Міжнародний імідж України

 Ці стереотипи та  міфи складалися десятиріччями  і викоренити їх важко, особливо  якщо знаходяться такі самі  негативні підтвердження їх правдивості  в дійсності.

Утвердження негативного  сприйняття України в світі є перешкодою на шляху захисту національних інтересів, ефективної партнерської співпраці з міжнародними організаціями, отримання тієї ж фінансової допомоги в умовах кризи і,зрештою, для спрощення візового режиму громадянам України.

Аналіз внутрішніх і зовнішніх обставин свідчить про те, що попереду в України - тривалий перехідний період, протягом якого її імідж може змінитися в кращу або гіршу сторону. Україна не може залишатися в позаблоковому стані, а події, які відбуваються в середині країни не можуть не обминути уваги світової громадкості. І якщо ми є патріотами, то незалежно від того, який у нас політичний устрій, хто у нас при владі, ми повинні турбуватись про те, щоб у світі про українців думали добре. Ми повинні внести свою частку для підняття авторитету України в світі, для розвитку дружніх взаємовідносин з іншими країнами.

Наша держава досить слабо і в основному з негативного  боку представлена в світовому інформаційному потоці. Провідні світові ЗМІ, такі як International Herald Tribune, Wall Street Journal, Financial Times та інші приділяють достатньо мало своєї площі українським новинам, причому віддають перевагу повідомленням негативної спрямованості. ( додаток 1)

Проблема присутності  України в інформаційному просторі — це проблема не держави, а суспільства в цілому. Національна політика присутності України в інформаційному просторі повинна опиратися не тільки на  можливості і бажання держави, але і на потенціал неурядових організацій, суб'єктів економіки і окремих громадян.

Україна вже має певний імідж, і треба говорити не про його поновлення, а про зміну. Не слід зациклюватися лише на ЗМІ розвинених країн Заходу.

На думку  західних експертів до факторів, що негативно впливають на міжнародний  імідж України відносять:

• низький економічний рівень країни і недостатні темпи економічних реформ;
• низький життєвий рівень значної частини населення;
• корумпованість влади;
• високий рівень злочинності;
• обмеження незалежності ЗМІ;
• непослідовність в реалізації зовнішньополітичного курсу держави;
• низька результативність дій держави та громадських інститутів на міжнародній арені з формування позитивного іміджу країни;
• порушення прав людини;
• поведінка українських громадян за кордоном.

Не менш важливим є  те, якою бачать Україну російські  ЗМІ, а також країн Східної  Європи. Необхідно усвідомлювати, що імідж цінний не сам по собі, а лише як засіб для реалізації зовнішньополітичних інтересів України. Таким чином,формувати його треба усюди, де присутні ці інтереси. Російські електронні ЗМІ не тільки одноосібно формують уявлення про Україну на величезних просторах Співдружності, а й досить часто стають активними учасниками внутрішньополітичних процесів у самій Україні. Для формування позитивного іміджу України необхідно готувати кадри у сфері державного управління, подолати корупцію, підвищити прозорість у діяльності уряду. Також, для створення, зміни та поширення ефективного іміджу країни необхідно витратити час на цілеспрямовану та скоординовану діяльність у зазначеному напрямку:

- налагодити співробітництво  та залучення представників урядових структур, бізнесових кіл, представників культури, освіти та засобів масової комунікації ;

- дослідити сприйняття  країни власним населенням та  міжнародною спільнотою (яка виступає  основним об’єктом брендінгу), використовуючи  кількісні та якісні методи дослідження;

- побудувати брендингову стратегію, яка повинна включати професійну модель формування іміджу та види комунікацій, передбачаючи при цьому різні шляхи комунікацій для різних цільових груп (потенційні туристи зазвичай трохи відрізняються від інвесторів, хоча і пов’язані між собою);

- створити систему,  яка б пов’язувала організації  та відділи, що можуть бути частиною іміджу .

Україна залишається  здебільшого беззахисним об'єктом  численних інформаційних агресій  ззовні, які здійснюються з різних причин: боротьба за вплив на Україну між іншими державами, намагання дестабілізувати її внутрішнє становище, завдати шкоди її міжнародному авторитету, конкуренція на зовнішніх ринках, політичні, територіальні суперечки тощо. З іншого боку, величезна кількість внутрішніх проблем давали й дають безліч інформаційних приводів для негативних повідомлень про Україну у світових медіа. В результаті нині склалася ситуація, в якій зарубіжні і більшість вітчизняних експертів суголосно називають міжнародний імідж України „катастрофічним”.

Для виходу на якісно новий рівень забезпечення роботи щодо творення та підтримки високого міжнародного іміджу України необхідно забезпечити  фінансування програм та впровадження чинних актів. Потребує розробки комплекс узгоджених між собою заходів за такими фундаментальними напрямами:

1) інформаційний паритет (налагодження постійного, комплексного, багатоканального, на всіх рівнях від еліт до громадськості, постачання потрібної інформації про країну – з одного боку; менеджмент медіа-повідомлень, системне відстеження та блокування або ж нейтралізація спрямованих проти України інформаційних кампаній, дезінформації, некоректної, шкідливої інформації – з іншого);

2) налагодження взаємовигідної співпраці з діаспорою щодо популяризації України та українців, лобіюванні їхніх інтересів в інших країнах та міжнародній арені. У цьому співробітництві Українська Держава має взяти на себе роль головного менеджера, координатора, промоутера, дипломатичного, правового та – у певних випадках – фінансового гаранта.

3) подальше розширення й розвиток мережі українських культурно-інформаційних центрів у складі закордонних дипломатичних установ України. Спільна робота профільних відомств над повним виконанням положень відповідного Указу Президента України має неухильно координуватися МЗС України як пріоритетна;

4) формування позитивного інвестиційного іміджу, що досягається не лише завдяки виходу на вигідні для зовнішніх інвесторів об'єктивні фінансово-економічні, інфраструктурні, нормативно-правові параметри, але й завдяки створенню суб'єктивно привабливого образу бізнесової діяльності у нашій країні в комплексі з постійною промоцією наявних можливостей та пропозицій, налагодженням вільного та комфортного доступу до потрібної інформації, вільного обміну нею тощо;

5) розвиток позитивного туристичного іміджу, що, попри унікальний туристичний та історичний потенціал України, залишається досить слабко розвинутим. Цивілізована, добре налагоджена туристична сфера країни є одним із кардинальних чинників оптимізації її міжнародного іміджу.

Негативні чинники заважають формуванню прозорого, надійного міжнародного іміджу нашої держави, і створюють перешкоди для встановлення тривалих зв’язків нашої держави із іноземними партнерами (додаток 2).

Україна має здійснити ще певні кроки для забезпечення незалежності судової гілки влади, створення сприятливого інвестиційного клімату та продовження ефективної боротьби з корупцією. Відбувається покращення ситуації з захисту прав інтелектуальної власності. Співробітництво з ЄС сприяє розвитку інформаційного суспільства в Україні. Важливим питанням, зокрема, є інформування громадськості щодо зроблених кроків на шляху до об’єднаної Європи та про заявлені плани на майбутнє . І це має розглядатися як неодмінна складова успішної євроінтеграційної стратегії України. Важливим завданням у зазначеному контексті є також встановлення, яких саме змін очікують українці від вступу нашої держави до ЄС.

Для того, щоб задіяти  весь іміджевий потенціал нашої  держави, необхідні продумана державна інформаційна політика й чітко спланована брендінгова кампанія. Вдале поєднання внутрішньої та зовнішньої складової іміджу дасть можливість скорегувати негативний імідж України та створити підстави для формування нового, позитивного іміджу України.

Іноземні мас-медіа створюють загалом негативний образ України. В рейтингах міжнародних організацій Україна посідає далеко не останні місця. Оцінки фінансових інституцій і рейтингових агентств підкреслюють невідповідність української економіки критеріям ефективного розвитку. Експерти, які працюють безпосередньо на українському напрямі, сприймають Україну як маловпливову європейську державу з високим рівнем корупції, тіньової економіки та свавіллям чиновників. Серед негативних рис іміджу України відзначаються схильність до політичних декларацій, не підкріплених практичними справами, і не виконання взятих на себе зобов’язань.

На жаль, світова спільнота  не знає іншої України—європейської держави з багатими історичними  і культурними традиціями, високим науково-технічним  і освітнім потенціалом, працелюбними і гостинними людьми. Недостатня присутність України в міжнародному інформаційному просторі ускладнює просування позитивного іміджу нашої держави в світі.

Покращення ситуації в Україні західні експерти пов’язують з рішучими діями уряду по реформуванню економіки, боротьбі з корупцією, подальшій демократизації суспільства. Більш важливим для формування позитивного іміджу України уявляється вирішення саме внутрішніх проблем.

Вирішення корупції та причин , що її породжують, є необхідною передумовою відновлення довіри до України з боку міжнародної спільноти і першочерговим завданням її державного керівництва.

Формування позитивного  іміджу України—це важливе завдання загальнонаціонального масштабу. Воно потребує спільних цілеспрямованих і послідовних дій державних органів, громадських організацій, бізнесових структур ЗМІ, мільйонів громадян України і чисельної української діаспори за кордоном.

Програма формування іміджу України має поєднувати стратегію  зовнішньої і внутрішньої політики, основні напрями розвитку соціальної сфери , науки і освіти, культури і патріотичного виховання населення, інші важливі складові розвитку суспільства. З іншого боку, така програма має містити стратегію інформаційної політики держави, спрямованої на просування позитивного іміджу України у світовий інформаційний простір.

Очевидно, що оформити таку програму в єдиний документ буде непросто. Але нам усім потрібне розуміння  важливості цієї проблеми, єдина позиція  стосовно основних напрямів і орієнтирів, а головне—практичні дії, що сприяли б піднесенню іміджу України в світі.

Реформування  економіки. Основними орієнтирами є створення нових робочих місць, зростання реальних доходів і платоспроможного попиту населення, відновлення позицій вітчизняного виробника на внутрішньому ринку, залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій у реальний сектор економіки, нарощування економічного потенціалу шляхом підтримки перспективних галузей, скорочення питомої ваги сировини у структурі експорту, посилення позицій України на міжнародних ринках, диверсифікація джерел постачання енергоносіїв, зменшення обсягів зовнішньої заборгованості, відновлення кредитоспроможності України, зменшення державного втручання в діяльність суб’єктів господарювання. Треба створити привабливий інвестиційний клімат, спростити систему оподаткування, забезпечити прозорість прийняття державних рішень, забезпечити реальне право приватної власності на землю.

Адміністративна реформа. Скорочення чисельності державних структур і числа держаних службовців не повинно бути її головною метою. Натомість, цілями адміністративної реформ мають стати:

• підвищення ефективності дій влади відповідно до завдань, що стоять перед державою на нинішньому етапі;
• забезпечення прозорості прийняття рішень і персоніфікованої відповідальності за їх реалізацію;
• ліквідація глибинних причин хабарництва та корупції;
• підвищення престижу державної служби.

Серед основних завдань—раціональний розподіл функцій між органами

влади, створення дієвих «зворотних зв’язків» контролю з  боку ЗМІ та громадськості, чіткий розподіл повноважень і відповідальності між державними органами усіх гілок влади і на всіх її рівнях.

Правова реформа. Потрібно закріпити в законах зрозумілі і стабільні «правила гри» на економічному і політичному просторах, які стимулюють ініціативу і дають можливість задіяти інтелектуальний потенціал суспільства. Національне законодавство треба наближувати до стандартів Європейського Союзу. Економічні, політичні та інші права і свободи, задекларовані в Конституції України, мають бути наповнені реальним змістом. Створення надійних правових бар’єрів перед свавіллям чиновників забезпечить успіх адміністративної та економічної реформ.

Реформування соціальної сфери. Держава має довести, що її турбота про громадян, їх права і свободи втілюється в життя. Пересічні громадяни не сприймають таких понять, як дефіцит бюджету, ВВП, обсяги виробництва, соціальні гарантії. Уряду треба назвати реальні строки погашення заборгованості по зарплаті, пенсіях, усіх соціальних виплатах і вчасно розраховуватися з людьми. Треба визначити мінімально необхідні і досяжні рівні медичного забезпечення, освіти, соціальної допомоги, забезпечення житлом—і гарантувати їх дотримання. Рівень життя населення має постійно зростати і поступово наближатись до європейських стандартів.

Підвищення ефективності зовнішніх стосунків України. Україні потрібна нова зовнішньополітична доктрина, в якій були б визначені пріоритети, стратегія і тактика реалізації зовнішньо політичного курсу держави в нових умовах. Курс на європейську інтеграцію має бути підкріплений потужною інформаційною кампанією в ЗМІ. Необхідно сприяти розвитку економічних контактів регіонів України з іноземними партнерами, маючи за мету поступову децентралізацію зовнішніх економічних зв’язків. Треба провести своєрідну інвентаризацію участі України в міжнародних організаціях і визначити пріоритети використання обмежених ресурсів. Треба підвищити ефективність захисту прав громадян за межами України, оперативно реагувати на кризові ситуації. Доцільно запровадити організований набір громадян для роботи за кордоном, вдосконалити національну систему підготовки та атестації моряків, інших фахівців відповідно до міжнародних норм. Необхідно нарощувати миротворчий потенціал України , віддавати перевагу участі в пошуково-рятувальних операціях, наданню гуманітарної допомоги, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, тобто «неконфліктних» операціях, що формують позитивний імідж України.