В`язок екології з іншими науками

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКЕ ОБЛАСНЕ  МУЗИЧНЕ УЧИЛИЩЕ»

ВІДДІЛ «ХОРОВЕ ДИРИГУВАННЯ»

 

 

 

СЕРЕНКОВА ЄЛИЗАВЕТА

 

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

«ЗВ`ЯЗОК ЕКОЛОГІЇ З ІНШИМИ НАУКАМИ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Предмет: Основи екології

II курс

Викладач:

Невесела  Н. В.

 

 

План

1. Визначення та основні  поняття екології

2. Зв’язок екології з  іншими областями наукового знання

Використана література 

 

 

 1. Визначення та основні  поняття екології

Вперше термін "екологія" був запропонований німецьким біологом Е. Геккелем у1866 р. У дослівному перекладі (oikos - з грецької означає дім) екологія - це наука про "дім", тобто про природу, що оточує нас. Вона вивчає умови існування живих організмів, їхній взаємозв'язок та їхню взаємодію з довкіллям. Але наприкінці XX ст. зміст екології став дещо ширшим, та її місце в системі наук значно змінилося. Екологія виникла як суто біологічна наука, але в наш час вона трансформувалася і стала наукою про структуру та функцію природи в цілому, наукою про біосферу, наукою, що вивчає місце людини на нашій планеті, наукою про взаємозв'язки всього живого на нашій планеті між собою та з довкіллям.

Видатний американський  вчений Ю. Одум одним з перших почав розглядати екологію не як вузьку біологічну наукову дисципліну, а як міждисциплінарну науку, що досліджує багатокомпонентні та багаторівневі складні системи у природі та суспільстві. Ця якісна зміна в розумінні екології вимагала озброєння її новими методами та зробила високо актуальною для вирішення соціальних й економічних проблем людства.

Предмет екології. Згідно сучасним уявленням про предмет екології, то це сукупність або структура зв'язків між організмами та середовищем, що їх оточує. Екологія відноситься до фундаментальних розділів біології і є складовою частиною кожного з усіх таксономічних підрозділів.

Таким чином, зміст сучасної екології найкраще виділити виходячи з концепції рівнів організації живої матерії, які складають " біологічний спектр".

Основні завдання науки про довкілля:

• вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та

причин змін під впливом природних і антропогенних факторів;

• прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі;

• розробка (з урахуванням основних екологічних законів) шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення. 

Екологія - це наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, про зв'язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем.

У сиву давнину  людина сприймала навколишній світ як єдине ціле, тому природничі науки формувалися в межах цього бачення природи як всеохоплюючі наукові дисципліни. У Давній Греції і Давньому Римі їх число було зовсім невелике. Кінець XVIII та початок XIX століть ознаменувалися переходом до аналітичного розгляду природи. Відповідно до цього почався досить швидкий процес диференціації наук. Так, наприклад, із природознавства першою виділилася біологія — наука про живі організми, та пізніше вона розчленувалась на ботаніку й зоологію, які згодом диференціювалися на ряд інших (анатомію рослин, морфологію рослин і т.п.). До кінця XX століття процес диференціації в основному завершився і почався новий етап — етап синтезу наукового знання.

У галузі вивчення природи почала формуватися екологія як одна з перших синтетичних міждисциплінарних  наук. Вона й досі зберігає свою назву  «екологія», успадковану з періоду  аналітичних наук, але мета її вже  інша: на основі спеціальних аналітичних наукових дисциплін дати загальну картину структури і функціонування природи та визначити місце і роль людини в природних процесах. У цьому розумінні екологія — це наука майбутнього. Саме існування живої природи на нашій планеті та процвітання людського суспільства залежать від того, наскільки об'єктивно та своєчасно будуть розкриті глобальні закономірності існування біосфери, і на цій основі сформульована та реалізована стратегія дій людини щодо природи.

Структура сучасних екологічних знань досить складна. Як синтетична наука екологія постійно вбирає в себе різноманітні наукові дані, що отримуються аналітичними науками. У межах основних чотирьох підрозділів екології (факторіальна екологія, демекологія, синекологія і соціоекологія) безперервно виникають нові «точки росту». У ролі відносно самостійних підрозділів екології виступають хімічна екологія, агроекологія, урбоекологія та ін.

Актуальність  екології визначається тим, що вона дає можливість синтезувати природознавчі, соціальні, економічні та технічні знання.

Теоретичні узагальнення в галузі екології перш за все пов'язані  з визначенням співвідношення живих та неживих компонентів у природних комплексах й оцінкою їхнього місця у виробничих процесах. Непростим є навіть розмежування біологічних і екологічних систем. Вважалось, що біологічні системи базуються на живій речовині і цим принципово відрізняються від екологічних систем. Аналіз, проведений М.А.Голубцем у 1982 році, показав, що такий підхід не має підстав. Фактично будь-яка жива система, починаючи з клітини, вміщує в собі як компонент і неживу речовину. Більш того, без зв'язків із неживими компонентами біосистеми не можуть існувати. Різниця між біологічними і екологічними системами лежить в іншій площині. Вони пов'язані з основною функцією системи і основаними механізмами регуляції та самопідтримання систем.

Після відкриття Ч.Дарвіним в 1859 году законів біологічної еволюції стало очевидним, що ускладнення та самоорганізація є основними властивостями живої матерії. У противагу цьому неживі системи підкоряються закону зростання ентропії: ймовірність їхнього існування найвища при досягненні ними повного одноманіття. З точки зору цих уявлень екологічні системи — це особливий клас природних об'єктів, ускладнення та самоорганізація яких забезпечується наявністю живих організмів. Ця обставина зумовлює єдність природи як матеріального цілого і підкреслює неможливість забезпечення благополуччя людини поза цією єдністю.

Формування екологічних  знань здійснюється шляхом рівнозваженої реалізації принципу редукціонізму та принципу холізму. Суть редукціонізму полягає у зведенні цілого до сукупності його частин із нехтуванням чи редукцією тих компонентів або властивостей, що для даної системи несуттєві. Лауреат Нобелівської премії П.Медавар (1983) писав, що в області біологічних наук редукціонізм — «самий вдалий метод пояснень серед усіх, що колись використовувалися в науці». В області екологічних знань, навпаки, більш важливим є принцип холізму, в основі якого лежить цілісне розуміння світу. Холістичний підхід забезпечує адекватний аналіз природних комплексів. Хоча фактично в конкретних екологічних дослідженнях використовують і редукціонізм, і холізм в розумному співвідношенні.

2. Зв’язок  екології з іншими областями  наукового знання

Екологія, як витікає  з її визначення, – біологічна дисципліна. Однак, в нашій свідомості вона в наш час асоціюється з проблемами, що виникли в результаті радикального перетворення природи під впливом антропогенної діяльності. Тому екологія пов’язана не тільки з біологічними, але й з технічними та соціальними науками. Розглянемо декотрі з цих зв’язків.

Філософія: на думку  багатьох вчених, екологія не стільки галузь науки, скільки метод мислення, принцип підходу. Філософів цікавили проблеми виникнення життя, його розвитку, впливу навколишнього середовища на людину та вплив людини на природу. Актуальним філософським елементом є екологічна етика, пов’язана з екологічно коректним поводженням людини з природою, усвідомленням того, що всі живі організми мають рівне з людиною право на життя на планеті.

Біологічні науки. В основі екології лежить фактологічний матеріал багатьох інших галузей біології (морфологія – вчення про будову організмів, що включає анатомію; ембріологію – розвиток зародишу; гістологію – будова тканин; цитологію – вчення про клітку), а також таких наук, як зоологія, ботаніка, мікробіологія.

Математика. Екологія – точна наука, і тому всі взаємодії  та закономірності оцінюються мірою  та числом. Всі процеси та закономірності можуть бути представлені у вигляді  рівнянь, графіків тощо, що дозволяє встановлювати зв’язки, прогнозувати відповідні процеси. Широко використовується математичне модулювання, прогнозування процесів та явищ.

Хімічні науки. В основі життя лежить обмін речовин між організмами та середовищем, що міститься в асиміляції, метаболізмі та дисиміляції речовини. Все це – хімічні процеси. В наш час сформувалися специфічні області науки про Землю: хімія води, хімія грунту, хімія атмосфери, хімія води, хімія грунту, хімія атмосфери, сформувався новий напрямок – хімія навколишнього середовища.

Фізика. Закономірності біологічних процесів перетворення речовин в харчових ланцюгах, в  водному та повітряному середовищах  підкоряються фундаментальним законам фізики: закону збереження маси та другому початку термодинаміки.

Географічні науки. Сприйнятливість природних систем різних географічних зон (як водних, так і наземних) до антропогенних впливів неоднакова. Це необхідно враховувати в організації природокористування. Самостійно розвиваються такі області географії, як ботанічна та зоологічна.

Медицина. Погіршення якості навколишнього середовища в  результаті тих чи інших природних  процесів або через антропогенні перетворення природи в загальному випадку означає відхилення конкретних умов від фізіологічних вимог організму. Тому необхідно знати які наслідки для організму шкідливі речовини можуть викликати, в яких концентраціях та дозах вони ще безпечні або вже небезпечні, який вміст забруднюючих речовин можна допустити в навколишньому середовищі або в організмі, щоб вони були небезпечні. Встановлення таких концентрацій та доз (санітарно-гігієнічне нормування) – задача медицини, область науки має назву – санітарна охорона навколишнього середовища.

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Гапонова С.В. Екологія.- К.: Ленвіт, 2000.- 64с.
2. Троянський Олексій Іванович Екологія людини.- Житомир: Волинь, 2005.-
3. Дуднікова Ірина Ігорінва Екологія і безпека життєдіяльності.- К.: Вища школа, 2005.- 247с.
4. Екологія: основи теорії і практикум.- Львів: Новий Світ-2000, Магнолія плюс, 2003.- 296с.
5. Джигирей, Віктор Степанович Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник.- 3-тє вид., випр. І доп.- К.: Знання, 2004.- 312с.- 17.00
6. Мусієнко Микола Миколайович, Серебряков Валентин Валентинович, Брайон Олександр Володимирович Екологія. Охорона природи.- К.: Знання, 2002.- 550с.
7. Бойчук Юрій Дмитрович, Солошенко Ельвіра Миколаївна, Бугай Олег Вікторович Екологія і охорона навколишнього середовища.- Суми: Університетська книга, 2005.-
8. Кучерявий В.П. (Кучерявий, Володимир Панасович) Екологія: Підручн. для студ вузів.- Вид. 2-ге.- Львів: Світ, 2001.- 480с.
9. Мусієнко, Микола Миколайович Екологія: Тлумачний словник/ М.М.Мусієнко, В.В.Серебряков, О.В.Брайон.- К.: Либідь, 2004.- 376с.