Система управління банківськими ризиками

Система управління банківськими ризиками

Аналітичний (критичний) огляд  наукових публікацій

Здійснення ефективних заходів, що сприяють розвитку економіки України  потребують принципово нових підходів до забезпечення стабільності функціонування всіх сфер ринкової інфраструктури загалом  та банківської системи зокрема. Адже без стабільного і сильного банківського сектора не може бути успішною економічна політика будь-якого  уряду. Оскільки ризики мають чи не найважливіше місце у забезпеченні фінансової стабільності, велику увагу  у діяльності банку приділяють стратегії  управління ними.

Банківська діяльність є  одним з найризикованіших видів  підприємництва. У процесі своєї  діяльності банки трапляються з  великою кількістю ризиків, які  постійно зростають. Саме тому формування ефективної системи ризик-менеджменту, в сучасних українських банках, є  проблемою надзвичайно актуальною. Оптимізація банківської діяльності повинна ґрунтуватись на системному підході до управління банком загалом  і управління ризиками зокрема. Вирішення  даного завдання має сьогодні надзвичайно  велике практичне значення і потребує наукового опрацювання.

 Стабільне та ефективне функціонування банківських структур нероздільно пов’язане з вирішенням проблеми підвищеного рівня ризику як невід’ємної частини банківської діяльності за умов конкуренції.

Мною було проаналізовано п’ять наукових статті, в яких йдеться про банківські ризики, під авторством І. І. Дьяконова «Система управління банківськими ризиками» (2008р.), Г. В. Урсуленко «Базель ІІ: вимірювання та управління банківськими ризиками» (2009р.), А. Ф. Фалюти «Забезпечення фінансової стабільності банку через систему управління ризиками» (2007р.), О. М. Кузьмака «Ефективна система ризик-менеджменту як дієвий засіб забезпечення стійкості банківських установ» (2011р.) та В. Л. Кльоба «Вдосконалення ризик-менеджменту комерційного банку» (2009р.).

Перша стаття виявилася досить теоретичною, в якій визначаються основні  види ризиків з точки зору їх загрозливості  для фінансового стану конкретного  банку, способи їх вимірювання, етапи  управління ризиками, які необхідно  здійснювати, визначена їх послідовність, доцільність та зазначено які  способи мінімізації ризиків  можливо використовувати в Україні, які використовуються в світовій практиці та на які з них варто  орієнтуватися в процесі розвитку банківської системи. На мою думку, дана стаття є хорошим орієнтиром для ознайомлення з системою управління банківськими ризиками, оскільки ній  доступно та з елементами наочності  пояснено необхідність здійснення даного управління та його основні елементи, при цьому автор не відривається від українських реалій. Автор  пропонує комерційним банкам переймати  методику лімітування ризиків, що здійснюється центральними банками, що на мою думку, є правильним, але варто більш  конкретизувати план дій, що стоїть перед  банками.

 Г. В. Урсуленко в своїй статті «Базель ІІ: вимірювання та управління банківськими ризиками» більше уваги приділяє теоретичним засадам управління банківськими ризиками, зокрема ним наведено визначення ризику різних авторів та з боку комерційних і центральних банків окремо, також значна увага приділяється показникам ризику та можливості і доцільності їх використання. Аналізуючи Базель ІІ, автор визначає, що нового з’явилося в цій угоді, порівняно з попередньою, але це здійснено в досить лаконічній формі і, на мій погляд, варто було більш детально описати зміни, що відбулися та навести конкретні цифри. Також автором складено таблицю з позитивними та негативними аспектами Базеля ІІ. Стосовно впровадження українськими банками системи ідентифікації та оцінювання ризиків, зазначено лише, що вони перебувають на різних етапах впровадження цього процесу. На мою думку, варто було визначити також методи залучення банків України до управління ризиками та використання ними рекомендацій Базеля ІІ. 

У статті А. Ф. Фалюти «Забезпечення  фінансової стабільності банку через  систему управління ризиками» викладено  більш з практичної точки зору рекомендації банкам зі здійснення управління ризиками. Зокрема, досить корисними, на мою думку, є пропозиція щодо необхідності розроблення своєї системи нормативних актів щодо ризик-менеджменту у кожному банку, до яких належали б:

• місія, цілі та завдання банку, а також стратегія його роботи щодо окремих видів ризиків;
• бізнес-плани, положення, політики, процедури та інші регламентні документи, що вказують на реальні шляхи досягнення встановлених цілей і виконання передбачених процесів;
• регламенті документи функціональних та територіальних підрозділів, посадові інструкції, ліміти та повноваження, які мають на меті забезпечити безпосередню реалізацію банківської діяльності.

Загалом, важливим також  є наголошення на тому, що для  забезпечення належного виявлення, розуміння та управління ризиками у їх взаємодії між собою, вони повинні розглядатися не окремо один від одного, а комплексно, як єдина система. Аналіз, необхідний для виявлення та узагальнення ризиків, має проводитися на рівні, що дає змогу охопити банк загалом, як на індивідуальній, так і на консолідованій основі. В статті визначено цілі ризик-менеджменту, що орієнтує банки при його здійсненні.

У роботі О. М. Кузьмака «Ефективна система ризик-менеджменту як дієвий засіб забезпечення стійкості банківських  установ» визначено переваги ризик-менеджменту, надані логічні поради щодо прийняття рішень в умовах ризику. Цікавим в даній статті є те, що автором визначено обставини, що слід враховувати і які ускладнюють дії банків в сфері ризик-менеджменту:

1) У нашому суспільстві  тільки починає формуватися культура  ризику. Яскравим прикладом цього  є недовіра до банківського сектору. Про наявність культури ризику можна судити з того, наскільки керівництво свідоме того, які саме ризики прийняті банківською установою. Крім того, необхідне відкрите їх обговорення та розуміння ризиків всіма працівниками банку.

2) В Україні не розвинута  інфраструктура ризик-менеджменту  (тобто інститути та інструменти  для управління банківськими ризиками).

3) Суттєво відрізняються  величина та співвідношення різних  видів банківських ризиків українських та зарубіжних банків і мотивація впровадження ризик-менеджменту у діяльність вітчизняних банківських установ. Так, специфіка української економіки полягає у величині окремих видів ризиків та нерозвиненості інструментів захисту від ризиків. Зокрема, до таких специфічних ризиків можна віднести неврегульованість відносин власності, корупцію, нерозвиненість фінансової інфраструктури тощо.

4) В Україні виявляється  значний вплив політичних факторів  ризику, що яскраво можна було побачити у 2004 році під час виборів президента України, коли саме нестабільна політична ситуація і призвела до кризи ліквідності банківської системи. Ці обставини зумовлюють неадекватну ризикованість і неадекватну обережність банківських установ.

В останній роботі - В. Л. Кльоба «Вдосконалення ризик-менеджменту  комерційного банку» визначено теоретичні основи ризик-менеджменту, а саме визначення ризику, завданні управління ризиками, переваги цієї діяльності, підсистеми ризик-менеджменту, принципи його здійснення. В цілому, стаття, на мою думку, є  занадто теоретичною та реальному комерційному банку з неї користі буде мало. Але враховуючи той факт, що ризик-менеджмент в Україні ще недостатньо розвинений та проходить лише стадію впровадження, дуже важливо, щоб були визначені його теоретичні основи, обговорені в наукових колах способи пристосування зарубіжного досвіду до українських реалій.

На даному етапі можна  зробити висновок, що в наукових колах здійснюється обговорення  теоретичних засад системи управління банківськими ризиками, здійснюється аналіз зарубіжного досвіду, визначаються перешкоди впровадження ризик-менеджменту  в українських комерційних банках та надаються рекомендації щодо їх усунення. На мою думку, варто підійти  до більш практичного аналізу  питання та запропонувати науковцям можливі варіанти боротьби з тими перешкодами, що ними зазначені. В цілому, розвиток здійснюється в правильному напрямку і підштовхують його об’єктивні явища, що виникають в економіці, зокрема економічна криза, що ще раз підтвердила необхідність існування дієвої системи ризик-менеджменту.

Список використаних джерел:

1. Д’яконова І. І. Система управління банківськими ризиками // Вісник СумДУ. Серія Економіка – 2008. - №2 – С. 48 – 57
2. Кльоба В. Л. Вдосконалення ризик-менеджменту комерційного банку // Збірник науково-технічних праць Національного лісотехнічного університету України – 2009 – Вип. 19.3 – С.187 – 196
3. Кузьмак О. М. Ефективна система ризик-менеджменту як дієвий засіб забезпечення стійкості банківських установ // Вісник Хмельницького національного університету – 2011. - №2 Т.2 – С. 164 – 166
4. Урсуленко Г. В. Базель ІІ: вимірювання та управління банківськими ризиками // Науково-виробничий журнал «Держава та регіони» Серія: економіка та підприємництво – 2009 - №7 – С. 198 – 202
5. Фалюта А. В. Забезпечення фінансової стабільності банку через систему управління ризиками // Збірник науково-технічних праць Національного лісотехнічного університету України – 2007. – Вип. 17.2 – С. 230 – 235