Психодиагностическая работа психолога

Вербальні, так  чи інакше опосередковані мовною активністю обстежуваних, завдання в них звертаються до пам’яті, уяви, системи переконань в їх опосередкованій мовою формі.

Невербальні - включають  мовну здатність випробовуваних тільки в плані розуміння інструкцій, саме ж виконання завдання спирається на перцептивні і моторні здібності.

• Характеристика того основного методичного принципу, який покладено в основу цього діагностичного прийому. 

По цій основі зазвичай розрізняють:

1. Об’єктивні тести.

Під цю категорію  підпадає більшість тестів на інтелект, спеціальні можливості, а також тести  досягнень – тести на знання, вміння навички. Результати оброблюються по ключу, заданому в формі об’єктивного соціокулярного нормативу, тобто існують «вірні» і «невірні» відповіді.

2. Стандартизовані самозвіти, які в свою чергу включають:

• тести - опитувальники

• Відкриті опитувальники, які пропонують у послідуючому контент – аналіз. 
• Шкальні техніки
• Індивідуально – орієнтовані техніки. 

3. Проективні техніки

4. Діалогічні (інтерактивні) техніки ( бесіди, інтерв’ю, діагностичні ігри).  

Роздивимось більш  детально кожну з виділених груп. 15 

Об’єктивні  тести 

Це такі методики, в яких можливий вірний варіант відповіді,тобто  вірно виконане завдання.

Методики  стандартизованого  самозвіту – загальним для всієї групи є використання вербальних можливостей досліджуваного (наприклад звернення до його мислення, уяви, пам’яті), а також те, що відповіді досліджуваного піддаються стандартизованій (математичній) процедурі обробки. 

Тести – опитувальники пропонують набір пунктів ( питань, стверджень) відносно яких, досліджуваний виносить якісь судження ( як правило, використовується двох або трьох альтернативний вибір відповідей). Це також тести із заданими варіантами відповіді на пункт ( питання). Але ключ в цьому випадку визначається не соціокультурним нормативом, а за допомогою певних психометричних процедур. Тести – опитувальники використовуються, як правило, для діагностики особистих рис, установок, ціннісних орієнтацій самооцінки.  

Відкриті  опитувальники – не передбачають стандартизованих відповідей, стандартизація обробки досягається шляхом віднесення довільних відповідей досліджуваного до стандартних категорій , як правило, при цьому використовується контент - аналіз. 

Контент – аналіз ( аналіз складу). Ця техніка використовується при наявності однозначно зафіксованого якимсь чином, матеріалу спостереження.  Підраховується частота появи певних елементів (фактів, одиниць аналізу) в матеріалі нагляду, а потім по співвідношенню цих частот роблять психологічні висновки. Спочатку метод був розроблений для соціально – психологічного аналізу газетних текстів, але його принципи можна розповсюдити на будь – які продукти діяльності ( втому числі текти вільних творів учнів, продукти їх творчості і т.п.) 

При появі сучасної техніки аудіо і відеозапису  прийоми такого аналізу почали використовуватись  до аудіо і відеострічкам, в яких жива поведінка однозначно зафіксована  и може бути багато разів відтворена, як для експертної оцінки незалежних експертів, так і для формально – статичного аналізу частоти появи однозначно зареєстрованих фактів.

Шкальні техніки пропонують оцінювання тих чи інших об’єктів по виразності у них якості ладанної шкали ( наприклад  «холодний - гарячий», «сильний - слабкий»)

В цьому випадку шкальні оцінки виносить сам досліджуваний, а не психолог - діагност.  Досліджуваний оцінює зовнішні об’єкти або поняття, а висновки робляться про нього самого. Зрушення суб’єктивної точки відліку при такому шкалюванні  - інформативна ознака для висновку про ціннісні орієнтації самого досліджуваного.

Методики, де діагности використовують системи представлень суб’єкта, слід вважати такими ж об’єктивними, як і тести. Тому що в цьому випадку мова йде про суб’єктивність досліджуваного, а не експериментатора - діагноста. Останній практично не впливає на результати і ми отримуємо картину суб’єктивного світу особистості, таку як вона є. Однак, коли данні методики використовуються для діагностики особистості ( установок поведінки і мотивів), вони виявляються технологічно близькими до проективних і в цьому випадку вони потребують високої психологічної кваліфікації. 

Прикладом проективних методик шкалювання є «Тест колірних переваг» (Люшер).

Індивідуально – орієнтовні техніки типу репертуарних решіток можуть по формі співпадати зі шкальними, опитувальними методами, нагадувати бесіду чи інтерв’ю. Ці техніки в найбільшій мірі пристосовані для вивчення особистості конкретного індивіда.

Проективні  техніки – основані на тому, що недостатньо структурований матеріал, як "стимул", при відповідній організації усього експерименту в цілому породжує процеси фантазії, уяви, в яких розкриваються ті або інші характеристики суб'єкта.

В клінічному використанні проективні методики часто будуються на інтуїції і теоретичній підготовці психодіагноста, які виявляються необхідні на стадії розшифровки даних. 

При використанні проективних методик особливо підвищується ризик таких артефактів, як інструментальні помилки і помилки психодіагноста. ( До інструментальних помилок відносяться помилки, які викликані невірно виконаними методиками зі сторони досліджуваного). 

Діалогічні техніки  враховують, що психолог вступає в  контакт з досліджуваним і  досягає найкращих діагностичних  результатів за рахунок такої  організації діалогу, яка в найбільшій мірі відповідає поставленій діагностичній задачі.  

4.1 Бесіда, як метод  психодіагностики 

Бесіда – специфічний для психології метод дослідження поведінки людини, так як в інших природних науках комунікація між суб’єктом і об’єктом дослідження неможлива.

Бесіда – отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації.

Бесіда включається, як додатковий метод в структуру експерименту :

- на першому етапі, коли дослідник збирає первинну інформацію про досліджуваного , дає йому інструкцію, мотивує і т. д., і

- на останньому етапі - у формі постекспериментального інтерв'ю. 

Дослідники розрізняють:

- клінічну бесіду - складову частину "клінічного методу"

- цілеспрямоване опитування "лицем до лиця" - інтерв'ю. 

Клінічна  бесіда не обов'язково проводиться з пацієнтом клініки. Це спосіб дослідження цілісної особи. В ході діалогу з досліджуваним,  дослідник прагне отримати максимально повну інформацію про його індивідуально-особові особливості, життєвий шлях, зміст його свідомості і підсвідомості і так далі.

Інтерв'ю - цілеспрямоване опитування. Метод інтерв'ю набув широкого поширення в соціальній психології, психології особи, психології праці.

Головна сфера  застосування інтерв'ю - соціологія. Тому за традицією його відносять до соціологічних  і соціально-психологічних методів.

Інтерв'ю визначається як "псевдобесіда" - інтерв'юєр  увесь час повинен:

• постійно пам'ятати, що він – дослідник
• не упускати із уваги план,
• вести розмову в потрібному йому руслі. 

Окрім діагностичної  функції пов’язаної з отриманням інформації про особливості психічної діяльності і особистості хворого, бесіда виконує ще і "настроювальну" (психокоректувальну і психотерапевтичну) функцію. 

Під час бесіди психолог повинен витратити певні зусилля на створення позитивної установки у клієнта на подальшу діяльність, на співпрацю:

- Випробовуваних, які відносяться до обстеження несерйозно, зневажливо потрібно переконати в його значущості в плані лікування, перспективи виписки, прийняття експертного ув'язнення і тому подібне

- У інших випробовуваних необхідно зняти страх перед обстеженням, переконати їх в принциповій можливості виконання пропонованих завдань вселити їм упевненість у своїх силах.

В ході бесіди створюється  певний настрій на подальшу діяльність, корегуються неадекватні установки випробовуваних. Патопсихологічне дослідження взагалі, і бесіда зокрема не являються жорстко алгоритмизированними, а повинні гнучко наслідувати логіку розвитку взаємин між психологом і випробовуваним.

Немає і бути не може єдиної для усіх уніфікованої схеми бесіди.

Мистецтво бесіди - в тому, які питання і як задає  психолог. У бесіді слід уникати  прямих питань, питань у «лоб», особливо якщо вони торкаються болючих для клієнта тем (в якості таких можуть виступати питання оцінювального характеру, конфліктні, неприємні моменти його життя і переживання, що зачіпають).

Не варто ставити  закриті питання, що вимагають якої-небудь однозначної відповіді. У клінічній бесіді перевага повинна віддаватися відкритим питанням, стимулюючим мовну активність клієнта.

Для встановлення емоційно-довірчого контакту з клієнтом бесіда повинна носити неформальний характер.

Проте, зовні невимушена і неформальна бесіда має бути добре продумана, чітко спланована психологом.

Програма бесіди повинна будуватися заздалегідь, на основі аналізу попередніх даних про майбутнього пацієнта(отриманих з анамнезу, з бесід з лікарем, близькими).

На форму проведення бесіди і характер питань, що ставляться, впливають:

- вік

- освітній (культурний) рівень пацієнта

- особливості прийому і переробки інформації, характерні для нього

- можливість негативного відношення до дослідження

- мовні особливості майбутнього випробовуваного та ін.  

4.2 Спостереження 

Спостереження – ціле направлене, організоване і  певним чином фіксоване сприйняття досліджуваного об’єкта.   

Переваги методу спостереження :

-  безпосереднє сприйняття поведінки об'єкту спостереження в реальному часі;

-  оперативність отримання інформації;

-  об'єктивність, конкретність даних;

-  єдність емоційного і раціонального в сприйнятті ситуації;

-  розширення можливостей інтуїції в розумінні і поясненні явищ;

-  можливість точніше зрозуміти сенс поведінки людей за рахунок ідентифікації з цінностями, цілями об'єктів спостереження.

-  можливість використання досвіду спостерігача у виявленні проблемних ситуацій гнучкість дослідницьких установок;

-  можливості наближення об'єкту до умов експериментальної ситуації

Спостереження незамінне у випадках, коли необхідно досліджувати природну поведінку без втручання ззовні в ситуацію, треба отримати цілісну картину що відбувається і відбити поведінку індивідів в усій повноті. 

До видів спостереження відносяться:

• Контрольоване спостереження, яке заздалегідь передбачає ситуації спостереження і конкретні чини реєстрації фактів. Застосовується в дослідженнях описового і експериментального плану, коли дослідник знайомий з явищем, що вивчається.

• Неконтрольоване спостереження. Застосовується в дослідженнях розвідувального плану з метою попереднього знайомства з проблемою. При проведенні відсутній детальний план дій спостерігача, визначені лише найзагальніші риси ситуації. Застосовується на практиці на початковому етапі дослідження, а також спільно з іншими методами збору даних, доповнюючи і контролюючи отриману інформацію.

• Відкрите спостереження. Припускає сповіщення спостережуваних про спостереження, що проводиться. Здійснюється з метою вивчення психологічної сумісності групи, екіпажа, а також виявлення осіб, схильних до поведінки, що відхиляється.