Оцінювання ризиків фінансового ринку за методом Монте-Карло

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

 

 

 Кафедра економічної  кібернетики

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Моделювання економіки» на тему:

«Оцінювання ризиків фінансового ринку методом Монте-Карло»

 

 

 

 

 

 

                                                                    Виконала

                                                                    студентка групи ЕКК-42

                                                      Шехлович Андріана Михайлівна

 

                                                                     Науковий керівник

                                                                     кандидат економічних наук, доцент

                                             Зомчак Лариса Миколаївна

 

 

 

 

 

Львів 2012

 

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Теоретичні засади управління фінансовим ризиком…………………………....6

2. Економіко-математичні методи оцінювання ризику фінансового ринку……21

3. Практична реалізація економіко-математичної моделі………………………28

Висновки………………………………………………………………………….…

Додатки……………………………………………………………………………...

Список використаних джерел …………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження  обумовлена ​​недостатністю використання стандартних методів аналізу фінансового ринку України, що знаходиться в стадії активного розвитку, і, як наслідок, володіє високим ступенем мінливості і ризику. Оцінка ризику фінансового ринку, таким чином, набуває все більш вирішальне значення при аналізі та прогнозуванні розвитку фінансового ринку та окремих активів, що потребує вдосконалення методів і підходів до оцінки ризику.

Наукових досягнень, пов'язаних з формуванням основних концепцій  оцінювання ризику, на сучасному етапі вкрай мало. Ризик в більшості випадків визначається не як явище, а окремий розрахунковий показник фінансового ринку. У сукупності відомих методик оцінки ризику мінливості ринку практично не розглядається статистичний підхід до методологічних аспектів аналізу ризику, що призводить до методологічних ускладнень при виборі способів оцінки різних характеристик мінливості ринку. Слід особливо відзначити, що в даному зв'язку кількісні характеристики фінансового ринку повинні також розглядатися як статистична сукупність, що є ключовим фактором при формуванні підходів до аналізу і вибору методів оцінки ризику.

Оцінювання і аналіз ризику, формування ефективних концепцій підходу до аналізу ризику найбільшою мірою визначаються тенденціями в розвитку українського фінансового ринку, що володіє високим ступенем мінливості. Питання оцінки ризику з допомогою різних моделей та індикаторів ризику досить глибоко опрацьовано зарубіжними авторами. Багато з існуючих теоретичних розробок практично апробовані і широко використовуються при аналізі ризику українського фінансового ринку. У дослідженнях вітчизняних економістів приділено увагу адаптації до умов фінансового ринку підходів до застосування таких методів оцінки ризику як дисперсійний аналіз і коваріаційно-регресійний аналіз на базі нормального розподілу доходів окремих фінансових інструментів, аналіз мінливості ринку з використанням авторегресійних моделей умовної гетероскедастичності.

Залишається достатньо невивченим питання можливості використання для оцінки ризику фінансового ринку за допомогою характеристик мінливості і стійкості ринку, одержуваних на основі авторегресійних моделей Бокса-Дженкінса, застосування різних моделей коваріаційно-дисперсійного аналізу, з метою моделювання і прогнозування характеристик ринку. Розширюється інтерес до розробки найбільш ефективних підходів до оцінювання ризику, пропонується в цьому плані використання різних характеристик мінливості при моделюванні та прогнозуванні тенденцій фінансового ринку.

Недостатня опрацьованість методологічних аспектів оцінювання ризику, відсутність серйозних теоретичних розробок у пошуку ефективних методів оцінювання ризику для адекватного відображення стану фінансового ринку, необхідність використання підходу в аналізі характеристик ризику визначили вибір та актуальність теми дослідження.

Мета дослідження - удосконалення підходів до застосування методів оцінювання ризиків фінансового ринку.

Відповідно до мети дослідження  в курсовій роботі поставлено і вирішено наступні задачі теоретичного і прикладного характеру:

1) уточнено поняття ризику, сформульоване як характеристика мінливості фінансового ринку;

2) систематизовано існуючі  методики оцінки ризику і обгрунтована природа цих методик;

3) сформульована і подана  сутність фінансового ринку як  статистичної сукупності безлічі  кількісних характеристик його  діяльності;

4) обгрунтована недостатність використовуваних на сучасному етапі методів оцінки ризику і необхідність їх вдосконалення;

5) визначені підходи до  моделювання та прогнозування  основних показників діяльності  та ризику мінливості фінансового  ринку;

6) сформульовані рекомендації  щодо підвищення ефективності  та якості оцінки ризику фінансового ринку.

Предметом дослідження є методи оцінювання ризику фінансового ринку, що дозволяють отримати оцінку мінливості фінансового ринку.

Об'єктом дослідження є український фінансовий ринок і окремі його сегменти.

Структура дослідження - робота складається зі вступу, трьох розділів основного тексту, висновків, списку літератури і додатків. В оглядовій частині роботи розглядаються сучасні методологічні аспекти аналізу ризику фінансового ринку і проблеми, що виникають при аналізі показників сталого функціонування фінансового ринку.

У курсовій роботі запропонована методика стохастичного моделювання часових рядів фінансових ринків на основі модифікованого процесу Орнштейна-Уленбека. Запропоновано метод ідентифікації моделі, що спирається на послідовників методу Монте-Карло і принцип максимальної правдоподібності. Розглянуто практичні результати застосування даної методики для обчислення значень з ціллю оцінки ризиків на ринку акцій.

У теоретичній частині  роботи викладаються основні підходи  до оцінки ризику і обгрунтовується необхідність цих підходів.

Розкрито сутність фінансового  ринку як об'єкта дослідження, що дає  можливість застосування методу Монте-Карло до аналізу показників мінливості ринку.

У практичній частині роботи проводиться оцінка фінансового ринку та стійкості його розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні засади концепції управління фінансовим ризиком

В Україні фінансовий ринок  почав розвиватися з 1992 р. у формі  акцій акціонерних товариств  і депозитних сертифікатів комерційних  банків. Звичайно, за такий короткий час у формуванні фінансового  капіталу і розвитку фінансового  ринку очікувати більш-менш помітних результатів не можна. Сучасний рівень розвитку у країнах з класичною  ринковою економікою став результатом  тривалої еволюції ринкових відносин протягом кількох десятиліть. Зазначимо, що у країнах Східної Європи, які  почали переходити до ринку раніше за Україну, рівень ринкових відносин також не досяг рівня розвинених країн. Однак, аналізуючи процес, що відбувається в Україні, можна виявити деякі  тенденції в розвитку фінансового  ринку. Фінансовий ринок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.

Фінансовий ринок виконує  надзвичайно важливі функції  в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.

Аналізуючи фінансові  ринки країн, що розвиваються і будують  ринкові відносини, в тому числі  й України, спеціалісти роблять  висновок про агресивність і високий  ступінь ризику. Учасники фінансового  ринку України несуть ризики, як емітенти, як інвестори (за операціями з цінними паперами) і як дилери. Тому діяльність суб'єктів фінансового  ринку потребує особливих портфельних  стратегій, спеціально підібраних фінансових інструментів, які б знижували  ці ризики. Ефективна стратегія поведінки  в умовах ризику дає змогу виявляти схильність до ризиків, аналізувати та оцінювати їх, вибирати і застосовувати певні методи управління ними, здійснювати фінансовий контроль, що забезпечить суб'єктам фінансового ринку успішно здійснювати свою діяльність і досягати поставлених цілей з найменшими втратами.

Фінансові ризики насамперед пов'язані зі змінами на фінансовому  ринку та змінами в економіці. Це можуть бути зміни процентних ставок, валютних курсів, зміни в діяльності галузі або конкретного позичальника. До фінансових ризиків відносять  кредитний, процентний, валютний, галузевий, ліквідності та структури капіталу, операційний, а також ризик країни. Крім того, фінансові ризики можна  розглядати як спекулятивні. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього  можливі лише два результати: прибуток або збиток. Особливістю фінансового  ризику є ймовірність зазнати  збитків у результаті проведення будь-яких операцій у фінансово-кредитній  і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, який випливає з природи  цих операцій [5].

До основних методів управління ризиком, які можна використовувати  як незалежно, так і в комплексі, належать:

- ухилення від ризику - це просте уникнення заходу, пов'язаного з ризиком. Однак уникнення ризику для підприємця означає відмову від отримання прибутку, ризик залишається за інвестором, тобто на його відповідальності;

- передача ризику іншій  особі - означає, що інвестор  передає відповідальність за  фінансовий ризик комусь іншому, наприклад, страховому товариству. В даному разі передача ризику  відбувається шляхом страхування  фінансового ризику;

- зниження рівня ризику - скорочення ймовірності та обсягу  втрат. Для зниження ступеня  фінансового ризику застосовуються  різні способи:

а) диверсифікація - це процес розподілу інвестованих коштів між  різними об'єктами вкладення, які  безпосередньо не пов'язані між  собою. На принципі диверсифікації базується  діяльність інвестиційних фондів, які  продають клієнтам свої акції, а отримані кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються фондом на ринку і дають постійний прибуток. Диверсифікація дає змогу уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різними видами діяльності;

б) придбання додаткової інформації - інвестор іноді приймає  рішення, коли результати не визначені  і засновані на обмеженій інформації. Якби в інвестора була повніша  інформація, він міг би зробити  кращий прогноз і знизити ризик. У такому разі інформація виступає товаром і досить цінним, за який інвестор готовий платити великі гроші, тому вкладення капіталу в  інформацію стає однією зі сфер підприємництва;

в) лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту, що застосовується банками  при видачі позик, при укладанні  договору на овердрафт; суб'єктами господарювання - при продажу товарів у кредит (на кредитні картки), на дорожні чеки і єврочеки; інвесторами - при визначенні сум вкладення капіталу;

г) страхування, як найпоширеніший метод зниження рівня ризику, виражається  в тому, що інвестор готовий відмовитися  від частини прибутків, тільки б  уникнути ризику. Якщо вартість страховки  дорівнює можливому збитку, інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне відшкодування  будь-яких фінансових втрат. Страхування - це особливі економічні відносини, для  яких обов'язкова наявність двох сторін: страховика і страхувальника. Страховик  створює за рахунок платежів страхувальника грошовий фонд (страховий чи резервний).

Аналіз ризиків поділяють  на два види: кількісний та якісний. Кількісний аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розміри  окремих ризиків та ризику проекту  в цілому. Якісний аналіз визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу  ризику використовують метод аналогії, метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний  метод та статистичний метод.

 Існують такі методики  визначення ризику проекту: аналіз  чутливості реагування, аналіз сценарію, ринковий ризик (або бета-ризик), визначення точки беззбитковості, "дерево рішень", метод Монте-Карло. Кожний з названих методів має свої переваги і недоліки і використовується в цілком конкретних ситуаціях; універсального методу, прийнятного для всіх випадків, не існує.

Історично першим виник метод  експертної оцінки ризику. Він має  ту істотну перевагу над іншими методами, що експертна оцінка може використовуватися  в умовах дефіциту і навіть браку  інформації. Головна умова досконалої експертної оцінки — виключення взаємного  впливу експертів один на одного (так  звана дельфійська процедура). Легкість експертної оцінки і недостатність  інформації про оцінювані процеси  сприяли появі в Україні величезної кількості фахівців і спеціалізованих  видань, які пропонують розроблені ними прогнози. Далеко не завжди це робиться на достатньо професійному рівні. Необхідно  розуміти, що будь-яка, навіть і непрофесійна оцінка, особливо якщо вона повторюється засобами масової інформації, формує у населення певні сподівання і, відповідно, впливає на поведінку  суб'єктів ринку, а ця справа далеко не безпечна.