Вікова психологія

6. Шкала вольового контролю емоційних реакцій

 Дана шкала призначена  для вимірювання схильності випробуваного  контролювати поведінкові прояви  емоційних реакцій. 

 Показники, що лежать  в межах 60-70 Т-балів, свідчить  про слабкість вольового контролю  емоційної сфери, про небажання  чи нездатності контролювати  поведінкові прояви емоційних  реакцій.  Крім того, це свідчить про схильність реалізовувати негативні емоції безпосередньо в поведінці, без затримки, про несформованість вольового контролю своїх потреб і чуттєвих потягів. Показники нижче 50 Т-балів по даній шкалі свідчать про невиразності цих тенденцій, про жорсткий самоконтролі будь-яких поведінкових емоційних реакцій, чуттєвих потягів.

7. Шкала схильності до делінквентної поведінки

 Дана шкала вимірює  готовність (схильність) підлітків  до реалізації делінквентної  поведінки.  Висловлюючись метафорично, шкали виявляє «делінквентних потенціал», який лише за певних обставин може реалізуватися в житті підлітка. Результати, що знаходяться в діапазоні 50-60 Т-балів, свідчать про наявність делінквентних тенденцій у випробуваного і про низький рівень соціального контролю. Результати вище 60 Т-балів свідчать про високу готовність до реалізації делінквентної поведінки. Результати нижче 50 Т-балів говорять про невиразності зазначених тенденцій, що в поєднанні з високими показниками за шкалою соціальної бажаності може свідчити про високий рівень соціального контролю.

8. Прийняття жіночої соціальної ролі

 Шкала призначена для  вимірювання ступеня прийняття  випробуваної жіночої соціальної  ролі. Результати в діапазоні 50-60 Т-балів свідчать про адекватне рівні прийняття випробуваної жіночої соціальної ролі, про можливість реалізувати як специфічно жіночі, так і традиційно чоловічі поведінкові стереотипи, про нежорсткої орієнтації на специфічно жіночі цінності. Результати понад 60 Т-балів свідчать про високу готовність (схильність) до реалізації традиційно жіночих форм поло-рольової поведінки, про неприйняття відкритої агресії як способу досягнення життєвих цілей, про переважання в системі цінностей традиційно жіночих цінностей, про орієнтацію на традиційне поло-рольовий розподіл праці. Результати нижче 50 Т-балів говорять про неприйняття жіночої соціальної ролі, про готовність (схильність) до реалізації чоловічих поведінкових стереотипів, про прийняття чоловічий системи цінностей, про відносно високий ступінь прийняття власної і чужої агресії.

 

 

 

 

2.2Аналіз даних  емпіричного дослідження

В ході дослідження було отримано такі результати:

Рисунок1 Схильність до соціальної бажаності

    З даної діаграми видно, що більше половини підлітків даної вибірки схильні до помірної тенденції при заповненні опитувальника давати соціально бажані відповіді.

Рисунок 2 Схильність до подолання норм і правил

   Згідно з отриманими результатами, 50% опитаних підлітків не схильні до подолання норм і правил, 38% - мають помірну тенденцію. А для 12% підлітків характерна надзвичайна виразність нонконформістських тенденцій, прояв негативізму.

Рисунок 3 Схильність до адиктивної поведінки

   З малюнка видно, що для підлітків даної вибірки не характерна схильність до реалізації адиктивної поведінки і тільки 22% опитаних підлітків мають схильність до відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, схильності до ілюзорно-компенсаторного способу вирішення особистісних проблем.

Рисунок 4 Схильність до  саморуйнівної поведінки

    Рівно половина опитаних підлітків не схильна до саморуйнівної поведінки. А іншим характерна занижена цінність власного життя, схильність до ризику, наявність садомазохістських тенденцій.

 

 

Рисунок 5 Схильність до агресії та насильства

 Виходячи з результатів  методики, можна зробити висновок, що схильність до агресії та  насильства не властива більшості  підлітків даної вибірки.  Однак 27% опитаних мають помірну тенденцію і лише 8% - схильності вирішувати проблеми шляхом насильства.

Рисунок 6 Вольовий контроль емоційних реакцій

   Згідно малюнку, трохи більше половини опитаних підлітків мають слабкий вольовий контроль емоційної сфери, а для інших характерна наявність високого самоконтролю будь-яких поведінкових емоційних реакцій, чуттєвих потягів.

 

Рисунок 7 Схильність до делінквентної поведінки

   Для більшості опитаних підлітків характерна невиразність даної тенденції, для 30% - наявність делінквентних тенденцій, низького рівня соціального контролю. І лише 3% мають виражену готовність до реалізації делінквентної поведінки.

Рисунок 8 Прийняття жіночої соціальної ролі

   Дана шкала при значена тільки для дівчаток . Вона вимірює мірою прийняття випробуваної жіночої соціальної ролі. З діаграми видно, що більша частина дівчаток адекватно сприймають жіночу соціальну роль, прагнуть реалізувати специфічно жіночі цінності.

Проте 20 % випробуваних ( дівчат) не приймають  жіночої соціальної ролі, прагнуть до реалізації чоловічих  поведінкових стереотипів, прийняттю  чоловічої  системи цінностей.

Таблиця 2.1

Гендерні відмінності  за тестом СОП

№ шкал	Хлопці	Дівчата
1	55%	23%
2	17%	38%
3	30%	12%
4	15%	22%
5	27%	8%
6	30%	35%
7	37%	24%
8		80%

 

 Виходячи з отриманих результатів, можна зробити висновок:

- Найбільш поширеними  формами відхиляється в даній  вибірці випробуваних є схильність  до порушення норм і правил, аутоагрессивное поведінку і  слабкість вольового контролю;

- Досить часто зустрічається  помірна тенденція до схильності  до адиктивної і делінквентної  поведінки, а також до агресії  та насильства.

 З проведеного дослідження,  порівнявши дані хлопчиків і  дівчаток, отримані за допомогою  опитувальника «Схильність до  відхилення»,отримали наступні результати .

 У дівчаток-підлітків  переважає помірна схильність  до соціальної бажаності, а  у хлопчиків - помірна і висока, причому висока характерна для  хлопчиків більше, ніж для дівчаток.

  У дівчаток і хлопчиків з нашої вибірки переважають низька та помірна схильність до нонконформізму. Однак серед хлопчиків 17% схильні до подолання норм і правил.

 У дівчаток і більшості  хлопчиків даної вибірки переважає  відсутність схильності до адиктивної  поведінки.  Проте 30% хлопчиків все - таки схильні до здійснення адиктивної поведінки.

  Серед хлопчиків і дівчаток даної вибірки практично однаково розподілені як відсутність схильності до аутоагресивної поведінки, так і схильність до ризику, виражена потреба в гострих відчуттях.

 Згідно з проведеним  дослідженням, у дівчаток, як і  у хлопчиків, переважають відсутність  схильності до агресивної поведінки  і на другому місці - помірна  схильність.

 Як дівчинки, так і  хлопчики мають низький вольовим  контролем емоційних реакцій,  тобто  вони схильні реалізовувати негативні емоції безпосередньо в поведінці, без затримки.

  Низька схильність до реалізації делінквентної поведінки переважає і серед хлопчиків, і серед дівчаток нашої вибірки. Однак 37% дівчаток і 24% хлопчиків схильні до реалізації даної форми поведінки, що також свідчить про низький рівень соціального контролю.

 Таким чином, згідно  з проведеним дослідженням, порівнявши  результати хлопчиків і дівчаток  даної вибірки за методикою  «Схильність до відхилення», можна виявити такі подібності і відмінності:

 Хлопчики на відміну  від дівчаток частіше виявляють  схильність до соціальної бажаності,  до подолання норм і правил, до адиктивної поведінки.  Також вони менш схильні до агресії та насильства, ніж дівчата.

 Дівчатка більше хлопчиків  схильні орієнтуватися на соціально  бажані відповіді при заповненні  опитувальника. 

 Спільне в хлопчиків  і дівчаток:

-Слабкість вольового  контролю емоційної сфери, небажання  або нездатність контролювати  поведінкові прояви емоційних  реакцій, схильності реалізовувати  негативні емоції безпосередньо  в поведінці, без затримки, несформованість  вольового контролю своїх потреб  і чуттєвих потягів також однаково  характерно для обох статей  даної вибірки; 

-Наявність помірних агресивних  тенденцій у випробовуваних даної  вибірки у взаєминах з іншими  людьми;

-Схильність до аутоагресивної  поведінки однаково характерна  як для хлопчиків, так і для  дівчаток даної вибірки; 

-Низький вольовий контроль  емоційних реакцій; 

-Помірна схильність до  делінквентної поведінки 

-Практично однаково розподілені  серед хлопчиків і дівчаток  як відсутність схильності до  аутоагресивної поведінки, так  і схильність до ризику, виражена  потреба в гострих відчуттях. 

 

2.3 Психологічні  рекомендації щодо профілактики  та корекції девіантної поведінки  підлітків

 До девіантної поведінки  важко застосувати конструктивний  підхід, тому що вона виводить  з рівноваги, не піддається  розумним аргументом.

До можливих шляхів вирішення  девіантної поведінки відносять  наступне: ізоляція, лікування, психотерапія і психокорекція, а також у  поєднанні тзалежно від глибини  порушеної поведінки. Часом із-за небезпеки доводиться віддавати  пріоритет контролюванню, стимулюванню та ізоляції. Проте в тих випадках, коли девіантна поведінка підлітків  контролюється лише ззовні, не формується внутрішній контроль особи. Вирвавшись з-під опіки і контролю, діти-підлітки, повертаються до девіантних дій, нерідко  ще агресивніших. Спроби присоромити. Висміяти, дати раду, а також моралі, прохання, підкуп-усе це не змінює основну  систему переконань підлітків. Питання  полягає в тому, щоб вирішити, який саме тип психотерапевтичної дії  використати. Основний вибір існує  між застосуванням культури покарань і культури безпеки, справедливості.

Критерієм компетентності психолого-педагогічного  пробачення являє збереження  внутрішньої  свободи у спілкуванні. Намір  виправити наслідки несправедливості полягає у тому, щоб завершити  яке-небудь важливе завдання або  ж возєднувати людей у рамках продуктивних стосунків.

Щоб грамотно будувати конструктивну  взаємодію з порушниками дисциплін  і поведінки в цілому необхідно:

-розпізнати справжню  мету проступку;

-вибрати спосіб негайного  втручення в ситуацію і припинення  витівки;

-розробити стратегію  своєї поведінки, яка привела  б до поступового зниження  числа подібних проступків у  майбутньому.

Передусім необхідно встановити особисте знайомство з важкими підлітками, щоб вони в тих випрадках,коли виникне необхідність урегулюванню конфлікту.Подібні стосунки мають  бути не манипулятивними. А емфатичними; при цьому припаде приготуватись  до того, щоб дуже багато слухати  і спонукати підопічних до самостійного мислення.

Обов`зковим  моментом є конкретизація проблеми. При цьому психологові слід уникати рішення проблеми за підлітка. Слід заохочувати його автономію, давати можливість самостійно шукати альтернативні варіанти та знаходити шляхи вирішення проблем.

При допомозі підліткам з  девіантною поведінкою рекомендується використовувати наступні методи:

• Інформування
• Метод аналогій
• Встановлення логічних взаємозв’язків
• Саморозкриття
• Конкретне положення
• Парадоксальна інструкція
• Емоційна заряженість
• Релаксації
• Переоцінка
• Домашнє завдання
• Аналіз ситуації
• Соціальні проби

Зміна поведінки, врегулювання конфліктів- це поетапний процес, що протікає з використанням розслідуванням, активного розуміння, пропозиції виборів.визначення культури справедливості, із застосуванням  виборів. Мета процесу-навчитись новим  методам мислення і поведінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В результаті проведеного вивчення теоретичних  положень щодо мотиів девіантної поведінки  у підлітковому віці та проведення емпіричного дослідження можливо  зробити наступні висновки.