Економічна статистика

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ 
 

Кафедра обліку і аудиту 
 

Варіант 3 
 
 
 
 
 
 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Економічна статистика» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Запоріжжя, 2009

 

1. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ НАСЕЛЕННЯ ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК 

     Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне та постійне населення.

     Наявне  населення (НН) – чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання. Постійне населення (ПН) – чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент реєстрації.

     Поряд з ними враховуються ще такі категорії населення як тимчасово проживаючі, так і тимчасово відсутні.

     Тимчасово проживаючі (ТП) – особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають у даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців). Тимчасово відсутні (ТВ) – особи, які постійно проживають в даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців.

На підставі зазначених категорій населення визначають баланси категорій населення, які характеризують зв’язок між наявним та постійним населенням, а саме:

НН = ПН – ТВ + ТП

  або  

 ПН = НН – ТП + ТВ

Баланси категорій населення використовуються для перевірки точності обліку й розрахунку чисельності постійного та наявного населення. Окремо існує категорія «юридичного населення» – особи, які офіційно прописані на певній території. Ця категорія не збігається з поданими раніше і не реєструється переписами, оскільки перепис не передбачає перевірки паспортних даних. Проте категорії постійного та наявного населення широко використовуються як при визначенні демографічних показників, так і при розрахунку народногосподарських потреб. А саме, на підставі чисельності постійного населення обчислюють потреби в житловому будівництві, забезпеченості шкільними та дошкільними закладами, потребу в кількості приватизаційних документів.

 

2. ПОКАЗНИКИ СТАНУ, РУХУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 

     Основні виробничі фонди підприємств, які  беруть участь у процесі виробництва, піддаються фізичному та моральному зносу, старіють, у результаті чого знижуються їх експлуатаційні можливості. Стан, рух та використання Основних виробничих фондів є важливою умовою, фактором забезпечення нормальних умов процесу виробництва та підвищення його ефективності. Тому на підприємствах важливе значення має як систематичне оцінювання стану та руху основних фондів, так і аналіз ефективності їх використання.

     Для визначення стану і руху Основних виробничих фондів (ОВФ) та ефективності їх використання можуть застосовуватися показники, які характеризують рівень забезпечення підприємства ОВФ, їх стан та рух, ефективність їх використання.

     До  показників, що характеризують рівень забезпечення підприємства ОВФ, належать питома вага ОВФ у майні підприємства, фондоозброєність та фондомісткість.

     Питома  вага вартості ОВФ у майні підприємства визначається як відношення вартості цих фондів (за вирахуванням їх зносу) до вартості майна підприємства. Цей коефіцієнт має бути не меншим 0,5.

     Фондоозброєність – показник, що характеризує рівень забезпеченості ОВФ промислово-виробничого персоналу підприємства. Розраховується фондоозброєність відношенням середньорічної вартості основних ОВФ до середньооблікової чисельності працівників підприємства.

     Фондомісткість  – показник, який характеризує рівень середньорічної вартості ОВФ на одиницю вартості виробленої валової продукції. Розраховується фондомісткість відношенням середньорічної вартості ОВФ до вартості виробленої валової продукції.

     Стан  та рух ОВФ характеризується коефіцієнтами оновлення, вибуття, приросту, зносу та співвідношенням основних виробничих та невиробничих фондів.

     Коефіцієнт  оновлення ОВФ – показник, який відображає частку нововведених фондів у звітному році в загальній їх вартості на кінець звітного року. 

     Коефіцієнт  зносу ОВФ – показник стану основних фондів на певний момент часу. Обчислюється діленням суми зносу основних засобів на початкову вартість основних засобів.

     Коефіцієнт  вибуття ОВФ – показник, що відображає частку фондів, що вибули у звітному році, у загальній їх вартості на початок цього самого року. Ефективність використання основних виробничих фондів визначається розрахунком таких показників.

     Коефіцієнт  приросту ОВФ – показник стану ОВФ, що обчислюється діленням суми приросту основних виробничих фондів на вартість основних виробничих фондів на початок звітного року.

     Коефіцієнт  придатності основних виробничих фондів – обчислюється діленням залишкової вартості основних фондів на початкову вартість основних засобів.

     Ефективність використання ОВФ визначається розрахунком фондовіддачі, рентабельності, суми прибутку на одиницю середньої вартості основних фондів.

     Фондовіддача  ОВФ – показник, який відображає обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні на одиницю (1 грн.) середньорічної вартості ОВФ, які беруть участь у виробництві цієї продукції. Цей показник є найбільш узагальнюючим і характеризує ефективність використання ОВФ. Збільшення фондовіддачі ОВФ свідчить про підвищення ефективності їх використання, що є позитивним явищем в економіці підприємств. Основними шляхами підвищення фондовіддачі основних фондів є збільшення обсягу виробництва валової (товарної) продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання і зниження середньорічної вартості цих фондів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та невикористаних у виробництві основних засобів.

     Рентабельність  ОВФ – відносний показник, який характеризує рівень ефективності використання цих фондів. Розраховується він відношенням загального прибутку, отриманого за звітний рік, до середньорічної вартості ОВФ за цей самий рік.

     Абсолютним  показником, що характеризує ефективність використання ОВФ, є сума прибутку, яка припадає на одиницю (1 грн.) середньорічної вартості цих фондів. Цей показник відображає рівень окупності використаних у виробництві ОВФ. Збільшення уми прибутку, що припадає на одиницю (1 грн.) середньорічної вартості ОВФ, та підвищення рівня їх рентабельності є основним завданням підприємств у ринкових умовах господарювання.

 

ЗАДАЧА  №1 

     Дані  про смертність населення регіону  за окремими демографічними поколіннями  наведені в таблиці: 

 

     Визначити:  

• загальний коефіцієнт смертності населення регіону;
• структуру померлих за демографічними поколіннями.

 

РОЗВ’ЯЗАННЯ 

1. Знайдемо загальний коефіцієнт смертності населення регіону, зсумувавши коефіцієнти смертності дітей, батьків та прабатьків даного регіону:

К_{заг. смерт.} = 1,2 + 4,3 + 51,2 = 56,7 %

2. Структуру померлих за демографічними поколіннями, в даному випадку, розраховуємо множенням середньорічної чисельності населення на коефіцієнт смертності, а потім результат ділимо на 100:
• структура померлих дітей:

316000 ×  1,2 / 100 = 3792 особи

• структура померлих батьків:

741000 ×  4,3 / 100 = 31863 особи

• структура померлих прабатьків:

224000 ×  51,2 / 100 = 114688 осіб

     Отже, загальний коефіцієнт смертності регіону  становить 56,7 %. Визначивши структуру померлих за демографічними поколіннями, встановлено – із 316000 середньорічної чисельності дітей померло 3792 особи, із 741000 середньорічної чисельності батьків померло 31863 особи та із 224000 середньорічної чисельності прабатьків – 114688 осіб.

     ЗАДАЧА  №2 

     На  металургійному заводі з звітний  період вироблено чавуну на 80 тис. грн., у тому числі перероблено у сталь на 60 тис. грн., вироблено сталі на суму 100 тис. грн. і повністю передано її до прокатного цеху. Вироблено прокату – на 130 тис. грн. та використано у виробництві власної електроенергії на 0,1 тис. грн.

     Обчислити:

• валовий оборот;
• внутрішньозаводський оборот;
• валову продукцію.

 

РОЗВ’ЯЗАННЯ

1. Валовий оборот (ВО), в даній задачі, = вироблено чавуну за звітній період + вироблено сталі і повністю передано її до прокатного цеху + вироблено прокату. Тобто:

80 + 100 + 130 = 310 тис. грн.

2. Внутрішньозаводський оборот (ВЗО), в даній задачі, = перероблено у сталь + вироблено сталі + використано у виробництві власної електроенергії. Тобто:

60 + 100 + 0,1 = 160,1 тис. грн.

3. Валова продукція (ВП) обчислюється відніманням від валового обороту (ВО) внутрішньозаводського обороту (ВЗО):

310 –  160,1 = 149,9 тис. грн. 

 

ЗАДАЧА №3 

     Вартість  основних виробничих засобів з вирахуванням зносу на початок року становила 4500 тис. грн. Вартість зносу основних засобів становила 1500 тис. грн.. Протягом року введено в дію нові основні  виробничі засоби вартістю 900 тис. грн., вибуло основних виробничих засобів за повною вартістю на 600 тис. грн. Вартість зносу на кінець року становила 1800 тис. грн.

     Обчислити:

• вартість основних виробничих засобів на кінець року;
• коефіцієнт оновлення основних засобів;
• коефіцієнт вибуття основних засобів;
• коефіцієнти зносу на початок та кінець року;
• коефіцієнти придатності на початок та кінець року. 

 

РОЗВ’ЯЗАННЯ 

1. Вартість  основних виробничих фондів на кінець року, в даній задачі, = вартість основних виробничих засобів з вирахуванням зносу на початок     року + вартість введених в дію нових основних виробничих засобів – повна вартість вибулих основних виробничих засобів. Тобто:

4500 + 900 –  600 = 4800 тис. грн.

2. Коефіцієнт оновлення основних засобів обчислюється діленням вартості нововведених в експлуатацію основних виробничих фондів за звітний період на початкову вартість усіх основних виробничих фондів підприємства за станом на кінець звітного періоду. У даному випадку:

900 / 4800 = 0,1875 × 100 = 18,75 %

3. Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів – це відношення вартості основних фондів, що вибули за певний період, до вартості основних фондів на початок того самого періоду. В нашому випадку:

600 / (4500 + 1500) = 0,1 × 100 = 10 %

4. Коефіцієнт зносу обчислюють діленням суми їх зносу на повну балансову вартість фондів. Тобто:
• на початок року:

1500 / 6000 = 0,25 × 100 = 25 %

• на кінець року: