Інформаційні системи управління виробничими процесами

Інформаційні  системи управління виробничими процесами. 
 

Складові  комп'ютерної інформаційної  системи підприємства 

     Огляд періодичних видань, у тому числі  публікацій в Internet [9; 17; 19; 20; 27; 35], дозволяє зробити такий перелік складових КІСП (докладніше про типи інформаційних систем на підприємствах розвинутих країн див. в дод. А).:

     1. Система управління ресурсами  підприємства. Використовують такі  абревіатури: MRP (Material Requirements Planning) —  планування матеріальних потреб; MRPII (Manufacturing Resource Planning) — планування ресурсів виробництва; ERP (Enterprise Resource Planning) — планування ресурсів підприємства.

     2. Система управління логістикою (SCM — Supply Chain Management — управління  ланцюжками постачання).

     3. Система управління даними про вироби на промислових підприємствах (PDM — Product Development Management — управління складанням виробів).

     4. Система автоматизованого проектування  та технологічної підготовки  виробництва (CAD/САМ — Computer-Aided Design/ Manufacturing — автоматизоване проектування і виробництво).

     5. Система документообігу (docflow — потік  документів).

     6. Інформаційна автоматизована система  бухгалтерського обліку (AIS — Accounting Information System). Інформаційна система  бухгалтерського обліку підтримує  дві основні бізнес-функції — реєстрацію господарських операцій і підтримку прийняття рішень. Це частина інформаційної системи, яка має відношення до оцінки, аналізу й прогнозування доходу, прибутку та інших економічних подій у цілому на підприємстві та у його підрозділах.

     7. Система надання даних для  аналізу керівництву (MIS — Management Information Systems).

     8. Системи організації робочого  простору (workflow).

     9. Середовище Internet/Intranet.

     10. Система електронної комерції (е-соттегсе).

     11. Спеціалізовані програмні продукти або системи для вирішення інших завдань.

     Кожна з наведених підсистем КІСП, у  свою чергу, може бути досить складною і складатися з декількох програмних продуктів та методів управління ними. Як зазначає Ю. Верба [6], КІСП відрізняє  від традиційних систем АСУП те, що в них наявні засоби приймання даних з технологічного обладнання, але до них часто не входять підсистеми біллінгу (виставлення рахунків), конструкторської і технологічної підготовки виробництва, диспетчеризації тощо, що становить специфіку конкретних галузей промисловості.

     Практично всі розглянуті різновиди інформаційних  підсистем КІСП, незалежно від  сфери їх застосування, охоплюють  однаковий набір компонентів (рис. 1.10): функціональні компоненти; компоненти системи обробки даних; організаційні компоненти. 

       

     Рис. 1.10. Структура комп'ютерної інформаційної  системи підприємства 

     Поки  що жоден комплексний програмний продукт не може повністю охопити  всі наведені вище підсистеми КІСП. Однак, незважаючи на це, слід погодитися з Д. Казанським [17], що "корпоративна інформаційна система — така сама частина (абсолютно рівноправна і необхідна) виробничої інфраструктури, як і технологічне обладнання (верстати), ресурси і персонал".

     Додаток А. Інформаційні системи, які застосовуються на підприємствах розвинутих країн

 

     MRP/ERP-системи

Сьогодні для  українських підприємств найбільш актуальними є такі концепції КІСП, як

MRPII і ERP, що  фактично стали світовими стандартами.  Вони являють собою набори  загальних правил, які сформульовані  відповідно на початку 80-х і  90-х років XX ст. Американським товариством з управління виробництвом і запасами (American Production and Inventory Control Society — APICS), котре об'єднує провідні американські компанії.

     Сучасні автоматизовані системи організації  та матеріально-технічного забезпечення виробництва беруть свій початок від систем планування матеріальних потреб MRP, що виникли в кінці 60-х — на початку 70-х років XX ст. Вони були спрямовані на вирішення проблем, які є актуальними сьогодні для українських підприємств, а саме: облік, оцінка потреб у сировині, матеріалах і управління збутом готової продукції. За допомогою цих систем можна планувати закупки або виробництво всіх компонентів кінцевого продукту, проводити оцінку матеріальних запасів з врахуванням незавершеного виробництва і прогнозів з реалізації.

     До  кінця 80-х років ідея створення  єдиної моделі даних у межах підприємства стала привертати увагу міжнародних  промислових компаній, котрі шукали спосіб спростити управління виробничими  процесами. I MRP стали першим кроком у цьому напрямі. У міру розвитку MRP-систем стало зрозумілим, що для успішного управління підприємством необхідно забезпечити більш тісний зв'язок і координацію всіх підрозділів виробництв, які відповідають за проектування, виготовлення, постачання, сервісне обслуговування, реалізацію та маркетинг. Це зумовило появу нового покоління програмних продуктів під назвою систем планування виробничих ресурсів — MRP II (Manufacturing Resource Planning). Поряд з функцією планування потреб у матеріалах, системи MRP II мають інші функції (автоматизоване проектування, управління технологічними процесами, імітаційне моделювання тощо). Концепція MRPII — це методологія детального планування виробництва підприємства, що включає облік, планування завантаження виробничих потужностей, планування потреб в усіх ресурсах виробництва (матеріали, сировина, комплектуючі, обладнання, персонал), планування виробничих затрат, моделювання ходу виробництва, його обліку, планування випуску готових виробів, оперативне коригування плану і виробничих завдань. І все це будується на основі єдиної, інтегрованої бази даних.

     MRP згодом перетворилося  в планування ресурсів  підприємства (Enterprise Resource Planning — ERP), яке іноді ще називають плануванням ресурсів у масштабі підприємства (Enterprise-wide Resource Planning). В основі ERP також лежить принцип створення єдиного сховища даних (repository), що містить усю ділову інформацію, накопичену організацією в процесі ведення ділових операцій включно з фінансовою інформацією, дані, пов'язані з виробництвом, управлінням персоналом, або будь-які інші відомості. Це усуває необхідність передачі даних від підсистеми до підсистеми. Крім того, будь-яка частина інформації підприємства стає доступною одночасно для всіх працівників, котрі мають відповідні повноваження.

     Концепція ERP стала дуже популярною у виробничому секторі, оскільки планування ресурсів дало можливість скоротити час випуску продукції, знизити рівень товарно-виробничих запасів, а також поліпшити зворотний зв'язок із споживачем за одночасного скорочення адміністративного апарату. ERP-систе-ми забезпечують виконання всіх перелічених функцій обліку й контролю, причому не лише для однорідних і локально розміщених виробництв, а й для багатопрофільних підприємств та корпорацій, які мають філії і підрозділи в багатьох містах і країнах.

     ERP-системи  вирізняють такі  основні особливості  порівняно з MRP II:

     а) універсальність. Ці системи мають  усі необхідні засоби для організації  інтегрального процесу управління і планування виробництва незалежно  від його розмірів, характеру продукції, що випускається, та географічного розміщення;

     б) підтримка різноманітних типів  виробництва. В ERP-системи початково  входять такі модулі: виготовлення на склад (Make То Stock — MTS), виготовлення на замовлення (Make То Order — МТО), збирання на замовлення (Assemble То Order — АТО), проектування на замовлення (Engineer То Order — ЕТО). Слід відзначити, що в процесі розвитку виробництва звичайно відбувається зміна типів, наприклад, з ЕТО, характерного для початкових етапів розвитку нового бізнесу, на MTS, типового для виготовлення стандартизованої продукції. Програмне забезпечення ERP-систем забезпечує підтримку трансформації типів та їх співіснування на одному підприємстві;

     в) космополітизм. Часто філії і  підрозділи підприємства розміщенні в  багатьох країнах, отже, виникають мовні бар'єри, а також необхідність врахування специфіки законодавства і валютних систем цих країн. У подібних ситуаціях усі турботи про забезпечення коректних перетворень для правильного виконання бізнес-трансакцій бере на себе ERP-система.

     Відповідно  до матеріалів асоціації APICS, сучасна система управління підприємством, що відповідає концепції ERP, має включати:

     • управління ланцюжком постачань (Supply Chain Management, SCM, раніше — DRP, Distribution Resource Planning);

     • удосконалене планування і складання розкладів (Advanced Planning and Scheduling, APS);

     • модуль автоматизації продажів (Sales Forcй Automation, SFA);

     • автономний модуль, відповідальний за конфігурування (Stand Alone Configuration Engine, SCE);

     • остаточне планування ресурсів (Finite Resource Planning, FRP);

     • бізнес-інтелект (Business Intelligence, BI), технологію оперативної аналітичної обробки (Online Analytical Processing, OLAP);

     • модуль електронної комерції (Electronic Commerce, EC);

     • управління даними про виріб (Product Data Management, PDM). Концепція ERP дозволяє відслідковувати не лише виробничі,

     а й інші ресурси підприємства (фінансові, збутові тощо). Ця концепція має  велику функціональність, у ній значна увага приділяється фінансам і засобам  підтримки прийняття рішень. Вона дає можливість планувати й управляти не лише виробничими процесами, а й усією діяльністю (бізнесом) підприємства, домогтися її оптимізації за ресурсами і часом.

     Досить  часто всю властиву концепції ERP сукупність завдань реалізує не одна інтегрована система, а певний комплект програмного забезпечення. В основі такого комплекту, як правило, лежить базовий ERP-пакет, до якого через відповідні інтерфейси підключено спеціалізовані продукти третіх фірм.

     У будь-якому разі, у системі класу ERP слід чітко виділяти три базових блоки:

     а) формування основного плану на основі замовлень клієнтів і прогноз  попиту. Це організаційно-алгоритмічний  процес, який включає процедуру швидкої  перевірки виконуваності плану  з ресурсів, так зване "приблизне  планування потужності" (Rough Capacity Planning);

     б) планування потреб, тобто формування плану-графіка виготовлення партій виробів власного виробництва і  плану-графіка закупівлі матеріалів та комплектуючих. При цьому працюють цілком визначені алгоритми розрахунку розмірів замовлень і дат запуску замовлень на основі сітьових моделей. На цьому етапі виконують також розрахунок завантаження ресурсів або балансування плану-графіка з ресурсів — процедуру планування потужності (Capacity Planning);

     в) оперативне управління. Процедури перевірки  укомплектованості і запуску  замовлень, управління процесом виробництва  через механізми виробничих циклів, пріоритетів, розмірів замовлень, при  цьому ведеться облік виконання  операцій і замовлень та складський облік.

     До  систем класу ERP мають входити засоби, що дозволяють змоделювати весь хід  виробництва при даному варіанті основного плану, щоб побачити можливі  майбутні проблеми і вузькі місця. ERP-системи  мають підтримувати методи Just-In-Time (точно  в строк). Вони також мають планувати діяльність служб збуту, постачання і виробництва як наскрізний графік взаємозалежних замовлень. Такі системи мають охоплювати засоби бюджетування і розвинуту систему управлінського обліку та фінансового планування, а також систему бухгалтерського обліку або інтерфейс з такою системою, що працює як в українських, так і в західних (GAAP, IAS) стандартах бухгалтерського обліку і звітності.