Невербальні канали передачі інформації

    Інформація, що зберігається й презентується  у Всесвітній комп’ютерній мережі (World Wide Web), розміщується на веб-сайтах, які на своїх сторінках містять як текст, так і графіку, анімацію, відео, аудіо і т.д., тобто є мультимедійними. Крім того, веб-сайти характеризуються такою рисою, як інтерактивність, яку можна визначити як технологічно опосередковане двостороннє спілкування, і яку дедалі частіше розглядають як головну відмінну рису технологій, впроваджуваних на разі в засоби масової комунікації.Іншими словами, користувач має можливість взаємодіяти в реальному часі з інформацією, що її містить веб-сайт, вибирати, що саме дивитися, проводити пошук потрібної інформації, а також самому передавати свою інформацію на сайт.

    Оскільки  отримання доступу до веб-сайтів не залежить від територіальних кордонів, їх потенційна аудиторія розширюється до величезних масштабів, будучи при  цьому різноманітною з мовної, етнічної, культурної і т.д. точок зору.

    Таким чином, основні риси веб-сайтів –  можливість доступу до них через  Інтернет (тобто, засіб масової комунікації) незалежно від часових поясів та територіальних кордонів, мультимедійне  середовище й інтерактивність, визначають основні напрямки вивчення їх як матеріалів, що перекладаються.

    Як  оригінальні веб-сайти, створювані англійською або будь-якою мовою, так і їх локалізовані версії (або  варіанти на різних мовах) залучені до різних площин комунікації. Якщо зупинитися на визначенні комунікації як “спілкування, обміну думками, відомостями, ідеями і т.д. – специфічної форми взаємодії людей”, яка, до того ж “будучи соціальним процесом, ... слугує формуванню суспільства у цілому, виконуючи в ньому зв’язкову функцію”, бачимо, що визначення ці повною мірою можна віднести до комунікації масової. А оскільки Інтернет є засобом масової комунікації, до того ж, у глобальному масштабі, то можемо сказати, що матеріали, представлені на веб-сайтах доцільно вивчати саме в аспекті масової комунікації. Говорячи ж про “зв’язкову функцію”, слід зауважити, що Інтернет діє не лише у межах одного суспільства: він за природою своєю є транснаціональним, і функція зв’язку, що він її виконує, є спрямованою на формування суспільства глобального, такого, що не знає територіальних кордонів.

    Таким чином, всі веб-сайти (а також, їх переклад) можна розглядати в площині  глобальної масової комунікації, оскільки ми отримуємо доступ до них через  Інтернет, та вони є направленими на масову глобальну аудиторію.

    Окрім того, говорячи, що “до комунікації при безпосередньому спілкуванні комунікантів входять і невербальні компоненти, наприклад, жести, міміка і т. ін.”, ми тим самим стверджуємо, що веб-сайти можуть вивчатися в плані змішаної форми комунікації – вербальної плюс невербальної, оскільки містять невербальні медіа (немовленнєвий звук, графіку, анімацію, відео тощо).

    Веб-сайти  з використанням кількох мов (як багатомовні веб-сайти, так і їх локалізовані версії) можна розглядати в контексті міжмовної і міжкультурної  комунікації. При цьому треба брати до уваги інтегрованість у веб-сайт невербальних медіа. Колір, жести, міміка, об’єкти, що презентуються в невербальній формі, можуть містити культурно-специфічну інформацію, і тому, провокувати різні, навіть неадекватні реакції та асоціації у представників різних культур. Те ж саме стосується й специфічних символів, метафор, імплікацій, а також екстралінгвістичних факторів, що обумовлюють комунікацію – пресупозицій, національно-культурних традицій і т.ін. Значною мірою це відноситься до реклами, що розміщується на веб-сайтах. Слід зауважити, що в рекламних лозунгах досить часто використовуються імплікації та концепції, зрозумілі в основному членам даного національного та мовного колективу, представникам тільки цієї культури. Тому, аби зберегти функцію впливу на реципієнта, в локалізованих веб-сайтах використовуються вже інші імплікації, зрозумілі представнику місцевої культури. Як-от, речення на англомовному американському сайті компанії Apple“Honey, I shrunk our supercomputer”, використане по відношенню до рекламованої моделі комп’ютера, де особливо підкреслювалась його компактність, викликає у американського реципієнта асоціацію з відомим комедійним фільмом “Honey, I shrunk our kids”. Оскільки ж цей фільм не настільки відомий в Росії та на Україні, то в російській та українській (до речі, російськомовній) локалізованих версіях перекладачі зовсім відмовились від використання цього речення і обмежилися іншими, більш нейтральними засобами.

    Також, поняття комунікації застосовується до задачі створення діалогових систем “людина – комп’ютер”, що є не менш актуальним у площині взаємодії “користувач – веб-сайт”, яка вимагає при перекладі й локалізації веб-сайтів особливої уваги до діалогічного параметру мови і до відмінностей цих параметрів в мовах оригіналу та перекладу. Адекватна адаптація засобів інтерактивності є одним з найкритичніших факторів, особливо в світлі зростаючого потенціалу інтерактивності Інтернет-ресурсів.

 Висновок:

    Ми  розглянули невербальні канали передачі інформації, їх класифікацію, пізнати жестовий репертуар чоловіків та жінок.

    Якнайповніше  пізнали невербальні канали передачі інформації через жести людей, навчитися  впізнати в людях агресивну налаштованість та невербальні канали передачі інформації в мережі Інтернет.

   Спілкування є головним засобом комунікації. Його поділяють на вербальну (мовну) та невербальну (немовну) комунікацію.

Невербальна комунікація - форми комунікативної поведінки людини, за допомогою яких немовленнєвим (невербальним) шляхом передається інформація від однієї людини до іншої. Засобом невербальної комунікації є експресія руху, яка передбачає актуалізацію таких способів вияву емоцій, як міміка та жест. До засобів невербальної комунікації відносять також рухи тіла, дистанцію, паузу. Невербальна поведінка виражає психологічний зміст свідомого і несвідомого.

    Встановлено також, що у формуванні здібності  до інтерпретації невербальної поведінки людини важливе значення має врахування етапів її розвитку [5, с. 70–77].

    Спілкуючись, люди розвиваються, оволодівають способами і засобами взаєморозуміння, набувають нових, неповторних знань про людський світ. Вони, як писав Л. Честерфілд у “Листах до сина”[12], отримують більш важливу освіту завдяки прочитуванню людей та вивчення їхніх видань, аніж за допомогою різних книжок. 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Бэндлер Р., Гриндер Д. Из лягушек — в принцы. Нейролингви-

стическое программирование.— Новосибирск, 1992.

2. Кириленко Г. Л. Проблема исследования  жестов в зарубежной

психологии // Психол. журн.— 1987.— № 7.

3. Конева О. В. Психология общения.— Ярославль, 1992.

4. Лабунская В. А. Невербальное  поведение.— Ростов н/Д, 1986.

5. Лабунская В. А. Способность  к психологической интерпрета-

ции невербального поведения // Вопр. психологии.— 1987.—

№ 3.

6. Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения.— М., 1986.

7. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури  Ф. Основы менеджмента:

Пер. с англ.— М., 1992.

8. Ниренберг Д., Калеро Г. Как читать человека словно книгу:

Пер. с англ.— М., 1988.

9. Пиз А. Язык телодвижений.—  Новгород, 1992.

10. Сухарев В. Искусство распознавания людей.— Д., 1998.

11. Фейгенберг Е. И., Асмолов А.  Г. Некоторые аспекты невер-

бальной коммуникации: за порогом рациональности // Психол.

журн.— 1989.— № 6.

12. Честерфилд Л. Письма к сыну.—  Л., 1971.

13. Штангль А. Язык тела. Познание людей в профессиональной

и обыденной жизни: Пер. с нем.—  М., 1988.