Создание веб-ресурса дистанционного образования

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Марта 2012 в 12:16, дипломная работа

Описание

У вступі розглядається мета, предмет і об'єкт дослідження. В першому розділі проводиться змістовний аналіз процесу дистанційного навчання в цілому та особливості обмну текстовими повідомленнями, як складової частини системи дистанційного навчання.
У другому розділі приводяться результати проектування сховища даних.
В третьому розділі представлені результати реалізації програмного модулю обміну текстовими повідомленнями на основі WEB-технологій для системи дистанційного навчання.

Работа состоит из  1 файл

Пояснительная записка.doc

— 1.90 Мб (Скачать документ)


ВСТУП

Глобальна інформатизація, що відбувається у сучасному світовому суспільстві, розвиток телекомунікаційних технологій та засобів обчислювальної техніки обумовлюють суттєві зміни форм освітнього процесу у всьому світі. При цьому зростає роль професійної та безперервної освіти без відриву від основної трудової діяльності, що сприяє розвитку та впровадженню дистанційних форм навчання [1-5].

Реалізація в Україні масштабної Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006-2010 роки [6] потребує системного підходу, тому що проблематика інформатизації характеризується багатоаспектним, багатодисциплінарним, динамічним поєднанням проблем і відповідних рішень.

Перспективна система освіти повинна бути спроможна не тільки озброювати знанням тих, хто навчається, але й, в наслідок постійного та швидкого оновлення знань, формувати потребу у безперервному та самостійному оволодінні ними, надавати вміння та навички до самоосвіти та закріплювати самостійний і творчий підхід до знань протягом всього активного життя людини. Освіта повинна стати таким соціальним інститутом, який буде спроможнім надати людині весь спектр освітніх послуг, що дозволить навчатися безперервно та взагалі забезпечить широким верствам населення можливість придбання після дипломної та додаткової освіти.

Початок 70-х років можна розглядати як крапку відліку в розвитку відкритої дистанційної освіти у світі. Саме 70-ті роки відзначені активним процесом створення вищих навчальних закладів, університетів нового типу.

Як приклад успішного розвитку дистанційних університетів можна описати досвід Іспанського національного університету дистанційного навчання - Univeridad Nacional de Educacion Distancia (UNED).

UNED нараховує більше 120 тисяч студентів, що вивчають велике число навчальних програм. Викладацький штат штаб-квартири цього університету складають більш 800 чоловік. Крім того, 2 500 т’юторів (викладачів за дистанційною технологією), що працюють по сумісництву, викладають у 53 регіональних центрах в Іспанії і Латинській Америці. UNED використовує кілька різних навчальних засобів, хоча найбільш важливими залишаються друковані матеріали. По національному радіо Іспанії передаються радіопрограми університету з 20 до 23 годин щовечора. Аудіо- і відеокасети також є важливими засобами навчальної інформації. UNED має великий досвід і знання про проблеми і потреби студентів, що навчаються дистанційно. Цей університет створив стандарти для розробки дистанційних курсів (ДК) і адміністративних систем підтримки дистанційних студентів.

У США в різних СДН навчається біля одного мільйона громадян. Національний технологічний університет (США), що являє собою консорціум з 40 інженерних шкіл, ще на початку 90-х років забезпечив підготовку більш 1 100 студентів за допомогою дистанційних методів на ступінь магістра. Зараз, у більш ніж половині університетів США використовуються технології ДН для навчання дорослих.

Балтійський Університет у Швеції поєднує зусилля більш ніж 50 університетів балтійського регіону. З використанням технологій ДН освіту можна одержати в університетах міст Упсали, Лунда, Ґетеборга, Умео і Лин-Чепинга. Усі навчальні завдання виконуються поза університетом на основі спеціально розроблених навчальних матеріалів і консультацій викладачів. Процес же здачі іспитів здійснюється безпосередньо у ВНЗ [16].

Національний центр дистанційного навчання у Франції забезпечує дистанційне навчання 35 000 користувачів у 120 країнах світу.

Враховуючі інтенсивне поширення дистанційного навчання в світі та незначну кількість вітчизняних розробок стосовно обмну текстовими повідомленнями, як складової частини СДН, тема кваліфікаційної роботи є актуальною.

Дана кваліфікаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, переліку посилань та додатків.

У вступі розглядається мета, предмет і об'єкт дослідження. В першому розділі проводиться змістовний аналіз процесу дистанційного навчання в цілому та особливості обмну текстовими повідомленнями, як складової частини системи дистанційного навчання.

У другому розділі приводяться результати проектування сховища даних.

В третьому розділі представлені результати реалізації програмного модулю обміну текстовими повідомленнями на основі WEB-технологій для системи дистанційного навчання.

У додатку А - представлені порівняльний аналіз систем управління дистанційним навчанням та програм обміну текстовими повідомленнями; у додатку Б - модель сутність-зв'язок бази даних; у додатку В - фізична модель бази даних, у додатку Д - програмний код обміну текстовими повідомленнями на основі WEB-технологій.

 


1. ЗМІСТОВНИЙ ОПИС І АНАЛІЗ ПРОБЛЕМНОЇ СФЕРИ

1.1 Місце і роль дистанційного навчання в освітній системі.

На цей час в Україні сформована багатоступенева система освіти, одними зі складових якої є підсистеми цивільної та військової освіти. До типів освіти можуть бути віднесені післядипломна освіта та підготовка наукових кадрів. Мається декілька видів, рівнів освіти (РО) та освітньо-кваліфікаційних рівнів (ОКР) (рис. 1.1).

В кожній з підсистем освіти є декілька видів освіти. Вид освіти є напрямком освітньої діяльності навчального закладу (НЗ). Кожному виду освіти відповідає декілька рівнів освіти. Кожний рівень освіти дає певний ОКР та  може бути отриманий тільки в навчальному закладі визначеної категорії, що  може бути графічно відтворено у структурно-логічній схемі.

Рисунок 1.1 - Цивільна та військова підсистеми освіти як складові системи освіти України

До післядипломної освіти належать: підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів, спеціалізація, стажування. Підготовка наукових кадрів включає в себе аспірантуру (ад’юнктуру), докторантуру, асистентуру.

Цивільна освіта включає наступні види освіти: дошкільна, загально-середня, позашкільна, професійно-технічна, вища. До військової освіти входять такі види: початкова військова підготовка, професійна підготовка, вища військова освіта, освіта за програмою підготовки офіцерів запасу. Як цивільна так і військова підсистеми освіти мають можливість вести підготовку наукових кадрів та надавати післядипломні освітні послуги.

Усі навчальні заклади групуються в категорії: за типом освіти (табл. 1.1), за напрямком освітньої діяльності (табл. 1.2). Надання вищої військової освіти здійснюють, як правило, вищі військові навчальні заклади (ВВНЗ).

Таблиця 1.1

Категорії навчальних закладів за типом освіти

Назва типу (підтипу) освіти

Категорія НЗ (1-го рівня) за типом освіти

цивільна освіта

навчальний заклад цивільної освіти

військова освіта

навчальний заклад військової освіти

післядипломна освіта

навчальний заклад післядипломної освіти

підготовка наукових кадрів

навчальний заклад підготовки наукових кадрів

Таблиця 1.2

Категорії навчальних закладів за напрямком освітньої діяльності

Назва напряму освітньої діяльності (виду освіти)

Категорія НЗ (2-го рівня) за напрямком освітньої діяльності (за видом освіти)

здобуття повної вищої освіти

вищий навчальний заклад

здобуття вищої військової освіти

вищий військовий навчальний заклад

підвищення кваліфікації

навчальний заклад підвищення кваліфікації

здобуття повної загальної освіти

загально освітній навчально-виховний заклад

ад'юнктура

навчальний заклад підготовки кандидатів наук

здобуття початкової військової підготовки

загально освітній навчально-виховний заклад з посиленою військовою підготовкою

 

Освіта є результатом навчання, виховання й розвитку особистості, а  навчання - це цілеспрямований, систематичний, організований процес набуття знань, умінь та навичок.

Існують різні форми отримання освіти (проходження навчання): очна, вечірня, заочна, очно-заочна, екстернат, дистанційна (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 - Класифікація форм отримання освіти

Очна – форма отримання освіти згідно з навчальним планом підготовки фахівців за відповідним напрямом підготовки у денні часи доби та з відривом від трудової діяльності.

Вечірня – одна з форм підготовки спеціалістів з вищої та середньої освіти, кваліфікованих робітників, а також навчання молоді та дорослим без відриву від трудової діяльності, з вечірнім відвідуванням навчального закладу у заплановані за розкладом занять дні тижня для отримання знань на навчальних заняттях різних форм: лекціях, практичних і лабораторних заняттях. Час на вивчення дисциплін розплановано так, що на самостійне вивчення навчального матеріалу відведено значно більше часу, чим при навчанні за очною формою.

Заочна – форма отримання освіти без відриву від трудової діяльності, при якій більшість навчального часу відведено на самостійну роботу. Форма навчання реалізується шляхом проведення навчальних зборів у ВНЗ і самостійної роботи слухачів-заочників в період між установчими сесіями. В період екзаменаційних сесій слухачам-заочникам дозволяється складати іспити і заліки з будь-якої навчальної дисципліни, що вивчається на відповідному курсі. Наприкінці останнього навчального року проводиться підсумково-випускна сесія, на якій додатково до часу, що встановлено на її проведення, виділяється час на розробку атестаційних (кваліфікаційних, дипломних, магістерських) робіт, а також час для підготовки і складання державних екзаменів.

Очно-заочна форма отримання освіти є поєднанням очної та заочної.

Екстернат – форма отримання освіти, що заснована на самостійному вивченні відповідного напряму підготовки без відвідування навчальних занять, згідно з індивідуальними навчальними планами, складеними на основі навчального плану відповідного напряму підготовки (спеціальності) з дотриманням обсягів навчальних дисциплін та структурно-логічної схеми підготовки фахівців. Індивідуальний навчальний план складається екстерном на кожний навчальний рік протягом першого місяця навчального року. До ВНЗ екстерни прибувають  на екзаменаційні (залікові) сесії. Проходження всіх видів практики, передбачених навчальним планом підготовки фахівців очної форми навчання з відповідної спеціальності, організується для екстерна за місцем його роботи.

Информация о работе Создание веб-ресурса дистанционного образования