Тенденции междунароніх валютно-кредитніх отношений на современном єтапе

     ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАВДАННЯ

     1. Основні тенденції міжнародних  валютно-кредитних відносин на  сучасному етапі 

     Міжнародні  валютні відносини — це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних  зв'язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного  обміну результатами діяльності національних господарств.

     Міжнародні  валютні відносини складаються  і розвиваються на основі експорту товарів, капіталів, робочої сили та новітньої технології, спільного  підприємництва. Основною цільовою функцією цих відносин є забезпечення необхідних умов для процесу відтворення  у рамках світового господарства та обслуговування світогосподарських зв'язків. Сам процес міжнародних  валютних розрахунків належить до сфери  розподілу та обміну, проте разом  з тим тісно пов'язаний з процесом відтворення в сфері матеріального  виробництва. Причому між процесом відтворення і валютними відносинами  існує як прямий, так і зворотний  зв'язок. Адже, з одного боку, розвиток процесу відтворення виступає об'єктивною основою валютних відносин, оскільки породжує експорт капіталу, міжнародний  обмін товарами та послугами, передачу технології та ін. і відповідно визначає весь комплекс валютних відносин, що пов'язані  з міжнародним оборотом останніх. З другого боку, хоча валютна сфера  — вторинна щодо сфери матеріального  виробництва, вона не лише пасивно відбиває перебіг виробничих процесів, а й  активно на них впливає.

     Отже, міжнародні валютні відносини —  одна з головних складових міжнародних  економічних відносин. Найважливішим  елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову  валютні системи. Світова валютна  система розвивається на регіональному  та глобально-світовому рівнях. У  свою чергу регіональні, світові  та національні валютні системи  активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему  міжнародних валютних відносин.

     Валютні відносини тісно пов'язані з  внутрішніми грошовими відносинами. Тому еволюція міжнародних валютних відносин у специфічному вигляді  повторює, як ми побачимо нижче, розвиток внутрішнього грошового обігу країн. Разом з тим валютні відносини  не виключають національного характеру  грошового механізму окремих  країн. У процесі поглиблення  міжнародного поділу праці та розвитку економічних зв'язків відбувається інтеграція систем національних грошових та світових валютних відносин і функціональні  відмінності між ними практично  нівелюються.

     Зростання ролі і значення міжнародних валютно-кредитних  відносин у розвитку світової економіки  та диверсифікації світогосподарських зв'язків наприкінці XX ст. зумовлене  кількома головними факторами. По-перше, поглибленням процесів інтернаціоналізації  та транснаціоналізацїї виробництва  і капіталу, усіх сфер господарського життя на рубежі II і ІІІ тисячоліть. По-друге, глобалізацією економічного розвитку сучасного суспільства, необхідністю спільного розв'язання усіма учасниками світового співтовариства гострих  економічних, соціальних та екологічних  проблем. По-третє, формуванням нової  системи міжнародного поділу і кооперації праці внаслідок розпаду колишнього Радянського Союзу і створення  нових незалежних держав та в результаті суттєвих змін, що відбуваються в Центральній  і Південно-Східній Європі та в  Китаї. По-четверте, домінуванням у  системі світового господарства ринкових структур, інституцій та інструментів, розширенням ринкового поля світової економіки внаслідок виникнення нових підсистем (emergind market). По-п'яте, карколомним зростанням фінансового  сектора світової економіки та інших  сегментів сфери послуг.

     При розбудові відкритої української  економіки слід враховувати усі  ці новітні процеси з огляду на те, що вже зараз третина валового внутрішнього продукту держави реалізується з допомогою зовнішньоекономічних зв'язків. Україна бере безпосередню участь у діяльності провідних міжнародних  валютно-кредитних та фінансових організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР). Крім того, запровадження у вересні 1996 р. власної грошової одиниці — гривні — передбачає поступове включення грошово-фінансової системи України до світових валютно-фінансових ринків.

     Міжнародні  валютно-кредитні відносини мають  три головні виміри і проявляються в трьох головних площинах. З одного боку, вони являють собою певну  теоретичну систему, сукупність принципів  і форм міжнародних валютно-кредитних  відносин. З іншого боку, валютно-кредитні та фінансові інструменти є важливими  засобами здійснення економічної політики, її координації у міжнародному масштабі. Нарешті, валютно-кредитна сфера виступає важливим каналом залучення додаткових фінансових коштів до національної економіки, сприяє прискореному обміну між країнами та регіонами товарів і послуг, поліпшенню системи розрахунків  між суб'єктами світогосподарських зв'язків.

     Міждержавні валютні і кредитні відносини  як спорадичні явища були відомі порівняно  давно. У процесі свого історичного  розвитку вони зростали кількісно, удосконалювались їхні якісні характеристики, урізноманітнювалися  форми.

     Науково-практичне  пізнання міжнародних валютно-кредитних  відносин пов'язане з подоланням так званих порогових точок (міток). Їх виділення, виокремлення із загальної  системи гуманітарного знання відбулося  у XVIII ст., коли економічне знання в цілому набуло відповідної автономізацїї  та індивідуалізації. Це означало досягнення ним порога позитивності. Поріг епістемологізації (від грецьк. episteme — знання та logos -поняття, підвалини) досягається внаслідок  набуття міжнародними валютно-кредитними відносинами системних форм, що домінують  над повсякденними уявленнями та відповідають принципу спростовуваності.З  ним пов'язане впровадження системи  золотого стандарту (1870 р.) міжнародних  валютно-кредитних відносинах. Поріг  науковості був обумовлений виникненням  кейнсіанських теорій і моделей, виробленням на базі епістемологізації  формальних критеріїв верифікації, відтворюваності та практичної здійсненності наукових доктрин і концепцій. На даному етапі викристалізовуються певні економічні принципи, визріває структурна цілісність, формується понятійно-категоріальна адекватність, виробляються елементи економічної політики, яка забезпечує певну синхронізацію дій національних та міжнародних органів (Бреттон-Вудська валютна система — 1944 р.). І, нарешті, на порозі формалізації міжнародні валютно-кредитні відносини розвиваються переважно на іманентній базі як відносно незалежна й автономна підсистема світогосподарських зв'язків, а межах якої формулюються власні аксіоми та теореми, інші формальні структури, що здатні "утримувати" якість у процесі серйозних трансформацій і біфуркацій міжнародної валютної систем (Ямайська валютна система — 1976 р.).

     Надзвичайно складним і недостатньо відпрацьованим в Україні є комплекс проблем, пов'язаних з платіжними та розрахунковими балансами, з механізмом міжнародних  розрахунків. Міжнародний кредит, хоча і має свою давню історію, в  даний час набуває небачених  раніше масштабів і форм. Вирішуючи  питання ринкової трансформації  своєї економіки, здійснення радикальних  структурних перетворень, Україна  потребує залучення значної кількості  кредитно-фінансових ресурсів.

     Останнім  часом істотно зростає значення міжнародних валютно-фінансових інститутів та фінансових центрів у координації  та регулюванні міжнародних валютно-кредитних  відносин, гармонізації національної та міжнародної економічної і  валютно-фінансової політики. Водночас слід мати на увазі, система міжнародних  валютно-кредитних відносин є надзвичайно  динамічною, її окремі ланки та сектори  зазнають відчутних змін, збагачується їх зміст, з'являються нові форми  тощо. 
 
 
 

     Завдання 1. Назвіть та охарактеризуйте методи фінансування міжнародних операцій 

     Фінансування  міжнародних комерційних операцій виробляється на загальних підставах  за допомогою застосування валютного  законодавства України, регулюючих специфіку цивільно-правових розрахункових стосунків. Крім того, застосовуються норми міжнародних угод, що регламентують стосунки у сфері фінансування зовнішньоторговельної діяльності і міжнародних розрахунків.

     Форми фінансування міжнародної комерційної  діяльності - безоборотне фінансування, факторинг, форфейтинг, фінансовий лізинг. Фінансовий (справжній) лізинг характеризується тим, що охоплює складний комплекс господарсько-економічних стосунків, учасниками яких виступають три сторони: фирма-виробник, фірма-користувач (наймач), лізингова фірма (наймодатель). Лізингова фірма за договором з фірмою-користувачем придбаває у фірми-виготівника у власність необхідне устаткування і здає його в наймання фірмі-користувачеві. Лізингові операції здійснюються в основному фінансовими суспільствами або компаніями, філіями банків, що являються, кредитними і страховими організаціями.

     Як  форма фінансування комерційних контрактів фінансовий лізинг є договором особливого роду, що поєднує в собі елементи договору позики і договору майнового найму. Основна мета Оттавской конвенції про міжнародний фінансовий лізинг 1988 р. - усунути правові бар'єри, викликані відмінністю національного регулювання, на шляху розвитку міжнародного фінансового лізингу. Принципи Конвенції - основа правового регулювання фінансування міжнародних угод за допомогою фінансового лізингу.

     Головна форма комерційного фінансування - це міжнародний факторинг. Суть міжнародного факторингу полягає в тому, що фінансова  корпорація звільняє експортера від  фінансового тягаря експортної угоди. Мета факторингу - досягнення оптимального міжнародного розподілу праці. Фінансова корпорація виступає посередником. Значення міжнародного факторингу як посередницької фінансової операції полягає в задоволенні вимог кредитора за рахунок сум, що стягаються з боржника, по комерційному рахунку кредитора. Порушення умов угоди є складом правопорушення, що полягає в привласненні рухомих речей. На міжнародному рівні цей спосіб фінансування врегульований в Оттавской конвенції про міжнародний факторинг.

     Форфейтинг  є різновидом факторингу. Факторинг  в основному використовується для  обслуговування угод, пов'язаних із споживчими товарами, а форфейтинг - пов'язаних з машинами і устаткуванням. Період оплати зобов'язань покупцем по факторингу складає 3-6 місяців, а по форфейтингу - 0,5-5 років. Фактор не бере на себе ніяких ризиків по угоді, а форфейт бере на себе усі риски. Розмір дисконту по факторингу - 10-12 %, а по форфейтингу - 25-30 %. Фактор не має права передавати грошові зобов'язання третім особам, а у форфейта є таке право.