 бактеріальних клітин). У бляшках та ясенній борозні майже в 100 разів більше [8, с.45].

Сприятливими умовами  для розмноження мікрофлори в  ротовій порожнині є слабо  лужна реакція середовища, наявність залишків їжі, оптимальні вологість та температура. Склад мікрофлори ротової порожнини здорової людини є досить сталим і це свідчення її важливої ролі для організму людини в цілому (забезпечення колонізаційної резистентності) та для функціонування системи травлення зокрема. Крім того вона стимулює дію факторів неспецифічної резистентності та системи імунітету [1,с.24].

Клінічними, епідеміолоґічними, мікробіолоґічними дослідами доведено, що порушення мікробного біоценозу є одним із провідних факторів у виникненні і розвитку стоматолоґічних захворювань. Найпоширенішими з них є карієс зубів і захворювання періодонта, які пов’язані з мікробами, що утворюють зубний наліт (надясенний і підясенний) на поверхні зубів. Розвиток карієсу спричиняють мікроорґанізми – Streptococus mutans, Streptococus sanguis, Actinomyces spp [14,с.16].

Багато мікроорганізмів  випадково попадають в ротову порожнину і транзитом покидають її. Іноді вони можуть бути причиною інфікування не лише порожнини рота, але й різних органів та систем організму. Одним із таких організмів є Gardia duodenalis. Розрізняють три види лямблій залежно від їх морфологічних особливостей: Giardia lamblia (G. duodenalis, G. agilis,

G. muris). В організмі людини, а також савців паразитує G. duodenalis. Життєвий цикл G. duodenalis включає дві форми - трофозоїт ( вегетативну) і цисти. Трофозоїт паразитує в щітковій облямівці слизової дванадцятипалої кишки і апроксимальному відділі тонкої кишки, де проходить процес розмноження шляхом бінарного поділу. Вегетативна форма G. duodenalis

нестійка до дії соляної  кислоти шлунка і гине поза організмом людини. У кишечнику людини під впливом жовчних кислот частина трофозоїтів інцистується і елімінується з фекаліями в навколишнє середовище [5, с. 75].

Мета роботи: проаналізувати роль мікрофлори ротової порожнини, охарактеризувати постійну і непостійну мікрофлору ротової порожнини.

Завдання роботи:

1. охарактеризувати постійну і непостійну мікрофлору ротової порожнини;
2. розглянути основні функції мікрофлори ротової порожнини.
3. Розглянути патології мікрофлори ротової порожнини.
4. Проаналізувати роль мікрофлори ротової порожнини.

Об’єктом дослідження для даної курсової роботи є мікрофлора ртової порожнини.

Предметом є дослідження мікрофлори ротової полості та її патологій.

Методи дослідження: обумовлені об’єктом і предметом курсової роботи. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

  

РОЗДІЛ І      МІКРОФЛОРА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

1.1 Характеристика та основні функції мікрофлори ротової порожнини людини

Мікроорганізми потрапляють  в порожнину рота з їжею, водою  і з повітря. Наявність в порожнині  рота складок слизової оболонки, міжзубних  проміжків, ясенних кишень та інших  утворень, в яких затримуються залишки  їжі, спущений епітелій, слина, створює сприятливі умови для розмноження більшості мікроорганізмів. Мікрофлору порожнини рота підрозділяють на постійну і непостійну.

Видовий склад постійної  мікрофлори порожнини рота в нормі  досить стабільний і включає представників  різних мікроорганізмів (бактерії, грибки, найпростіші, віруси та ін.)(Табл.1.1) Переважають бактерії анаеробного типу дихання – стрептокок, молочнокислі бактерії (лактобацили), бактероїди, фузобактерії, порфіромонади, превотелли, вейонелли, спірохети а також актиноміцети. Кількість мікробів в порожнині рота піддається значним коливанням. В певній мірі воно залежить від гігієнічного догляду за порожниною рота; розмноженню мікроорганізмів сприяє куріння. Збільшення числа мікроорганізмів у ротовій порожнині спостерігається при каріозних ураженнях зубів, патологічних пародонтальних кишенях, погано підігнаних зубних незнімних протезах, розладах слиновиділення, жування і ковтання.[2, c. 147]

Представники непостійною  мікрофлори порожнини рота виявляються, як правило, у дуже незначних кількостях і в короткі періоди часу. Тривалого  перебування та життєдіяльності  їх в порожнині рота перешкоджають  місцеві неспецифічні фактори захисту  – лізоцим слини, фагоцити, а також  постійно присутні в порожнині рота лактобацили та стрептококи, які  є антагоністами багатьох непостійних  мешканців порожнини рота. До непостійних мікроорганізмів Р. п. відносяться ешерихії, основний представник яких – кишкова паличка – володіє вираженою ферментативною активністю; аеробактеріі, зокрема Aerobacter aerogenes, – один з найбільш сильних антагоністів молочнокислої флори порожнини рота; протей (його кількість різко зростає при гнійних і некротичних процесах в порожнині рота); клебсієли і особливо Klebsiella pneumoniae, або паличка Фрідлендера, стійка до більшості антибіотиків та викликає гнійні процеси в порожнині рота, псевдомонади та ін. При порушеннях фізіологічного стану порожнини рота представники непостійної флори можуть затримуватися в ній і розмножуватися.

У здоровому організмі  постійна мікрофлора виконує функцію  біологічного бар’єру, перешкоджаючи  розмноженню патогенних мікроорганізмів, що надходять із зовнішнього середовища. Вона також бере участь самоочищенні порожнини рота, є постійним стимулятором місцевого імунітету. Стійкі зміни складу і властивостей мікрофлори, обумовлені зниженням реактивності організму, резистентності слизової оболонки порожнини рота, а також деякими лікувальними заходами (променева терапія, прийом антибіотиків, імуномодуляторів та ін), можуть приводити до виникнення різних захворювань порожнини рота, збудниками яких бувають як патогенні мікроорганізми, що потрапляють ззовні, так і умовно-патогенні представники постійної мікрофлори ротової порожнини.[3, c. 79]

Ротова порожнина людини являє собою унікальну екосистему з багатством харчових ресурсів, постійною  вологістю, оптимальними значеннями рН і температури, що створюють сприятливі умови для адгезії, колонізації  та розмноження мікроорганізмів. У здоровому організмі постійна мікрофлора виконує функцію біологічного бар’єру, перешкоджаючи розмноженню патогенних мікроорганізмів, що надходять із зовнішнього середовища. Вона також бере участь у самоочищенні порожнини рота, є постійним стимулятором місцевого імунітету. Стійкі зміни складу і властивостей мікрофлори, обумовлені зниженням реактивності організму, резистентності слизової оболонки порожнини рота, а також деякими лікувальними заходами (променева терапія, прийом антибіотиків, імуномодуляторів та ін), можуть приводити до виникнення різних захворювань порожнини рота, збудниками яких бувають як патогенні мікроорганізми, що потрапляють ззовні, так і умовно-патогенні представники постійної мікрофлори ротової порожнини.

Мікроекологія ротової  рідини та зубоясенних кишень (Е.Г. Зеленова и соавт., 2004)         Таблиця 1.1

Назва мікроорганізмів			У ротовій рідині			Частота виявлення в зубоясенних кишенях, %
			частота виявлення, (%)	кількість в 1 мл
Резидентна флора
1. Аероби  та факультативні анаероби
S. mutans			100		1,5 × 105	100
S. salivarius			100		107	100
S. mitis			100		106–108	100
Сапрофітні нейсерії			100		105–107	+ +
Лактобактерії			90		103–104	+
Стафілококи			80		103–104	+ +
Дифтероїди			80		Не визначено	+
Гемофіли			60		Не визначено	0
Пневмококи			60		Не визначено	Не визначено
Інші коки			30		102–104	+ +
Сапрофітні мікобактерії			+ +		Не визначено	+ +
Тетракоки			+ +		Не визначено	+ +
Дріжджоподібні гриби			50		102–103	+
Мікоплазми			50		102–103	Не визначено
2. Облігатні анаероби
Вейлонелли			100		106–108	100
Анаеробні стрептококи (пептострептококи)			100		Не визначено	100
Бакрероїди			100		Не визначено	100
Фузобактерії			75		102–103	100
Ниткоподібні бактерії			75		102–104	100
Актиноміцети та анаеробні  дифтероїди			100		Не визначено	++
Спірили та вібріони			++		Не визначено	++
Спірохети (сапрофітні боррелії, трепонеми та лепоспіри)			+		Не визначено	100
	3. Простіші
Entamoeba gingivalis			0		0	45
Trichomonas elongate			0		0	25
Непостійна флора
1. Аероби  та факультативні анаероби
Грамнегативні палички
Klebsiella			15		10–102	0
Escherichia			2		10–102	±
Aerobacter			3		10–102	0
Pseudomonas			±		Не визначено
Proteus			±		Не визначено	0
Alkaligenes			±		Не визначено	0
Бацили			+		Не визначено	0
2. Облигатні  анаероби
			Клостридії:
Clostridium putridium			±		Не визначено	0
Clostridium perfringens			±		Не визначено	0

Ротова порожнина людини являє собою унікальну екосистему з багатством харчових ресурсів, постійною  вологістю, оптимальними значеннями рН і температури, що створюють сприятливі умови для адгезії, колонізації  та розмноження мікроорганізмів. [10, c.42]

Однак наявність в ротовій  порожнині слини та її бактерицидних  компонентів (імуноглобулінів, лізоциму, ферментів), а також потужного  епітеліального покриву, обмежує можливість оральних мікроорганізмів викликати  патологічні зміни.

В наш час описано кількасот  видів мікроорганізмів, що складають нормальну мікрофлору ротової порожнини. Серед мікробів ротової порожнини зустрічаються автохтонні (постійні) та аллохтонні види – іммігранти з інших біотопів хазяїна (носоглотки, кишечнику та ін.) та заносна мікрофлора із зовнішнього середовища. Автохтонна мікрофлора поділяється на облігатну, яка постійно мешкає в ротовій порожнині, та тимчасову – транзиторну, до складу якої частіше входять патогенні або умовно-патогенні бактерії. [3, c.25]

Основна маса грампозитивних коків ротової порожнини представлена гетерогенною групою стрептококів, які приймають активну участь у процесах, що призводять до вражень твердих тканин зуба і пародонта(Streptococcus mutans, S.sanguis, S.mitis, S.salivarium). Вони відрізняються за здатністю ферментувати вуглеводи, утворювати перекис водню, синтезувати полісахариди. Ці види зустрічаються у ротовій порожнині в різних кількісних співвідношеннях, які залежать від дієти, гігієни ротової порожнини та інших факторів.

Друга група грампозитивних коків – пептококи, які активно  розщеплюють пептони та амінокислоти. Найчастіше вони зустрічаються в  асоціаціях з фузобактеріями та спірохетами  при різних захворюваннях ротової порожнини.

Грамнегативні анаеробні  коки представлені родом Veillonella, які  приймають активну участь в розщепленні  лактату, пірувату, ацетату. За рахунок катаболізму лактату утвореного стрептококами вейлонелли можуть здійснювати протикаріозну дію.

Грампозитивні палички представлені родом Lactobacillus, характерною ознакою  представників якого є розщеплення  вуглеводів з утворенням великої  кількості молочної кислоти, зберігаючи життєздатність у кислому середовищі. Це явище є одним з факторів, що сприяють розвитку карієсу зубів  людини.

Грамнегативні анаеробні  та мікроаерофільні бактерії частіше  за все відносяться до бактероїдів, які не мають каталази і ферментують  цукри до газів, а пептони – з утворенням амінокислот. До них належать три роди: Bacteroides, Fusobacterium, Leptotrichia.

Bacteroides melaninogenicus та B.gingivalis характеризуються  низькою сахаролітичною активністю, але глюкозу розщеплюють з  утворенням суміші кислот, причому  рН середовища залишається досить  високим (~6.0). Через наявність  великої різноманітності протеолітичних ферментів мають велике патогенетичне значення.