2.2. Розвиток здібностей обдарованих учнів.

        Завдяки особливостям поведінки, умінню абстрагувати, ставити цікаві запитання, робити висновки, обдаровані учні привертають до себе увагу.

    Науковцями  виділено такі характерні особливості  обдарованих дітей:

• мають добру пам’ять, добре розвинуте абстрактне мислення;
• як правило, дуже активні й завжди чимось зайняті;
• ставлять високі вимоги до себе, боляче сприймають суспільну несправедливість, у них гостро розвинуте почуття справедливості;
• наполегливі в досягненні результату в галузі, яка їх цікавить; для них характерний творчий пошук;
• хочуть навчатися і досягають у навчанні успіхів, що дає їм задоволення;
• завдяки численним умінням здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю;
• уміють фантазувати, критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть зрозуміти суть речей і явищ;
• ставлять багато запитань і зацікавленні в позитивних відповідях на них;
• ставлять перед собою завдання, виконання яких потребує багато часу;
• їм притаманне почуття гумору, вони життєрадісні;
• у них перебільшене почуття страху, емоційна залежність.

    Виділяють три категорії обдарованих дітей:

1. Учні з ранньою розумовою реалізацією.
2. Учні з прискореним розумовим розвитком.
3. Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.

    Учні  з ранньою розумовою реалізацією  – це учні, у яких за звичайного рівня інтелекту спостерігається особливий інтерес до якогось окремого навчального предмета. Такий учень захоплюється математикою, фізикою, біологією чи мовою, літературою, історією, значно випереджаючи ровесників легкістю засвоєння специфіки матеріалу. Уроки з інших предметів можуть його обтяжувати.

    Учні  з прискореним розумовим розвитком  – це учні, які за однакових умов різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітні  в молодших класах. Прискорений розвиток інтелекту завжди пов’язаний з великою розумовою активністю та пізнавальною потребою.

    Учні  з окремими ознаками нестандартних  здібностей не виділяються розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту  та не виявляють яскравих успіхів  з того чи іншого навчального предмета, але вирізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам’ять на які-небудь об’єкти, багатство уяви або здатність до спостереження).

        Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:

• своїм основним завданням – наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;
• рівню інтелектуального та соціального розвитку дитини, різним вимогам і можливостям, аби виявляти здібності дитини.

    Удосконалення навчально-виховного процесу з  обдарованими дітьми вимагає ґрунтовних, міцних знань. Озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагає періодичність проведення олімпіад з основ наук, конкурсів, КВК, турнірів, вікторин, змагань, ігор, семінарів.

    Здібності дитини формується під час оволодіння тим змістом матеріальної і духовної культури, техніки, науки, мистецтва, які засвоює молода людина у процесі навчання.

    Передумовою для розвитку здібностей є вроджені задатки. Водночас біологічно успадковані  властивості людини не визначають її здібностей. У мозку наявні не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише можливості до формування цих здібностей.

    Рівень  розвитку здібностей залежить від:

1. якості наявних знань та вмінь, ступеня їх об’єднання в єдине ціле;
2. природних задатків людини, якості вроджених нервових механізмів елементарної психічної діяльності;
3. більшої або меншої «тренованості» мозкових структур.

    Потенційні  здібності – це можливості розвитку індивіда, які виявляються тоді, коли перед ним виникають нові завдання для вирішення.

    Труднощі  багатьох учнів із низьким рівнем навчальних досягнень не є наслідком їхньої розумової або фізичної неповноцінності, а є результатом уявлення про себе як про нездар. Успіхи в школі, на роботі та в житті залежать від уявлення людини про свої можливості, ніж від самих цих здібностей.

    Ніщо  так не сприяє успіхові, як упевненість  у ньому.

    Навченість  є сукупністю інтелектуальних властивостей людини, від яких залежить продуктивність навчальної діяльності.

    Навченість  – це здібності до засвоєння знань  і засобів навчальної діяльності.

    Завдання  вчителя – творити таке поле добра  і любові, щоб кожна дитина довірливо  ставилася до педагога, любила його. Лише за таких умов приходить справжня зацікавленість навчанням, осягається "щастя шкільного життя", відбувається реалізація природних нахилів і здібностей учнів. Дар відкрити чарівну квітку обдарованості школяра дається не кожному, а лише тому, хто насправді любить дітей і вміє прокласти стежки до їхнього розуму і серця.

    Розвинути обдарованість можна лише тоді, коли дитина працює під умілим керівництвом вчителя, психолога, батьків, переходячи з 1-го до кожного з наступних класів. Адже хоч би якими були від природи задатки, ніякого таланту не буде, якщо їх не розвивати.  
 

        Висновок

Таким чином, обдарована дитина - це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, інколи видатними досягненнями в тому чи іншому виді діяльності.

Багато психологічних  досліджень підтверджують, що обдаровані діти в цілому більш благополучні, у порівнянні зі звичайними однолітками, оскільки не відчувають проблем у пізнавальній діяльності, а їх інтереси і схильності, розвинені вже з дитинства,служать хорошою основою для успішного особистісного та професійного самовизначення. В якійсь мірі це справедливо. Але існують і зовсім інші, загальні для таких дітей специфічні особливості, як раз обтяжливий дар покладений на їх винятковості.

В цілому ця категорія дітей відчуває значні труднощі в особистісному і професійному становленні, що перешкоджає ефективній самоактуалізації, стаючи джерелом особистісних проблем і психосоматичних захворювань внаслідок відчуття «розгубленості», незатребуваності, краху очікувань,конфлікту між сформованою самооцінкою і рівнем домагань,і навколишньою дійсністю. З цієї причини, ймовірно, лише невелика частина обдарованих в дитинстві дітей згодом виправдовує покладених на них надії і ефективно реалізує себе в професійній діяльності діяльності.

Виходячи з  перерахованих вище специфічних  проблем обдарованих дітей, очевидно, що саме цих якостей їм гостро бракує в період дорослішання і визначення свого місця в житті. Тому так значимо акцентуватися в роботі з обдарованими дітьми на формуванні вмінь, здатних нівелювати «перекоси» обдарованості і своєчасно поставити вектор подальшої реалізації видатних здібностей, щоб уникнути їх загасання.

Отже, ключовим моментом у роботі з обдарованими дітьми повинно стати формування та розвиток їх здатності до самовизначення і самоактуалізації, до реалізації їхніх виключних можливостей у майбутньому у професійній діяльності. Тому очевидна необхідність вибудовувати такі форми роботи з обдарованими дітьми, які будуть:

 • повною мірою враховувати їх особливості, сприяючи ефективному вирішенню специфічних проблем обдарованих дітей;

• забезпечувати необхідні умови для особистісного розвитку, зміцнення та охорони психічного здоров'я дітей;

 • допомагати обдарованим дітям у професійному та особистісному самовизначенні, адаптації їх до життя в суспільстві і максимально продуктивною самореалізації в соціумі.

На закінчення хочу звернутися до слів К.Г. Юнга, на мій  погляд, як не можна більш образно і точно підтверджує значимість особистісного становлення обдарованих дітей: «Большие дарования — это самые прекрасные и часто опасные плоды на древе человечества. Они висят на тончайших ветвях, которые легко обламываются. Существует немало одаренных людей, польза от которых сведена на нет или даже обращена в свою противоположность их человеческими недостатками. Одаренность вовсе не безусловная ценность, но она ею становится лишь в том случае, если остальная личность идет с ней в ногу настолько, что талант может быть применен с пользой».

 

    Список  використаної літератури

1. Б.Д. Кіндратюк С.Д. Литвин “Психологічна діагностика умов формування обдарованості учнів”.
2. Л.В. Суходольська М.М. Фіцула “Методика виховної роботи”.
3. “Рідна школа” (травень, червень 2000 р.).
4. К.Д. Ушинський Вибрані педагогічні твори.
5. І.Ф. Прокопенко “Школа і підготовка учнівської молоді”.
6. А.С. Макаренко “Методика виховної роботи” Київ, 1990 р.
7. Ю.З. Гільбух “Розумово обдарована дитина”.
8. “Початкова школа” (січень 2000 р.).
9. “Початкова школа” (червень 2005 р.).

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                 

       Зміст

    Вступ……………………………………………………………………….1

    Розділ 1. Проблема виховання обдарованої  дитини

1. . Передумови виховання обдарованої дитини……………………....2
2. Умови формування обдарованості дитини в сім’ї………………5

    Розділ 2. Особливості педагогічної роботи з обдарованими дітьми.

         2.1. Методи стимулювання навчальної діяльності…………………....7

         2.2. Розвиток здібностей обдарованих  учнів…………………………..8

    Висновок…………………………………………………………………...11

    Список  використаних джерел…………………………………………….13