Аналіз хорового твору Гімн України

       Дзвінки приголосні вимовляти без тиску, не віділяючи, наближаючи до парних глухих звуків: не вмерла® не фмерла; згинуть® сгинуть, воріженьки® ворішеньки та ін.

       При подвоєнні приголосних між двома словами звуки співати не відокремлюючи, наприклад:   нам браття, згинуть наші, положим за, покажем що… .

       Слід  враховувати правила переносу звуків у складах, наприклад: не вме-рла, бра-ття, усміхне-ться, воріже-ньки та ін.

 

       Робота  над ансамблями. Слід приділити увагу і мелодичному ансамблю (працювати з окремими співацькими партіями ), і, в більшій мірі, працювати над гармонічним ансамблем усього хору (цього вимагає наявність акордового складу).  Одними з завдань в цьому пункті є: праця над виконанням спільних звуків (з яких починається окремі фраза), не виштовхувати їх;  брати обережно, тихо, у загальній високій співацькій позиції. Це стосується і інтонування повторюваних звуків, окремих інтервалів, стрибків на вузькі та широкі інтервали, пощабельних рухів вгору та вниз, співу альтерованих звуків.

       Розглянемо  головні зауваження, що стосуються інтонування звуків в усіх партіях, а також приведемо конкретні  приклади з нотного тексту.

• Враховуючи, що основна тональність -  фа мінор, слід звернути увагу на інтонування VI та VII ступенів у гармонічному мінорі – звуки «ре♮» та «мі♮»  - брати гостро, підтягуючи (у альту та басу):

          , або  

 
       

• Наявність мажорної тональності зобов'язує до правильного  інтонування ІІІ ступеню, який являється  головною різницею між мажором та мінором, а також VII ст.. -  обидва  інтонуються високо, гостро:

         

       Інтонування альтерованих (хроматичних) звуків: у приведеному епізоді у сопрано звучить IV підвищений ступінь, причому він перепадає на слабку долю, й опиняється між двома V-ми ступенями – його брати дуже гостро, в той же час у басу – ІІ підвищений (між двома ІІІ-ми – їх інтонують високо) – так само гостро, високо, як і IV.

• У окремих голосів зустрічаються в партіях повторення звуків,  кожен з яких потрібно підтягувати, тому що твір виконується без акомпанементу, а тенденційно кожний повторюваний звук занижується, що може призвести до заниження загального строю, наприклад у басу:

 , або у альта:   

 
       

• Безумовно треба  слідкувати за інтонуванням звуків у  стрибках , особливо на широкі інтервали, наприклад, у басу:

 

       

       У 3 (так само у 15, 23) такті незручний  стрибок на м7 вниз з IV ст. (низько, тупо) на V (його трохи підтягнути), й уверх ч 4 -  на тоніку (стійку):

                          

       У 18 (22) такті два поспіль стрибка  – на ч5 та в6, у яких «сі♭» і «до» (ІІ та ІІІ ст.. мажору) - інтонувати високо, а «мі ♭» - стійко (V ст.. мажору).

       Працюючи  над гармонічним ансамблем треба прослуховувати звучання кожного акорду (або співзвуччя) окремо,  особливо таких, які вміщують  у свій склад секундові співвідношення ( а у партитурі у І куплеті з'являютбся 5-голосні акорди).  Якщо при виконанні будь-якого епізоду твору звучання певної вертикалі чітке,  злагоджене, то слід переходити до наступного.  Наведемо кілька прикладів роботи над акордами.

• Секунди між голосами повинні звучати за принципом двостороннього розширення – верхній звук – підтягнути вверх, нижній – інтонувати тупо, вниз:

                           

 
 

       У акордах домінантової групи, а також  у інших мажорних акордах, які  присутні у тексті, терцовий тон  – інтонувати високо, гостро.

• У наступних  прикладах: уважне інтонування секунд між тенором-альтом та альтом-сопрано; у D7 «соль» - високо (терцовий тон); басам виразно проспівати хід вниз;  у 12 такті – інтонувати за Ля ♭ мажором:  

                                                                           

 
       

• У акорді  DDVII7 (17, 21 тт..) басам і сопрно гостро  братии свої звуки, а у Т 53 тенорам голосніше і високо виконати «до»:

                                      

                          

       Як  вже говорилося, слід привернути увагу  виконанню унісонних звуків: їх не слід виштовхувати, брати спокійно, у округленій високій співацькій позиції, трохи прикриваючи і  пристосовуючи тембри до спільного  звучання, особливо це стосується альта, а у 1-2 тт. твору - басів.

 

       В творі необхідно застосовувати  чотиридольну  схему тактування,  при цьому, характер диригентського жесту буде виразний, глибокий, рухи чіткі, рівномірні, амплітуда рухів – від плеча під час форте, а в середині твору (у ІІ куплеті на мецо піано) - невелика ( від ліктя).

       Слід  чітко і зрозуміло показувати моменти вступу та зняття звуку: ауфтакти - м'яко відштовхнутися кистю руки від уявленої точки на рівні грудей, що буде вказувати  певний рівень динаміки.

 

         Твір може бути взятий до  репертуару студентського або  професійного мішаного хору.

       Охопивши  в роботі усе, що було вище сказано, можна лише додати, що головним залишається  – його виразне та емоційне виконання.

       Після проголошення незалежності держави  Україна, державний гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля » М. Вербицького на текст                     П. Чубинського відіграє роль заклику до утвердження самостійності та суверенітету України, надихає український народ на розбудову своєї держави.