Історія винекнення, становлення та розвитку конкурентної розвідки

Початок великого шляху

Під час створення служби КР на підприємстві слід звернути увагу на обов’язкове дотримання кількох ключових умов. По-перше, бажання створити підрозділ КР має бути свідомим. Найкраще, коли керівник чітко уявляє, яка конкретна мета і які завдання перед ним буде поставлено.

Друга умова – заздалегідь розрахований бюджет майбутньої служби. Виходячи із суми, яку керівництво підприємства готове витратити на створення й роботу підрозділу, консультант розраховує ймовірні можливості та потреби служби КР. У деяких випадках фахівець наполягає на розширенні бюджету, оскільки із пропонованими коштами конкурентний розвідник не зможе виконувати поставлені перед ним завдання. Основні видаткові статті бюджету – оформлення передплати на профільні друковані видання, платні інтернет-розсилки, відвідування семінарів, тренінгів, конференцій і спеціалізованих виставок, а також закупівля необхідних технічних засобів і програмного забезпечення. Окремим пунктом можуть бути включені так звані представницькі витрати – імовірні витрати на добування інформації в процесі особистого спілкування.

З метою визначення показника ефективності роботи інформаційного відділу є сенс періодично порівнювати цінність наданої інформації з витратами на її отримання.

Наступний крок – добір персоналу для служби КР. Керівництво підприємства повинно вирішити, чи призначати спеціальну людину, яка займатиметься виключно конкурентною розвідкою, чи крім КР на неї будуть покладені й інші обов’язки. Не менш важливо, щоб співробітник служби КР був працівником компанії, оскільки в такому разі він краще, ніж запрошений фахівець, розбиратиметься в нюансах роботи підприємства й специфіці ринку. Водночас, позаштатний консультант може на перших етапах допомогти майбутньому розвідникові в навчанні.

Коли топ-менеджмент компанії визначив людину або людей, які здійснюватимуть конкурентну розвідку, і заручився їхньою згодою на заняття цієї посади, починається четвертий етап – навчання. Основи знань можуть дати консалтери, які курирують процес створення служби КР на підприємстві. Крім того, як в Україні, так і в Росії є спеціалізовані семінари для фахівців – початківців КР.

Після того як розвідник пройшов курс навчання й готовий діяти, компанія повинна забезпечити його необхідними умовами для ефективної роботи. Насамперед маються на увазі сучасна комп’ютерна техніка, спеціалізоване програмне забезпечення, необмежений доступ до інформаційних ресурсів, головним чином до інтернету та профільних друкованих видань.

Крім перерахованих умов необхідно зауважити ще одне – керівництво компанії повинне надати конкурентному розвіднику досить широкі повноваження, передусім при визначенні джерел збору інформації й оперативному плануванні. Щоб служба КР приносила найбільшу користь, потрібно, щоб усі інформаційні потоки замикалися на ній.

Тобто вся інформація, що надходить як із зовнішніх джерел – інтернет, ЗМІ, аналітичні й інформаційні розсилки та зведення, так і з внутрішніх – працівники компанії, відділи логістики й маркетингу, підрозділи стратегічного планування, має бути відома керівникові підрозділу конкурентної розвідки. Інакше підготовлені ним рекомендації для керівників можуть виявитися неповними або неточними. Фахівець КР сам розробляє і впроваджує в компанії систему управління інформаційними потоками (управління знаннями). Основна проблема, з якою стикається КР на підприємстві, – це впровадження культури інформаційного обміну, тобто створення ситуації, коли кожен працівник добровільно ділиться інформацією, яка може зацікавити керівництво.

Створюй і пануй

Існує кілька способів створення служби конкурентної розвідки в компанії. Перший – «під керівника». У цьому випадку топ-менеджер запрошує фахівця й надає йому повноваження та кошти на створення розвідслужби. Фактично керівник КР входить до числа топ-менеджерів і повністю відповідає за ефективність роботи своєї служби.

Інший варіант – поступова еволюція інших підрозділів у службу КР. Наприклад, на підприємстві тривалий час працював аналітичний відділ або окремий фахівець, який збирав інформацію (можливо, виконував цю роботу навіть не з обов’язку, а за покликом душі). Поступово коло його обов’язків розширювалося, поставлені завдання ускладнювалися, обсяг виконуваної роботи збільшувався. Зрештою такий відділ або людина починали працювати фактично як конкурентні розвідники, а потім формувався окремий підрозділ зі своєю структурою, функціями й бюджетом. Саме в такий спосіб найчастіше і створюється служба бізнес-розвідки.

У новому підрозділі конкурентної розвідки найчастіше працює одна особа, яка і виконує всю роботу самостійно. Поступово, зі збільшенням кількості необхідної інформації й розширенням кола завдань, служба КР розростається. Втім, це відбувається не завжди – і в невеликих компаніях працівник конкурентної розвідки може самостійно виконувати всі завдання, пов’язані з пошуком, обробкою та зберіганням інформації.

Хоч би яким шляхом служба КР створювалася, необхідно пам’ятати, що її головне завдання – надання компанії конкурентних переваг, насамперед шляхом повного й об’єктивного інформування топ-менеджменту про виникнення або зникнення факторів, що впливають на розвиток бізнесу, і вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Тобто служба КР має бути підзвітною й підконтрольною керівництву компанії, а результати її роботи повинні бути помітні й можуть бути виражені в грошовому еквіваленті.

Джерела й методи

Створюючи службу, відділ, управління конкурентної розвідки в компанії, слід пам’ятати, що основне завдання КР – безперервний збір й аналіз інформації (див. «Розвідцикл»). Утім, тут потрібно зробити застереження: нерідко розвідник отримує завдання добути конкретну інформацію лише один раз. Цей тип завдань не належить до безперервного циклу пошуку й аналізу даних; у такому випадку служба КР діє за тим самим алгоритмом, але однократно.

У межах розвідциклу підрозділи конкурентної розвідки застосовують безліч різних методик і способів збирання й аналізу даних залежно від обраного джерела їх отримання. Нині основним джерелом інформації для конкурентного розвідника є інтернет, потім йдуть професійні конференції й семінари .

Не меншу кількість інформації грамотний розвідник отримає й від працівників власної компанії, які спілкуються з партнерами та конкурентами. Певний обсяг необхідних даних можна знайти і в друкованих ЗМІ, особливо аналітичних або тих, що займаються проведенням журналістських розслідувань. До окремої категорії варто віднести корпоративні газети конкурентів. Нерідко там друкується найцікавіша інформація, на одержання якої традиційними шляхами знадобилося б багато часу й ресурсів.

Крім згаданих вище джерел інформацію розвідник може отримати й зовсім несподівано – від так званого джокера. Маються на увазі родичі, старі друзі або знайомі, які працюють у компанії, почута розмова на вулиці або в транспорті, спілкування з випадковим знайомим на вечірці тощо. Іноді таким способом здобувають більше інформації, ніж з усіх перерахованих каналів.

Методи конкурентної розвідки можна поділити на прямі й непрямі. Наприклад, отримання даних про господарську діяльність акціонерного товариства з офіційної публікації або зі звітів державних органів – це прямий метод. Непрямим є спосіб обчислення одного показника через його зв’язок з іншими. Приміром, обчислення обсягів продажу продукції й займаної нею частки ринку за квартальними показниками прибутку й продажу всієї продукції досліджуваного підприємства.

Також розрізняють інформаційно-аналітичну й оперативну роботу служби КР. Під час оперативної роботи розвідник безпосередньо спілкується з людьми, які володіють необхідною інформацією, приміром, колишніми працівниками потрібного підприємства. Сюди ж можна віднести збирання даних через спілкування з партнерами, контрагентами або кредиторами потрібного підприємства (див. «Практика конкурентної розвідки в Україні»).

У цілому методи й способи отримання інформації службою конкурентної розвідки обмежені лише трьома факторами: законом, фантазією розвідника й бюджетом розвідзаходів. Інформацію розвідник може отримати й зовсім несподівано - від так званого джокера

Наведемо найбільш типові методи і способи знімання конфіденційної інформації: дистанційне сховане відео спостереження або фотографування; закладка в офіс пристроїв, що підслухують; перехоплення електромагнітних випромінювань і наведень; копіювання носіїв інформації; перехоплення модемного і факсимільного зв'язку; злочинна зміна комп'ютерних програм, додання їм поряд з основними функціями обробки інформації додаткових, здійснюючий несанкціонований збір і реєстрацію інформації, що захищається, і так далі.

В Україні більше 20 підприємства мають ліцензію на розробку і, виготовлення підслуховуючих заставних пристроїв. Ці підприємства, як і підприємства, що випускають зброю, знаходяться під невсипущим державним контролем. Відповідно до Закону України “Про оперативно розшукову діяльність”, користуватися технічними засобами для несанкціонованого знімання інформації мають право співробітники відомств, що ведуть оперативно-розшукову діяльність (СБУ, МВС, СЗР, Міністерство оборони, прикордонники).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАНТУРИ

1.                  Постанова Кабінету міністрів України від 27 листопада 1998 р. N 1893 Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави;

2.                  Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-учасникам про доступ до офіційних документів (прийнята Комітетом міністрів 21 лютого 2002 р. на 784-му засіданні заступників міністрів)

3.                  Competitive Intelligence Tools. Business Wire May 15, 1997.

4.                  Алексенцев А.И. Конфиденциальное делопроизводство. – М., 2001г.;

5.                  Березин І. Промислове шпигунство, конкурентна розвідка, бенчмаркинг й етика цивілізованого бізнесу «Практичний Маркетинг» № 101, 22.07.2005

6.                  Вадим Кульпінов. Комерційний смерш. - Контракти. - № 43. -2006 р.

7.                  Варій М.Й. Специфічні форми і методи впливу на електорат. – Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології. – Київ.:Ніка-Центр. – 2005 р. – c. 237

8.                  Васильєв В. Д. і Лифляндчик Б. И. Використання науково-технічних документів для підвищення ефективності патентних досліджень. Ленінград: ЛДНТП, 1982.

9.                  Вікно у світ. - №39 від 31.05.2005

10.             Гавловський В. Д. Загальна теорія організації інформаційної безпеки щодо захисту інформації в автоматизованих системах від злочинних посягань. - Науково-практичний журнал. - №3. - 2006 р.

11.             Гаврюшин Г. „Ми могли б служити у розвідці” // Контракти. - № 7. – 2006.

12.             Гасанов Р.М Промышленный шпионаж на службе монополий. - М.: Международные отношения,1986 г. –; 78

13.             Даллес А. Искуство разведки. - М.: Международные отношения - МП "Улисс", 1992. - 288 с.

14.             Демидов Б., Величко А., Волощук И. Тайный фронт // Національна безпека України. - № 7-8, 2005. -; 17-23

15.             Доронин О. Бочкарьова Г. Аналитическая обработка материалов открытого доступа. – М.: Изд-во.: Моск. ун-та, 2004. — 119с.

16.             Економічна розвідка: не шпигунство, а оцінка надійності партнерів. – Безпека підприємництва. – № 14. – 2004р.

17.             Єгоров В. З історії розвитку промислового шпигунства // Дзеркало тижня. – 31.12.94. - № 13. –; 14

18.             Івченко Олег Промислове (економічне) шпигунство: конкурентна розвідка й контррозвідка. - Юридичний журнал. - №7. - 2003 р.

19.             Комова М.В. Діловодство / Національний університет «Львівська політехніка», Інститут гуманітарних і соціальних наук. – Львів, Тріада плюс. – 2006;

20.             Корконосенко С.Г. Основи творческой деятельности журналиста. – С.-Петербург.,2000 г. –; 114

21.             Костів Л. Економічна розвідка: не шпигунство, а оцінка надійності партнерів. - Безпека підприємництва. - №14. - 2004 р.

22.             Красноперов А., Бироваш М. Безопасность с оглядкой на PR // F+S Технологии безопасности противопожарной защити. - №1. - 2006. -; 12-15

23.             Кривобокова А. Інтернет-бізнес-аналітика - інформаційна технологія нового століття // www.fact.ru

24.             Кульпінов В. Комерційний смерш. - Контракти. - № 43. -2006 р.

25.             Марат Давлетханов Конкурентна війна в мережі // www. infobez.ru

26.             Олександр Доронин. Дезинформация или война в королевстве кривых зеркал // http://www.agentura.ru/dossier/russia/people/doronin/deza/

27.             Олександров А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Либідь, 2000.;

28.             Рафалевський О. Служба безпеки підприємства під ключ. www.security_info.com.ua

29.             Серєєв С.С. Тотальний шпіонаж. - К.: Молодь, 2001. - 248 с.

30.             Сідак В.С., Степанков В.С. З історії української розвідки та контррозвідки: (Нариси). - К.: Ін-т СБ України, 1994. - 203 с.

31.             Телешун С.О. Баронін А.С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. – К., 2001. – с.112