Характеристика стилів спілкування дітей молодшого шкільного віку з однолітками

Висновки

    На  основі аналізу психолого-педагогічної література та проведеного дослідження  були сформульовані наступні висновки.

    У взаємодії між людьми виникають суб’єктивні міжособистісні відношення, які у психології називають спілкуванням. У масштабах життєдіяльності людини спілкування, тобто взаємодія з іншими людьми, є, по-перше, головною умовою виживання, по-друге, забезпечує реалізацію функції навчання, виховання і розвитку особистості. Дитина, ізольована від суспільства людей, не може опанувати механізми людської поведінки, людського пізнання.

    Особливо  важливим аспектом спілкування є  те, що воно є однією складовою гарантією розвиваючої особистості дитини молодшого шкільного віку. Дуже важливо для молодшого школяра зайняти стійкий соціальний статус у своєму колективі. Психолог Коломінський довів, що моральні якості, які невід’ємно пов’язані зі спілкуванням є важливим критерієм, який визначає соціометричний статус; психолог Б.Н. Волков підтвердив, що більш всього цінуються якості особистості, які проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку хвилину). Завдяки дослідженням, стиль спілкування молодшого школяра впливає на те, який соціометричний статус він займає у колективі.

    Довести це ми змогли і в своєму експериментальному дослідженні. Провівши методики “Соціометрія” та “спрямованість особистості в спілкуванні” В.С. Братченко, який виділяє шість основних видів спрямованості в спілкуванні: діалогічна комунікативна спрямованість, авторитарна, маніпулятивна, альтероцентристська, конформна, індиферентна. Ми отримали дані, завдяки яким робимо висновок, що у групах дітей, які отримали позитивні вибори більш за все переважає діалогічний стиль спілкування, що свідчить про те, що діти, які займають високий соціометричний статус бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Взаємне самовираження. У дітей, які відносяться до групи з негативними виборами, більш за все переважає авторитарний стиль спілкування. Таким чином, діти цієї групи не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і непереважних.

    За  допомогою зробленої кореляції, вдалось довести, що значення між  стилями спілкування значущі. У  дітей в групі “зірок” діалогічний  стиль спілкування проявляється дуже яскраво, а інші зовсім не проявляються.

    Самим ефективним для дітей молодшого шкільного віку є діалогічний стиль спілкування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури

1. Андреева Г. М. Социальная психология. — 3-еизд. — М., 1998.
2. Берн 3. Игры, в которые играют люди: Пер. с англ. — М., 1989.
3. Бодалев А. А. Восприятие й понимание человека человеком. — М., 1999.
4. Бодалев А. А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 1990. – С.65,189.
5. Бодалев А. А. Психология общения. – М.: Педагогика, 1991. – 103 с.
6. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. Гамезо М.В. и др. – М., 1989. – С.79-83.
7. Гаврилова Т.П. Анализ эмпатических переживаний младших  школьников и младших подростков // Психология межличностного познания. – М., 1990. – С.123.
8. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. – К., 1989. – С. 17, 26.
9. Золотнякова А.С. Проблемы психологии общения. – РнД, 1996. – 78 с.
10. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность.— М., 1975.
11. Леонтьев А. Н. Проблеми развития психики. — М., 1972.
12. Лисина М. Й. Проблема онтогенеза общения. — М., 1996.
13. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник.— К., 1997.
14. Ломов Б. Ф. Психические процессы и общение // Методологические и теоретические проблемы социальной психологии. - М., 1995.
15. Мелибруда Е, Я-Ты-Мы. Психологические возможности улучшения общения: Пер. с пол. — М., 1991.
16. Основы психологических знаний: Учеб. пособие / Авт.-сост. Г.В. Щёкин.-К., 1996.
17. Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровського, М. Г. Ярошевского. — 2-е изд. — М., 1995.
18. Сухарев В. Искусство распознания людей. — Д., 1998.
19. Хараш А. У. Личность, сознание и общение: к обоснованию интерсубъективного подхода в исследовании коммуникативного воздействия // Психолого-педагогические проблемы общения.- М., 1989.
20. Щёкин Г. В. Практическая психология менеджмента: Научно-практ. пособие.— К., 1994.
21. Яноушек Я. Проблемы общения в условиях совместной деятельности // Вопр. психологии.— 1992.— № 6.