Анліз твору М.Леонтовича "Літні тони"

   Хоровий  твір «Літні тони» М.Д. Леонтовича  на слова В.Сосюри.На-писаний для мішаного п`ятиголосного хору без супроводу a capella. 

    Леонтович Микола Дмитрович (1877-1921рр.) - український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть». Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».                                                                                          Народився в селі Монастирок Брацлавського повіту Подільської губернії в сім'ї сільського священика. Раннє дитинство пройшло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту. Початкову музичну освіту Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі та деякий час керував хором семінаристів.

У 1887 році Леонтович  вступив до Немирівської гімназії. У 1888 році, через брак коштів, батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. В училищі він опанував спів по нотах і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах.

1892 року  Леонтович вступив до Подільської  духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, де вивчав теорію музики та  хоровий спів, опанував скрипку,  фортепіано, деякі духові інструменти,  почав обробляти народні мелодії,  беручи за взірець обробки  М. Лисенка. 1898 року Леонтович  закінчив духовну семінарію й  вирішив працювати вчителем у  сільських школах і водночас  самотужки удосконалювати свою  музичну освіту. У селі Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси російських та українських композиторів.

Основу музичної спадщини Леонтовича складають хорові мініатюри — обробки українських  народних пісень, які й донині є  неперевершеними й виконуються  всіма українськими хорами в Україні і діаспорі. Його твори: опера «На Русалчин Великдень»; хори на слова українських поетів: «Льодолом», «Літні тони», «Моя пісня» (сл. І.Білиловського), «Легенда» (сл. М.Вороного); композиції на літургійні тексти: Літургія св. Івана Златоустого, Молебен, частини Всенощної; хорові обробки українських народних пісень (понад 150) «Щедрик», «Дударик», «Пряля», «Козака несуть» та ін. 

Сосюра Володимир  Миколайович (1898-1965рр.) — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота». Належав до ряду літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.

Володимир Сосюра закінчив сільську і вчився в агрономічній школі, з дитячих  літ працював на шахтах і виробнях Донбасу; брав участь у громадянській війні, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії. 

У творі  «Літні тони» відчуття захоплення красою природи рідного краю,поетичного оспівування чарівного літнього пейзажу виникає внаслідок витонченого  хорового звукопису. «Літні тони» - проникнуті ніжним почуттям любові до рідної природи,дихає  натхненною поезією українського пейзажу.

Форма викладу  твору-віршована.

Розмір твору  перемінний в першому періоді  простий 3/8,в другому та третьому простий 2/4.Темп перемінний в першій частині виконується помірному  темпі andante,в другій та третій більш рухливо piu mosso.

Цей твір характерний  витонченістю звукопису,граничною  індивідуалізацією голосоведіння.

В даному хоровому творі текст є джерелом музичних образів,при допомозі яких композитор відтворює його зміст. Отже,текст  і музика до нього є одне нероздільне  органічне ціле,вони одне одного доповнюють і дають можливість слухачеві  зрозуміти художні образи музичної мови композитора.

Виходячи  зі змісту твору,в якому йде мова про красу рідного краю,можна  визначити характер мелодії:наспівний, задушевний, спокійний, дещо жартівливий. Метроритмічний малюнок також відповідає змістові твору. Ритм пунктирний. Це послідовність різних тривалостей:четвертні,четвертні з крапкою,восьмі, восьмі з крапкою,половинні та шістнадцяті ноти.

   Хор  написано у складній тричастинній репризній формі,тональність E-dur з відхиленнями в e-moll та C-dur. Хорову партитуру засновано на переплетенні мелодичного індивідуалізованих поліфонічних голосів,які утворюють вишукане звукове мереживо : 
 
 
 

Спокійна світла мелодія у нижньому регістрі поступово  розвивається,охоплює ширший діапазон,набуваючи  цілеспрямованість на мелодичному  підйомі «і під вітром облітає  мак червоний…»

Середня частина  твору написана в тональності  e-moll,складається з кількох епізодів,які конкретизують поетичний зміст або домальовують новими барвами літній пейзаж. Характерною рисою першого епізоду є своєрідне звукозображальне коливання альтів.   На тлі цієї остинатної фігурації лине лірична мелодія сопрано. Для утворення поетичної картини композитор використовує «акварельний» тембр середнього регістру жіночих голосів. Матеріал середнього розділу в порівнянні з крайніми пов`язаний з новими жанровими конкретизованими образами,які оживляють звукову характеристику мальовничого краєвиду. Так,поряд із звуконаслідувальним остинатним мотивом у альтів,який відтворює легке пурхання жайворонка. Другий епізод середньої частини-образ трудівника-хлібороба,який з радісним почуттям вийшов працювати на оновлену землю. Тут використовується мелодія відомої української трудової пісні «Вийшли в поле косарі».Написаний він в тональності C-dur. Вільний рух голосів з гнучкими переходами від триголосся до п`ятиголосся, тонке плетіння підголосків,органний пункт у басовій партії,що імітує звучання ліри, - ці риси зближують твір з народнопісенним фольклором «десь далеко дзвонять коси і спадають на покоси».  

Цей своєрідний народно-жанровий «колаж» виконує важливу драматургічну  функцію образно-сюжетного узагальнення.

Наступний третій епізод «З неба тихо сходить» - носить розробко вий характер і стає заключною  ланкою в суспільному ланцюзі  модуляцій середнього розділу (E-dur – e-moll – C-dur – F-dur – A-dur – Cis-dur – E-dur). Про це свідчить його тональна нестійкість,а також сумісне розгортання мелодії першого епізоду з поспівками «Вийшли в поле косарі».Імітаційні проведення мотивів,органні пункти,посилення гармонічної нестійкості – все це нагадує прийоми симфонічного розвитку.

Музика заключної  частини твору точна реприза (da Capo all Fine) – повертає слухача до настроїв ліричної споглядальності і надає загальній композиції заокругленості та драматургічної довершеності. Світлий, оптимістичний характер «Літні тони» - ще одне свідчення глибокої життєвості й справжнього гуманізму творчості М.Леонтовича.

Фактура твору мішана,гомофонно-гармонічна з елементами імітаційної поліфонії. В другому епізоді акордово гармонічна.

Фактура не є складною так як це хор a capella.В творі «Літні тони» М.Леонтович для відображення змісту слів та визначення основного музичного образу користується різними виражальними засобами.

Хор співає в зручних  теситурних умовах.

Діапазон хорових  партій:

С:від h^в до a²                                                      Т:від c^м до f¹

А:від h^м до h¹                                                     Б:від e^в до с¹ 

Виникають хорові труднощі,перш за все треба звернути увагу на хоровий стрій,інтонування альтерованих звуків в.,м.2,стрибки,інтервали.

Насамперед проаналізуємо  партію сопрано. Вже на початку твору  в 1 та 2т. на слова «сяйвом» перші  три ноти треба співати з тенденцією до підвищення.

У другому періоді  в 42т. висока теситура у сопрано. Виразна  та яскрава мелодія сопрано повинна  бути подана чітко,акуратно,виспівуючи дрібні тривалості. За цим треба  слідкувати і вперто,наполегливо  цього домагатися.

Висока теситура у тенора в 50 т. В процесі виконання  у партії тенора слід звернути увагу  наголосні звуки.

Про альтів і басів можна сказати,що вони написані з цілковитим знанням голосу та його можливостей,але від співаків вимагається значна вокальна культура.

У басів  на слова «чу-лі» в 76-77 т. потрібно співати з тенденцією до підвищення.

Складний  елемент у альтів в ІІ періоді  на слова «мов життя кругом сміється»  співати близенько,не загострюючи.

Всі акорди у високій теситурі при динамічному  нюансі «f»,звучать добре,легко,природно. Хоча добитися ансамблю на цій динаміці – завдання не просте,адже,у високому регістрі можна втратити почуття міри і перейти на бездиханний,безопорний звук.

Всі партії в хорі навантажені в основному  рівномірно.

У даному творі  переважає природний ансамбль але  є моменти де треба застосувати  штучний ансамбль. Це тому,що всі  партії розміщені переважно в  середньому регістрі. Кожна група  хору співає в межах середнього регістру,а  якщо й виходить за його межі,то не надовго.

У творі  «Літні тони» хорові партії відіграють дуже важливу роль у створенні  єдиного цілого. У викладені основного  тематичного змісту твору,кожна  хорова партія є ланкою в ланцюгу  гармонічної мови. Найбільш відповідальною партією для ансамблю є партія тенорів і басів.

Однією з  основних властивостей кожного хору є стрій. Строєм зветься правильне,точне  інтонування інтервалів у їх мелодичному  та гармонічному видах. Чистота інтонації  – наріжний камінь,на якому базується  будова хорового мистецтва. Без правильної і точної звукової бази про утворення  хору художнього значення не може бути й мови. Інтонація робить легким і доступним для співаків найтонше нюансування. Малі секунди вниз у  переважній