Завдання та цілі Дунайської Комісії

План 

 

1. Вступ
2. Завдання та цілі Дунайської Комісії
3. Участь делегації УРСР в роботі Бєлградської (Дунайської) конференції
4. Стосунки Україна – Дунайська Комісія на сучасному етапі
5. Висновки
6. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Навігація на Дунаї  повинна  бути  вільною  і  відкритою  для  громадян,  торгових суден  і товарів усіх держав на основі рівності  щодо  портових   і   навігаційних   зборів   та   умов   торгового  судноплавства.  Викладене  вище  не поширюється  на перевезення між  портами однієї і тієї самої держави. З цією метою  Придунайські держави зобов'язуються утримувати  свої  ділянки  Дунаю  в судноплавному стані для  річкових і на відповідних ділянках  морських суден і виконувати необхідні  роботи  для  забезпечення  і  поліпшення  умов  судноплавства,  а  також  не чинити перешкод для  судноплавства на фарватерах Дунаю.  З  питань,  зазначених  у  цій  статті,  придунайські держави консультуються з Дунайською Комісією

 Прибережні держави   можуть  в своїх межах організувати  роботи  по забезпеченню судноплавства,  виконання яких необхідно в  зв'язку  з  виниклими  терміновими   і непередбаченими обставинами.  Держави  повідомлять  Комісію   про  причини,  що  викликали   ці  роботи,  і  подадуть короткий  опис цих робіт. Саме тому  Союз Радянських Соціалістичних  Республік,  Народна Республіка  Болгарія,  Угорська  Республіка,  Румунська  Народна   Республіка,  Українська   Радянська   Соціалістична   Республіка,  Чехословацька  Республіка  і Федеративна Народна Республіка  Югославія вирішили укласти Конвенцію  про режим судноплавства на  Дунаї.

 

 

 

 

 

 

Завдання та цілі Дунайської Комісії

Дунайська Комісія - міжнародна міжурядова організація, заснована Конвенцією про режим судноплавства на Дунаї, підписана у м. Бєлград 18 серпня 1948 року. ¹Основними цілями діяльності Дунайської Комісії є забезпечення і розвиток вільного судноплавства на Дунаї для торгових суден під прапорами всіх держав у відповідності з інтересами і суверенними правами держав-учасниць Бєлградської конвенції, а також зміцнення і розвиток економічних і культурних зв'язків цих держав між собою і з іншими країнами . ²Членами Дунайської Комісії є Австрійська Республіка, Республіка Болгарія, Угорська Республіка, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Молдова, Російська Федерація, Румунія, Республіка Сербія, Словацька Республіка, Україна і Республіка Хорватія. З 1954 року Комісія розміщується в м. Будапешт там же проводяться  й щорічні сесії комісії (до 1954 вони проводились у румунському м. Галац) . У своїй роботі Дунайська Комісія спирається на багатий історичний досвід регулювання судноплавства по міжнародних ріках Європи і кращі традиції міжнародних річкових комісій, особливо Європейської Дунайської Комісії, заснованої Паризьким трактатом 1856 року. Перспективи діяльності Дунайської Комісії пов'язані зі створенням в Європі єдиної судноплавної системи внутрішніх водних шляхів. З урахуванням цього пріоритетними напрямками діяльності Комісії є уніфікація і забезпечення взаємного визнання основних нормативних документів, необхідних для плавання по Дунаю і іншим ділянкам єдиної судноплавної системи, сприяння покращенню навігаційних умов і підвищення безпеки плавання, створення інших необхідних умов інтеграції Дунаю в європейську систему як найважливішої транспортної артерії. З метою забезпечення такої інтеграції Комісія активно взаємодіє з компетентними міжнародними органами, що займаються різними аспектами внутрішнього водного транспорту, такими як Європейська економічна комісія ООН, Центральна комісія судноплавства по Рейну, Європейська Комісія та ін.

Участь делегації  УРСР в роботі Бєлградської (Дунайської) конференції.

Дунай є однією з найбільших річок у світі. За довжиною і повноводністю  він посідає друге місце в  Європі після Волги. У басейні  Дунаю знаходяться поклади корисних копалин, індустріальні райони, розвинуте  сільське господарство. До того ж Дунай  як транспортна артерія зв'язує Центральну Європу з Балканами, Чорним морем  і Близьким Сходом. А, як відомо, перевезення  річковим транспортом є найдешевшим  і найшвидшим, за виключенням авіаперевезень. За панування на Дунаї боролися безліч країн, але сильний завжди перемагав. Так було під час Паризької  конференції (1856 р.), Дунайської конференції (1921 р.), в результаті яких було прийнято конвенції щодо врегулювання режиму на Дунаї. Ці конвенції порушували права  придунайських країн і передусім  України. Так, за конвенцією 1921 р. Україна  і радянська Росія були усунуті  від участі в експлуатації Дунаю. До міжнародних комісій з питань Дунаю входили Велика Британія, Франція  та Італія, які фактично і вирішували всі питання, пов'язані з дунайським водним шляхом.

³Можливість справедливо розв'язати дунайську проблему виникла лише після закінчення Другої світової війни. Після Паризької мирної конференції та підписання мирних договорів з колишніми союзниками фашистської Німеччини Радянський Союз запропонував обговорити і дунайське питання. США запропонували створити тимчасову міжнародну комісію для відновлення судноплавства по річках Європи — Рейну, Одеру, Дунаю та Килійському каналу. Але СРСР наполягав на проведенні спеціальної конференції по Дунаю за широкою участю дунайських держав. Врешті-решт чергова сесія Ради Міністрів закордонних справ у грудні 1946 р. прийняла рішення скликати конференцію для підготовки нової конвенції про режим судноплавства на Дунаї. У цій конференції взяли участь придунайські країни— СРСР, Українська РСР, Румунія, Болгарія, Чехо-словаччина, Югославія, Угорщина, а також учасники сесії Ради Міністрів закордонних справ — США, Велика Британія, Франція, пізніше — Австрія (після укладення з нею мирного договору). Конференція розпочала роботу ЗО липня 1948 р. у Белграді. Хід конференції висвітлювали багато засобів масової інформації. Українську делегацію очолював заступник Голови Ради Міністрів УРСР А. Барановський. Це була одна з перших конференцій, на якій представники західних держав не могли диктувати свою волю. Конференція мала розробити і схвалити нову угоду про судноплавство на Дунаї замість конвенції 1921 р. Активну участь у роботі конференції брала українська делегація.

На конференції розгорнулася боротьба між представниками дунайських країн і західних держав. Останні  намагалися за будь-яку ціну зберегти свій вплив у цьому регіоні, відродити  конвенцію 1921 р. (у якій Україна навіть не була представлена), а тому погрожували  відмовитись від підписання виробленої конвекції, якщо не будуть задоволені їхні вимоги. США, Велика Британія та Франція  вимагали відновлення конвенції 1921 р. Але ця конвенція не відповідала  історичній справедливості, крім того, її учасники фактично не вкладали коштів в очищення Дунаю, укріплення його берегів  та ін. Тільки 11% коштів йшли на утримання  судноплавства по Дунаю. 5 серпня А. Барановський нагадав учасникам  конференції, що Україна історично  має тісні зв'язки з Дунаєм, вела жваву торгівлю ще з Візантією. Щодо США, то ця країна жодного відношення до Дунаю не має. Обсяг експорту США  до придунайських країн становить  лише 0,5% всього американського обсягу експорту. Українська делегація рішуче виступила проти плану США, який нагадував «план Маршалла» —  спробу нав'язати політичну і  економічну експансію США в цьому  регіоні. Зі свого боку, США заявляли, що СРСР не має виходу до Дунаю. Конвенцію  було розроблено за радянськими пропозиціями. Захід виступив проти. США, Франція  і Велика Британія заявили, що не підпишуть цей документ. Представник Болгарії запропонував виключити ці країни з числа учасників конференції. Українська делегація висловила побажання, щоб Рада Міністрів закордонних справ взяла до уваги справедливі вимоги придунайських країн. У своєму обґрунтуванні Українська РСР стверджувала, що режим судноплавства по Дунаю 1921 р. усував придунайські країни від участі у судноплавстві по річці. У статтях мирних договорів 1947 р. стосовно Дунаю йдеться про те, що навігація по Дунаю має бути вільною і відкритою для громадян усіх держав на основі рівності щодо портових і навігаційних зборів та умов торговельного судноплавства. 18 серпня 1948р. у Белграді відбулося підписання конвенції про режим судноплавства по Дунаю. Президія Верховної Ради УРСР ратифікувала цей документ 18 лютого 1949 р.

Після ратифікації конвенції  іншими державами, які брали участь в її розробленні,— Болгарією, Румунією, Союзом РСР, Угорщиною, Чехословаччиною  і Югославією — з 11 травня 1949р. вона набрала чинності. У 1960 р. до конвенції  приєдналася і Австрія як повноправний член. Погіршення відносин СРСР з Югославією у 1948—1953 рр. негативно позначилось  на розвитку дунайського судноплавства  і роботі Дунайської комісії, місцезнаходження якої було саме в Белграді, але з  часом робота комісії довела спроможність дунайських країн самостійно вирішувати свої проблеми. Дунайська комісія, яка  не має ні законодавчих, ні судових  функцій, спостерігає за виконанням конвенції 1948 р., складає загальні плани  розвитку судноплавства на основі пропозицій прибережних країн, уніфікує правила  річкового і санітарного нагляду, координує гідрометеорологічну  службу на Дунаї. З 1948 р. комісія працювала  в м. Галаці (Румунія), з 1954р.— у  Будапешті. Українська РСР недовго  була рівноправним представником придунайської  країни у конвенції. У 70-ті рр. вона була позбавлена права мати свого представника в Дунайській комісії, її інтереси представляв  делегат від СРСР. Лише у 1992 р. право  України було відновлено.

Таким чином, міжнародна діяльність УРСР після Другої світової війни  зосередилась на ряді питань міжнародного права — про право народів  на мирне і незалежне існування  та невтручання у внутрішні справи, захист прав людини тощо.

 

Стосунки Україна  – Дунайська Комісія на сучасному  етапі

29 червня 2010 року Президент  України В.Янукович видав указ  про  призначення  Надзвичайного   і  Повноважного  Посла  України   в Угорській  Республіці Мушку   Юрія Юрійовича Представником  України в Дунайській Комісії.⁴

Україна як учасниця Дунайської Комісії постійно проводить роботу щодо забезпечення вільного судноплавства  торговельних суден під прапорами  усіх держав світу на річці Дунай. Відтак Дунайська Комісія постановою від 2 червня 2011 року № 76/13 нагородила першого  заступника Голови Державної адміністрації  морського і річкового транспорту Ігоря Горобця пам'ятною медаллю  «За внесок у розвиток дунайського  судноплавства», що свідчить про те, що Комісія високо цінує участь Української  держави у забезпеченні вільного судноплавства на Дунаї.

Діяльність України у  цій сфері спрямована також на встановлення та зміцнення економічних  і культурних зв'язків з державами-учасницями Бєлградської конвенції. Крім того, у  своїй роботі Україна неухильно  дотримується принципів і норм, а  також взятих на себе зобов’язань  за Конвенцією, що також не залишилося поза увагою міжнародної спільноти.⁵

Україна презентувала свої досягнення у створенні сучасної Річкової інформаційної служби на внутрішніх водних шляхах експертам з країн-учасниць Дунайської Комісії в листопаді 2012 . У роботі засідання взяли  участь представники одинадцяти країн-членів Дунайської Комісії – Австрійської Республіки, Республіки Болгарія, Республіки Молдова, Федеративної Республіки Німеччина, Російської Федерації, Румунії, Республіки Сербія, Словацької Республіки, Республіки Хорватія, Угорської Республіки, України, а також представники Секретаріату Дунайської Комісії. Делегації країн-учасниць Дунайської Комісії високо оцінили якість та темпи створення РІС в Україні, особливо враховуючи ті обсяги робіт, які необхідно було провести на такій великій за протяжністю (понад 1100 км) ділянці водного шляху. Україна успішно впоралась з цим завданням у максимально короткі терміни. ⁶

 Також на засіданні  обговорювався поточний стан  дунайського судноплавства, основні  напрямки подальшої роботи та  шляхи вирішення нагальних проблем  розвитку Дунаю.

Українська сторона також  наголосила на необхідності та важливості спільного вирішення питання  проведення днопоглиблення на болгарсько-румунській частині річки, від результату якого  залежить якість і українського дунайського  судноплавства. У відповідь представники болгарської сторони підтвердили  готовність брати участь в проекті  днопоглиблення після його погодження Румунією.

⁷У рамках Дунайської Комісії також піднято важливе для України питання стосовно практики румунської сторони, яка нині застосовується до українських суден ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство". Українська сторона закликала Румунію припинити незаконні дискримінаційні дії по відношенню до суден під прапором України. Для прийняття об’єктивного рішення робочій групі з фінансових та юридичних питань Дунайської Комісії доручено всебічно та об’єктивно проаналізувати ситуацію, яка склалась, та підготувати відповідний проект рішення. Проект рішення буде винесено на розгляд Комісії вже в червні наступного року.

 

Крім того, в рамках засідання  державами-учасницями Дунайської Комісії  обговорено стратегію розвитку дунайського  судноплавства, навігаційні питання, питання радіозв’язку та охорони  внутрішнього водного транспорту, утримання  та екології тощо. Також був затверджений бюджет Комісії на 2012 рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Багаторічна практика показала, що Дунайська Комісія допомогла  вирішити багато суперечливих питань, які виникали між придунайськими країнами. У тому числі і між  Україною та деякими сусідніми країнами.⁸ З метою підвищення ролі Дунайської Комісії в міжнародній співпраці в області внутрішнього судноплавства держави-учасники Бєлградської конвенції мають намір модернізувати Комісію, надавши ій додаткові повноваження і нові функції, а також розширити круг її членів. Вже на теперішній час про своє бажання стати членами оновленої Дунайської Комісії заявили Франція, Туреччина і Європейська Спільнота. Шлях до цього відкриє завершення перегляду Конвенції, яке здійснюється нині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_175
2. http://www.danubecommission.org/index.php/ru_RU/member_state
3. http://kimo.univ.kiev.ua/ZPU/07.htm
4. http://uapravo.net/akty/administraciya-osnovni/akt8tzmx8s.htm
5. http://www.mtu.gov.ua/uk/news/22032.html
6. http://ukrris.com.ua/about/news/?ELEMENT_ID=1823
7. http://mirt.com.ua/ua/sitenews.php?t=&ob=12
8. http://www.black-sea.org.ua/images/pdf/11_BlackSea_Monitor.pdf

 

¹ http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_175

² http://www.danubecommission.org/index.php/ru_RU/member_state

³ http://kimo.univ.kiev.ua/ZPU/07.htm

⁴ http://uapravo.net/akty/administraciya-osnovni/akt8tzmx8s.htm

⁵ http://www.mtu.gov.ua/uk/news/22032.html

⁶ http://ukrris.com.ua/about/news/?ELEMENT_ID=1823

⁷ http://mirt.com.ua/ua/sitenews.php?t=&ob=12

⁸ http://www.black-sea.org.ua/images/pdf/11_BlackSea_Monitor.pdf